29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"02" вересня 2025 р. Справа № 924/604/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом виконувача обов'язків керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області, в інтересах держави в особі Плужненської сільської ради, с. Плужне Шепетівського району Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Контінентал Фармерз Полісся", с. Людвище Кременецького району Тернопільської області
про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди ТОВ "Контінентал Фармерз Полісся" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016,
представники сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
прокуратури: Гричанюк В.А.
прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом до суду, у якому просить скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди ТОВ "Контінентал Фармерз Полісся" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016. Вимоги мотивує тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та не може використовуватись для сільськогосподарських потреб. Окрім того, 31.10.2024 року рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області у справі №675/2095/23, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Плужненської сільської ради № 9/17 від 19 серпня 2021 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 », зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016 на користь територіальної громади в особі Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Також скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016 у Державному земельному кадастрі.
З викладеного прокурор підсумовує, що наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державна реєстрація права оренди ТОВ "Контінентал Фармерз Полісся" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016, яка проведена 21.03.2025 року, також підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.06.2025 року відкрито провадження у справі №924/604/25, призначено підготовче засідання на 03.07.2025 року. Ухвалою суду від 03.07.2025 року відкладено підготовче засідання на 05.08.2025 року. Ухвалою суду від 05.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2025 року.
Прокурор в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на його задоволенні.
Позивач не скористався правом участі свого представника в судовому засіданні, у заяві від 07.07.2025 року просить здійснювати розгляд справи без участі позивача, проти заявлених прокурором вимог не заперечує.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився; відзиву на позов не подав, жодних клопотань від нього не надходило. Належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, що підтверджується довідками про доставку ухвал суду у даній справі в електронний кабінет ТОВ «Котінентал Фармерз Полісся» в ЄСІТС.
В силу дії ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
На підставі рішення четвертої сесії Хмельницької обласної ради № 13 від 16 грудня 1998 року «Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду області» створено на території М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області гідрологічний заказник місцевого значення «М'якотівський».
Згідно зі ст. 53 Закону України» «Про природно-заповідний фонд України» Держуправління Мінприроди України в Хмельницькій області передало під охорону М'якотівській сільській раді заповідний об'єкт гідрологічний заказник місцевого значення «М'якотівський» площею 103,2 га, про що складено Охоронне зобов'язання № 468 від 21 травня 2008 року. В подальшому, 04.05.2022 року Департаментом природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації видано Плужненській сільській територіальні громаді охоронне зобов'язання №14 про дотримання встановленого режиму території гідрологічного заказника місцевого значення «М'якотівський».
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Положення «Про гідрологічний заказник місцевого значення «М'якотівський», затвердженого Наказом державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області № 38 від 17 жовтня 2008 року, гідрологічний заказник місцевого значення «М'якотівський» створено з метою збереження в природному стані болотного масиву з вкритими лісом площами та ділянками відпрацьованих торфовищ. Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою часткою світової системи природних технологій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
На виконання п. 3 Указу Президента України від 11.11.2004 р. № 1396/2004 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення додержання законодавства у межах територій та об'єктів природо-заповідного фонду України», п.п. 5,10 Указу Президента України від 23.05.2005 р. № 8338/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні», доручення Секретаріату Президента України щодо виконання п. 2.1 Указу Президента України від 21.11.2005 р. № 1643/2005 «Про рішення ради національної безпеки та оборони України» від 29.06.2005 «Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель», доручень Кабінету Міністрів України від 09.01.2007 № 51061/67/1-04 та від 25.06.2007 № 51061/70/1-04 ДП «Поділлягеодезкартографія» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гідрологічного заказника місцевого значення "М'якотівський" на території М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Межі земельної ділянки встановлено в натурі, межові знаки для забезпечення їх схоронності передано М'якотівській сільській раді Ізяславського району Хмельницької області.
07.10.2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Полісся» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016 на десятирічний термін.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної, та експертизи з питань землеустрою (у кримінальному провадженню № 42021242250000025) № 1587/1588/22-26/2111-2150/23-26 від 14.07.2023 року цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016 в межах території та охоронної зони гідрологічного заказника «М'якотівський» землі природно-заповідного фонду, до моменту її відчуження у приватну власність відносилась до земель заказника місцевого значення «М'якотівський». Земельна ділянка з кадастровим номером № 6822184500:06:018:0016 накладається (нашаровується) на земельні ділянки в межах території та охоронної зони гідрологічного заказника «Шекеринецький», гідрологічного заказника «М'якотівський», парку пам'ятки садово-паркового мистецтва «Плужнянський», заповідного урочища «Круглик».
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області у справі №675/2095/23 від 31.10.2024 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Плужненської сільської ради № 9/17 від 19 серпня 2021 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 », зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016 на користь територіальної громади в особі Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Також скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016 у Державному земельному кадастрі.
Судове рішення мотивовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016 не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, оскільки належить до земель природно-заповідного фонду.
Як вбачається із витягів з Державного реєстру речових прав станом на 26.03.2025 року та станом на 12.06.2025 року, спірна земельна ділянка зареєстрована 24.03.2025 року на праві власності Плужненської сільської ради згідно рішення суду від 31.10.2024 року у справі №675/2095/23, також 21.03.2025 року зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ «Контінентал Фармерз Полісся».
Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Ізяславської міської ради Хмельницької області у листі від 23.04.2025 року повідомив прокуратуру, що під час реєстрації заяви від 12.12.2024 року про припинення права власності на земельну ділянку за рішенням суду від 31.10.2024 року у справі №675/2095/23 виявлено заяву від 19.10.2021 року про державну реєстрацію права оренди, розгляд якої зупинено. У зв'язку з тим, що реєстрація кожної наступної заяви можлива лише після розгляду попередньої, а реєстратором не виявлено підстав для залишення без руху заяви від 19.10.2021 року та відмови в реєстрації, 21.03.2025 року проведено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Контінентал Фармерз Полісся» (до зміни найменування 11.03.2025 року - ТОВ «Мрія Фармінг Полісся»).
Позивач у листі від 13.05.2025 року повідомив прокуратуру, що Плужненською сільською радою не приймалось рішення про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016.
З вищевикладеного, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.
Позиція суду.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За положеннями частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Частинами 1, 3 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Шепетівська окружна прокуратура у листі від 02.05.2025 року просила повідомити Плужненського сільського голову, чи звертатиметься сільська рада до суду з позовом про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ "Контінентал Фармерз Полісся" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016, яка входить до складу природно-заповідного фонду.
Листом від 13.05.2025 року Плужненська сільська рада повідомила прокуратуру про відсутність бюджетного фінансування на судові витрати, тому Рада не вживала та не планує вживати заходи щодо оскарження державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016.
Так, сам факт не звернення до суду позивачем з позовом в інтересах держави, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земель лісогосподарського призначення, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Плужненської сільської ради та для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
Окрім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 (справа №806/1000/17), від 10.05.2018 (справа №910/18283/17), від 17.10.2018 (справа №910/11919/17) не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Отже, прокуратурою вірно визначено орган, уповноважений здійснювати функції держави та захист її інтересів у спірних правовідносинах, та документально підтверджено його бездіяльність, а також дотримано порядок попереднього повідомлення такого органу, встановлений статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та ГПК України щодо підтвердження підстав звернення з позовом до суду прокурора дотримано.
Щодо суті спору.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 178 ЦК України, якою врегульовано питання оборотоздатності об'єктів цивільних прав, передбачено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.
Відповідно до частини другої цієї статті, види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Статтею 43 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» закріплено аналогічний перелік об'єктів природно-заповідного фонду України: заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.
За положеннями статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області у справі №675/2095/23 від 31.10.2024 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Плужненської сільської ради № 9/17 від 19 серпня 2021 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 », зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016 на користь територіальної громади в особі Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Також скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016 у Державному земельному кадастрі.
Рішення мотивоване тим, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016, відноситься до земель природно-заповідного фонду, а саме, гідрологічного заказника місцевого значення «М'якотівський». Тобто, така земельна ділянка не могла передаватись фізичній особі ОСОБА_1 у власність для цілей ведення особистого селянського господарства та підлягає поверненню Плужненській сільській раді.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з ч. 4-5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність - це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Преюдиційність безпосередньо пов'язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов'язковість судового рішення (ч. 2 ст. 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).
Аналогічні висновки зроблені Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №140/6115/21.
З огляду на преюдиційність обставин, встановлених в рішенні Ізяславського районного суду Хмельницької області у справі №675/2095/23, не підлягає доказуванню те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, має бути повернута позивачу та не може використовуватись з ціллю ведення особистого селянського господарства.
Так, згідно із положеннями ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України, не підлягають передачі в оренду земельні ділянки у межах природно-заповідного фонду.
За положеннями ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оцінюючи законність державної реєстрації речових прав та правомірність дій з державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
За частиною першою статті 11 указаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру речових прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.10.2022 р. у справі № 354/397/17.
Навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову. Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.
Як встановлено судом вище, спірна земельна ділянка підлягає поверненню позивачу, позаяк була неправомірно передана у власність фізичній особі, яка, в свою чергу. в подальшому розпорядилась такою земельною ділянкою шляхом надання її в оренду відповідачу.
Окрім того, за судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016, в Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За приписами ч. 1, 4 та 9 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Статтями 16, 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга. Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема, мають відповідати законодавству.
Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання не чинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Тобто, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:018:0016 у Державному земельному кадастрі, як це передбачено у рішенні Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31.10.2024 року, можливе лише одночасно з припиненням всіх зареєстрованих речових прав на таку земельну ділянку.
Натомість існування зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем унеможливлює ефективний захист позивача як власника земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016 та виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
З вищевикладеного, з метою ефективного захисту прав власника спірної земельної ділянки, суд доходить висновку про необхідність скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди ТОВ "Контінентал Фармерз Полісся" (код ЄДРПОУ 40088494) на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016.
Вказане має наслідком задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
позов задовольнити.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди ТОВ "Контінентал Фармерз Полісся" (код ЄДРПОУ 40088494) на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:018:0016.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контінентал Фармерз Полісся» (47130, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19А, село Людвище, Кременецький район Тернопільської області, код ЄДРПОУ 40088494) на користь Хмельницької обласної прокуратури (платник/одержувач коштів: Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, МФО 820172, Банк: ДКСУ, м. Київ) судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03.09.2025 року
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети