8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про передачу за підсудністю
"03" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3017/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" (місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Конторська, 90; код ЄДРПОУ: 03361715)
до Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул. Провіантська, буд.3; код ЄДРПОУ: 14073675)
про стягнення 108 759,54 грн.
Комунальне підприємство "Харківводоканал" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) заборгованості у сумі 108 759,54 грн.
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Разом з цим, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про передачу справи за територіально підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва, з огляду на таке.
Звертаючись до Господарського суду Харківської області з вказаним позовом, КП "Харківводоканал" зазначило, що відповідно до ч.5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Оскільки, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідно до Договору №ІІ-8040/09-АК-1 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведеня від 29.06.2005 надаються в м. Харкові, позовна заява подана до Господарського суду Харківської області.
Разом з цим, суд розглянувши матеріали позовної заяви, зазначає таке.
За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При цьому, під територіальною юрисдикцією (підсудністю) розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцем знаходження чи місцем проваживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача Фірма "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю є: 04116, місто Київ, вул. Провіантська, буд.3, що відповідає відомостям, які зазначені в позовній заяві.
Водночас за умовами частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У всіх передбачених приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п'ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України).
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Суд зазначає, що поняття "місце виконання зобов'язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов'язальних правовідносин. Разом з тим, у даному випадку предметом спору є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 108 759,54 грн. за Договором №ІІ-8040/09-АК-1 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведеня від 29.06.2005, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати наданих КП "Харківводоканал" послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Умовами вказаного договору місце виконання договору не визначено. Договор не містить умов, з яких би вбачалася можливість їх виконання тільки в певному місці, а спір стосується стягнення грошових коштів і конкретного місця сплати відповідачем заборгованості не визначено. Таким чином, дані правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов'язань в чітко визначеному місці.
Разом з тим, предметом даного спору є вимога про стягнення заборгованості у зв'язку неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо оплати наданих послуг. Отже, спір стосується стягнення грошових коштів, а Договором не визначено конкретного місця сплати відповідачем заборгованості у разі порушення зобов'язань. Таким чином, спірні правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов'язань в чітко визначеному місці, а умови укладеного між сторонами Договору не містять жодних вимог щодо місця виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведеня.
Вказані обставини нівелюють право позивача на вибір альтернативної підсудності, а тому суд, з врахуванням положень статті 532 Цивільного кодексу України, вказує на безпідставність використання позивачем положень частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України у питанні визначення підсудності даного спору за місцем виконання договору.
Виходячи з наведеного суд зазначає, що дана справа не підлягає розгляду Господарським судом Харківської області та належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва, за місцезнаходженням відповідача Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю.
Крім того, суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" зазначено, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів."
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. При цьому, важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься господарський позов.
Разом з тим, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70). "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження права на доступ до суду не можуть бути такими, що порушують саму сутність права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, заява № 8225/78, § 57; рішення у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom) від 21 вересня 1980 року, заява № 17101/90, § 65).
Отже, господарським процесуальним законодавством України прямо передбачений обов'язок суду направити справу на розгляд іншому суду, якщо буде встановлено, що така справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На підставі викладеного, позовні матеріали у справі № 922/3017/25 підлягають передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Керуючись статтями 27, 29, 31, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Передати матеріали позовної заяви Комунального підприємства "Харківводоканал" до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 108 759,54 грн. за підсудністю до Господарського суду міста Києва (адреса: 1054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 44В).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статтей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України протягом десяти днів з моменту її підписання шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалу підписано 03.09.2025
Суддя Рильова В.В.
Справа №922/3017/25