ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/7157/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Джі Сі Флет Глас Україна" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 30/39, оф. 329; ідентифікаційний код: 33592291)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скло Гроуп ЗГ" (Україна, 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, оф. 4; ідентифікаційний код: 44872901)
про стягнення 411 505,20 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей Джі Сі Флет Глас Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скло Гроуп ЗГ" (далі - відповідач) про стягнення 411505,20 грн, з яких 314193,25 грн попередньої оплати, 73992,79 грн інфляційних втрат та 23319,16 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № 1 від 23.08.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, оф. 4.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 16.06.2025 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
15.07.2025 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 09.07.2025 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 16.06.2025).
Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скло Гроуп ЗГ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Джі Сі Флет Глас Україна" (далі - покупець) було укладено Договір поставки №1 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця скло (далі - товар) на умовах EXW (Інкотермс 2020), а покупець бере на себе зобов'язання прийняти і оплатити товар.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що товар поставляється партіями. Номенклатура, асортимент, розмір партії товару, ціна за одиницю, загальна вартість партії товару визначаються в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору.
Розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюється шляхом попередньої оплати 100 % вартості партії товару протягом 3 (трьох) календарних днів з дати виставлення рахунку- фактури (п. 3.2. Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору для оформлення замовлення на товар покупець в усній або письмовій формі (електронною поштою або по факсу) робить заявку, в якій зазначається найменування, характеристика (розмір/товщина). кількість товару, умови поставки, адресу поставки та очікуваний строк поставки товару (далі - замовлення).
Постачальник здійснює акцепт замовлення шляхом виставлення рахунку-фактури (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунок між сторонами здійснюється в безготівковій формі па підставі виставленого постачальником рахунку-фактури за кожну партію товару. Вартість упаковки та маркування включені у вартість товару.
Згідно з п. 3.2 Договору покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату в розмірі 100% вартості партії товару протягом 3(трьох) календарних днів з дані виставлення рахунку-фактури.
02.09.2022 відповідачем було виставлено рахунок на оплату №СФ-04 на суму 1570893,75 грн.
05.09.2022 позивачем перераховано відповідачу 100% попередньої оплати на підставі виставленого рахунку в розмірі 1570893,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14883.
23.11.2022 відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар загальною вартістю 785 450,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №9.
07.12.2022 відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар загальною вартістю 471 250,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №11.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки, позивач звернувся до відповідача з листом від 10.03.2023 №10/03, в якому просив повернути передоплату в сумі 314193,25 грн. Доказів направлення листа відповідачу позивачем не надано.
07.10.2024 позивач звернувся до відповідача з Претензією №7/10, якою встановив семиденний строк для повернення попередньої оплати в розмірі 314 193,25 грн. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення та накладною №0101911602130.
З огляду на те, що відповідач не виконав умови Договору в повному обсязі, проігнорував вищезазначену претензію та не повернув передоплату, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь попередню оплату в розмірі 314193,25 грн, інфляційні втрати в розмірі 73992,79 грн та 3% річних у розмірі 23319,16 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору.
Водночас судом встановлено, що наданий позивачем Договір не підписаний відповідачем, оскільки в графі "постачальник" відсутній підпис директора ТОВ "Скло Гроуп ЗГ" Адіянової В.В.
При цьому, видаткові накладні №9 від 23.11.2022 та №11 від 07.12.2022, які підтверджують факт поставки товару, містять як посилання на Договір, так і підпис постачальника (директора ТОВ "Скло Гроуп ЗГ" Адіянової В.В.).
Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що Договір поставки №1 від 23.08.2022 є укладеним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати товару в загальному розмірі 1 570 893,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14883 від 05.09.2022.
Відповідачем, у свою чергу, здійснено дві поставки товару, 23.11.2022 на суму 785250,00 грн та 07.12.2022 на суму 471250,00 грн. Надалі відповідач припинив виконання взятих на себе зобов'язань з поставки обумовленого сторонами товару, з огляду на що невиконаним залишилось зобов'язання з поставки товару вартістю 314193,25 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.
Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 10.10.2024 направив відповідачу претензію від 07.10.2024 № 7/10, у якій вимагав протягом 7 днів повернути суму попередньої оплати, сплачену згідно рахунку на оплату №СФ-04, у розмірі 314 193,25 грн.
Із поданих позивачем доказів (опису вкладення у цінний лист, накладної №0101911602130 та трекінг відправлення) вбачається, що зазначена вимога була отримана відповідачем 18.10.2024.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем суми попередньої оплати.
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 314193,25 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 73992,79 грн та 3% річних у розмірі 23319,16 грн.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що сторони не узгодили порядок і строк повернення попередньої оплати у випадку невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, до визначення моменту виникнення грошового зобов'язання підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи містять належним чином засвідчену копію претензії від 07.10.2024 №7/10, у якій позивач вимагав повернути попередню оплату в сумі 314 193,25 грн.
При цьому суд не приймає як належний та допустимий доказ направлення відповідачу вимоги лист від 10.03.2023, оскільки відсутні докази його направлення на електронну пошту, що належить саме відповідачу.
Так, судом встановлено, що останнім днем строку повернення попередньої оплати, з урахуванням дати отримання відповідачем претензії від 07.10.2024 №7/10, є 25.10.2024, відтак прострочення виконання грошового зобов'язання почалось з 26.10.2024.
Позивачем необґрунтовано заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за період з 07.12.2022 по 25.10.2024, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити факт прострочення відповідачем виконання будь-яких зобов'язань за Договором.
Так, зобов'язання з повернення попередньої оплати у відповідача ще не виникло, а строк поставки товару за Договором прямо не встановлено. Позивачем не надано суду копії заявки (п. 2.1 Договору), в якій зазначено найменування, характеристику (розмір/товщина), кількість товару, умови поставки, адресу поставки та очікуваний строк поставки товару. Відтак суд позбавлений можливості встановити як погоджений сторонами строк поставки, так і період його прострочення.
Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних не є арифметично вірними, з огляду на невірне визначення моменту, з якого грошове зобов'язання відповідача з повернення суми передоплати стало простроченим.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням визначеного судом початку періоду прострочення, а саме за період з 26.10.2024 по 28.05.2025, суд встановив, що стягненню на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 28696,89 грн та 3% річних у розмірі 5547,45 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у встановлених судом розмірах.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 314193,25 грн, інфляційних втрат у розмірі 28696,89 грн та 3% річних у розмірі 5547,45 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5226,57 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 946,01 грн залишається за позивачем.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скло Гроуп ЗГ" (Україна, 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, оф. 4; ідентифікаційний код: 44872901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Джі Сі Флет Глас Україна" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 30/39, оф. 329; ідентифікаційний код: 33592291) попередню оплату в сумі 314193 (триста чотирнадцять тисяч сто дев'яносто три) грн 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 28696 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн 89 коп., 3% річних у розмірі 5547 (п'ять тисяч п'ятсот сорок сім) грн 45 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5226 (п'ять тисяч двісті двадцять шість) грн 57 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 946,01 грн покласти на позивача.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.09.2025.
Суддя О.В. Нечай