ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.08.2025Справа № 910/9859/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інсолар »
до Державного підприємства “Гарантований покупець»
про стягнення 1680784,35 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явилися.;
Від відповідача: Курдюмов М.М.;
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інсолар » звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства “Гарантований покупець» про стягнення заборгованості у розмірі 1680784,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №16321/07 від 29.12.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.09.2024.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/9859/24 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 36983,18 грн. Позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Державного підприємства “Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інсолар» (89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт Кольчино (з), вулиця Латорична, будинок 1/4; ідентифікаційний код 41752498) суму основного боргу у розмірі 1643801 (один мільйон шістсот сорок три тисячі вісімсот одну) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 19725 (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 61 коп.
Постановою Північного апеляційного суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства “Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/9859/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/9859/24 залишено без змін.
25.04.2025 на виконання рішення, видано відповідний наказ.
29.07.2025 від відповідача надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині основного боргу 1643801,17 грн, в зв'язку з добровільним виконанням відповідачем.
Ухвалою суду розгляд заяви було призначено на 28.08.2025.
У судовому засіданні 28.08.2025 представник відповідача підтримав подану заяву, просив суд її задовольнити та визнати наказ від 25.04.2025 про примусове виконання рішення у справі № 910/9859/24 таким, що не підлягає виконанню в частині.
Розглянувши заяву Державного підприємства “Гарантований покупець» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, суд дійшов висновку про таке.
Заява мотивована добровільним виконанням рішення суду у частині оплати суми основного боргу у розмірі 1 643 801 грн., 17 коп., що підтверджується підписаним між сторонами актом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 11.06.2025, за яким сума заборгованості 1 643 801 грн. 17 коп., за жовтень 2021 та березень 2022 року була зменшена до 0 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно із частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Наведеного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц.
Отже, до матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем додано до матеріалів справи акт, яким підтверджується зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 11.06.2025 про часткове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/9859/24.
Отже, боржником здійснено погашення заборгованості в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 643 801 грн., 17 коп., за наказом Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 у добровільному порядку.
Тобто обов'язок Державного підприємства “Гарантований покупець» зі сплати на користь позивача коштів, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/9859/24, припинився в частині суми основного боргу у розмірі 1 643 801 (один мільйон шістсот сорок три тисячі вісімсот одна) грн. 17 коп.
Доказів сплати боржником суми судового збору у розмірі 19 725 (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 61 коп. суду надані не були.
Отже, у частині сплати суми судового збору у розмірі 19725 (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 61 коп. з Державного підприємства “Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інсолар» (89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт Кольчино (з), вулиця Латорична, будинок 1/4; ідентифікаційний код 41752498) підлягають виконанню.
Враховуючи викладене, суд задовольняє заяву Державного підприємства “Гарантований покупець» про визнання виконавчого документа такими, що не підлягають виконанню в частині повністю.
Керуючись ст. 232-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Державного підприємства “Гарантований покупець» про визнання виконавчого документа у справі №910/9859/24 таким, що не підлягає виконанню в частині, задовольнити повністю.
2. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 у справі № 910/9859/24 про стягнення з Державного підприємства “Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інсолар» (89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт Кольчино (з), вулиця Латорична, будинок 1/4; ідентифікаційний код 41752498) суму основного боргу у розмірі 1 643 801 (один мільйон шістсот сорок три тисячі вісімсот одну) грн 17 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В.Усатенко