ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.08.2025Справа № 910/19842/23 (910/7056/25)
За позовом Розпорядника майна Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 24-А, ідентифікаційний номер 32207896) арбітражної керуючої Потупало Наталії Ігорівни (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 22, оф. 222)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про покладення солідарної відповідальності та стягнення 58 895 225,07 грн.
в межах справи №910/19842/23
За заявою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, ідентифікаційний номер 03327664)
до Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 24-А, ідентифікаційний номер 32207896)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
позивач - Потупало Н.І.,
від відповідача - не з'явилися,
від ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Коняєва В.В.,
від КП «Київтеплоенерго» - Юр М.А.,
від Державного управління справами - Любавська І.Р.,
вільний слухач - ОСОБА_2
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/19842/23 про банкрутство Державного підприємства "Укржитлосервіс".
До суду надійшла заява розпорядника майна Державного підприємства "Укржитлосервіс" арбітражної керуючої Потупало Наталії Ігорівни до ОСОБА_1 про покладення солідарної відповідальності та стягнення 58 895 225,07 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 11.07.2025. Зобов'язано відділ державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації надати суду копію реєстраційної справи Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки,24-А, ідентифікаційний номер 32207896).
25.06.2025 до суду від Печерської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла копія реєстраційної справи Державного підприємства "Укржитлосервіс".
25.06.2025 до суду від позивача надійшли пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2025 та клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
07.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Державного управління справами про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 20.08.2025.
У судове засідання, призначене на 20.08.2025, з'явилися позивач та представники кредиторів Державного підприємства «Укржитлосервіс». Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву, а також будь-яких пояснень щодо заяви розпорядника майна про покладення солідарної відповідальності та стягнення 58 895 225,07 грн. до суду не подав.
У той же час суд зауважує, що згідно з положеннями частин 2 - 4 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Так, суд направляв ОСОБА_1 листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (0610260706945 та 0610269801533 відповідно) ухвали суду від 12.06.2025 та 11.07.2025, однак конверти з копіями вказаних ухвал повернулися на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання". При цьому, адреса реєстрації відповідача була отримана судом у відповіді № 1471830 від 12.06.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит, здійснений судом у порядку ч. 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою міцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, судом було вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 924/369/19.
Будь-яких заяв/клопотань відповідача про відкладення розгляду справи до суду станом на 20.08.2025 не надходило.
За таких обставин, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами у судовому засіданні без участі відповідача та його представника, які не з'явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява розпорядника майна, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/19842/23 про банкрутство Державного підприємства «Укржитлосервіс» за заявою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Потупало Н.І.
Як зазначає розпорядник майна у поданій заяві, під час виконання своїх повноважень у процедурі розпорядження майном Державного підприємства «Укржитлосервіс» арбітражним керуючим Потупало Н.І. було виявлено порушення колишнім керівником боржника ОСОБА_1 вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, на підтвердження чого розпорядником майна наведено наступні обставини.
Так розпорядник майна зазначає, що з 2022 року тимчасово виконуючим обов'язки керівника Підприємства був ОСОБА_1.
Під час проведення процедури розпорядження майном боржника ОСОБА_1 повністю ухилився від надання інформації арбітражному керуючому, чим фактично створював перешкоди діям розпорядника майна, всупереч наданому йому дорученню органом управління, уповноваженим управляти майном Державного підприємства «Укржитлосервіс».
У зв'язку з ухиленням ОСОБА_1 від виконання своїх обов'язків Державним управлінням справами 05.12.2024 було призначено т.в.о. генерального директора ДП «Укржитлосервіс» ОСОБА_4, а в подальшому - Блиндюка Є.В.
Розпорядник майна вказує, що ОСОБА_1 не було передано жодному з призначених керівників за актами приймання - передачі документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності Боржника, печаток, штампів та інших матеріальних цінностей.
Крім того, під час проведення процедури розпорядження майном арбітражним керуючим Потупало Н.І. виявлено, що з моменту свого призначення т.в.о. генерального директора ДП «Укржитлосервіс» ОСОБА_1 не вчинено жодних дій щодо приведення інформації щодо підприємства до належного вигляду, не змінено інформацію щодо керівника Боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наслідком чого було надання недостовірної інформації органу управління, відсутність доступу до поточних рахунків Боржника, неподання у встановленому законодавством порядку звітності до контролюючих органів та накопиченню боргів Підприємства, в т.ч. з податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджету та заробітної плати працівників Підприємства.
Також, під час виконання своїх повноважень розпорядником майна було проведено аналіз фінансового стану боржника, за результатами чого складено відповідний звіт, згідно з яким:
- встановлено збитковість господарської діяльності ДП "Укржитлосервіс" за період 2021-2023 р.р., зростання балансової поточної кредиторської заборгованості ДП "Укржитлосервіс", а також зростання іншої поточної дебіторської заборгованості, при цьому керівними особами Підприємства не вживались заходи для стягнення дебіторської заборгованості, та беручи до уваги, що керівником Товариства за умови незадовільного фінансового стану ДП "Укржитлосервіс" протягом 2021-2023 р.р., не здійснено санаційних заходів боржника до провадження у справі про банкрутство та не здійснено будь-яких інших дій, спрямованих на покращення фінансового стану та погашення кредиторської заборгованості Товариства, керівник жодного разу не звернувся до органу управління Підприємства, щодо вирішення питань погашення кредиторської заборгованості або звернення до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Навпаки керівником Підприємства вчинялися дії, щодо приховування місцезнаходження Підприємства, зміни засобів зв'язку, неподання фінансової звітності, що дає підстави сформувати висновок про наявність ознак дій з доведення до банкрутства у період 2021-2023р.р.
- колишнім керівником ДП «Укржитлосервіс» вчинялися дії щодо припинення взаємовідносин з ТОВ «ФК «ГЕРЦ» та надання розпоряджень щодо спрямування коштів населення за послуги, які надавались ДП «Укржитлосервіс», на рахунки інших фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб. Так, відповідно до інформації, наданої ТОВ «ФК ГЕРЦ»: між ТОВ «ФК «ГЕРЦ», ДП «Укржитлосервіс» та ФОП Годік С.А. був укладений договір № 210802-01 від 02.08.2021р., відповідно до якого отримувачем платежу за рахунками ДП «Укржитлосервіс» був ФОП Годік С.А. Між ТОВ «ФК «ГЕРЦ», ДП «Укржитлосервіс» та ФОП Кривицький М.І. був укладений договір № 210101-549 від 01.01.2021р., відповідно до якого отримувачем платежу за рахунками ДП «Укржитлосервіс» був ФОП Кривицький М.І. Крім того, ОСОБА_1 на адресу ТОВ «ФК «ГЕРЦ» було спрямовано лист вих № 16/09-1-2024 від 16.09.2024р., відповідно до якого було припинено дію договорів та зазначено наступне: «Кошти, які будуть помилково сплачені мешканцями на розрахунковий рахунок ТОВ «ФК «ГЕРЦ» просимо повертати платникам, від яких надійдуть кошти». На переконання розпорядника майна, направляючи відповідний лист на адресу ТОВ «ФК «ГЕРЦ», колишній т.в.о. генерального директора ОСОБА_1 фактично позбавив ДП «Укржитлосервіс» можливості отримання наявної дебіторської заборгованості за розрахунками з населенням за надані послуги.
Крім того, розпорядником майна зазначено, що дії ОСОБА_1 щодо привласнення документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ДП «Укржитлосервіс», печаток, штампів та інших матеріальних цінностей свідчать про приховування реального стану дебіторської заборгованості ДП «Укржитлосервіс» та своєї діяльності, як т.в.о. генерального директора в цілому.
Також, розпорядник майна вказує, що у зв'язку з неправомірними діями колишнього керівника ДП «Укржитлосервіс» ОСОБА_1 наразі орган управління та кредитори позбавлені можливості вирішення питання щодо переходу до подальшої процедури у справі про банкрутство ДП «Укржитлосервіс» та можливості відновлення платоспроможності Боржника, оскільки для детального аналізу та проведення повної та достовірної інвентаризації активів Боржника необхідне повне відновлення документів з фінансово-господарської діяльності Боржника та інших, в тому числі технічних паспортів на нежитлові приміщення, та відновлення інформації стосовно земельних ділянок, які передані ДП «Укржитлосервіс» за актами постійного користування. Такі дії фактично тягнуть за собою додаткові витрати Боржника, що завдає йому додаткових збитків.
У зв'язку з тим, що на дату проведення аналізу фінансово-господарського стану Державного підприємства «Укржитлосервіс» є ознаки стійкої фінансової неплатоспроможності, тобто суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому і становлять понад триста мінімальних розмірів заробітної плати, а саме 57 361 325,80 грн., та враховуючи, що поточна неплатоспроможність за результатами аналізу спостерігається з 2021 року, на переконання заявника, є підстави для формування висновку про наявність ознак дій з доведення до банкрутства та приховування банкрутства, вчинених керівником Боржника.
Крім того, розпорядником майна зазначено, що колишнім керівником ОСОБА_1 додатково вчинялися дії, щодо передачі на обслуговування житлових будинків, які перебувають на балансі ДП «Укржитлосервіс» іншим юридичним особам, зокрема підконтрольним саме ОСОБА_1 .
На думку позивача, колишній керівник ДП «Укржитлосервіс» ОСОБА_1 не тільки не звернувся до органу, уповноваженого управляти майном боржника, Державного управління справами з питанням щодо необхідності погашення кредиторських вимог Боржника в досудовому порядку, а навпаки, своїми діями створив ще більші умови, за яких боржник став неплатоспроможним.
Розпорядником майна також зазначено, що колишній керівник ДП «Укржитлосервіс» ОСОБА_1 своїми діями сприяв припиненню юридичної особи - боржника, порушивши приписи ст. 104 ЦК України, якою встановлено, що порядок припинення юридичної особи - боржника має здійснюватися в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства, що встановлений відповідним законодавством України.
Провадження у справі № 910/19842/23 про банкрутство ДП «Укржитлосервіс» відкрито саме за заявою ініціюючого кредитора ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», а не у зв'язку з прийняттям рішення про припинення боржника органом управління, не зважаючи на наявність таких підстав, на переконання позивача, починаючи з 2021 року.
Таким чином, на думку розпорядника майна, дії колишнього т.в.о. генерального директора ДП «Укржитлосервіс» ОСОБА_1 були спрямовані на завдання збитків не тальки Боржнику, але й на завдання шкоди кредиторам, наслідком чого є позбавлення кредиторів законного права на отримання належних їм коштів за рахунок майна боржника. Розпорядником майна зазначено, що волевиявлення колишнього т.в.о. генерального директора ДП «Укржитлосервіс» ОСОБА_1 характеризуються прямим умислом як щодо вилучення майна боржника та припинення його діяльності, так і щодо наслідків таких дій та рішень - настання стану неплатоспроможності боржника та його банкрутства, наслідком чого є невиконання зобов'язань перед кредиторами через відсутність у боржника майна у розмірі, достатньому для їх погашення.
Розпорядником майна зазначено, що у справі про банкрутство ДП «Укржитлосервіс» було затверджено реєстр вимог кредиторів, зі змінами та доповненнями, на загальну суму 58 895 225,07 грн.
З огляду на викладене, розпорядник майна арбітражний керуючий Потупало Н.І. у поданій заяві просить суд визнати колишнього т.в.о. генерального директора Державного підприємства «Укржитлосервіс» ОСОБА_1 таким, що допустив порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, покласти на нього солідарну відповідальність та стягнути з ОСОБА_1 на користь боржника грошову суму солідарної відповідальності у розмірі 58 895 225,07 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 з-поміж іншого запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення та визначити момент виникнення загрози неплатоспроможності у Державного підприємства «Укржитлосервіс», а також щодо обсягу грошових зобов'язань підприємства станом на момент виникнення загрози неплатоспроможності у боржника.
На виконання вимог ухвали суду від 12.06.2025 розпорядником майна подано до суду наступні пояснення.
Так, під час проведення процедури розпорядження майном оцінка змін фінансового стану підприємства для формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку здійснювалася розпорядником майна за три календарні роки, які передували відкриттю провадження у справі про банкрутство на підставі даних, які містяться у фінансовій звітності, що ДП "Укржитлосервіс" подавало до органу управління - Державного управління справами. Фінансова звітність, починаючи з 2022 року, ані до податкової, ані до органів статистики не подавалась, що в свою чергу є порушенням як ЗУ «Про офіційну статистику», так і Податкового кодексу України.
Розпорядником майна зазначено, що фінансова звітність, подана до Державного управління справами, фактично підписана особою, яка на момент подачі звітності на мала на це повноважень - ОСОБА_3 , оскільки його було звільнено в листопаді 2021р., а звітність подана у 2022р. Даний факт, на переконання позивача, свідчить про те, що ОСОБА_1 було використано ЕЦП особи, яка фактично вже не виконувала обов'язків керівника ДП «Укржитлосервіс».
За результатами проведеного аналізу фінансово - господарської діяльності було встановлено, що у 2021-2023р.р. ДП "Укржитлосервіс" не отримувало прибутку, а його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.
Станом на 31.12.2021р. кредиторська заборгованість Підприємства складала - 64 923,0 тис. грн., а на 31.12.2023р. - 69 207,0 тис. грн.
Розпорядником майна зазначено, що відповідно до заяв кредиторів з грошовими вимогами до Державного підприємства «Укржитлосервіс», заборгованість боржника перед кредиторами виникла у наступні періоди:
- КП «Київтеплоенегро» - борг з 2009 року (утворився шляхом накопичення);
- ТОВ «Укрліфтсервіс» - 2014 - 2018р.р;
- ДП «КиївГазЕнерджі» - 2019 рік.
Заборгованість боржника перед усіма іншими кредиторами, а саме: ГУ ДПС у м. Києві, ОСББ «Суворова 11», ТОВ «Ніко-Тайс», ТОВ «Київенергоборг», ТОВ «Київські енергетичні послуги», ПрАТ «Київводоканал» та інші утворилася саме у період з 2021 по 2023 роки.
Позивач вказує, що у період з 2021 року по 2023 рік значно збільшився обсяг дебіторської заборгованості боржника, а саме: 1 152,0 тис. грн.
Таким чином, на переконання розпорядника майна Державного підприємства «Укржитлосервіс», за результатами складання річної фінансової звітності вже за 2021 рік т.в.о. Генерального директора підприємства ОСОБА_1 мав звернутися до органу управління з питанням проведення санаційних заходів Підприємства чи вирішення питання щодо його припинення шляхом ліквідації.
Із введенням у дію з 21.10.2019 КУзПБ запроваджено солідарну відповідальність за порушення вимоги цього Кодексу щодо обов'язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема у разі загрози неплатоспроможності), визначено суб'єктом цієї відповідальності керівника боржника та встановлено строк для виконання боржником відповідного обов'язку - один місяць.
Так, згідно з частиною 6 статті 34 КУзПБ (у редакції, чинній на момент введення в дію КУзПБ) боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів зі своїми вимогами до зазначеної особи.
У подальшому до вказаної норми внесено зміни, зокрема, щодо визначення суб'єктами відповідальності органів управління боржника (Закон України №2971-ІХ від 20.03.2023).
Солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника (органів управління) боржника, який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так і після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника. Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21.
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини 1, 2 статті 34, частина 6 статті 39 КУзПБ).
У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
У зв'язку з цим Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №908/3236/21 дійшов висновку, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Тому положення частини 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику та, відповідно, його кредиторам.
Солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Також Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що закон визначає суб'єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - суб'єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.
Водночас термін "органи управління боржника" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується не у тому значенні, яке має цей термін за положеннями Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. За приписами частини 1 статті 92 зазначеного Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Тож, оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб'єктами права, вони не можуть нести відповідальність, а при належному тлумаченні частини 6 статті 34 КУзПБ під суб'єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.
Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної, субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. У його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб'єкта, його самостійну відповідальність, наявність у засновників, які входять до складу органів управління юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.
Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливим є лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема, щодо контрагентів боржника.
Отже, визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - членів органів управління боржника) суб'єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов'язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов'язку.
Для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Момент виникнення такого обов'язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об'єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності та вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
За буквального прочитання частини 6 статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною 6 статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов'язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов'язане з наданням судами оцінки:
- зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов'язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі;
- доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов'язань перед іншими кредиторами у справі;
- доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов'язання перед щонайменше двома кредиторами боржника.
Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та/або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21) частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов'язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов'язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв'язку між неподанням керівником (органами управління) боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.
Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник (орган управління) боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов'язку, визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов'язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
Невиконання керівником (органами управління) боржника вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.
Якщо керівник (орган управління) боржника доведе, що виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об'єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов'язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (орган управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.
У постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 Верховний Суд також зауважив, що суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника якщо:
- звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов'язання перед кредиторами);
- внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились/не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов'язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо).
Розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому числі і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).
Враховуючи, що до поданої розпорядником майна заяви арбітражним керуючим Потупало Н.І. долучено лише докази її направлення усім учасникам справи № 910/19842/23 про банкрутство Державного підприємства «Укржитлосервіс» та відповідачу, суд задля встановлення обставин, необхідних для вирішення спору в даній справі, досліджує та надає оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи № 910/19842/23 про банкрутство Державного підприємства «Укржитлосервіс».
Для визначення моменту виникнення загрози неплатоспроможності у Державного підприємства «Укржитлосервіс» судом проаналізовано фінансову звітність боржника за 2021, 2022 та 2023 роки (за три роки до відкриття провадження у справі № 910/19842/23 про банкрутство Державного підприємства «Укржитлосервіс» ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2024), а також кредиторську заборгованість Державного підприємства «Укржитлосервіс», розмір якої визначено ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 та 19.03.2025, її структуру, моменти виникнення у боржника зобов'язань з її погашення перед кредиторами, тощо, та встановлено наступне.
Загальний розмір кредиторської заборгованості Державного підприємства «Укржитлосервіс», визнаний Господарським судом у справі № 910/19842/23 про банкрутство підприємства, складає 58 950 939,67 грн.
Згідно з фінансовою звітністю Державного підприємства «Укржитлосервіс» (баланси (звіти про фінансовий стан)) станом на 31.12.2021, 31.12.2022 та 31.12.2023 загальний розмір активів боржника становив 484 836 тис. грн., 480 245 тис. грн. та 476 697 тис. грн. відповідно.
Відповідно до показників, зазначених у вказаній фінансовій звітності, розмір кредиторської заборгованості Державного підприємства «Укржитлосервіс» станом на 31.12.2021, 31.12.2022 та 31.12.2023 становив 66 254 тис. грн., 68 021 тис. грн. та 70 538 тис. грн.
З огляду на те, що розмір кредиторської заборгованості підприємства, вказаний у фінансовій звітності за 2021, 2022 та 2023 роки навіть перевищує загальний розмір кредиторської заборгованості Державного підприємства «Укржитлосервіс», що визнаний господарським судом у справі № 910/19842/23 про банкрутство підприємства, суд для визначення моменту загрози неплатоспроможності аналізує більші показники кредиторської заборгованості, зазначені саме у фінансовій звітності підприємства.
За результатами аналізу та порівняння наведених значень загального розміру активів Державного підприємства «Укржитлосервіс» та розміру кредиторської заборгованості підприємства станом на 31.12.2021, 31.12.2022 і 31.12.2023, суд дійшов висновку про відсутність загрози неплатоспроможності у підприємства протягом наведеного періоду, оскільки загальний розмір активів боржника завжди перевищував розмір кредиторської заборгованості (484 836 тис. грн. активи/66 254 тис. грн. кредиторська заборгованість станом на 31.12.2021, 480 245 тис. грн. активи/68 021 тис. грн. кредиторська заборгованість станом на 31.12.2022 та 476 697 тис. грн. активи/70 538 тис. грн. кредиторська заборгованість станом на 31.12.2023).
При цьому, судом враховано, що вказана фінансова звітність Державного підприємства «Укржитлосервіс» була отримана розпорядником майна від органу, уповноваженого управляти майном боржника, Державного управління справами. Згідно з повідомленням Головного управління ДПС у м. Києві від 27.05.2024 № 51786/6/26-15-12-01-07 на запит розпорядника майна податковим органом зазначено, що фінансова звітність Державного підприємства «Укржитлосервіс» за період з 2022 по І квартал 2024 року боржником не подавалася.
Станом на 20.08.2025 як у матеріалах справи № 910/19842/23 (910/7056/25), так і у матеріалах справи № 910/19842/23 про банкрутство Державного підприємства «Укржитлосервіс» відсутні будь-які інші документи та докази, з яких би суд мав можливість встановити та порівняти відповідні величини (загальний розмір активів/загальний розмір кредиторської заборгованості підприємства). Крім того, розпорядником майна арбітражним керуючим Потупало Н.І. проведено аналіз фінансово-господарського стану боржника з урахуванням показників зазначеної фінансової звітності. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважити недостовірними показники фінансової звітності Державного підприємства «Укржитлосервіс», зазначені у балансах (звітах про фінансовий стан)) станом на 31.12.2021, 31.12.2022 та 31.12.2023, які були надані розпоряднику майна Державним управлінням справами на відповідний запит арбітражного керуючого Потупало Н.І.
З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази існування у Державного підприємства «Укржитлосервіс» загрози неплатоспроможності до відкриття провадження у справі № 910/19842/23 про банкрутство підприємства, подана розпорядником майна заява про покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 та стягнення з нього 58 895 225,07 грн. задоволенню не підлягає.
Також, суд не надає оцінку аргументам позивача, покладеним в обгрунтування доведення ОСОБА_1 своїми діями/бездіяльністю Державного підприємства «Укржитлосервіс» до банкрутства, оскільки відповідні обставини встановлюються і досліджуються судом та входять до предмету доказування при розгляді відповідної заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на осіб, винних у доведенні його до банкрутства, а не при розгляді заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника та стягнення з них суми солідарної відповідальності.
Згідно з пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на недоведеність існування загрози неплатоспроможності Державного підприємства «Укржитлосервіс» у період до відкриття провадження у справі про банкрутство останнього, суд відмовляє розпоряднику майна Державного підприємства «Укржитлосервіс» у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 та стягнення з останнього суми солідарної відповідальності у розмірі 58 895 225,07 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника судовим збором не оплачувалася, оскільки така оплату не передбачалася Законом України "Про судовий збір" станом на момент її подання до суду (04.06.2025). Витрати на професійну правничу допомогу відповідачем у даній справі не заявлялися.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.09.2025
Суддя Д.В. Мандичев