ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.08.2025Справа № 910/6565/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»
про стягнення 449.455,80 грн
Представники сторін: не викликались
26.05.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів» про стягнення 449.455,80 грн, з яких 426.639,36 грн основного боргу, 17.614,95 грн пені, 3.413,11 грн інфляційних втрат, 1.788,38 грн 3% річних.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами додатку В1.2/02.1-14/1-12 від 20.01.2016 до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування від січня 2103 року (далі - Додаток), відповідачем 15.10.2021 на склад тимчасового зберігання вантажного терміналу обслуговуючої компанії був переданий вантаж в кількості 115 місць, загальною вагою 1736 кг, що підтверджується авіаційною вантажною накладною (Air Waybill) 461-00027171. Оскільки граничний строк перебування вантажу під митним контролем на території зони митного контролю закінчився, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 Митного кодексу України 01.07.2022 вантаж був переданий обслуговуючою компанією Київській митниці, що підтверджується актом № 192/10000/23 від 10.07.2023 прийому-передачі на склад митниці товарів, про що також, було повідомлено листом перевізника № 06-22-332 від 09.08.2022. Таким чином, на виконання взятих на себе зобов'язань на умовах додатку В1.2/02.1-14/1-12 від 20.01.2016 до стандартної угоди позивачем було надано послуги відповідачу у період з 15.10.2021 по 01.07.2022 на загальну суму 1.049.932,80 грн з ПДВ, яка в подальшому була відкоригована згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 08.01.2025 на суму -623.293,44 грн, та кінцева сума становить 426.639,36 грн з ПДВ. Враховуючи, що відповідачем самостійно не було отримано рахунку-фактури для сплати вартості наданої/отриманої у період з 15.10.2021 по 01.07.2022 послуг, позивачем 15.11.2025 на електронну пошту останнього був направлений рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг, а також 22.01.2025 був направлений коригуючий акт, у відповідь повідомлено листами № 24/11-803 від 27.11.2024 та № 25/03-115 від 05.03.2025 про відмову від підписання актів. У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вищезазначеними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6565/25 від 02.06.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
06.06.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/6565/25; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.06.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 10.06.2025 о 00:25 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 25.06.2025 включно.
23.06.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що за період нібито наданих послуг вантажу позивач належним чином не проінформував відповідача про надання послуги зберігання вантажу, про не отримання вантажу вантажоодержувачем чи відмови вантажоодержувача від отримання вантажу, про передачу незапитаного вантажу на митницю. Вперше про факт зберігання вантажу позивачем відповідачу стало відомо в 2024 році після отримання рахунку-фактури № 118/6 від 30.10.2024. У відповідь на отриманий рахунок відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 24/11-803 від 27.11.2024 про відмову від підписання акта і оплати рахунку за зберігання вантажу загального призначення, з проханням надати підтвердження факту зберігання вантажу та відправки належних повідомлень щодо статусу обслуговування вантажу. Проте, жодних запитаних документів позивач не надав. Після отримання позовної заяви від 23.05.2025 із доданих до неї документів відповідачу стало відомо про наявність повідомлення про передачу вантажів до митних органів № 06-22-332 від 09.08.2022. Оскільки своє зобов'язання з надання відповідачу визначених в Додатку документів щодо надання послуги зберігання вантажу позивач не виконав, не можна вважати, що у відповідача взагалі виник обов'язок по сплаті наданих позивачем послуг. Відповідач вважає, що позивачем не вірно застосовано порядок оплати аеропортових зборів, наземного обслуговування, додаткових послуг та інших послуг (крім послуг з базування ПС), що надаються згідно з Додатком. Рахунок-фактура № 118/6 від 30.10.2024 був виставлений на адресу відповідача в 2024 році, тобто після скасування карантину, тому викладені позивачем умови оплати в редакції додаткової угоди № 23 не застосовуються. Вважає, що позивачем не доведено належними доказами фактична вага вантажу на дату передачі до митниці та відповідно не вірно нараховано оплату послуг з обслуговування вантажу.
23.06.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування у позивача доказів.
Суд розглянувши дане клопотання відповідача відзначає наступне
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Так, згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Отже, клопотання про витребування доказів подано відповідачем у визначений для подачі відзиву строк (до 25.06.2025 включно).
Частина 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України, зокрема витребувана інформація не спростує обставин викладених у позовній заяві.
11.07.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що умовами підписаного між позивачем і відповідачем додатку № В1.2/02.1-14/1-12 від 20.01.2016 (зі змінами) не передбачено повідомлення ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» про прийняття на зберігання вантажу та про закінчення строків зберігання вантажів чи не отримання вантажу вантажоодержувачем. Повідомлення про передачу незапитаного вантажу на митницю, позивач листом № 06-22-332 від 09.08.2022 повідомив відповідача про те, що 01.07.2022 вантаж був переданий Обслуговуючою компанією Київській митниці, який було надіслано відповідачу на адресу електронної пошти 09.08.2022. Щодо застосування умов додаткової угоди № 23 до додатку до спірних правовідносин позивач зазначає, що послуги зі зберігання вантажу щодо оплати яких виник спір, були надані у період з 15.10.2021 по 01.07.2022, тобто у період дії додаткової угоди № 23, а отже вартість цих послуг розрахована позивачем правомірно та відповідно до умов Додатку. Щодо ваги вантажу зазначає, що обсяг вантажу відповідає вихідним даним авіаційної вантажної накладної 461-00027171 і становить 1736 кг. Окрім того, 13.05.2022 представниками Обслуговуючої компанії і Вантажоодержувача (ТОВ «Інтертрейд Полюс») було складено і підписано акт № 50 контрольного зважування вантажу, що надійшов за авіаційною вантажною накладною (Air Waybill) № 461-00027171, яким підтвердили, що станом на 13.05.2022 обсяг вантажу, що перебував на тимчасовому зберіганні під митним контролем на СТЗ ВТ Обслуговуючої компанії, відповідав вихідним даним авіаційної вантажної накладної 461-00027171, в тому числі і в частині фактичної ваги і становив 1736 кг. Листом № 7.8-6/28.2/14/10620 від 01.07.2022, Київська митниця повідомила Обслуговуючу компанію про погодження передачі на склад Київської митниці вантажу за авіаційною вантажною накладною 461-00027171, із зазначенням в тексті листа обсягу вантажу, який відповідає вихідним даним авіаційної вантажної накладної 461-00027171 і становить 1736 кг.
14.07.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що повідомлення відповідача про закінчення строків зберігання вантажів чи не отримання вантажу вантажоодержувачем передбачено у Примітці ** додаткової угоди № 22 від 04.03.2021 до Додатку. Рахунок-фактура № 118/6 від 30.10.2024 був виставлений на адресу відповідача в 2024 році, тобто після скасування карантину, тому викладені позивачем умови оплати в редакції додаткової угоди № 23 не застосовуються, не залежно від періоду коли надавалися послуги. Позивачем проігноровано відмітку митниці, що станом на 01.07.2022 «Майно по зазначеним авіанакладним прийнято на склад митниці без перевірки вмісту та перерахунку». Сам же акт № 192/10000/23 від 10.07.2023 не містить зазначення ваги вантажу. Відповідач вважає, що позивачем не надано належного доказу, який би підтверджував фактичну вагу на дату передачі вантажу на митницю, тому не доведено правильність та обґрунтованість нарахованої плати за зберігання вантажу, залежно від ваги, розмір якої станом на 01.07.2022 не встановлено та митницею не підтверджено.
15.07.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення на заперечення, в яких зазначає, що відповідач помилково тлумачить положення Додатку оскільки вказані положення стосується випадків передачі вантажу для знищення. Відповідач не спростував факт отримання повідомлення листом позивача № 06-22-332 від 09.08.2022, яким позивач довів до відома відповідача те, що 01.07.2022 вантаж був переданий Київській митниці. Вартість наданих послуг зі зберігання за період з 15.10.2021 по 01.07.2022 є обов'язковою до сплати відповідачем. Сторонами не заперечується, і відповідачем не спростовано те, що до позивача 15.10.2021 надійшов вантаж за авіаційною вантажною накладною № 461-00027171 вагою 1736 кг. Зі змісту акту № 192/10000/23 від 10.07.2023 прийому-передачі на склади митниці товарів вбачається, що Київська митниця отримала від позивача вантаж за авіаційною вантажною накладною № 461-00027171, а не частину вантажу. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач передав Київській митниці не увесь вантаж за авіаційною вантажною накладною № 461-00027171 або, що частина вантажу залишилася на зберігання у позивача і не було передана митному органу. Позивач звертаючись до Київської митниці з проханням розглянути питання про передачу на склад останнього вантажів, термін зберігання яких на СТЗ вантажного терміналу ДП МА «Бориспіль» закінчився, в т.ч. за авіаційною вантажною накладною 461-00027171 вагою 1736 кг отримав відповідь № 7.8-6/28.2/14/10620 від 01.07.2022 про погодження передачі на склад Київської митниці Вантажу за авіаційною вантажною накладною 461-00027171, із зазначенням в тексті листа обсягу вантажу, який відповідає вихідним даним авіаційної вантажної накладної 461-00027171 і становить 1736 кг, за результатом чого й був складений та підписаний акт № 192/10000/23 від 10.07.2023 прийому-передачі на склади митниці товарів.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2016 набрав чинності додаток В1.2/02.1-14/1-12 від 20.01.2016 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2013 року (спрощена процедура) (далі - Додаток), укладений між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Обслуговуюча компанія, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів» (далі - Перевізник, відповідач), який складено у відповідності до спрощеної процедури, де сторони погоджуються про те, що умови Основної угоди та додатку А до СУНО від січня 2013 року, опубліковані Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, застосовуються так, ніби ці умови були повністю повторені в цьому документі. Підписавши цей додаток В, сторони підтверджують, що вони ознайомлені із зазначеною вище Основною угодою та додатком А.
Згідно з п. 10.4 Додатку додаткові матеріали 1, 2, 3, 4, 5, 6, згадані у додатку, є невід'ємною його частиною.
Додатковими угодами № 6 від 28.12.2018, № 10 від 25.11.2019, № 20 від 30.12.2020, № 24 від 15.12.2021, № 25 від 30.12.2022, № 26 від 31.03.2023 до Додатку термін дії додатку було продовжено до 30.06.2023 (включно).
Для разового наземного обслуговування, що складається з прибуття та подальшого відправлення того самого літака у встановлений час Обслуговуюча компанія надає зазначені в додатку А послуги, у тому числі:
- послуги з обробки вантажу (п. 1.1.1 під-параграфу 1.1 параграфу 1 додатку в редакції додаткової угоди № 22 від 04.03.2021 до додатку);
- послуги зберігання вантажу (підпункт 2.1.1. п. 2.1 розділу ІІ «Зберігання вантажу» довідкового матеріалу № 5 до додатку, викладеного в редакції п. 1 додаткової угоди № 18 від 28.10.2020 до додатку).
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов Додатку не сплатив вартість послуги зберігання вантажу за період з 19.10.2021 по 01.07.2022, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 426.639,36 грн та за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані 17.614,95 грн пені, 3.413,11 грн інфляційних втрат, 1.788,38 грн 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
15.10.2021 Перевізником на склад тимчасового зберігання вантажного терміналу (далі - СТЗ ВТ) Обслуговуючої компанії був переданий на тимчасове зберігання вантаж (аксесуари для телефонів: чохли, екрани, кабелі, зарядні пристрої, динаміки) в кількості 115 місць, загальною вагою 1736,0 кг (далі - вантаж), що надійшов за авіаційною вантажною накладною (Air Waybill) 461-00027171.
Згідно з даними авіаційної вантажної накладної 461-00027171 вантажоодержувачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд Полюс» (далі - Вантажоодержувач).
За приписами ч. 1 ст. 201 Митного кодексу України товари з моменту пред'явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.
На складах тимчасового зберігання утворюються постійні, а на складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги - тимчасові (на час тимчасового зберігання на них під митним контролем товарів гуманітарної допомоги) зони митного контролю (ч. 3 ст. 201 Митного кодексу України).
Крім того, у разі втрати товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або видачі їх без дозволу митних органів утримувач складу тимчасового зберігання, утримувач митного складу, керівник організації - отримувача гуманітарної допомоги несуть адміністративну відповідальність, передбачену цим Кодексом. Крім того, у таких випадках на цих осіб покладається обов'язок щодо сплати митних платежів, установлених законом на імпорт зазначених товарів (ч. 5 ст. 201 Митного кодексу України).
Частиною 1 статті 204 Митного кодексу України визначено, що загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 206 Митного кодексу України у випадках, коли доставка товарів кінцевому одержувачу через умови перевезення (або з будь-яких інших причин) переривається, товари можуть розміщуватися на складах тимчасового зберігання, які розташовані поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів та у яких здійснюються прийняття, навантаження, перевантаження, вивантаження та видача товарів, що переміщуються через митний кордон України. Дозволом для розміщення товарів на такому складі тимчасового зберігання є дозвіл митного органу на вивантаження товару з транспортного засобу.
Товари, розміщені на складах тимчасового зберігання, розташованих поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, до їх випуску із складу вважаються такими, що не пропущені на митну територію України.
Вивезення товарів із складів тимчасового зберігання, розташованих на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, здійснюється на підставі рішення митного органу про пропуск цих товарів на митну територію України або про відмову в такому пропуску, крім випадків, зазначених у частині п'ятій цієї статті.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 238 Митного кодексу України обов'язковій передачі митному органу для зберігання підлягають товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився.
Позивач зазначає, що вантаж, який надійшов за авіаційною вантажною накладною 461-00027171 не був отриманий вантажоодержувачем/вантажовідправником протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати його надходження до Обслуговуючої компанії; щодо вантажу не було отримано розпоряджень від вантажоодержувача/вантажовідправника; не було заявлено про продовження строку його тимчасового зберігання, вантаж був визнаний незапитаним, як це передбачено умовами Примітки до п. 1.1.1 під-параграфу 1.1. параграфу 1 додатку (в редакції додаткової угоди № 22 від 04.03.2021 до додатку).
З матеріалів справи вбачається, що позивач керуючись ст. 204 Митного кодексу України звернувся до Київської митниці з листом № 06-22-73 від 14.02.2022 з проханням розглянути питання про передачу на склад Київської митниці вантажів, термін зберігання яких на СТЗ вантажного терміналу ДП МА «Бориспіль» закінчився з березня 2008 року по жовтень 2021 року (у тому числі, за авіаційною вантажною накладною 461-00027171 (п. 451 додатку до листа).
У відповідь Київська митниця листом № 7.8-4/28.2/13/7211 від 23.02.2022 повідомила, що на склад митниці можуть бути передані вантажі згідно переліку, наведеного в додатку до цього листа, в якому авіаційна вантажна накладна 461-00027171 була відсутня.
13.05.2022 між представниками Обслуговуючої компанії і Вантажоодержувачем складено і підписано акт № 50 контрольного зважування, в якому зафіксовано, що станом на 13.05.2022 обсяг вантажу, що перебував на тимчасовому зберіганні під митним контролем на СТЗ ВТ Обслуговуючої компанії, відповідав вихідним даним авіаційної вантажної накладної 461-00027171, а саме 115 місць вагою 1736 кг, дата надходження 15.10.2021.
В подальшому позивач знову керуючись ст. 204 Митного кодексу України звернувся до Київської митниці з листом № 06-22-156 від 30.06.2022, з урахуванням наданої у подальшому листом № 04-22Е-159 від 24.09.2024 уточнюючої інформації в частині номеру авіаційної вантажної накладної (номер авіаційної вантажної накладної 235-00027171 виправлено на 461-00027171), в якому просив розглянути питання про передачу на склад Київської митниці вантажів, у тому числі, за авіаційною вантажною накладною 461-00027171 (кількість місць 115, вагою 1736 кг, дата надходження 15.10.2021).
У відповідь Київська митниця листом № 7.8-6/28.2/14/10620 від 01.07.2022 повідомила позивача про погодження передачі на склад Київської митниці вантажу, у тому числі за авіаційною вантажною накладною 461-00027171.
Позивач зазначає, що 01.07.2022 вантаж за авіаційною вантажною накладною 461-00027171 був переданий Обслуговуючою компанією Київській митниці, що підтверджується актом прийому-передачі на склад митниці товарів № 192/10000/23 від 10.07.2023.
У зв'язку з цим, позивач повідомив відповідача листом № 06-22-332 від 09.08.2022 про те, що на склад Київської митниці вже передано вантаж за авіаційною вантажною накладною 461-00027171 (115 місць вагою 1736 кг).
З матеріалів справи вбачається, що даний лист було направлено позивачем на адресу електронної пошти відповідача 09.08.2022.
Таким чином, на виконання взятих на себе згідно умов Додатку зобов'язань позивачем відповідачу у період з 15.10.2021 по 01.07.2022 надано послугу зберігання вантажу, що надійшов за авіаційною вантажною накладною 461-00027171 і був розміщений на СТЗ ВТ.
Вартість послуги зберігання партії вантажу вагою понад 50 кг платного терміну зберігання понад 30 днів становить 0,80 грн (без ПДВ) (підпункт 2.1.1. п. 2.1 розділу ІІ «Зберігання вантажу» довідкового матеріалу № 5 до Додатку, викладеного в редакції п. 1 додаткової угоди № 18 від 28.10.2020 до Додатку).
Відповідно до умов під-параграфу 4.1 параграфу 4 Додатку (в редакції додаткової угоди № 23 від 20.05.2021), незважаючи на ст. 7 Основної угоди, Перевізник здійснює оплату аеропортових зборів, наземного обслуговування, додаткових послуг та інших послуг (крім послуг з базування ПС), що надаються згідно з додатком, за місяць трьома частинами. Оплата здійснюється на підставі рахунків Обслуговуючої компанії, які виставляються за наступною схемою:
- до 16-го числа звітного місяця за послуги, надані в період з 01 по 10 число звітного місяця;
- до 26-го числа звітного місяця за послуги, надані в період з 11 по 20 число звітного місяця;
- до 6-го числа місяця, що слідує за звітним, за послуги, надані у період з 21 по останнє число звітного місяця.
Перевізник здійснює оплату послуг, вказаних у даному пункті, на рахунок Обслуговуючої компанії протягом 6-ти календарних днів з дати отримання відповідного рахунку. Оплата здійснюється в національній валюті України.
Перевізник зобов'язаний самостійно отримати рахунки в бухгалтерії Обслуговуючої компанії до дат, що вказані у під-параграфі 4.1 параграфу 4 додатку або рахунки направляються Обслуговуючою компанією по електронній пошті, як вказано в під параграфі 4.3 параграфу 4 додатку (п. 4.1.1 під-параграфу 4.1 параграфу 4 Додатку в редакції додаткової угоди № 23 від 20.05.2021).
Датою отримання рахунку (крім рахунків за послуги базування ПС), незалежно від дати його фактичного отримання, є кожне 6 число, 16 число і 26 число місяця (під-параграф 4.2 параграфу 4 Додатку в редакції додаткової угоди № 23 від 20.05.2021).
Рахунки виставляються на підставі: Карток обліку послуг з наземного обслуговування ПС; документів, які підтверджують термін зберігання вантажу на складі Обслуговуючої компанії (авіа вантажна накладна (AWB) та/або вантажний маніфест); інших облікових документів Обслуговуючої компанії (під-параграф 4.4 параграфу 4 Додатку).
Разом з рахунком Перевізник отримує складений Обслуговуючою компанією акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - акт). Підписаний акт Перевізник зобов'язаний повернути в бухгалтерію Обслуговуючої компанії протягом 6-ти календарних днів з дати його отримання. Якщо протягом 6-ти календарних днів акт не буде повернуто до Обслуговуючої компанії або не надано вмотивовану відмову, він вважається підписаним Сторонами (під-параграф 4.5 параграфу 4 Додатку в редакції додаткової угоди № 17 від 27.10.2020).
Для сплати вартості наданої відповідачу у період з 19.10.2021 по 10.07.2023 послуги зберігання вантажу позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 118/6 від 30.10.2024 на суму 1.049.932,80 грн. (з ПДВ) (0,80 грн х 1736 кг х 630 днів зберігання + 20% ПДВ), разом із підписаним з боку позивача актом виконаних послуг від 30.10.2024 згідно Додатку на суму 1.049.932,80 грн.
Наведені рахунок-фактура та акт було надіслано відповідачу на його адресу електронної пошти 15.11.2024.
Відповідач отримавши вказані документи листом № 24/11-803 від 27.11.2024 повідомив позивача про те, що не приймає до сплати рахунок та відмовляється від підписання акту на суму 1.049.932,80 грн.
08.01.2025 позивачем складено акт приймання-здачі виконаних послуг згідно додатку, відповідно до якого позивач відкоригував вартість послуг на суму -623.293,44 грн, який підписано з боку позивача та надіслано відповідачу 22.01.2025 на адресу електронної пошти.
Відповідач отримавши вказаний акт листом № 25/03-115 від 05.03.2025 повідомив позивача про те, що не приймає до сплати рахунок і відмовляється від підписання акту на суму 1.049.932,80 грн та коригуючого акту приймання-здачі виконаних послуг від 08.01.2025.
З урахуванням проведеного коригування (за період з 19.10.2021 по 01.07.2022), вартість наданої позивачем послуги зберігання вантажу, що надійшов за авіаційною вантажною накладною 461-00027171 становить 426.639,36 грн (з ПДВ) (0,80 грн х 1736 кг х 256 днів + 20% ПДВ).
Суд відзначає, що з огляду на умови під-параграфу 4.5 параграфу 4 Додатку (в редакції додаткової угоди № 17 від 27.10.2020) акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.10.2024 і коригуючий акт приймання-здачі виконаних послуг від 08.01.2025 вважаються підписаними сторонами, оскільки відмови від їх підписання були надані відповідачем позивачу з порушенням встановленого строку.
Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено кількість вантажу та відповідно не вірно нараховано оплату послуг з його зберігання не приймаються судом до уваги, оскільки у всіх документах наявних у справі фігурує кількість товару в розмірі 1736 кг, відповідачем в свою чергу належними засобами доказування не спростовано дану обставину.
Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на неправомірне застосування позивачем при підрахунку вартості послуг зберігання додаткової угоди № 23 від 20.05.2021 до Додатку, оскільки дія карантину на всій території України тривала з 12.03.2020 до 01.07.2023, а отже дана додаткова угода була чинною та розповсюджувалась на період нарахування позивачем вартості послуг.
Відповідно до умов Примітки до п. 1.1.1 під-параграфу 1.1. параграфу 1 Додатку (в редакції додаткової угоди № 22 від 04.03.2021 до Додатку):
* У разі, якщо:
- вантаж не буде отриманий вантажоодержувачем/ вантажовідправником протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати надходження такого вантажу до Обслуговуючої компанії, Перевізник здійснює оплату за весь термін зберігання незапитаного вантажу (за виключенням терміну зберігання, зазначеного для послуги 5.1.1(a)(3)), за цінами, наведеними у довідковому матеріалі № 5, незалежно від причин, через які вантаж не був отриманий.
** У разі, якщо протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати надходження вантажу до Обслуговуючої компанії:
- вантаж не буде отриманий вантажоодержувачем/вантажовідправником та щодо нього не буде отримано розпоряджень від вантажоодержувача/вантажовідправника;
або
- не буде заявлено про продовження строку тимчасового зберігання такий вантаж вважається незапитаним і Обслуговуюча компанія набуває право розпорядження таким вантажем зі всіма правами, передбаченими законодавством України, та має право передати його для знищення, про що відповідним листом повідомляє Перевізника та вантажоодержувача (імпортного вантажу) або вантажовідправника (експортного вантажу) за наявними у Обслуговуючої компанії контактними даними, або за контактними даними, наведеними у Параграфі 6 цього Додатку.
Отже, посилання відповідача на вказані положення Додатку як на підставу наявності обов'язку у позивача повідомити відповідача про надання послуги зберігання вантажу, про не отримання вантажу вантажоодержувачем чи відмови вантажоодержувача від отримання вантажу, про передачу незапитаного вантажу на митницю не відповідають дійсності, оскільки дані положення Додатку передбачають повідомлення відповідача у разі прийняття позивачем рішення про знищення не запитаного вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Додатку відповідачем не здійснено оплату наданих послуг зберігання вантажу за період з 19.10.2021 по 01.07.2022, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 426.639,36 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг зберігання у повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг зберігання в розмірі 17.614,95 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за послуги зберігання у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Часиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з умовами під-параграфу 4.6 параграфу 4 додатку сторони погодили, що при несвоєчасній сплаті рахунків за надані послуги Обслуговуюча компанія нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні додатку сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг зберігання.
У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг зберігання відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 17.614,95 грн.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 17.614,95 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті послуг зберігання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3.413,11 грн інфляційних втрат та 1.788,38 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 426.639,36 грн за період з 29.01.2025 по 20.03.2025).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.413,11 грн інфляційних втрат та 1.788,38 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів» (04071, м. Київ, вул. Волоська, 50/38, офіс 134; код ЄДРПОУ 32657656) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7; код ЄДРПОУ 20572069) 426.639 (чотириста двадцять шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 36 коп. основного боргу, 17.614 (сімнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 95 коп. пені, 3.413 (три тисячі чотириста тринадцять) грн 11 коп. інфляційних втрат, 1.788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) грн 38 коп. 3% річних, 5.393 (п'ять тисяч триста дев'яносто три) грн 47 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова