ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2025Справа № 910/5581/25
за позовом Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром"
про стягнення 12 058 678,97 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Секретар с/з (помічник судді): Дмитро БОЖКО.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Акціонерне товариство "Малинський каменедробильний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" про стягнення 12 058 678,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 12.04-24 від 12.04.2024 р. в частині здійснення своєчасної та повної оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 10 644 746,40 грн. основного боргу, 221 005,78 грн. 3% річних та 1 192 926,79 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/5581/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.
Про стан розгляду справи № 910/5581/25 сторони повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідач не скористався правом, наданим останньому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та не подав до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5581/25 до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 02.09.2025 р. проголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
12.04.2024 р. між Акціонерним товариством "Малинський каменедробильний завод" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (покупець) укладено договір поставки № 12.04-24, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцю граніт Пинязевицького родовища в кількості, в строки та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну.
Обсяг кожної партії товару, що підлягає поставці, узгоджується сторонами на підставі заявки покупця та вказується у специфікації, що є додатками до цього договору (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору товар поставляється постачальником на умовах EXW склад (кар'єр) постачальника.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що сума цього договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у видаткових накладних.
За змістом п. 5.2 договору оплата здійснюється покупцем за погодженням сторін шляхом часткової чи повної передоплати, та/або відстрочки платежу по факту здійснення поставки.
Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 договору останній набирає чинності з 28.03.2024 р. і діє до 31.12.2024 р. Строк дії цього договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік у разі, якщо жодна зі сторін не направила рекомендованим листом повідомлення про припинення дії договору за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від його виконання.
01.02.2024 р., 02.05.2024 р., 03.05.2024 р. та 08.05.2024 р. сторонами підписано специфікації №№ 1-4 до договору поставки № 12.04-24 від 12.04.2024 р.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 26 369 246,40 грн.
Долученими до матеріалів справи податковими накладними № 224 від 01.05.2024 р., № 225 від 02.05.2024 р., № 226 від 03.05.2024 р., № 227 від 08.05.2024 р., № 231 від 13.05.2024 р., № 232 від 14.05.2024 р. підтверджується здійснення позивачем господарських операцій з поставки товару.
Відповідачем, у свою чергу, здійснено оплату отриманого товару на загальну суму 15 724 500,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою за період з 21.05.2024 р. по 28.04.2025 р., та долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями за період з 21.04.2024 р. по 08.08.2024 р.
Згідно з підписаним обома сторонами за допомогою електронного цифрового підпису акту звірки взаємних розрахунків за період з січня 2024 р. по листопад 2024 р. заборгованість відповідача за договором поставки становить 10 644 746,40 грн.
04.04.2025 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 89 від 04.04.2025 р., в якій просив останнього сплатити заборгованість за договором поставки № 12.04-24 від 12.04.2024 р. у розмірі 10 644 746,40 грн. (докази направлення наявні в матеріалах справи).
Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не здійснив оплату заборгованості за договором поставки у розмірі 10 644 746,40 грн., позивач і звернувся до суду з даним позовом.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 12.04-24 від 12.04.2024 р. в частині здійснення оплати за отриманий товар.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення відсутності заборгованості або факту оплати за договором поставки № 12.04-24 від 12.04.2024 р. на суму 10 644 746,40 грн. суду не надав.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 10 644 746,40 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.
Поряд з цим, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 221 005,78 грн. 3% річних та 1 192 926,79 грн. інфляційних втрат.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами строку оплати поставленого товару, у зв'язку з чим строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 р. у справі № 910/9075/17, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене, з огляду на приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України, строк оплати поставленого відповідачу товару є таким, що настав.
За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Перевіривши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 221 005,78 грн. 3% річних та 1 192 926,79 грн. інфляційних втрат.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод".
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Поряд з цим, суд вважає за можливе повернути позивачу суму надмірно сплаченого судового збору.
Так, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову.
Водночас, приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію № 29 від 18.04.2025 р. на суму 159 651,81 грн.
Суд зазначає, що за майнову вимогу позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, аніж встановлено приписами Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач мав сплатити 144 704,15 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 зазначеного закону, у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч. 1 цієї статті, - повністю.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у розмірі 14 947,66 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, оф. 139, код 43522901) на користь Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (11509, Житомирська обл., Коростенський р-н, м. Коростень, вул. В. Сосновського, буд. 67, код 04011905) 10 644 746 (десять мільйонів шістсот сорок чотири тисячі сімсот сорок шість) грн. 40 коп. основного боргу, 1 192 926 (один мільйон сто дев'яносто дві тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 221 005 (двісті двадцять одну тисячу п'ять) грн. 78 коп. 3% річних, 144 704 (сто сорок чотири тисячі сімсот чотири) грн. 15 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Повернути Акціонерному товариству "Малинський каменедробильний завод" (11509, Житомирська обл., Коростенський р-н, м. Коростень, вул. В. Сосновського, буд. 67, код 04011905) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 14 947 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 66 коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 29 від 18.04.2025 р.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Повне рішення складено та підписано 03.09.2025 р.