ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/7546/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця Чайки Вікторії Василівни
до Акціонерного товариства “Українська залізниця»
про стягнення 220 625,99 грн
Фізична особа - підприємець Чайка Вікторія Василівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 220 625,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № ПР/Д-24791/НЮ від 25.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7546/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
03.07.2025 представником відповідача сформовано в системі “Електронний суд» відзив на позовну заяву, який 03.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
08.07.2025 представником позивача сформовано в системі “Електронний суд» відповідь на відзив, яку 09.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
16.07.2025 представником відповідача сформовано в системі “Електронний суд» заяву про закриття провадження у справі, яку 16.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
21.07.2025 представником позивача сформовано в системі “Електронний суд» заяву про врахування судових витрат, яку 22.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
25.07.2025 представником відповідача сформовано в системі “Електронний суд» заперечення на заяву про судові витрати, які 25.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
28.08.2025 представником позивача сформовано в системі “Електронний суд» заяву про відмову від позову, яку 29.08.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з частиною 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Судом досліджено заяву позивача про відмову від позову та встановлено, що вказана заява від імені позивача підписана Шапошніковим І.Б., повноваження якого як представника позивача підтверджуються наявною в матеріалах справи Копією ордеру АІ №1923362, відповідно до якого повноваження адвоката у цій справі не обмежуються.
З огляду на вищевикладене, оскільки судом встановлено, що заява позивача про відмову від позову за формою та змістом відповідає приписам чинного процесуального закону, відмова позивача від позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відтак вказана заява підлягає прийняттю.
Суд звертає увагу позивача на наслідки його відмови від позову, передбачені чинним законодавством України, а саме наслідком відмови позивача від позову є закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 191, п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України) та неможливість повторного звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України), при цьому наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту поданої позивачем заяви вбачається, що йому відомі процесуальні наслідки у зв'язку з відмовою від позову.
Згідно з ч. 3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Оскільки позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі ч. 3 ст. 191 та п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У поданій до суду заяві позивач просить суд повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 1 323,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні положення містяться і в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на відкриття провадження у справі 23.06.2025, позивачем подано заяву про відмову від позову після початку розгляду справи № 910/7546/25 по суті.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для повернення частини судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, позивачу, на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 220 625,99 грн.
Судом встановлено, що після звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі № 910/7546/25 відповідач сплатив вказану вище суму заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією №438632 від 14.07.2025, яка була подана відповідачем та наявна у матеріалах справи.
Відтак, оскільки судом встановлено, що позивач не підтримує позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після відкриття провадження у справі, наявні підстави для стягнення судових витрат позивача з відповідача, в тому числі судового збору в розмірі 2 647,52 грн.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 18 000,00 грн суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої допомоги № 14/02 від 14.02.2024 та Додатку №12/6 від 12.06.2025 до нього, Акту здачі-приймання виконаних робіт від 16.07.2025 на суму 18000,00 грн та платіжної інструкції № 1778 від 13.06.2025 на суму 18000,00 грн.
Дослідивши умови Договору про надання правничої допомоги № 14/02 від 14.02.2024 та Додатку №12/6 від 12.06.2025 до нього, суд встановив, що гонорар адвоката сторони визначили у фіксованому розмірі - 18 000,00 грн за представництво у цій справі. Сторони також домовились, що за кожне судове засідання клієнт зобов'язується додатково оплачувати по 4 250,00 грн.
Згідно з Актом здачі-приймання виконаних робіт від 16.07.2025 адвокатом надано, а позивачем прийнято правничу допомогу у цій справі вартістю 18 000,00 грн. Вказані кошти були перераховані позивачем на рахунок АО "Альва прайвесі" 13.06.2025.
Відповідно до положень статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Заперечуючи проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума понесених витрат є неспівмірною зі складністю справи.
Окрім того, відповідач вказує, що саме порушення позивачем строків надання послуг за договором унеможливило оплату послуг у 2024 фінансовому році, в якому ці витрати були заплановані, через що у 2025 році погодження оплати наданих послуг довелося проводити повторно, й ця процедура є тривалою. Проте після тривалого погодження, АТ "Укрзалізниця" було перераховано на рахунок позивача 220625,99 грн за платіжною інструкцією №438632 від 14.07.2025, а відповідну заяву відповідачем було подано до суду.
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні в справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу правничої допомоги адвокатом Шапошніковим І.Б., зокрема в частині підготовки й подання позовної заяви та відповіді на відзив. Доказів того, що заявлена вартість наданих адвокатом послуг не є ринковою відповідач не надав.
Відтак суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, а отже підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки судом прийнято відмову позивача від позову та встановлено, що така відмова зумовлена задоволенням вимог відповідачем після пред'явлення позову, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачеві у повному обсязі в розмірі 18 000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 130, 191, 231 - 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України “Про судовий збір», суд
1. Прийняти відмову Фізичної особи - підприємця Чайки Вікторії Василівни від позову.
2. Провадження у справі № 910/7546/25 за позовом Фізичної особи - підприємця Чайки Вікторії Василівни до Акціонерного товариства “Українська залізниця» про стягнення 220625,99 грн закрити.
3. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця» (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Фізичної особи - підприємця Чайки Вікторії Василівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 647 (дві тисячі шістсот сорок сім) грн 52 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай