Справа № 947/14510/25
Провадження № 2-о/947/276/25
02.09.2025 Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Огренич І.В.
за участю секретаря - Коростій М.В.,
за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Гарманчук О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні суду в м. Одесі цивільну справу за заявою заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ),-
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гарманчук О.Р. звернулась до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 .
Згідно автоматизованого розподілу справу було передано на розгляд судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В..
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.05.2025 провадження по справі було відкрито.
09.06.2025 представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 Галушка Г.М. надав до суду пояснення щодо заяви, в яких просить заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні залишити без розгляду. При цьому представник заінтересованої особи посилається на те, що ОСОБА_1 не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про перебування його на утриманні. Метою встановлення даного факту заявник зазначає: « ОСОБА_1 за заявою отримує виплату грошового забезпечення зниклого безвісти свого батька, ОСОБА_2 . В березні 2025 року на банківський рахунок заявника НОМЕР_2 відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» не було проведено виплату грошового забезпечення, зниклого безвісти військовослужбовця, що звужує права заявника на соціальний захист». Представник також зазначив, що у своїй заяві ОСОБА_1 не зазначає про інших родичів зниклого безвісти військовослужбовця та не додає ніяких доказів їх відсутності. Таким чином, не відомо чи перебуває зниклий безвісти ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі чи є в нього діти (крім заявника) та інші родичі (батьки, брати (сестри), які (після зникнення безвісти військовослужбовця) набувають право на отримання відповідних виплат, отже, у справі, ймовірно, наявний спір про право. Тобто, при розгляді даної заяви до учасників справи повинні бути залученні всі особи, які мають права на отримання виплат безвісно зниклого військовослужбовця. Заявник, відповідно до норм чинного законодавства отримував грошове забезпечення свого зниклого безвісти батька - ОСОБА_2 , проте, у зв'язку із змінами - з 15.04.2025, втратив таке право. Крім того, до своєї заяви ОСОБА_1 не додав достатніх доказів, якими підтверджується інформація що він перебував на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_2 та не зазначено підстав чи обставин, які перешкоджали заявнику утримувати себе, з доданих до заяви документів можна зробити висновок, що заявник не є непрацездатною особою, тобто такою, що не може себе самостійно утримувати. З огляду на зазначене вище, вони просять суд встановити наявність спору про право, оскільки заінтересована особа заперечує проти встановлення такого факту, що фактично унеможливлює її розгляд в порядку окремого провадження. Наявність спору про право, встановлення юридичного факту повинно вирішуватися не в порядку окремого провадження, а в позовному провадженні.
Представник заявника - адвокат Гарманчук О.Р. у судовому засіданні не заперечувала, що даному випадку є спір про право, проте вважала за можливе розглянути справу в порядку окремого провадження.
Вислухавши думку представника заявника, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Умови, за яких в окремому провадженні можуть бути встановлені юридичні факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, без необхідності повторно звертатись до суду на підставі рішення суду, а також, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року), у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язуються з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц (провадження №61 24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18 (провадження №18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження №6114667св20).
З наведеного вище вбачається, що встановлення факту, який просить встановити заявник, може вплинути на його право щодо отримання (не отримання) соціальної допомоги від держави як сину загиблого військовослужбовця, при цьому представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 вважає, що заявник втратив таке право, крім того з матеріалів справи вбачається, що мати зниклого безвісті ОСОБА_2 - ОСОБА_3 також зверталась з відповідною заявою щодо отримання соціально допомоги від держави, отже в судовому засіданні встановлено про існування спору про право.
В теорії права спір про право визначається як особливий вид правовідносин, який виникає внаслідок відсутності згоди між сторонами регулятивних або охоронних правовідносин щодо взаємних прав та обов'язків. Зміст таких правовідносин становлять взаємні права та обов'язки сторін спору про право щодо його урегулювання з метою визначення взаємних прав та обов'язків у спірних регулятивних або охоронних правовідносинах у судовому порядку, або з використанням позасудових процедур.
Вказане узгоджується із висновками ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 02 березня 2016 року у справі №6-35863ск15.
За змістом наведених положень закону окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав.
Встановлення факту не повинно пов'язуватися з наступним вирішенням спору про право та впливати на обсяг цивільних прав та обов'язків в інших правовідносинах третіх осіб, які не були залучені до участі у справі як заінтересовані особи. Інакше така заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а відповідний факт, за наявності спору про право, має бути встановлений у справі в порядку позовного провадження.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №638/2475/13-ц.
При таких обставинах, суд приходить до висновку про те, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки від встановлення цього факту в подальшому буде залежати його право щодо отримання соціальної допомоги від держави, як сину загиблого військовослужбовця.
Керуючись ст. 293,294,315,353 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 про право на звернення до суду з позовною заявою на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк, з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Огренич І. В.