ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/7691/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/7691/25
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС» (01135, місто Київ, вул. Златоустівська, 23А, літ. «М», код ЄДРПОУ 42588390)
до відповідача Приватного підприємства «К-МКП 21» (01103, місто Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 13; ЄДРПОУ 25197481)
про стягнення 12 089 грн 06 коп,
без виклику представників сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС» з позовом до Приватного підприємства «К-МКП 21» про стягнення суму основного боргу у розмірі 7 389,36 грн, пеню у розмірі 654,89 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 411,53 грн, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 633,28 грн.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС» (далі - Постачальник, Товариство) та ПРИВАТНИМ ВИРОБНИЧИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «КАМАН» (далі - Споживач, ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «К-МКП 21») було укладено публічний договір постачання електричної енергії споживачу від 20.12.2019 № 1236 (далі - Договір).
Споживач приєднався до умов Договору шляхом підписання заяви-приєднання, яка є додатком №1 до Договору.
На виконання умов Договору у період з 01 листопада 2021 року по 31 грудня 2021 року Товариством поставлено Споживачу електричну енергію у кількості 1 684 кВт*год на загальну суму 7 389,36 грн, що підтверджується наступними документами, надісланими належним чином на адресу Споживача: рахунок на оплату від 17.10.2021 № 4066 за листопад 2021 року на суму 1 950,00 грн з ПДВ з плановим обсягом електричної енергії у кількості 500 кВт*год; акт приймання-передачі товарної продукції від 30.11.2021 № 4142 за листопад 2021 року з обсягом електричної енергії у кількості 828 кВт*год на суму 3 229,20 грн з ПДВ; рахунок на оплату від 16.11.2021 № 4531 за грудень 2021 року на суму 2 430,00 грн з ПДВ з плановим обсягом електричної енергії у кількості 500 кВт*год; акт приймання-передачі товарної продукції від 31.12.2021 № 4636 за грудень 2021 року з обсягом електричної енергії у кількості 856 кВт*год на суму 4 160,16 грн з ПДВ.
Підтвердженням загального обсягу поставленої (використаної) електричної енергії Споживачу за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 у розмірі 1 684 кВт*год є дані комерційного обліку оператора системи розподілу - Філія «Енергозбут» АТ «Укрзалізниця», які підтверджуються листом від 22.05.2025 № EEК-17/107н, надісланим на запит Постачальника від 08.05.2025 № 535.
Станом на дату звернення з цією позовною заявою (18.06.2025) за Споживачем обліковується заборгованість за наступні розрахункові періоди у таких розмірах: за листопад 2021 року - 3 229,20 грн; за грудень 2021 року - 4 160,16 грн.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку Постачальник 16.08.2022 звернувся до Споживача із претензією № 1112 з проханням сплатити наявну заборгованість згідно Договору.
Водночас дій з боку Споживача щодо погашення заборгованості вжито не було. Таким чином, Постачальник виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, але Споживач не розрахувався за фактичний обсяг поставленої (використаної) електричної енергії на суму 7 389,36 грн, що і зумовило звернення Постачальника до суду з даним позовом.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався та не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
27.06.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу №910/7691/25 малозначною. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала суду від 03.07.2025 року була направлена відповідачу 07.07.2025 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 01103, місто Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 13. Конверт з ухвалою суду від 03.07.2025 було повернуто до суду 11.07.2025 відділенням поштового зв'язку з зазначенням про те, що поштове відправлення не було вручено відповідачу, з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
За аналізом приписів пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою вважається днем вручення відповідачу 2 ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового
За змістом пункту 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (пункт 102 вказаних Правил).
Крім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/7691/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи викладене, Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
20.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС» як постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та Приватний виробничим підприємством «КАМАН» (нова назва - Приватне підприємство «К-МКП 21») як споживачем укладено Договір постачання електричної енергії споживачу №1236, відповідно до п.1.1 якого цей Договір постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.
Згідно п. 1.2 Договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
За цим договором постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
Споживач розраховується за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п.5.1 Договору).
У відповідності до п. 5.2 Договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Згідно п. 5.4 Договору, ціна електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни, та погоджені обсяги постачання електричної енергії зазначаються Постачальником у розрахункових документах. Коригування планових обсягів поставки здійснюється Споживачем шляхом направлення Постачальнику письмової заяви у строк до 15 числа поточного місяця. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.
В п. 5.5 Договору сторонами погоджено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спец рахунок) Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.6 Договору).
Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем (п. 5.7 Договору).
Якщо Стоживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозиціє, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.
Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.
Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.8 Договору).
Споживач зобов'язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п.6.2 договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1 договору).
Згідно п.13.1 Договору, цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Постачальником заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, або оплати виставленого Постачальником рахунку, або споживання будь-якого обсягу електричної енергії.
Відповідно до п. 13.7 Договору, усі повідомлення за цим Договором, вважаються зробленими належним чином, а документи отримані, якщо вони здійснені/направлені одним із зазначених нижче способів:
1) в письмовій формі та надіслані листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв?язку одержувача;
2) направлені на адресу електронної пошти, яка зазначена в заяві-приєднання. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися дата їх відправлення іншій Стороні;
3) СМС-повідомленням на номер телефону, який зазначений в заяві-приєднання. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх відправлення іншій Стороні;
4) розміщення на веб-сайті Постачальника. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися дата, зазначена на веб-сайті Постачальника.
Відповідно до заяви-приєднання, що є додатком №1 до договору постачання електричної енергії споживачу, сторонами визначено початок постачання електроенергії з 01 січня 2020 року.
У відповідності до комерційної пропозиції №1, яка є додатком №2 до Договору постачання електричної енергії споживачу, п. 4.1 визначено, що ціна (тариф) електричної енергії з 1 січня 2020 року встановлені наступні ціни постачання електричної енергії відносно об'єму споживання:
до 20 тис. кВт. 200.- 1,95 грн. (без ПДВ);
до 50 тис. кВт. 200.- 1,85 грн. (без ПДВ);
до 100 тис. кВт. год.- 1,80 грн. (без ПДВ);
від 100 тис. кВт год. - 1,75 грн. (без ПДВ).
Крім того, ПДВ - 20%.
У випадку зміни регульованих цін (тарифів), нормативів, регуляторних цінових обмежень, пов'язаних з постачанням електричної енергії, Постачальник має право змінити ціну електричної енергії для Споживача. Про таку зміну Споживача має бути проінформовано у порядку, передбаченому Договором та Правилами роздрібного ринку електричної енергії. Ціни вказані без врахування тарифу на розподіл.
Порядок та спосіб оплати Споживач здійснює попередню оплату 100% вартості заявлених (прогнозованих) обсягів споживання електричної енергії не пізніше, ніж за 7 днів до початку розрахункового періоду.
Ціна для здійснення попередньої оплати визначається відносно заявленого обсягу електричної енергії та ціни (тарифу), визначеної п.4.1 цієї Комерційної пропозиції. Коригування заявленого обсягу поставки здійснюється Споживачем шляхом направлення Постачальнику письмової заяви у строк до 15 числа поточного місяця. Оплата проводиться на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання, який зазначено у розрахункових документах.
Споживач може здійснювати платежі ініціативно (без виставлення розрахункових/платіжних документів) у розмірах та у терміни, які визначені Договором та цією Комерційною пропозицією.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем за розрахунковий період та ціни, визначеної п.4.1 цієї Комерційної пропозиції (відносно фактичного обсягу споживання) (п. 4.2 Комерційної пропозиції №1).
Споживач здійснює оплату послуг з розподілу самостійно (п. 4.3 Комерційної пропозиції №1).
За порушення строків оплати, визначених у Договорі Споживачем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) за кожний день прострочення платежу (п. 4.3 Комерційної пропозиції №1).
Обсяги поставленої/спожитої електричної енергії Споживачу Постачальник визначає відповідно до даних, отриманих від Оператора системи розподілу. Для підтвердження заборгованості та/або розрахунків Постачальник оформляє та надсилає Споживачу акт звірки взаємних розрахунків (щодо вартості спожитої та оплаченої електричної енергії). Споживач підписує акт звірки взаємних розрахунків та повертає його Постачальнику протягом 10 днів з моменту отримання. У разі не підписання та/або неповернення акту звірки чи ненадання мотивованої відмови від підписання акту звірки, акт звірки взаємних розрахунків вважається погодженим, а розрахунки - підтвердженими (п. 4.8 Комерційної пропозиції №1).
Договір набирає чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, в якій буде вказано про вибір Споживачем цієї Комерційної пропозиції та діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо не менше, ніж за один місяць до дати закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення цього Договору або зміну його умов, то строк дії Договору продовжується на один рік на тих самих умовах, що передбачені Договором та цієї комерційної пропозиції (п. 4.10 Комерційної пропозиції №1).
Як стверджує позивач у позовній заяві, ним було поставлено відповідачу електричну енергію в порядку та на умовах укладеного між сторонами договору, однак відповідач свої обов'язки в частині розрахунків за фактично спожиту (поставлену) електричну енергію належним чином не виконав, що підтверджується Обсягами споживання електричної енергії на 2021 рік споживача Приватного виробничого підприємства «Каман».
На виконання умов договору, на підставі обсягу споживання електричної енергії Позивачем було виставлено Відповідачу:
- рахунок на оплату №4066 від 17.10.2021 за електроенергію на листопад 2021 на суму 8 146 грн 80 коп., який був направлений на електронну пошту Споживача та отриманий Споживачем 13.10.2021, що підтверджується доказами надсилання та отримання;
- рахунок на оплату №4531від 16.11.2021 за електроенергію на грудень 2021 на суму 11 751 грн 60 коп., який був направлений на електронну пошту Споживача та отриманий Споживачем 16.11.2021, що підтверджується доказами надсилання та отримання.
За період листопада 2021 Постачальником передано, а Споживачем прийнято 828 кВт*год електричної енергії на суму 3 229 грн 20 коп., що підтверджується актом приймання-передачі товарної продукції №4142 від 30.11.2021. Позивачем на адресу Відповідача 15.05.2025 було направлено засобами поштового зв'язку, однак останнім не отримано та було повернуто 20.05.2025 з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
За період грудень 2021 Постачальником передано, а Споживачем прийнято 856 кВт*год електричної енергії на суму 4 160 грн 16 коп., що підтверджується актом приймання-передачі товарної продукції №4636 від 31.12.2021. Позивачем на електронну пошту Відповідача було направлено акт приймання-передачі №4636 від 31.12.2021, який отриманий споживачем 11.01.2022.
Підписані Акти приймання-передачі товарної продукції №4142 від 30.11.2021 та №4636 від 31.122021 Споживачем Постачальнику повернуті не були, заперечення на акти також не надходили.
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 16.08.2022 №1112, відповідно до якої Позивач вимагав виконати свої обов'язки за Договором та сплатити на рахунок Позивача в терміни до 22.02.2022 заборгованості в розмірі 7 389 грн 36 коп.
Вказана вимога була задоволена без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення суми осиного боргу у розмірі 7 389 грн 36 коп., а також пеню у розмірі 654 грн 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 411 грн 53 коп., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 633 грн 28 коп.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на позивача, наказ «Про затвердження Розподілу обов'язків між Генеральним директором, заступником генерального директора - директора фінансового/заступником директора фінансового» від 29.11.2024 №17/од, Договору постачання електричної енергії споживачу, заяви-приєднання №1236 від 20.12.2019 Додаток №1 до Договору постачання електричної енергії споживачу до Договору постачання електричної енергії споживачу суб'єкту господарювання, Комерційної пропозиції №1 Додаток №2 до Договору постачання електричної енергії споживачу, обсяги споживання електричної енергії на 2021 рік, рахунку на оплату №4066 від 17.10.2021 за електроенергію на листопад 2021, рахунку на оплату №4531 від 16.11.2021 за електроенергію на грудень 2021, акт приймання-передачі товарної продукції №4142 від 30.11.2021, акт приймання-передачі товарної продукції №4636 від 31.12.2021, з доказами направлення на адресу відповідача, акт звірки взаємних розрахунків станом за період 20.12.2019-30.04.2025, лист від 08.05.2025 №535 щодо підтвердження обсягів електричної енергії, претензії від 16.08.2022 №1112, акту звірки взаємних розрахунків № 00000001633 від 16.08.2022 станом за період 01.11.2021-15.08.2022, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 509 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2020 року у справі № 903/664/19.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 (надалі - ПРРЕЕ, Правила).
Згідно преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Частинами 1 - 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.
Покладення зобов'язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.
Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону Умови "Про ринок електричної енергії", умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: 1) найменування та місцезнаходження електропостачальника; 2) перелік послуг, що надаються електропостачальником; 3) ціна електричної енергії та послуг, що надаються; 4) показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії; 5) види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником; 6) умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка; 7) порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії; 8) порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії; 9) порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів; 10) строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору; 11) зобов'язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках); 12) права та обов'язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов'язань та у разі тимчасового зупинення постачання; 13) інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії споживачу.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ).
Відповідно до п.3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".
Як встановлено матеріалами справи, 20.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС» як постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та Приватний виробничим підприємством «КАМАН» (нова назва - Приватне підприємство «К-МКП 21») як споживачем укладено Договір постачання електричної енергії споживачу №1236, відповідно до п.1.1 якого цей Договір постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.
Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно із частинами 1, 2 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закон України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
При цьому як визначено пункті 1 частини 1 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач має право купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається у комерційній пропозиції постачальника.
Згідно з пунктом 4.1 Комерційної пропозиції, визначено, що ціна (тариф) електричної енергії - з 1 січня 2020 року встановлені наступні ціни постачання електричної енергії відносно об'єму споживання:
до 20 тис. кВт. 200.- 1,95 грн. (без ПДВ);
до 50 тис. кВт. 200.- 1,85 грн. (без ПДВ);
до 100 тис. кВт. год.- 1,80 грн. (без ПДВ);
від 100 тис. кВт год. - 1,75 грн. (без ПДВ).
Крім того, ПДВ - 20%.
У випадку зміни регульованих цін (тарифів), нормативів, регуляторних цінових обмежень, пов'язаних з постачанням електричної енергії, Постачальник має право змінити ціну електричної енергії для Споживача. Про таку зміну Споживача має бути проінформовано у порядку, передбаченому Договором та Правилами роздрібного ринку електричної енергії. Ціни вказані без врахування тарифу на розподіл.
За період листопад 2021 - грудень 2021 позивач поставив товарної продукції на загальну суму 7 389 грн 36 коп., що підтверджується актами приймання-передачі товарної продукції: №4142 від 30.11.2021 на суму 3 229 грн 20 коп., №4636 від 31.12.2021 на суму 4 160 грн 16 коп.
Відповідно до умов п. 13.7 Договору, встановлено, що усі повідомлення за цим Договором, вважаються зробленими належним чином, а документи отримані, якщо вони здійснені/направлені одним із зазначених нижче способів:
1) в письмовій формі та надіслані листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв?язку одержувача;
2) направлені на адресу електронної пошти, яка зазначена в заяві-приєднання. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися дата їх відправлення іншій Стороні;
3) СМС-повідомленням на номер телефону, який зазначений в заяві-приєднання. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх відправлення іншій Стороні;
4) розміщення на веб-сайті Постачальника. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися дата, зазначена на веб-сайті Постачальника.
Матеріалами справи встановлено, що рахунок на оплату № 4066 від 17.10.2021 на суму 1 950,00 грн був направлений з електронної пошти Постачальника (enerhozbuttrans2018@gmail.com) на електронну пошту Споживача (globe159@ukr.net) та отриманий Споживачем 13.10.2021; акт № 4142 від 30.11.2021 на суму 3 229,20 грн був направлений засобами зв'язку «Укрпошта» та повернутий 26.05.2025 у зв'язку з не отриманням Споживачем; рахунок на оплату № 4531 від 16.11.2021 на суму 2 430,00 грн був направлений з електронної пошти Постачальника (enerhozbuttrans2018@gmail.com) на електронну пошту Споживача (globe159@ukr.net) та отриманий Споживачем 16.11.2021; акт № 4636 від 31.12.2021 на суму 4 160,16 грн був направлений з електронної пошти Постачальника (enerhozbuttrans2018@gmail.com) на електронну пошту Споживача (globe159@ukr.net) та отриманий Споживачем 11.01.2022.
Відтак, згідно Договору, датою отримання повідомлень (документів), направлених Стороною на електронну пошту, вважається датою їх відправлення іншій Стороні, а дата отримання документів, направлених поштою буде вважатись дата їх особистого вручення.
Заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем та спожитої відповідачем електроенергії за вказаними актами сторонами суду не надано.
Доказів пред'явлення претензій щодо якості та/або кількості електричної енергії та/або термінів постачання у відповідності до умов договору від відповідача до суду не надходило.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе договірні зобов'язання щодо поставки електричної енергії відповідачу, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито електроенергію без будь-яких зауважень.
Натомість в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної заборгованості.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів в сумі 7 389 грн 36 коп. у встановлений договором строк не виконав, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі вартості фактично спожитої у спірний період електричної енергії, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню - 654 грн 89 коп., інфляційні втрати - 3 411 грн 53 коп., 3% річних - 633 грн 28 коп.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
За змістом частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
Якщо Стоживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозиціє, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.
Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.
Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.8 Договору).
Також, відповідно до п. 9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Відповідачем заперечення щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат подано не було.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пені у розмірі 654 грн 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 411 грн 53 коп., 3% річних у розмірі 633 грн 28 коп.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування зазначеного відповідач суду не надав.
За таких обставин, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «К-МКП 21» (01103, місто Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 13; ЄДРПОУ 25197481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС» (01135, місто Київ, вул. Златоустівська, 23А, літ. «М», код ЄДРПОУ 42588390) суму основного боргу у розмірі 7 389 (сім тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн 36 коп., пеню у розмірі 654 (шістсот п'ятдесят чотири) грн 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 411 (три тисячі чотириста одинадцять) грн 53 коп., 3 % річних у розмірі 633 (шістсот тридцять три) грн 28 коп.
3. Стягнути з Приватного підприємства «К-МКП 21» (01103, місто Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 13; ЄДРПОУ 25197481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС» (01135, місто Київ, вул. Златоустівська, 23А, літ. «М», код ЄДРПОУ 42588390) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА