вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Cправа № 902/665/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп", 09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 246, ідентифікаційний код юридичної особи 39744645
до Фізичної особи - підприємця Ситника Андрія Михайловича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення 165 447,26 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Куришко І.І., згідно ордеру
від відповідача - адвокат Вересюк М.В., згідно ордеру
У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/665/25 Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" до Фізичної особи - підприємця Ситника Андрія Михайловича про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки №20/07/1-2021 від 20.07.2021 у розмірі 165 447,26 гривень з яких: 50 000,00 гривень попередньої оплати, 100 604,38 гривень пені, 11 345,62 гривень інфляційних втрат, 3 497,26 гривень 3% річних.
11.08.2025 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/665/25.
15.08.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява № б/н від 15.08.2025 (вх. № 01-34/8574/25 від 15.08.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу у справі № 902/665/25 із доказами на підтвердження цих витрат.
Ухвалою від 22.08.2025 судом призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі №902/665/25 на 28 серпня 2025 р. о 09:30 год.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав подану до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 39 000,00 гривень, просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 39 000,00 гривень заперечив, просив визначити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу з урахуванням принципу доведеності та співмірності не більше 27 142,53 гривень та зменшити їх до 13 570,05 гривень як співмірних і розумних.
За наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, у судовому засіданні суд оголосив про перехід до стадії ухвалення додаткового рішення та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин додаткового рішення в межах цього судового засідання.
На оголошення вступної та резолютивної частин додаткового рішення сторони не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина додаткового рішення долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача щодо вказаної заяви суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 3 частини 1, частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Позивачем у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та попередньо планує понести у зв'язку із розглядом справи, що складається з суми сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару у розмірі 15 000,00 гривень та зазначив, що такі послуги за договором № 16/05-25 від 16.05.2025 надано не в повному обсязі, оскільки правова допомога продовжує надаватися, відтак у підтвердження повного обсягу витрат на правничу допомогу позивач в законодавчо встановлені строки подасть до суду відповідні докази.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті представником позивача зроблено заяву, що докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
11.08.2025 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/665/25, яким позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Ситника Андрія Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" 50 000,00 гривень попередньої оплати, 50 302,19 гривень пені, 11 345,62 гривень інфляційних втрат, 3 497,26 гривень 3% річних та 2 422,40 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому частиною четвертою статті 116 ГПК України визначено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи наданий заявнику положеннями частини 8 статті 129 ГПК України п'ятиденний строк на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат та перебіг процесуального строку відповідно до положень статті 116 ГПК України, останнім днем подання відповідних доказів є 18.08.2025.
Представником позивача 15.08.2025 подано до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу разом із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, отже зазначена заява подана заявником в межах строків, визначених положеннями статей 116, 129 ГПК України.
У поданій до суду заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 гривень.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.
Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру;
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії АІ № 1900366 від 19.05.2025 виданого Адвокатським об'єднанням "Куришко і партнери", свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6656/10 від 26.04.2018, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" у справі № 902/665/25 здійснював адвокат Куришко Іван Ігорович.
Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано до суду разом із позовною заявою та 15.08.2025 разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги № 16/05-25 від 16.05.2025 (далі - договір) укладений між Адвокатським бюро "Куришко і партнери" (адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" (клієнт), акти від 20.05.2025 та від 14.08.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором № 16/05-25 від 16.05.2025, рахунки на оплату від 20.05.2025 та від 14.08.2025.
За умовами пункту 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати професійну правничу допомогу з підготовки та складення позовної заяви до фізичної особи - підприємця Ситника Андрія Михайловича (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення грошових коштів, представництва клієнта в судах усіх інстанцій (в т. ч. участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів), а також надання іншої правничої допомоги, пов'язаної з розглядом справи, збором доказів тощо.
Відповідно до пункту 2.4. договору для надання юридичної допомоги клієнту адвокатське об'єднання призначає адвоката Куришко Івана Ігоровича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 6656/10 від 26.04.2018 року.
Пунктом 4.1. - 4.1.3. договору визначено, що гонорар адвокатського об'єднання за цим договором складається із загальної вартості (суми) згідно актів приймання-передачі наданих послуг. Гонорар обчислюється в наступному порядку:
- фіксований розмір, який становить 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень, за підготовку та складення позовної заяви (пункт 4.1.1. договору);
- фіксований розмір, який становить 8 000,00 (вісім тисяч) гривень за 1 (одне) судове засідання, в т.ч. в режимі відеоконференції, за представництво у суді (пункт 4.1.2. договору);
- погодинна оплата з розрахунку вартості 1 (однієї) години роботи адвоката в розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень з інших видів правової допомоги, пов'язаних зі справою (пункт 4.1.3. договору).
Згідно з пунктом 4.2. договору оплата за договором здійснюється в гривнях шляхом перерахування гонорару на банківський рахунок адвокатського об'єднання згідно виставленого рахунку(-ів) після відшкодування судових витрат на користь клієнта.
За змістом пункту 4.3. договору за результатами надання правничої допомоги складається акт(-ти) приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами. Якщо протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання акту клієнт його не підписав та не повернув один примірник адвокатському об'єднанню або у випадку повернення поштового відправлення, яким надсилався акт, в зв'язку із закінченням терміну зберігання чи з інших підстав, то такий акт вважається підписаним.
Договір укладений на строк до 31.12.2026 та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 7.1. договору).
20.05.2025 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором № 16/05-25 від 16.05.2025 (далі - акт), за змістом пунктів 1, 2 якого адвокатським бюро надано клієнту професійну правничу допомогу з підготовки та складення позовної заяви. Вартість (гонорар) наданих адвокатським об'єднанням послуг клієнту становить фіксований розмір 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень без ПДВ.
14.08.2025 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором № 16/05-25 від 16.05.2025 (далі - акт), згідно з пунктами 1, 2 якого адвокатським бюро, а клієнт прийняв професійну правничу допомогу з представництва інтересів у Господарському суді Вінницької області в трьох судових засіданнях у справі № 902/665/25, а саме: 24.06.2025, 01.08.2025 та 11.08.2025 (адвокат Куришко 1.1., ордер серії АІ № 1900366 від 19.05.2025). Згідно підпункту 4.1.2 пункту 4.1 розділу 4 договору загальна вартість (гонорар) наданих адвокатським бюро послуг клієнту за цим Актом становить фіксований розмір 24 000,00 (двадцять чотири тисячі) гривень без ПДВ.
Вартість наданих послуг згідно сформованих адвокатським бюро рахунків склала - згідно рахунку від 20.05.2025 - 15 000,00 гривень, згідно рахунку від 14.08.2025 - 24 000,00 гривень.
Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У поданих до суду запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення представник відповідача зазначає, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000 грн. та ця сума підлягає зменшенню з урахуванням вимог ст. 129 ГПК України (пропорційно задоволеним вимогам), відповідно, максимальна грошова сума може становити на думку відповідача не більше 69,59% від заявленої суми, а саме 27 140,10 гривень = 39 000 / 100 х 69,59%, а тому на переконання відповідача у разі задоволення заяви суд може стягнути з відповідача не більше ніж 27 140,10 гривень.
Позивачем зазначено також, що заявлений розмір витрат з підготовки позовної заяви (враховуючи простоту спору та фактично часткове визнання позовних вимог відповідачем) у розмірі 15 000,00 грн. та заявлена вартість участі в одному судовому засіданні - 8 000,00 грн (враховуючи, що участь відбувалась в режимі відеоконференції) - є завищеними та підлягають зменшенню на 50% та з урахуванням принципу пропорційності, критерію розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання відповідача має становити 13 570,05 гривень.
Надаючи оцінку наведеним відповідачем доводам та поданим позивачем доказам щодо понесених правничих витрат судом враховано, що позовні вимоги у цій справі задоволено судом частково з підстав зменшення судом розміру заявленої до стягнення пені.
У судовому рішенні у цій справі судом зауважено, що при розподілі судових витрат зі сплати судового збору, судом враховано висновки щодо застосування статті 129 ГПК України (про розподіл судового збору) викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, у яких Верховним Судом зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Частиною 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Приймаючи до уваги, що ціна позову у цій справі складала 165 447,26 гривень з яких: 50 000,00 гривень попередньої оплати, 100 604,38 гривень пені, 11 345,62 гривень інфляційних втрат, 3 497,26 гривень 3% річних та заявлені позивачем до стягнення вимоги судом визнано обгрунтованими, а відмовлено у частині заявлених вимог про стягнення пені з підстав їх зменшення судом, суд дійшов вискову, що доводи відповідача щодо розподілу судових витрат пропорційно до задоволених вимог є необгрунтованими та судом відхиляються.
Суд зауважує, що у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, зокрема, у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
У частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
У зв'язку із наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.
Верховним Судом у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 викладено висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
Матеріалами справи підтверджується надання адвокатським об'єднанням "Куришко і партнери" послуг з професійної правничої допомоги ТОВ "Даніком Груп" у справі № 902/665/25.
Згідно з наявними у матеріалах справи документами підтверджується надання адвокатським об'єднанням "Куришко і партнери" зазначених у договорі послуг.
Враховуючи викладене, суд вважає, що понесені витрати на професійну правничу допомогу відповідають критерію їхньої дійсності та необхідності, а отже заявлені правомірно.
Із поданих позивачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вартість правничих витрат визначена сторонами у фіксованому розмірі та складає 39 000,00 гривень.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо неспівмірності розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов'язаними з розглядом справи.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи суд констатує, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з Фізичної особи - підприємця Ситника А.М. 165 447,26 гривень, що виникла внаслідок невиконання ним умов укладеного між сторонами договору поставки №20/07/1-2021 від 20.07.2021.
За своєю категорією ця справа не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми, обмежується аналізом доказів щодо виконання договору поставки №20/07/1-2021 від 20.07.2021, чітко врегульована нормами права, умовами договору і не потребувала великого обсягу юридичної та технічної роботи з урахуванням незмінності правової позиції позивача впродовж розгляду справи.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 гривень не відповідають критерію розумності їх розміру та не є співмірними зі складністю справи.
З огляду на викладене, виходячи з критеріїв реальності та розумності витрат на правову допомогу, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, зважаючи на правову позицію відповідача, викладену у запереченнях на заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення з відповідача з 39 000,00 гривень до 25 000 гривень, у зв'язку з чим у задоволенні заяви позивача в частині розподілу/стягнення 14 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу cлід відмовити.
Разом з тим, суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі (відповідача).
Суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.
Як уже було зазначено, відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
В частині зменшення судом суми неустойки витрати на професійну правничу допомогу підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково з підстав зменшення судом неустойки, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241,244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ситника Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 246, ідентифікаційний код юридичної особи 39744645) 25 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник додаткового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне додаткове рішення складено 02.09.2025.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу, представнику відповідача до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;
3 - відповідачу, 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, м. Тульчин, вул. Мічуріна, буд. 8.