майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"29" серпня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/818/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Костюкович В.М., довіреність від 19.12.2024;
від відповідача: Ясюнецький О.О., ордер серії АМ №1138800 від 02.07.2025,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-ЦЕНТР КОМПЛЕКТ"
про стягнення 143553,19 грн.
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-ЦЕНТР КОМПЛЕКТ" про стягнення 143553,19 грн, з яких 43430,77 грн пені та 100122,42 грн штрафу.
У позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
09.07.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.07.2025, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову та проводити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у зв'язку з необхідністю надання пояснень по суті спору, адже заявлена до стягнення сума є суттєвою для відповідача, задоволення позову може негативно вплинути на господарську діяльність відповідача, у тому числі і на виконання інших договірних зобов'язань, вчасної та в повному розмірі виплати заробітної плати працівникам (а.с.32-39).
Ухвалою суду від 14.07.2025 у зв'язку з необхідністю заслухати пояснення відповідача по суті даного спору для забезпечення повного, всебічного й об'єктивного розгляду справи постановлено здійснювати розгляд справи №906/818/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.08.2025.
15.07.2025 до суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 14.07.2025 (а.с.47-54).
17.07.2025 до суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив від 17.07.2025 (а.с.55-59).
У судовому засіданні 29.08.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні повністю.
29.08.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором про закупівлю №ЖФ/109/2-Р-НД-236/24 від 31.12.2024 зобов'язань з поставки лічильників газу (товару) у терміни, визначені у графіку поставки від 09.01.2025 до цього договору (а.с.1-5).
У відзиві на позовну заяву від 09.07.2025 відповідач просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, оскільки ТОВ "БТК-ЦЕНТР КОМПЛЕКТ" було здійснено поставку товару до 01.04.2025, тобто раніше встановленого п.2.2 договору про закупівлю №ЖФ/109/2-Р-НД-236/24 від 31.12.2024 строку на 29 календарних днів; графік поставки встановлює періодичність та послідовність поставки певного виду товару в межах строку поставки, який згідно з п.2.2 договору складає 120 днів від дати підписання договору; у графіку не міститься будь-яких строків, а визначені лише календарні дати, які відповідно до ст.251 ЦК України є термінами, і їх порушення не може тягти наслідки, передбачені п.5.2 договору, яким погоджено відповідальність виключно за порушення строку поставки. Отже, за доводами відповідача, строк поставки (120 днів з дати підписання договору - до 30.04.2025) не був порушений, а доставка здійснена вчасно та у повному обсязі. Окремо відповідач зазначив, що часткове недотримання порядку та послідовності доставки певних видів товару (різновидів газових лічильників), які визначені графіком, було викликане обставинами, які не були наслідками дій та/або бездіяльності ТОВ "БТК-ЦЕНТР КОМПЛЕКТ" з огляду на поставку товару з-за кордону, складність поставки в умовах воєнного стану та особливості митного оформлення; остання частина товару виїхала з території Італії 28.03.2025, була доставлена на митну територію України 30.03.2025 та перебувала під митним контролем до 01.04.2025 і в цей же день була доставлена позивачу, що свідчить про вжиття відповідачем усіх заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань та відсутність його вини у частковому недотриманні графіку поставки, що є підставою для відмови у задоволенні позову (а.с.32-34).
Згідно з відповіддю на відзив від 14.07.2025, позивач вважає твердження відповідача про неможливість настання передбаченої п.5.2 договору відповідальності помилковими і такими, що не відповідають суті взятих на себе зобов'язань у межах умов договору, оскільки у графіку поставки від 09.01.2025 до договору сторони узгодили кінцеві строки поставки відповідних партій товару, які відповідач затверджував та зобов'язувався дотримуватись. Відповідач у рамках виконання обов'язку, визначеного п.п.4.3.1 п.4.3 договору, мав при затверджені графіку від 09.01.2025 до договору враховувати строки, які необхідні для проходження митного контролю товару. При цьому необхідність проходження митного контролю об'єктивно не є обставиною, яка звільняла б відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, зокрема такі обставини не відносяться до випадків, що визначені у п.6.1 - п.6.4 договору, у тому числі непереборність таких обставин не підтверджується довідкою (сертифікатом) ТПП України чи її територіальних органів. Твердження відповідача про те, що після завершення проходження митного контролю 01.04.2025 він у той же день поставив залишкові партії товару у межах договору, не пояснює причини прострочення виконання зобов'язань у інші періоди (а.с.47-49).
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив від 17.07.2025 вказав на те, що позивач ігнорує законодавче розмежування юридичних визначень понять строку і терміну; при тлумаченні умов договору слід застосовувати тлумачення contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) (а.с.55-57).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
31.12.2024 між ТОВ "БТК-ЦЕНТР КОМПЛЕКТ" (далі - постачальник, відповідач) та ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" в особі Житомирської філії ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" (далі - покупець, позивач) укладено договір про закупівлю №ЖФ/109/2-Р-НД-236/24 (далі - договір) (а.с.6 на звороті - 10).
У порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця лічильники газу мембранні (лічильники - код за ДК 021:2015:38550000-5) (далі - товар) (п.1.1 договору).
Згідно з п.1.2 договору, асортимент, найменування, кількість та ціна товару, що передається покупцю, визначається згідно із специфікацією, наведеною в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (а.с.11).
Пунктом 1.6 договору визначено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (пп.1.6.4).
Відповідно до п.2.2 договору, постачання товару здійснюється за рахунок постачальника протягом 120 (ста двадцяти) днів з дати підписання договору згідно графіку поставки. Графік поставки затверджується постачальником та надається на погодження покупцю протягом 10 днів з дати підписання договору. Ненадання постачальником затвердженого графіку поставки покупцю є порушенням прийнятих на себе постачальником зобов'язань по цьому договору.
Постачальник надає покупцю рахунок та видаткову накладну, в якій вказується найменування, асортимент, кількість та ціна товару (п.2.3 договору).
Весь товар, постачання якого здійснюється постачальником покупцю в період дії цього договору та який було оплачено покупцем в період дії цього договору, сторони вважають таким, що був поставлений та оплачений в порядку та на умовах, визначених даним договором (п.2.4 договору).
Згідно з п.2.5.1 договору, сторони домовились, що поставка має здійснюватися згідно з графіком поставки товару, зазначеним в п.2.2 договору. Дострокова поставка дозволяється за попереднім погодженням з покупцем.
Датою постачання товару є дата приймання відповідальною особою покупця партії товару та підписання відповідальними особами сторін відповідних актів приймання- передачі та/або видаткових накладних (п.2.6 договору). Одержання (прийняття) товару покупцем підтверджується оформленою у відповідності до вимог законодавства України та підписаною відповідальними особами сторін видатковою накладною та/або актами приймання-передачі товару (п.2.13 договору).
За змістом п.4.3 договору, постачальник зобов'язаний, зокрема, поставити товар у строки, передбачені п.2.5.1 цього договору.
Відповідно до п.5.2 договору, сторони погодились, що у разі порушення постачальником строку поставки товару, визначеного п.п.2.5.1 та/або 2.15 та/або 2.16 цього договору, постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно непоставленого товару, за кожний день порушення, а за прострочення понад 20 (двадцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вказаної вартості такого товару.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що сторони цього договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійні природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, епідемія, війна тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2025 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1 договору).
На виконання умов договору між Житомирською філією ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" та ТОВ "БТК-ЦЕНТР КОМПЛЕКТ" було підписано графік поставки від 09.01.2025 (а.с.11 на звороті).
Позивач стверджує, що відповідачем неодноразово порушувалися узгоджені у графіку терміни поставки відповідних партій товару (лічильників газу), а тому за прострочення виконання договірних зобов'язань нарахував йому неустойку (пеню та штраф) у загальному розмірі 143553,19 грн та надіслав претензію №ЖФ/109/1-ВИХ-6008-25 від 19.05.2025 з вимогою про сплату вказаної суми протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї претензії (а.с.15-17, 21).
Відповідач зі свого боку направив позивачу відповідь на претензію від 23.05.2025 №647, у якій просив розглянути можливість відмови від застосування нарахованих штрафних санкцій, враховуючи принцип пропорційності неустойки наслідкам порушення, відсутність інформації про значні фактичні збитки для позивача, об'єктивні обставини, що ускладнювали виконання зобов'язань в умовах воєнного стану, а також суспільну значимість діяльності компанії відповідача та її внесок у підтримку Збройних Сил України, та врегулювати спір на засадах взаємного розуміння й добросовісності (а.с.21 на звороті - 23).
Позивач, не знайшовши підстав для відмови від застосування до відповідача штрафних санкцій у визначеному вище розмірі, звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
За своєю правовою природою відносини, що склалися між сторонами, мають ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч.1 ст.662 та ч.1 ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч.1 ст.664 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 526,525 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначалось вище, у п.2.5.1 договору сторони домовились, що поставка має здійснюватися згідно з г р а ф і к о м п о с т а в к и т о в а р у, зазначеним в п.2.2 договору. Відповідно до п.2.2 договору, постачання товару здійснюється за рахунок постачальника протягом 120 днів з дати підписання договору з г і д н о г р а ф і к у п о с т а в к и. При цьому графіком поставки до договору визначено кінцеві дати поставок відповідних партій товару в межах цих 120 днів з 31.12.2024. Додаткові угоди щодо зміни наведених умов між сторонами не укладалися.
Суд відхиляє як необґрунтовані та документально не підтверджені доводи відповідача про здійснення ним своєчасної поставки, адже на підставі наявних у справі доказів судом встановлено недотримання відповідачем графіку поставки від 09.01.2025 до договору №ЖФ/109/2-Р-НД-236/24 від 31.12.2024.
Зокрема, згідно з графіком поставки від 09.01.2025 до договору, відповідач мав поставити товар: «ЛІЧИЛЬНИК ГАЗУ RS/2001 LA G2,5 1 1/4" 110мм ТМ Pietro Fiorentini» у кількості 1363 шт. та «ЛІЧИЛЬНИК ГАЗУ RS/2001 LA G4 1 1/4" 110мм ТМ Pietro Fiorentini» у кількості 1250 шт. до 24.02.2025. Проте, згідно з видатковою накладною від 25.02.2025 №1030, поставив в обумовлений строк лише 300 шт. товару «ЛІЧИЛЬНИК ГАЗУ RS/2001 LA G2,5 1 1/4" 110мм ТМ Pietro Fiorentini» та 1000 шт. товару «ЛІЧИЛЬНИК ГАЗУ RS/2001 LA G4 1 1/4" 110мм ТМ Pietro Fiorentini» (а.с.13). Решту товару, відповідно 1063 шт. та 250 шт., поставлено 05.03.2025 за видатковою накладною від 05.03.2025 №1190 (а.с.13 на звороті). Тобто відповідачем прострочено виконання зобов'язання у цій частині протягом 8 днів з 25.02.2025 по 04.03.2025.
Згідно з графіком поставки від 09.01.2025 до договору, відповідач мав поставити товар «ЛІЧИЛЬНИК ГАЗУ RS/2001 LA G2,5 1 1/4" 110мм ТМ Pietro Fiorentini» у кількості 250 шт. до 03.03.2025, проте поставив 05.03.2025 за видатковою накладною від 05.03.2025 №1190 (а.с.13 на звороті). Тобто відповідачем прострочено виконання зобов'язання у цій частині протягом 1 дня - 04.03.2025.
Згідно з графіком поставки від 09.01.2025 до договору, відповідач мав поставити товар «ЛІЧИЛЬНИК ГАЗУ RS/2001 LA G4 1 1/4" 110мм ТМ Pietro Fiorentini» у кількості 250 шт. до 03.03.2025, проте поставив 01.04.2025 за видатковою накладною від 01.04.2025 №1681 (а.с.14 на звороті). Тобто відповідачем прострочено виконання зобов'язання у цій частині протягом 28 днів з 04.03.2025 по 31.03.2025.
Згідно з графіком поставки від 09.01.2025 до договору, відповідач мав поставити товар «ЛІЧИЛЬНИК ГАЗУ RS/2001 LA G2,5 1 1/4" 110мм ТМ Pietro Fiorentini» у кількості 2136 шт. до 10.03.2025, частину якого поставив достроково у кількості 680 шт. згідно з видатковою накладною від 05.03.2025 №1190 (а.с.13 на звороті), а залишок у кількості 1456 шт. поставив 18.03.2025 за видатковою накладною від 18.03.2025 №1407 (а.с.14). Тобто відповідачем прострочено виконання зобов'язання у цій частині протягом 7 днів з 11.03.2025 по 17.03.2025.
Згідно з графіком поставки від 09.01.2025 до договору, відповідач мав поставити товар «ЛІЧИЛЬНИК ГАЗУ RS/2001 LA G4 1 1/4" 110мм ТМ Pietro Fiorentini» у кількості 480 шт. до 10.03.2025, проте поставив 01.04.2025 за видатковою накладною від 01.04.2025 №1681 (а.с.14 на звороті). Тобто відповідачем прострочено виконання зобов'язання у цій частині протягом 21 дня з 11.03.2025 по 31.03.2025.
З огляду на викладені обставини, аргументи відповідача щодо необхідності розмежування понять «строк» і «термін», так як у графіку не містяться строки, а визначені лише терміни, не спростовують сам факт порушення ним умов, визначених п.п.2.5.1, 2.2 договору, за що постачальник несе відповідальність, встановлену п.5.2 цього договору.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.617 ЦК України).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Ключовим є те, що непереборна сила, робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок.
Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності суду необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17).
Поряд з цим, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.01.2022 у справі №905/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Відповідачем не доведено суду існування форс-мажорних обставин саме для виконання господарського зобов'язання за договором №ЖФ/109/2-Р-НД-236/24 від 31.12.2024, а також відсутність вини у вищезгаданих порушеннях.
Враховуючи викладене і встановлення судом факту порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару згідно з графіком поставки до договору, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі п.5.2 договору. Доданий до позовної заяви розрахунок (а.с.18-20), за висновком суду, є обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично вірним.
Водночас, в силу ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд, зокрема у постановах від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 19.09.2023 у справі №912/1083/22, від 09.05.2024 у справі №923/77/22, неодноразово наголошував на тому, що на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Також чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання договірного зобов'язання та не може становити для нього непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оцінний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18 від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18).
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та надавши оцінку всім обставинам у їх сукупності, врахувавши інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, приймаючи до уваги, що дії відповідача свідчать про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання за договором і з матеріалів справи не вбачається умисна недобросовісність відповідача, зобов'язання виконано останнім у повному обсязі і з незначним простроченням, яке не призвело до понесення позивачем жодних матеріальних збитків чи невиконання зобов'язань перед іншими контрагентами (протилежного не доведено); з урахуванням того, що неустойка є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, а також з огляду на те, що основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до належного виконання договірного зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд приходить до висновку про можливість зменшення з власної ініціативи заявленого до стягнення розміру штрафу на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.
З урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що розумним, справедливим та оптимальним для забезпечення балансу інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача, є зменшення розміру штрафу на 50%, тобто до 50061,21 грн.
Згідно з положеннями ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст.76-79 ГПК України.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").
У рішенні від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, інші доводи сторін не беруться до уваги як такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.
Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, зменшити розмір штрафу на 50%, стягнути з відповідача на користь позивача 50061,21 грн штрафу та 43430,77 грн пені; в решті позову - відмовити у зв'язку зі зменшенням заявленої до стягнення суми штрафу.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Водночас у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Тобто судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч.3 ст.551 ЦК України покладається на відповідача повністю, в тому числі і з суми, на яку неустойку було зменшено, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом своїх дискреційних повноважень, передбачених наведеною нормою.
Враховуючи наведені вище висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог та зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю на суму 2422,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у зв'язку з поданням позовної заяви в електронній формі з використанням ЄСІКС).
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір штрафу на 50% до 50061,21 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-ЦЕНТР КОМПЛЕКТ" (вул. Вокзальна, буд. 23-А, м. Житомир, Житомирська обл., 10001, код ЄДРПОУ 34973151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" (вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, м. Житомир, Житомирська обл., 10002, код ЄДРПОУ 45204957) 43430,77 грн пені, 50061,21 грн штрафу та 2422,40 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 03.09.25
Суддя Прядко О.В.
Друк: 1 - у справу;
- сторонам та їх представникам (ел.каб.).