79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.08.2025 Справа № 914/2260/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до відповідача Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця"
про стягнення 36270,70 грн
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" до відповідача Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" про стягнення 36270,70 грн виплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою суді від 28.07.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 26.08.2025.
Сторони явку представників в судове засідання 26.08.2025 не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Позивачем було подано клопотання (вх.№21129/25 від 12.08.2025) про розгляд справи за відсутності його представника.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
15.06.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №61789а1зг, а саме: автомобіля Toyota Rav 4 2018 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), номер кузова (шасі) НОМЕР_2 .
Як зазначено у позовній заяві, 20.10.2021 року о 19:20 в м. Львів, вул. І. Франка, 108 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля Toyota RAV 4 (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля - ОСОБА_1 ) та автомобіля Mitsubishi Grandis (д.р.н. НОМЕР_3 ), яким керувала водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ОСОБА_2 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Toyota RAV 4 (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований у позивача згідно з договором страхування №61789а1зг від 15.06.2021 (механічні пошкодження ТЗ зафіксовані у відповіді від НПУ №3021295346502446 про ДТП та акті огляду пошкодженого ТЗ з фотододатками).
Як встановлено постановою Галицького районного суду м.Львова від 05.11.2021 у справі №461/8858/21, 20.10.2021 о 19 год. 20 хв. в м.Львові по вул. І.Франка, 108 ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом MITSUBISHI GRANDIS НОМЕР_3 не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималась безпечної дистанції, не вибрала безпечної швидкості та здійснила зіткнення з транспортним засобом TOYOTA RAV4 НОМЕР_1 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вказаною постановою Галицького районного суду м.Львова від 05.11.2021 у справі №461/8858/21 ОСОБА_2 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
20.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" із заявою про страхову подію та про виплату грошової компенсації за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №ARX3000142 від 29.10.2021 розмір страхового відшкодування становить 36270,70 грн. Вказана сума страхового відшкодування згідно з актом №ARX3000142 була сплачена Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС", що підтверджується платіжним дорученням №833029 від 01.11.2021.
Як зазначив позивач у позовній заяві, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування власнику автомобіля Toyota RAV4 ОСОБА_1 , до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" в порядку суброгації перейшло право вимоги до винної особи - ОСОБА_2 , щодо компенсації виплаченого страхового відшкодування за завдану шкоду внаслідок ДТП, що сталася 20.10.2021 о 19:20 у АДРЕСА_1 .
При цьому на момент аварії цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" згідно з полісом №АР1985390.
Відтак у позовній заяві зазначено, що позивач має право вимагати від страховика (ПрАТ АСК “Скарбниця») відшкодування виплачених коштів.
До того ж, як зауважив позивач, 05.01.2022 він (через представника) подав до відповідача заяву №ЕЛ_00013797 про виплату страхового відшкодування, відповідач отримав зазначену заяву 13.01.2022, що підтверджується поштовим трек-номером « 0505053645067» (витяг з сайту "Укрпошта").
Як зазначено у позовній заяві, станом на дату подання позовної заяви страхове відшкодування від відповідача на рахунок позивача не надходило.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" 36270,70 грн виплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідач не погодився з позовними вимогами та подав відзив на позовну заяву (вх.№21663/25 від 18.08.2025 року), у якому виклав свої заперечення проти позову. У відзиві відповідач, зокрема, посилається на те, що станом на момент звернення позивача з позовом сплив встановлений законом строк позовної давності, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.
У відповідь на поданий відповідачем відзив на позовну заяву, позивач скористався правом на подання відповіді на відзив (вх.№22123/25 від 22.08.2025), у якій позивач не погодився з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву відповідача, зазначивши, що вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із статтею 8 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 16 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 980 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Як встановлено судом, 15.06.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №61789а1зг, а саме: автомобіля Toyota Rav 4 2018 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), номер кузова (шасі) НОМЕР_2 .
Згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування, позивач отримав права кредитора до особи, яка завдала збитків.
Страхувальник реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до позивача, оскільки за договором страхування позивач надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.
Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.
Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов'язання, що тягне за собою припинення обов'язку страховика здійснити страхову виплату (пункт 4 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов'язком страховика за договором (стаття 988 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)). Така виплата не припиняє деліктного зобов'язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов'язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного страхування не є боржником у деліктному зобов'язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов'язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.04.2018 у справі №910/8982/17.
Одним з вирішальних питань під час розгляду справи про відшкодування у порядку суброгації має бути, на підставі належних та допустимих доказів, встановлено відповідальну за збитки особу.
Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками (в тому числі їх розміром) є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2022 р. у справі №910/12472/18.
Матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка, збитки (в тому числі їх розмір), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.
Збитки та їх розмір (36270,70 грн) підтверджується актом огляду транспортного засобу від 21.10.2021, відповіддю НПУ №3021295346502446, розрахунком суми страхового відшкодування, страховим актом №ARX3000142 від 29.10.2021, ремонтною калькуляцією №1.003.21.0 від 29.10.2021 та актом виконаних робіт №114367 від 24.11.2021
Факт здійснення страхового відшкодування у сумі 36270,70 грн за договором добровільного страхування наземного транспорту від 15.06.2021 №61789а1зг підтверджується платіжним дорученням №833029 від 01.11.2021.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується сукупністю обґрунтованих доказів, зокрема: відповіддю Національної поліції України №3021295346502446, актом огляду транспортного засобу від 21.10.2021, що зафіксував характер пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, а також постановою Галицького районного суду м. Львова від 05.11.2021 у справі №461/8858/21.
Згідно з вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
При цьому, як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця". Даний факт підтверджується інформацією про страховий поліс №АР001985390, що міститься в матеріалах справи. Згідно з умовами зазначеного полісу встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну - у розмірі 130000,00 грн, розмір франшизи становить 0,00 грн.
Пунктом 35.1. статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Як вбачається із матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулася до Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" із заявою від 05.01.2022 №ЕЛ-00013797 про здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 36270,70 грн.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з положеннями статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 36270,70 грн є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, з огляду на що підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву суд зазначає таке.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 263 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності зупиняється, зокрема у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 20.10.2021, закінчення строку позовної давності припадає на 20.10.2024.
Втім суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, враховуючи положення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в даному випадку строк позовної давності не сплинув, оскільки такий строк зупинився на строк дії воєнного стану. З огляду на це твердження відповідача про те, що позивач зобов'язаний обгрунтувати поважність причин пропуску трирічного строку позовної давності є безпідставним.
Сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області підтверджується платіжним дорученням №1150180 від 22.07.2025 на суму 2422,40 грн. Суд, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (79005, місто Львів, вулиця Саксаганського, будинок 5, ідентифікаційний код 13809430) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) 36270,70 грн страхового відшкодування та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення підписано 03.09.2025.
Суддя Петрашко М.М.