Справа № 175/12604/25
Провадження № 2/175/2453/25
02 вересня 2025 року суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Озерянська Ж.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину, -
01 вересня 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, прийшов до наступного.
Згідно ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до Відповіді №1721943 від 01 вересня 2025 року позивачка ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 , що підсудно Мирноградському міському су Донецької області.
Обґрунтовуючи свої доводи щодо підсудності справи саме Дніпровському районному суду Дніпропетровської області сторона позивача також посилалася на те, що позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Як убачається з матеріалів позовної заяви, відповідно до Довідки з ЄДДР та Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 січня 2023 року № 1238-7001700230 позивач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що для цілей визначення територіальної підсудності даної справи до уваги слід брати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) особи-відповідача/позивача, як того вимагає частина перша статей 27, 28 ЦПК України.
Стаття 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», де визначено, що:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги;
Частина 1 стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»: факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 січня 2023 року № 1238-7001700230, не є документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) особи-позивача.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VІІ (надалі - Закон №1706-VІІ), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1706-VІІ факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 №509 (далі - Постанова №509).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 509, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначаються відомості про зареєстроване місце проживання та адреса фактичного проживання, повідомлені цією особою. Зазначена інформація має облікове значення.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача у розумінні загального правила підсудності, визначеного нормою ст.ст. 27, 28 ЦПК України.
Вказана довідка, згідно з пунктом 1 Постанови № 509, є лише документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Отже, докази реєстрації місця проживання/перебування позивача на території Дніпровського району Дніпропетровської області відсутні, тобто позивачем не обґрунтовано підсудність справи саме Дніпровському районному суду Дніпропетровської області.
Таким чином, ураховуючи, що предмет спору становлять вимоги позивача про стягнення аліментів на дружину, за наявності відомостей про зареєстроване місце проживання позивача - розгляд даної справи підлягає визначенню за загальними правилами підсудності, встановленими ч. 5 ст. 28 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання позивача.
У зв'язку з наведеним вище, вищевказаний позов не підсудний Дніпровському районному суду Дніпропетровської області, оскільки є підсудним Мирноградському міському суду Донецької області, як суду за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Тому суд вважає, що встановлені обставини перешкоджають подальшому провадженню у справі, а продовження розгляду вказаної цивільної справи в Дніпровському районному суді Дніпропетровської області призведе до порушення ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, рішення, ухвалене у справі, яка розглянута з порушенням правил підсудності, підлягає безумовному скасуванню за змістом ст. 374 ЦПК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно розпорядження Верховного суду України № 2584/0/15-24 від 29 серпня 2024 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ Дзержинського міського суду Донецької області, Димитровського міського суду Донецької області, Красноармійського міськрайонного суду Донецької області та Селидівського міського суду Донецької області» Димитровського міського суду Донецької області змінив територіальну підсудність судових справ на Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
25 квітня 2025 року набув чинності Закон України 4273-ІХ від 26 лютого 2025 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів». Найменування Димитровського міського суду Донецької області змінено на Мирноградський міський суд Донецької області, а Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська на Шевченківський районний суд міста Дніпра.
Тому, враховуючи наведені обставини, суддя вважає, що дана позовна заява не підсудна Дніпровському районному суду Дніпропетровської області, а підсудна Шевченківському районному суду міста Дніпра, а тому вважає за необхідне відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передати справу на розгляд до Шевченківського районного суду міста Дніпра за місцем проживання позивачки.
Спори між судами про підсудність, згідно ст. 32 ЦПК України, не допускаються.
Керуючись ст. ст. 28, 31, 32 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину передати на розгляд до Шевченківського районного суду міста Дніпра, - для розгляду за підсудністю.
Спір про підсудність справи між судами не допускається.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.