вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
03 вересня 2025 рокуСправа № 912/1816/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу № 912/1816/25
за позовом Кропивницької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТ-2"
про стягнення 282 286,83 грн.
Без виклику сторін.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Кропивницької міської ради, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТ-2" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:19:235:0002, що знаходиться за адресою: просп. Університетський, буд. 20 в м. Кропивницькому, в розмірі 282 286,83 грн, з покладенням на відповідача судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставно збережені відповідачем кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:19:235:0002 у м. Кропивницькому.
Ухвалою від 07.07.2025 суд відкрив провадження у справі № 912/1816/25 за правилами спрощеного позовного провадження; постановив розгляд справи № 912/1816/25 здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами та розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не повідомив суд про наявність заперечень з приводу заявлених позовних вимог.
Органом поштового зв'язку повернуто конверт з вкладенням (ухвала від 07.07.2025) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", який направлявся на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ураховуючи викладене, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом.
Крім того, господарський суд повідомляв відповідача про відкриття провадження у справі № 912/1816/25 телефонограмою від 21.07.2025 № 260, відповідно до якої за наявними засобами зв'язку не вдалося зв'язатися з відповідачем. Також суд розмістив оголошення на своєму офіційному вебсайті.
Згідно положень ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
За ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.03.2025 № 416698323 право приватної власності на незавершене будівництво, об'єкт незавершеного будівництва комплексу нежитлових будівель 56% готовності по просп. Університетський, буд. 20 в місті Кропивницький, Кіровоградської області зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТ-2".
Право власності зареєстроване 24.06.2019 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1238, від 24.06.2019.
За інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30.06.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:19:235:0002 розташована в Кіровоградській області, м. Кропивницький, просп. Університетський, 20, площа 3.0308 га, право власності на земельну ділянку належить Кропивницькій міській раді.
За твердженням позивача, на даний час договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:19:235:0002 між Кропивницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТ-2" не укладався.
Таким чином, відповідач використовує земельну ділянку за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, просп. Університетський, 20, з 24 червня 2019 року дотепер без документів на право користування.
З 01.01.2019 по сьогоднішній день Кропивницька міська рада не змінювала нормативну грошову оцінку земель міста та нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кропивницького не затверджувала.
Позивач вказує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 3510100000:19:235:0002 за 2022 рік становить - 40 971 579,13 грн; за 2023 рік - 47 117 316,00 грн; за 2024 рік - 49 520 299,12 грн; за 2025 рік - 55 462 735,01 грн.
За доводами позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТ-2" не сплачувало за користування земельною ділянкою за адресою Кіровоградська обл., м. Кропивницький, просп. Університетський, буд. 20, плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Кропивницької міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.
За розрахунком позивача, відповідач має сплатити на користь Кропивницької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 рік в загальному розмірі 282 286,83 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. 2).
Використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас, ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.
Стаття 120 Земельного кодексу України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на будівлю) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю.
З огляду на наявні матеріали справи, відповідачу належить на праві приватної власності незавершене будівництво, об'єкт незавершеного будівництва комплексу нежитлових будівель 56% готовності по просп. Університетський, буд. 20 в місті Кропивницький, зареєстроване 24.06.2019 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1238, від 24.06.2019. Реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1857845835101.
Набутий відповідачем об'єкт незавершеного будівництва (комплекс нежитлових будівель 56% готовності) за нормами ст. 181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) та органічно і нерозривно пов'язаним з земельною ділянкою з кадастровим номером 3510100000:19:235:0002. Тому, передача відповідачеві права власності на об'єкт незавершеного будівництва (комплекс нежитлових будівель 56% готовності) автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва (комплекс нежитлових будівель 56% готовності.
Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. У результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
Крім того, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.
Також відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Як зазначалося вище, земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:19:235:0002, на якій розташований комплекс, який належить Відповідачу на праві приватної власності, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради. Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою), також є територіальна громада м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради.
При цьому, доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Кропивницькою міською радою та державної реєстрації такого права, матеріали справи не містять. Відповідачем суду не подано.
Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем - Кропивницькою міською радою.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Згідно норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, за змістом абзацу 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься і у статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII Податкового кодексу України.
Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п.п. 271.1.1. п. 271.1. ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Рішенням Кіровоградської міської ради від 14.07.2015 № 4416 "Про затвердження ставок земельного податку по місту Кіровограду" передбачено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3-5.5 цього положення.
Згідно із Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 30.06.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:19:235:0002 становить 55 462 735,01 грн.
Суд зазначає, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, результатом нормативної грошової оцінки земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), яка надається відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена та не зазнала змін у цей період.
Як вже зазначено, згідно ст. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 289.2. наведеної норми, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І:100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
У відповідності до Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться щодо розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18); за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (ст. 20).
За інформацією Держгеокадастру, розміщеному за посиланням https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2024-rik/, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років, зокрема, становить: 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).
Відповідно до п. 5.6. додатку до рішення Кіровоградської міської ради № 4416 від 14.07.2015 "Про затвердження ставок земельного податку по місту Кіровограду" плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3-5.5 цього положення.
Суд перевірив розрахунок позивача за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 року в загальному розмірі 282 286,83 грн (40 971 579,13 грн (нормативна грошова оцінка) х 3% / 100 % / 12 місяців х 3 місяці) та вважає, що позовні вимоги не виходять за межі можливих нарахувань.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
Ураховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТ-2" на користь Кропивницької міської ради 282 286,83 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТ-2" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 53; код ЄДРПОУ: 34351210) на користь Кропивницької міської ради (25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41; код ЄДРПОУ: 26241020) 282 286,83 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:19:235:0002, що знаходиться за адресою: просп. Університетський, буд. 20 в м. Кропивницькому, а також 3 387,44 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Кропивницькій міській раді до електронного кабінету в системі "Електронний суд"; Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТ-2" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 53).
Повне рішення складено 03.09.2025.
Суддя О.Л. Бестаченко