ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487
м. Київ
21.08.2025Справа № 910/1469/20 (910/14648/24)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., дослідивши матеріали справи
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО"
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника
у справі № 910/1469/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" (ідентифікаційний код 36844492)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1469/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" звернулося до Господарського суду міста із заявою до ОСОБА_1 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, в якій заявник просив суд:
- покласти солідарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Градобуд-БМП 1" (ідентифікаційний код 36844492) на відповідача - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 );
- встановити, що ухвала про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Градобуд-БМП 1" (ідентифікаційний код 36844492) є підставою для подальшого звернення кредиторами, вимоги яких визнані судом у справі про банкрутство № 910/1469/20, своїх вимог до відповідача - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру № 446112 від 13.02.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вказаним параметром особи не знайдено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" до ОСОБА_1 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника до розгляду в межах справи № 910/1469/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.05.2025.
09.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про залучення в якості третіх осіб: ГУ ДПС у м. Києві, Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної військової адміністрації.
13.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 задоволено усне клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Вербицького О.В. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Залучено ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Вербицького О.В. до участі у справі № 910/1469/20 (910/14648/24) в межах справи № 910/1469/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
У підготовчому засіданні 12.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про залучення в якості третіх осіб: ГУ ДПС у м. Києві, Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної військової адміністрації, у зв'язку з їх необґрунтованістю (дана інформація занесена до протоколу с/з 12.06.2025)
У підготовчому засіданні суд ухвалив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті; ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 справу призначено до розгляду по суті на 17.07.2025.
23.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про залучення в якості третіх осіб: Миколаївської обласної прокуратури та ГУ ДПС у м. Києві.
09.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про долучення документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.07.2025 суд ухвалив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про залучення в якості третіх осіб: Миколаївської обласної прокуратури та ГУ ДПС у м. Києві залишити без розгляду, у відповідності до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 відкладено розгляд справи на 21.08.2025.
У судовому засіданні 21.08.2025 представник позивача надав пояснення по суті поданої заяви про просив суд про її задоволення.
Ліквідатор підтримав подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО", також просив суд про її задоволення.
Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" ОСОБА_1 , суд вказує наступне.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що бездіяльність керівника, який ухилився від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, поведінкою, яка спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.
Разам з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 у справі № 910/17421/14 стягнуто з ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" на користь Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації грошові кошти: пені - 360 994,53 грн., штрафу за прострочення виконання робіт понад 30 днів - 73 073,57 грн., штрафу за неподання замовнику двічі на місяць актів виконаних робіт - 27 408,51 грн., штрафу за прострочення виконання робіт визначених у календарному графіку в термін понад 10 днів - 24 725,65 грн. та судові витрати - 11 722,89 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі № 910/17422/14 стягнуто з ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" на користь Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації грошові кошти: 376 206, 92 грн. - пені за прострочення виконаних робіт, 149 627,75 грн. - штрафу за прострочення виконаних робіт понад 30 днів, 24 441,53 грн. - штрафу за неподання замовнику двічі на місяць актів виконаних робіт, 21 375,39 грн. - штрафу за прострочення виконання робіт визначених у календарному графіку в термін понад 10 днів. Стягнуто до Держбюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 433,04 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 у справі № 910/16376/16 стягнуто з ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" на користь ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" 1 886 638,96 грн. основної заборгованості, 1 522 638,61 грн. пені, 156 091 грн. 3% річних, 1 370 446,44 грн. інфляційних, а всього 4 935 815,01 грн., а також 74 037,23 грн. судового збору.
Також, факт наявності заборгованості ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" перед ТОВ "Терра-Інкогніто" в сумі 1 500 023,00 грн встановлений Господарським судом м. Києва, про що зазначено в ухвалі від 18.01.2016 у справі № 910/2548/15-г.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.09.2015 затверджено у справі № 924/67/13-г мирову угоду з додатком № 1 "Графік погашення заборгованості перед кредиторами ХОК "Поділляоблагробуд" та зобов'язання ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" від 29.07.2015. Мирова угода, зобов'язання ТОВ "КиївГрадобуд-БМП 1" не виконано, не погашено витрати 1-ї черги та судові витрати у справі про банкрутство ХОК "Поділляоблагробуд" в строки передбачені зобов'язанням від 29.07.2015р., а саме: відшкодування витрат ліквідаційної процедури в сумі - 77 647,48 грн., з яких 70 765,48 грн. - оплата послуг ліквідатора, 6 882,00 грн. - оплата судового збору, на протязі 3 місяців з дня підписання мирової угоди.
Відтак, заявник відзначає, що відносно боржника ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" протягом 2014-2016 років було винесено низку судових рішень про стягнення з Товариства значної суми заборгованості, що свідчить про втрату платоспроможності боржника та виникнення такого юридичного факту як неплатоспроможності боржника ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1".
При тому, заявник вказує, що станом на дата дату відкриття провадження у справі про банкрутство у боржника було щонайменше два кредитори, вимоги яких боржник не мав можливості задовольнити на загальну суму 7 075 822, 31 грн., що підтверджується ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі № 910/1469/20, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" було визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" на загальну суму 7 075 822,31 грн. Затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 7 075 822,31 грн.
Разом з тим, відповідно до "Звіту фінансово-господарського стану ТОВ "Київ-Градобуд БМП 1", наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства" від 15.06.2020, зроблено висновок про доведення до банкрутства. ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" знаходилось у кризовому фінансовому стані протягом 3-х років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до Звіту не встановлено будь-якого майна чи майнових прав.
Характерним для фінансово-господарської діяльності підприємства за період 2018-2020 рр. є тенденція до збільшення кредиторської заборгованості, яка визнана рішеннями судів.
Протягом 2018-2020 рр. господарська діяльність ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" вже не велась, посадові особи не виконували рішення суду, що свідчить про поступову втрату платоспроможності підприємства.
Оскільки, 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України 18.10.2018, то на переконання заявника, з 21.05.2019 керівник боржника повинен був у місячній термін звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Натомість, провадження у справі № 910/1469/20 про банкрутство ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 за заявою ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО".
Таким чином, заявник вказує, що керівництво боржника не дотрималось вимог частини 6 статті 34 КУзПБ та не звернулось до господарського суду протягом місяця із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, у зв'язку із неможливістю виконати взяті на саме зобов'язання перед кредиторами.
Так, за приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ (тут і надалі у редакції цього Кодексу, чинній на момент звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності у спірних правовідносинах) визначено, що боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов'язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно абзацу другого частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
За змістом наведених норм слідує, що солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно та господарсько-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.
Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов'язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.
Підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов'язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини шостої вказаної статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.
Суд відзначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов'язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Звернення у цьому провадженні до висновків Верховного Суду про субсидіарну відповідальність обумовлено тим, що правовідносини, що виникають у разі доведення боржника до банкрутства і у разі недотримання вимоги про своєчасне звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, мають відмінні і подібні риси.
Відмінність полягає в тому, що у першому випадку боржник не був неплатоспроможним, але став таким внаслідок зменшення його майнової сфери через дії чи бездіяльність винних осіб (унаслідок чого боржник не може повністю задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна); а в другому - боржник вже був неплатоспроможним, але через бездіяльність (недбалість) органів управління боржника майновий стан боржника має очевидні ризики погіршитися, внаслідок чого боржник втратить можливість або може меншою мірою задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна.
Подібність полягає в тому, що в обох випадках негативні наслідки настають у зв'язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами.
Отже, попри застосування законодавцем терміна "субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника", йдеться про відшкодування збитків на користь самого боржника, а його кредитори мають похідний інтерес у стягненні збитків з винних осіб на користь боржника, оскільки збільшення майнової сфери боржника підвищує їх можливість більш повно задовольнити свої вимоги (з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги), тоді як кредитори боржника не є кредиторами щодо винних осіб.
Таким чином, у КУзПБ не лише термін "субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника" застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями ЦК України (на що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80)), а й термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині шостій статті 34 КУзПБ.
А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.
Суд також відзначає, що законодавець не встановлює обмежень для притягнення до солідарної відповідальності колишнього керівника (членів органів управління боржника), оскільки норма частини шостої статті 34 КУзПБ не містить жодних обмежень щодо покладення такої відповідальності на керівника (члена органу управління) боржника, повноваження якого (яких) на час відкриття або здійснення провадження у справі про банкрутство припинились
У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 (пункт 176).
Для покладення солідарної відповідальності на керівника / члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Момент виникнення такого обов'язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об'єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
За буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов'язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов'язане з наданням судами оцінки:
- зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов'язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі;
- доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов'язань перед іншими кредиторами у справі;
- доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов'язання перед щонайменше двома кредиторами боржника (заявником у спорі про покладення солідарної відповідальності та ще одним із кредиторів боржника, постанова Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).
Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та/або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21, частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов'язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов'язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв'язку між неподанням керівником (органами управління) боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.
Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов'язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з положеннями статті 3 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов'язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
Невиконання керівником (органами управління) боржника вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.
Якщо керівник (орган управління) боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об'єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов'язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (орган управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.
Так, обов'язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20.
За змістом наведених норм суб'єкт солідарної відповідальності пов'язується з особою керівника Боржника (як одноосібний орган управління), а з набранням чинності з 15.04.2023 змін, що були внесені Законом України № 2971-IX від 20.03.2023 в положення частини шостої статті 34 КУзПБ, з органами управління боржника (які можуть бути як одноосібний, так і колективний орган управління).
Крім цього, суб'єктом солідарної відповідальності (одноосібним або колективним) також може бути особа (особи), що за законом, статутом, рішенням власників тощо виконує обов'язки керівника (органів управління) та, відповідно, діє від імені Боржника у правовідносинах з третіми особами.
При цьому, належний суб'єкт солідарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ визначається тією особою (особами), яка була або одноосібним керівником, або які були у складі колегіального органу управління як на момент виникнення обставин загрози неплатоспроможності боржника, так і протягом періоду, коли ці обставини залишались незмінними стосовно боржника, зокрема, до моменту, коли справа про банкрутство була ініційована кредитором (або боржником з порушенням встановленого частиною шостою статті 34 КУзПБ місячного строку).
Наведений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, сформульованим в постанові від 04.07.2023 у справі № 911/293/21 (911/682/22) (пункт 7.8), згідно з яким у разі, якщо суди, досліджуючи обставини справи по банкрутство, встановлять, що обставини загрози неплатоспроможності юридичної особи тривали певний час (більше одного місяця), протягом цього часу керівника боржника було замінено на іншого, або ці заміни відбувались неодноразово, а повноваження кожного із призначених керівників юридичної особи, що весь цей час перебувала в стані загрози неплатоспроможності, тривали більше одного місяця й жодний із них, після спливу, зокрема місяця перебування на посаді керівника юридичної особи, не подав до суду заяви боржника про банкрутство, то це є підставою для встановлення судом порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо кожного із відповідних керівників як передумови для покладення солідарної відповідальності.
Що стосується безпосередньо моменту виникнення в даному випадку у керівника боржника ОСОБА_1 обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, то суд відзначає наступне.
У поданій заяві заявник посилається на те, що відносно боржника ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" протягом 2014-2016 років було винесено низку судових рішень про стягнення з нього значної суми заборгованості, що свідчить про втрату платоспроможності боржника та виникнення такого юридичного факту як неплатоспроможності боржника ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1". Протягом 2018-2020 років господарська діяльність ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" вже не велась, посадові особи не виконували рішення суду, що свідчить про поступову втрату платоспроможності підприємства.
Відтак, оскільки, як про це вказує заявник 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, то з 21.05.2019 керівник боржника повинен був у місячній термін звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У свою чергу, суд з таким твердженнями заявника не погоджується, з огляду на наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 в рамках розгляду у справі № 910/1469/20 заяви ліквідатора ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025, які у свою чергу залишені без змін постановою Верховного Суду від 29.04.2025 було відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
У вказаних судових рішенням, було встановлено: "За твердженням ліквідатора, у ході виконання повноважень ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Вербицьким О.В. виявлено наступні обставини, які, на його думку, є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства засновників-керівників боржника, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - засновники, ОСОБА_2 - керівник з 03.01.2013 по 20.02.2014, ОСОБА_3 - керівник з 20.02.2014 по 11.04.2014, ОСОБА_4 - керівник з 11.04.2014 по 05.06.2015, ОСОБА_1 - керівник з 05.06.2015 по 06.10.2015.".
Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 рахується керівником ТОВ "Київ-Градобуд-БМП1" з 05.06.2015 року, а той час, 06.10.2015 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.
Таким чином, враховуючи наявну інформацію стосовно того, що ОСОБА_1 був керівником боржника з 05.06.2015 по 06.10.2015, то вимоги п. 6 ст. 34 Кодексу України з процедури банкрутства він не міг виконати, оскільки, Кодекс набрав чинності 21.10.2019 року.
Разом з тим, знову ж таки, враховуючи, що ОСОБА_1 був керівником боржника з 05.06.2015 по 06.10.2015, а відносно боржника було винесено низку рішень про стягнення з нього заборгованості протягом 2014-2016 років, а господарська діяльність не велась протягом 2018-2020 років, то за таких обставин, суд не вбачає за можливе встановити, саме, обов'язок ОСОБА_1 з 21.05.2019 (як про це зазначає заявник) на звернення до суду із заявою про ініціювання справи про банкрутство.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 прийняти до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1".
Провадження у справі № 910/1469/20 про банкрутство ТОВ "Київ-Градобуд-БМП 1" було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 за заявою ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО".
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Висновок щодо застосування ч. 1 ст. ст. 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 р. у справі № 3-1085гс15.
Статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Конституційний Суд України в абз. 3 п. 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та в абз. 1 пп. 2.1. п. 2 мотивувальної частини рішення від 31.03.2015 № 1-рп/2015 зазначив, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).
Отже правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.
Згідно з п. 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 принцип правової визначеності передбачає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Можливість покладення солідарної відповідальності на керівника боржника у випадку існування загрози неплатоспроможності визначена ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства який введений в дію 21.10.2019 року, а отже в силу положень ст. 58 Конституції України, зазначена норма закону не може бути застосована до правовідносин, що мали місце до набрання чинності цим законом.
Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).
Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності третіх осіб за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв'язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).
Окрім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб'єкта відповідної суми.
Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
У контексті наведеного вище, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21).
Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред'явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб'єкта відповідної суми.
Правовий висновок подібного змісту наведений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 924/784/23, від 19.11.2024 у справі №910/3070/21.
У справі, яка розглядається, заявник (ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО") звернувся із заявою про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, в якій просив суд покласти солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 та встановити, що ухвала про покладення солідарної відповідальності є підставою для подальшого звернення кредиторами, вимоги яких визнані судом у справі про банкрутство № 910/1469/20, своїх вимог до ОСОБА_1 .
Отже, з урахуванням наведених вище правових позицій, оскільки, заявник у цій справі не заявляв вимогу про стягнення із суб'єкта солідарної відповідальності збитків, обраний ним спосіб захисту права не є ефективним, оскільки, не призводить до захисту порушеного права та створює потребу у повторному зверненні до суду. (Аналогічний правовий висновок Верховного Суду у Постанові по справі №924/801/21 від 05.12.2024).
Велика Палата Верховного Суду дотримується сталої позиції, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.
Таким чином, крім викладеного вище, суд зауважує, що у цьому випадку самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви є неефективний спосіб захисту, який обраний ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО".
Керуючись ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ГРАДОБУД-БМП 1" ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 02.09.2025.
Суддя Сергій СТАСЮК