ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.09.2025Справа № 910/7793/25
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» (58000, Чернівецька обл., місто Чернівці, ВУЛИЦЯ ПРУТСЬКА, будинок 23 А, ідентифікаційний код юридичної особи 00130760)
до проНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вул.Бродських Сім'ї, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 39369133) відшкодування шкоди у розмірі 510 890 грн. 39 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Акціонерне товариство «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також - «Відповідач») про відшкодування шкоди у розмірі 510 890 грн. 39 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для відшкодування шкоди, у зв'язку з непідняттям впродовж 2024 року тарифів на послугу з розподілу електричної енергії, до структури яких входять витрати за вищеозначеним договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 року відкрито провадження у справі № 910/7793/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
10.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
11.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
16.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.
21.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 року у задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про розгляд справи №910/7739/25 в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.06.2025 року направлена до електронного кабінету Сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Сторін.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1462 від 20.11.2018 року, Акціонерному товариству «Чернівціобленерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії в межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Чернівецької області.
01.01.2024 року між Акціонерним товариством «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» (Користувач) та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ОСП) було укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0517-02041-ПП, відповідно до умов якого ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. (а.с.148-156)
Згідно з п. 4.1. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2025 року по справі №926/2376/24 позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства «Чернівціобленерго» на користь приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних в сумі 194790,76 грн та інфляційні втрати в сумі 316099,63 грн. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Чернівецької області в цій частині на чотири місяці згідно наступного графіка:
-до 28 лютого 2025 року 127722,60 грн;
-до 31 березня 2025 року 127722,60 грн;
-до 30 квітня 2025 року 127722,60 грн;
-до 31 травня 2025 року 127722,59 грн.
Стягнуто з акціонерного товариства «Чернівціобленерго» на користь приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 6130,68 грн судового збору. (а.с.28-31)
На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2025 року по справі №926/2376/24 Акціонерним товариством «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» було сплачено грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №4642 від 25.02.2025р. із призначенням платежу: « 1-ий платіж згідно графіка розстрочення суми компенсаційних виплат: 3% річних та інфляційних втрат, згідно рішення Господарського суду Чернівецької області по справі №926/2376/24» на суму 127 722,60 грн.; платіжною інструкцією №5419 від 25.03.2025р. із призначенням платежу: « 2-ий платіж згідно графіка розстрочення суми компенсаційних виплат: 3% річних та інфляційних втрат, згідно рішення Господарського суду Чернівецької області по справі №926/2376/24» на суму 127 722,60 грн.; платіжною інструкцією №6248 від 28.04.2025р. із призначенням платежу: «оплата залишку розстроченої суми компенсаційних виплат: 3% річних та інфляційних втрат, згідно рішення Господарського суду Чернівецької області по справі №926/2376/24» на суму 255 445, 20 грн. (а.с.14-16)
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2023 року №2346 ''Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Чернівціобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання'' на період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року (включно) встановлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів та операторів установок зберігання енергії на рівні: для першого класу напруги 187,81грн/МВт-год (без ПДВ); для другого класу напруги 1 462,19грн/МВт-год (без ПДВ); та встановлено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2024 рік. (а.с.32-33)
Згідно з рядком 10 структури тарифів АТ «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» на 2024 рік затверджено загальну суму витрат (необхідного доходу), на рівні - 2 121 538,00 тис.грн., що включає операційні неконтрольовані витрати, які спрямовуються на оплату за обов'язковими на ринку електричної енергії договорами, а саме: договору про надання послуг з передачі електричної енергії та договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.03.2024 року №487 ''Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП'', а саме її пунктом 5 - у підпункті 1 пункту 1 постанови від 09.12.2023 року №2346 цифри та слово 31 березня замінено цифрами та словом 30 червня.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.06.2024 року №1188 ''Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП'', а саме її пунктом 5 - у підпункті 1 пункту 1 постанови від 09.12.2023 року №2333 цифри та слово з 01 січня 2024 по 30 червня 2024 (включно) виключено.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року по справі № 600/2903/24-а в задоволенні позову Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі № 600/2903/24-а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року скасовано в частині відмови у визнанні бездіяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка полягає у неприйнятті рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» у 2024 році протиправною. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка полягає у неприйнятті рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» у 2024 році. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. (а.с.34-40)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що стягнуті з Товариства компенсаційні витрати на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» за договором про надання послуг з передачі електричної енергії є завданою Відповідачем Товариству шкодою, спричиненою бездіяльністю НКРЕКП, що полягає в не піднятті Товариству впродовж 2024 року, тарифів на послугу з розподілу електричної енергії, до структури яких входять витрати за вищеозначеним договором. Так, стаття витрат рядку 10 структури тарифів АТ «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» на 2024 рік не покривалась у повній мірі за рахунок встановлення для АТ «Чернівціобленерго» економічно необґрунтованих тарифів на послугу з розподілу електричної енергії, що в свою чергу фактично призвело до того, що АТ «Чернівціобленерго» несе більші витрати на послуги ПрАТ «НЕК «Укренерго», аніж забезпечує діючий тариф на розподіл електрично енергії у зв'язку з його не підняттям. Позивач зазначає, що єдиним джерелом фінансування Товариства є встановлені Регулятором тарифи на послугу з розподілу електричної енергії, враховуючи те, що витрати за договором є складовою структури тарифу, а витрати Позивачем здійснюються виключно за цільовим призначенням коштів, відтак утворення в Товариства заборгованості перед ПрАТ «НЕК «Укренерго», а відтак і нарахування компенсаційних витрат є безпосереднім наслідком бездіяльності Відповідача, а отже завдано майнову шкоду Товариству, у вигляді понесених Товариством витрат в розмірі 510 890, 39 грн. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг шкоду у розмірі 510 890 грн. 39 коп. за регресним правом завданої протиправною бездіяльністю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що чинне законодавство не передбачає можливості юридичної особи приватного права (зокрема товариства) звертатися з регресною вимогою до державного органу у зв'язку з виконанням останнім своїх владних управлінських функцій, навіть якщо такі дії, на думку товариства, призвели до певних збитків. Також Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.
У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, 01.01.2024 року між Акціонерним товариством «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» (Користувач) та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ОСП) було укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0517-02041-ПП, відповідно до умов якого ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. (а.с.148-156)
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2025 року по справі №926/2376/24 позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства «Чернівціобленерго» на користь приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних в сумі 194790,76 грн та інфляційні втрати в сумі 316099,63 грн. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Чернівецької області в цій частині на чотири місяці згідно наступного графіка:
-до 28 лютого 2025 року 127722,60 грн;
-до 31 березня 2025 року 127722,60 грн;
-до 30 квітня 2025 року 127722,60 грн;
-до 31 травня 2025 року 127722,59 грн.
Стягнуто з акціонерного товариства «Чернівціобленерго» на користь приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 6130,68 грн судового збору. (а.с.28-31)
На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2025 року по справі №926/2376/24 Акціонерним товариством «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» було сплачено грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №4642 від 25.02.2025р. із призначенням платежу: « 1-ий платіж згідно графіка розстрочення суми компенсаційних виплат: 3% річних та інфляційних втрат, згідно рішення Господарського суду Чернівецької області по справі №926/2376/24» на суму 127 722,60 грн.; платіжною інструкцією №5419 від 25.03.2025р. із призначенням платежу: « 2-ий платіж згідно графіка розстрочення суми компенсаційних виплат: 3% річних та інфляційних втрат, згідно рішення Господарського суду Чернівецької області по справі №926/2376/24» на суму 127 722,60 грн.; платіжною інструкцією №6248 від 28.04.2025р. із призначенням платежу: «оплата залишку розстроченої суми компенсаційних виплат: 3% річних та інфляційних втрат, згідно рішення Господарського суду Чернівецької області по справі №926/2376/24» на суму 255 445, 20 грн. (а.с.14-16)
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просить суд стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг шкоду у розмірі 510 890 грн. 39 коп. за регресним правом завданої протиправною бездіяльністю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання.
Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: 1) неправомірні дії цього органу, 2) наявність шкоди та 3) причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Таким чином, дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки.
Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №914/1221/17, яка також була врахована у постанові від 26.01.2022 у справі №916/3322/19.
У постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 наведено правову позицію, відповідно до якої за загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України). Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Суд зазначає, що до предмета доказування у межах даної справи є встановлення такого елемента цивільно-правової відповідальності як протиправна поведінка Відповідача, оскільки його відсутність буде свідчити про відсутність також інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України).
Судом встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.12.2023 року №2346 ''Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Чернівціобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання'' на період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року (включно) встановлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів та операторів установок зберігання енергії на рівні: для першого класу напруги 187,81грн/МВт-год (без ПДВ); для другого класу напруги 1 462,19грн/МВт-год (без ПДВ); та встановлено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2024 рік. (а.с.32-33)
Згідно з рядком 10 структури тарифів АТ «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» на 2024 рік затверджено загальну суму витрат (необхідного доходу), на рівні - 2 121 538,00 тис.грн., що включає операційні неконтрольовані витрати, які спрямовуються на оплату за обов'язковими на ринку електричної енергії договорами, а саме: договору про надання послуг з передачі електричної енергії та договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року по справі № 600/2903/24-а в задоволенні позову Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №600/2903/24-а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року скасовано в частині відмови у визнанні бездіяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка полягає у неприйнятті рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» у 2024 році протиправною. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка полягає у неприйнятті рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» у 2024 році. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. (а.с.34-40)
У вказаній постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що постановою НКРЕКП від 09.12.2023 року №2346 для АТ «Чернівціобленерго» тариф на послуги з розподілу електричної енергії на 2024 рік для споживачів та операторів установок зберігання енергії, не покривав структуру тарифу та відповідно був економічно необґрунтованим, що суперечить положенням Закону №2019 та Постанови №1175. НКРЕКП зобов'язано було встановити для позивача економічно обґрунтований тариф на 2024 рік, який би перекривав структуру тарифу, однак неведеного не було здійснено. Прийняття НКРЕКП постанови від 12.03.2024 року № 487 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 09.12.2023 № 2346», всупереч Обґрунтуванню щодо прийняття постанов НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання», залишало не змінним тариф на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2024 рік. Наведеними актами, фактично продовжувалась дія первинного тарифу, який мав бути тимчасовий. Саме в цьому полягає протиправність бездіяльності НКРЕКП, яка не вчинила жодних дій щодо встановлення економічно обґрунтованого тарифу. При цьому для інших ОСР такі тарифи були встановлені, що свідчить про функціональну можливість встановити (змінити) тариф на послуги з розподілу електричної енергії.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (частина сьома статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, для господарського суду при вирішення певного спору преюдиційний характер мають обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 910/16898/19 дійшла висновку про те, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Суд звертає увагу на те, що за змістом частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в іншій господарській, цивільній або адміністративній справі, можуть бути преюдиційними для іншої справи навіть у разі їх встановлення стосовно однієї особи, яка бере участь у справі (подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 28 серпня 2023 року у справі № 911/4610/15(911/1277/22)).
Велика Палата Верховного Суду з приводу преюдиціальності висловила наступну позицію у пунктах 9.6-9.15 постанови від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20:
"9.6. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин шостої, сьомої статті 75 ГПК України, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чивчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
9.7. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
9.8. У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження №12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
9.9. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов'язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
9.10. Попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду такого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 ГПК України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.
Відтак, Суд вважає за необхідне самостійно встановити наявність чи відсутність усіх трьох складових, необхідних для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: неправомірність дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно зі ст. 3 Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:
1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;
2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;
4) державного контролю та застосування заходів впливу;
5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є:
1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів;
3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;
4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами;
5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури;
6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг;
7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища;
8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг;
10) інші завдання, передбачені законом.
Статтею 17 Закону передбачено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
Порядок встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 05.10.2018 № 1175, регулює відносини щодо формування ліцензіатами та/або суб'єктами господарювання, які планують здійснювати діяльність з розподілу електричної енергії (далі - ліцензіати), тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та встановлення цих тарифів НКРЕКП.
Згідно з п.1.3 Порядку питання щодо встановлення тарифів розглядаються на засіданні НКРЕКП, яке проводиться у формі відкритого слухання (далі - засідання), з урахуванням вимог Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 червня 2017 року № 866 (далі - Порядок проведення відкритого обговорення).
НКРЕКП забезпечує доступ споживачів до інформації шляхом оприлюднення тарифів, їхніх складових для всіх категорій споживачів, змін тарифів на офіційному веб-сайті у мережі Інтернет.
Під час засідання не оголошується інформація, що є конфіденційною для ліцензіата. Перелік конфіденційної інформації, у разі її наявності, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 09 серпня 1993 року № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» ліцензіат подає до НКРЕКП за 5 днів до дня засідання НКРЕКП.
Враховуючи викладене, Суд зазначає, що саме до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг належить встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії.
При цьому, відповідно до п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.07.2013 № 1009 «Про встановлення параметрів регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання» установлено на перший регуляторний період (6 років) параметри регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання для суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії (далі - ліцензіати), на рівні:
1) регуляторна норма доходу на регуляторну базу активів, яка створена на дату переходу до стимулюючого регулювання, - 0,03 відносних одиниць, крім:
ліцензіатів, контролером або кінцевим бенефіціарним власником контрольного пакета акцій яких є фізичні або юридичні особи, щодо яких застосовано економічні та обмежувальні заходи (санкції), регуляторна норма доходу на регуляторну базу активів, яка створена на дату переходу до стимулюючого регулювання, для яких у 2024 - 2026 роках становить 0 відносних одиниць.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (ст. 2 Закону України «Про санкції»).
Відповідно до ст.4 Закону України «Про санкції» визначено види санкцій згідно з цим Законом, якими є:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
6-1) заборона поширення медіа на території України;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним спектром України;
9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
24-2) заборона діяльності на території України;
24-3) відмова в наданні або скасування дозволу на імміграцію, дії посвідок на постійне чи тимчасове проживання в Україні;
24-4) примусове повернення або примусове видворення за межі України;
24-5) заборона демонстрації та використання символіки терористичних організацій і груп, пропагування ідей та програмних цілей таких організацій (груп), блокування доступу до інформаційних ресурсів, які використовуються для зазначених цілей;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Указом Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким запроваджено санкції до ВС Енерджі Інтернешнл НВ (VS Energy International NV), строк застосування - десять років (пункт 78 переліку, наведеному у Додатку 2 до Указу); ОСОБА_1 (ОСОБА_1), строк застосування - 3 роки (пункт 7 переліку, наведеного у Додатку 1 до Указу); ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_2), строк застосування - 3 роки (пункт 8 переліку, наведеного у Додатку 1 до Указу); ОСОБА_6 (ОСОБА_6), строк застосування - 3 роки (пункт 9 переліку, наведеного у Додатку 1 до Указу); ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), строк застосування - три роки (пункт 10 переліку, наведеного у додатку 1 до Указу); ОСОБА_4 (ОСОБА_4), строк застосування - десять років (пункт 19 переліку, наведеного у Додатку 1 до Указу); ОСОБА_7 (ОСОБА_7), строк застосування - десять років (пункт 20 переліку, наведеного у Додатку 1 до Указу).
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевими бенефіціарними власниками Акціонерного товариства «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
З огляду на викладене, Суд зазначає, що при встановленні (формуванні) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг належить встановлення були враховані положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.07.2013 № 1009, якою передбачено, що на перший регуляторний період (6 років) параметри регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання для суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, контролером або кінцевим бенефіціарним власником контрольного пакета акцій яких є фізичні або юридичні особи, щодо яких застосовано економічні та обмежувальні заходи (санкції), регуляторна норма доходу на регуляторну базу активів, яка створена на дату переходу до стимулюючого регулювання, для яких у 2024 - 2026 роках становить на рівні 0 відносних одиниць.
Також, Суд зазначає, що між Позивачем та Відповідачем відсутні будь - які договірні правовідносини з приводу сплати за надання послуг з передачі електричної енергії. Вказані правовідносини регулюються умовами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0517-02041-ПП від 01.01.2024 року, укладеного між Акціонерним товариством «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Суд звертає увагу, що грошові кошти у загальному розмірі 510 890 грн. 39 коп. були сплачені Акціонерним товариством «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2025 року по справі №926/2376/24, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0517-02041-ПП від 01.01.2024 року.
Що стосується правової природи вказаних грошових коштів, Суд зазначає, що частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)
За таких підстав, Суд зазначає, що сплата Позивачем 3% річних та інфляційних відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, відбулось на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2025 року по справі №926/2376/24, у зв'язку з неналежним виконанням Позивачем умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0517-02041-ПП від 01.01.2024 року.
При цьому, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неналежне виконання Позивачем його зобов'язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0517-02041-ПП від 01.01.2024 року відбулось саме внаслідок неприйняття рішення Відповідачем про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» у 2024 році. Так, вказані обставини не були встановлені під час розгляду справи №926/2376/24 Господарським судом Чернівецької області та справи №600/2903/24-а Сьомим апеляційним адміністративним судом. Крім того, такі обставини й не встановлені Господарським судом міста Києва під час розгляду даної справи, а тому Суд приходить до висновку про недоведеність Позивачем наявності причинно - наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю Відповідача та сплатою Позивачем грошових коштів на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2025 року по справі №926/2376/24.
При цьому, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач посилається на стягнення шкоди у розмірі 510 890 грн. 39 коп. за регресним правом завданої протиправною бездіяльністю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.
Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особою, які відшкодували шкоду, завдану малолітньою або неповнолітньою особою чи фізичною особою, яка визнана недієздатною, не мають права зворотної вимоги до цієї особи.
Проте, Суд звертає увагу, що вказаною нормою чинного законодавства України не передбачено право юридичної особи звертатися до державного органу з правом зворотної вимоги (регресу), у зв'язку з виконанням останнім своїх владних управлінських функцій, а тому посилання Позивача щодо наявності право регресу є необґрунтованим.
За таких обставин, Суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди. При цьому, Суд зазначає, що оскільки Позивачем не доведено наявності всіх елементів складу правопорушення, Судом не перевіряється обґрунтованість заявленої до стягнення суми відшкодування.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відшкодування шкоди у розмірі 510 890 грн. 39 коп. є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Що стосується розподілу судових витрат відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, Суд приходить до висновку, що судовий збір за подання вказаної позовної заяви не покладається на Відповідача та не справляється взагалі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відшкодування шкоди у розмірі 510 890 грн. 39 коп. - відмовити у повному обсязі.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 вересня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин