ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/10180/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши матеріали
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон Оіл Трейд»
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Ойл Трейдинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон Оіл Трейд»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА);
2) Дочірнє підприємство “АРДАЛ»;
3) Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “КЕРШЕР»,
про усунення перешкод у здійсненні права користування майном,
Представники учасників справи: без повідомлення (виклику)
У червні 2023 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Оіл Трейд» про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/10180/23 за вищевказаним позовом, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 зупинено провадження у справі № 910/10180/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/12455/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 поновлено провадження у справі № 910/10180/23, підготовче засідання призначено на 06.08.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Оіл Трейд» про усунення перешкод у здійсненні права користування майном у справі № 910/10180/23 залишено без розгляду.
14.08.2025 до суду від відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій останній просить стягнути з позивача на свою користь 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Також вказана заява містить вимогу про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів розміру понесених судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду, вирішено розглядати її без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано позивачу надати до суду свої заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Оіл Трейд» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/10180/23 або клопотання про зменшення розміру таких витрат - протягом 5 днів з моменту отримання вказаної ухвали.
Позивач своїм правом на подання заперечень щодо заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу або клопотання про зменшення розміру таких витрат не скористався.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Оіл Трейд» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
В силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.
Відповідно до частин 5-6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17).
У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20).
Так, відповідач у поданій заяві від 14.08.2025 зазначає, що неявка позивача (його представника) у судове засідання, призначене на 06.08.2025, неповідомлення суду про причини своєї неявки до суду та не подання заяви про розгляд справи без участі представника позивача слід вважати необґрунтованими діями позивача, що призвели до залишення поданого ним позову без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає слушними наведені доводи відповідача та зазначає, що по своїй суті залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України і є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду породив необхідність несення відповідачем витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак в послідуючому фактична необхідність цього була нівельована наслідками неявки представника в засідання, що стало підставою для залишення позову без розгляду, на що за будь-яких обставин відповідач не міг вплинути.
Теоретично, враховуючи, що залишення позову без розгляду не позбавляє права позивача на нове звернення з цим же позовом до суду, понесені в межах даної справи витрати сторін могли б бути заявлені до відшкодування ними в межах нового судового провадження і розподілені за наслідками його вирішення, однак, така можливість залежить виключно від волі позивача (щодо ініціювання нової справи, чого може і не відбутись), а тому є неприпустимим обмеження можливості отримання відповідачем законного відшкодування понесених витрат волею іншою особи, за рахунок якої і підлягає компенсація таких витрат.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідачем заявлено до стягнення з позивача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем було дотримано приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України та наведено у першій заяві по суті спору (відзиві на позов) попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які останній поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн відповідачем надано суду копії: договору про надання правничої допомоги б/н від 19.06.2023 (долучено до відзиву на позовну заяву); додаткової угоди від 17.07.2023 до договору про надання правничої допомоги від 19.06.2023; акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2025 до договору про надання правничої допомоги від 19.06.2023; платіжної інструкції від 13.08.2025 №0680156911 (долучені до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу).
Так, судом встановлено, що 19.06.2023 відповідачем укладено з Адвокатським об'єднанням «Золоті ворота» (надалі - Об'єднання) договір про надання правничої допомоги, згідно з п. 1.1. якого Об'єднання зобов'язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а відповідач зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до п. 1.3. вищевказаного договору факт надання Об'єднанням правової допомоги (послуг) відповідачу оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
За здійснену правову допомогу та послуги, що надаються Об'єднанням, відповідач сплачує гонорар (винагороду), розмір якого узгоджується сторонами та визначається в додатковій угоді до даного договору (п. 4.1. договору про надання правничої допомоги б/н від 19.06.2023).
Відповідно до п. 1 укладеної 17.07.2023 між відповідачем та Об'єднанням додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги б/н від 19.06.2023, відповідач доручив Об'єднанню надання юридичних послуг щодо надання правової допомоги в процесі розгляду судової справи № 910/10180/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Оіл Трейд» про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
Пунктом 2 вказаної додаткової угоди погоджено, що за здійснену правову допомогу та послуги відповідач сплачує Об'єднанню гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі, що становить 25 000,00 грн за надання правової допомоги в процесі розгляду судової справи № 910/10180/23 судом першої інстанції.
12.08.2025 відповідачем та Об'єднанням підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги б/н від 19.06.2023, у якому визначено вартість наданих відповідачу послуг із надання правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн, яка включає в себе підготовку документів по суті справи (відзиву на позовну заяву та пояснень).
13.08.2025 відповідач сплатив на користь Об'єднання вказану суму коштів, що підтверджується платіжною інструкцією № 0680156911.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги відповідачу, приймаючи до уваги рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, з огляду на те, що позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд приходить до висновку, що заява представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон Оіл Трейд» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Ойл Трейдинг» (вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський район), буд. 17/52а, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 43302216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон Оіл Трейд» (пр. Степана Бандери, буд. 25, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 44143747) 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
3. Видати наказ.
Додаткова ухвала набирає законної сили після її підписання 03.09.2025 та відповідно до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Т. Ю. Трофименко