ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/5746/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком»
до Регіонального відділення Фонду державного майна України
про стягнення 108 678, 03 грн.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України про стягнення 108 678, 03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зберігає у себе без будь-яких правових підстав кошти позивача у розмірі 108 678, 03 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом із застосуванням положень ст. 1212 ЦК України.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
03.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволені позову відмовити.
08.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
До суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
21.01.2010 позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 4917, за яким орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 95 кв.м., що перебуває на балансі Державного підприємства «Центральна станція зв'язку» Державної адміністрації залізничного транспорту України (п. 1.1. Договору).
У зв'язку із зміною орендодавця за вказаним договором оренди АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Євротранстелеком» в 2015 році уклали додатковий договір до договору, яким визначили, що 100 відсотків орендної плати за договором перераховується на рахунок АТ «Українська залізниця» (п. 3.2. Додаткового договору).
Порядок розрахунків за Додатковим договором згідно п. 6 діє з 1 грудня 2015 року.
Позивач вказує, що ним здійснено помилкове перерахування коштів на користь ФДМУ за договором оренди № 4917 уже після зміни орендодавця.
Враховуючи звернення позивача про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 140 167, 82 грн, відповідач листом від 08.07.2019 № 30-05/5669 запропонував позивачу зарахувати надмірно сплачену суму коштів у розмірі 140 167, 82 грн на погашення майбутніх платежів за іншим договором оренди № 5756, який було укладено 31.01.2011 між позивачем та відповідачем.
На вказаний лист позивач направив відповідачу лист № 819 від 21.10.2019, яким погодився із пропозицією ФДМУ та просив зарахувати надмірно сплачену суму коштів у розмірі 140 167, 82 грн на діючий договір оренди № 5756.
31.01.2023 за договором оренди № 5756 було підписано Акт про повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до відповідача стосовно звірки розрахунків за договором оренди № 5756, на що відповідач листом № 30-05/1766 від 10.03.2023 надав інформацію про стан надходження орендної плати по договору оренди станом на 10.03.2023.
Відповідно до розрахунку за договором оренди, що долучено до вказаного листа відповідача, було нараховано орендну плату у розмірі 74 195, 02 грн та фактично сплачено 187 529, 00 грн.
Водночас, згідно з розрахунком в розділі сплачено 30.10.2019 за вх. № 8703 було зараховано надмірно сплачені кошти у розмірі 140 167, 82 грн на діючий договір оренди № 5756. Відповідач в розрахунку в розділі борг вказує про заборгованість перед позивачем у розмірі 135 489, 90 грн та неустойки у розмірі 26 802, 87 грн.
Отже, станом на 10.03.2023 загальна сума надмірно сплачених коштів за вирахуванням неустойки, нарахованої відповідачем становила 108 678, 03 грн (135 489, 90 грн - 26 802, 87 грн).
19.12.2024 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 722, в якому просив повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 108 678, 03 грн, який задоволений не був, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 № 910/1238/17, від 26.06.2018 № 910/9072/17.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 № 904/2444/18, від 23.04.2019 № 918/47/18, від 23.01.2020 № 910/3395/19.
Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів щодо використання позивачем приміщення на умовах договору оренди на суму 108 687, 03 грн, як і не наведено будь-яких правових підстав зберігання коштів на вказану суму.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує обставину отримання від позивача надмірно сплачених ним коштів у сумі 108 687, 03 грн, як і не спростовує розмірі вказаної суми.
З врахуванням викладеного, Господарський суд дійшов висновку, що вимога позивач про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів у розмірі 108 678, 03 грн підлягає задоволенню.
Викладені у відзиві на позов аргументи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ В'ЯЧЕСЛАВА ЛИПИНСЬКОГО, будинок 5, ідентифікаційний код 31731686) заборгованість у розмірі 108 678 (сто вісім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 03 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва