Окрема думка від 03.09.2025 по справі 913/266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

судді Східного апеляційного господарського суду Слободіна М.М.

03 вересня 2025 року м. Харків Справа № 913/266/20

І. Короткий виклад історії справи

1. 10 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) прийняла постанову у справі № 925/698/16 за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Український інноваційний банк (далі також - ПАТ Укрінбанк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Український інноваційний банк Білої Ірини Володимирівни до ПАТ Первомайський молочноконсервний комбінат, Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Волошкове поле (далі - ТОВ МК Волошкове поле ) та ПАТ Юрія про стягнення 39 562 812,41 грн. Згідно з цією постановою касаційну скаргу ПАТ Юрія Велика Палата задовольнила частково : скасувала рішення Господарського суду Черкаської області від 6 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2017 року, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.

У цій постанові ВП ВС встановила певні обставини і зазначила певні правові позиції, які мають вирішальне значення для вирішення спору у багатьох наступних справах за участю ПАТ Український інноваційний банк та ПАТ Українська інноваційна компанія, в тому числі і в тій, в який я ухвалюю окрему думку.

2. У даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Енертек» звернулось до Господарського суду Луганської області із заявою №00-21-01 від 28.05.2025 про визнання грошових вимог до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» у розмірі 5 947 835,64 грн (5 564 853,69 грн - основна сума кредиторських вимог та 82 981, 95 грн - додаткова сума кредиторських вимог), що виникла за договорами, укладеними між ТОВ «Енертек» та ПАТ «Український інноваційний банк».

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 грошові вимоги ТОВ «Енертек» до ПАТ «Українська інноваційна компанія» у розмірі 5 947 835,64 грн відхилено.

Відхиляючи кредиторські вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Енертек» в порушення ст. 74-77 Господарського процесуального кодексу України, не надав доказів внесення грошових коштів відповідно до умов договорів банківського вкладу №6-0077-15 від 16.12.2015, №6-0076-15 від 01.12.2015, №№6-0075-15 від 12.11.2015, №6-0040-15 від 19.06.2015, №6-0005-15 від 19.01.2015, №6-0013-15 від 03.02.2015, окрім того, до матеріалів заяви взагалі не було надано копій договору банківського рахунку №01/14-11-2010 від 12.11.2010, договору банківського рахунку №01/14-11-2010 від 12.11.2010, договору про відкриття карткового рахунку від 24.04.2015, договору про користування сейфом №13-0037-40 від 28.05.2013, договору про користування сейфом №13-0038-40 від 28.05.2013.

ТОВ «Енертек» з відповідними ухвалами суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 про відхилення грошових вимог та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 у справі №913/266/20 скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ТОВ «Енертек» в повному обсязі.

Постановою суду апеляційної інстанції від 21.08.2025 у задоволенні вимог апеляційної скарги було відмовлено із посиланням на недоведенність розміру кредиторських вимог, тобто спір був вирішений по суті без констатації принципової юридичної неможливості врахування таких кредиторських вимог з тієї причини, що вимоги до банку (фінансової установи) не можуть бути розглянути в ході процедури банкрутства ПАТ Українська інноваційна компанія.

3. Вважаю, що судом першої інстанції прийняте хибне рішення, яке не відповідає встановленим судом обставинам справи та нормативному регулюванню спірних правовідносин. Крім того, судом першої інстанції проігноровані правові позиції ВП ВС, висловлені саме при розгляді спірних правовідносин - реорганізації ПАТ Український інноваційний банк, в силу чого ухвала суду першої інстанції є незаконною.

Вказані дефекти ухвали суду першої інстанції залишилися без уваги і належної оцінки колегії суддів, тому я не можу погодитися із висновком колегії суддів про відмову в задоволенні апеляційної скарги з мотивів недоведеності розміру кредиторський вимог і вважаю, що у задоволенні скарги слід було відмовити із посиланням на юридичну неможливість розгляду вимог до ПАТ Укрінбанк у процедурі банкрутства ПАТ Українська інноваційна компанія.

4. Зокрема, принципи розумності і правової визначеності зобов'язують суддів, які приймають судові рішення без врахування правових позиції ВП ВС, як мінімум зазначити підстави такого ігнорування правових позиції.

В даній справі наведене вище міркування має важливе значення з огляду на те, що правові позиції ВП ВС стосуються не якоїсь іншої справи, а саме спірних правовідносин, оскільки були висловлені Великою Палатою висловлені у спорі, де предметом дослідження були, в тому числі законність реорганізації ПАТ Український інноваційний банк.

5. Моє судження про незаконність висновків суду першої інстанції і неможливість розгляду вимог до ПАТ Укрінбанк у процедурі банкрутства ПАТ Українська інноваційна компанія опирається як на висновки ВП ВС, зроблені у попередній справі, так і на прямі приписи закону.

Так, у п.п. 155, 156 постанови ВП ВС у справі №925/698/16 від 10.12.2019 зазначено, що факт скасування судами постанова НБУ про визнання банку неплатоспроможним не припинив процедури ліквідації банку і не потягнув неповноважності ФГВ у даній процедурі:

« 155. Отже, на момент звернення (22 червня 2016 року) з позовом Уповноваженої особи Фонду до Господарського суду Черкаської області у цій справі (№ 925/698/16) судові рішення у справі № 826/1162/16 (про незаконність та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку й Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію) були зупинені ухвалою ВАСУ, а рішення ОАСК у справі № 826/5325/16 (про незаконність та скасування Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й Рішення Фонду про ліквідацію банку) не набрало чинності через його оскарження в апеляційній інстанції.

156. На момент здійснення організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та їх державної реєстрації судові рішення у справі № 826/1162/16 про незаконність та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку й Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію були все ще зупинені ухвалою ВАСУ. Провадження у судовій справі № 826/14033/17 ще не було відкрите. Постанова НБУ № 659/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства УКРІНБАНК до категорії проблемних продовжувала діяти».

Крім того, при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не були враховані прямі приписи закону.

Зокрема, 13.05.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської

діяльності». Відповідно до згаданого Закону, винесено ряд змін до нормативно-правових актів, зокрема статтю 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено частинами 3-7 наступного змісту:

« 3. Особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Фонду про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших рішень (індивідуальних актів), прийнятих на його виконання, а також рішень (індивідуальних актів) щодо призначення уповноважених осіб Фонду, делегування їм повноважень, рішень (індивідуальних актів) Національного банку України про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку та рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, а також рішень (індивідуальних актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.

4. Розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду, що були підставою для її початку.

5. Розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду, що були підставою для її початку.

6. Визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень (індивідуальних актів), визначених частиною третьою цієї статті, не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акту/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку та відновлення прав акціонерів на момент прийняття такого акту/рішення; не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення банку з ринку та ліквідації; не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акту/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.

7. У разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акту), зазначеного у частині третій цієї статті, особа має право вимагати відшкодування шкоди, завданої таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, передбаченому законом. У разі прийняття Національним банком України рішення (індивідуального акту) про віднесення банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку або Фондом - рішення, що розпочинає процедуру виведення банку з ринку або ліквідацію банку, а також індивідуальних актів Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо виконання заходів плану врегулювання, що припинили право власності на акції, право учасників банку або осіб, які були учасниками банку на дату прийняття такого рішення (індивідуального акту) на відшкодування шкоди, завданої таким рішенням (індивідуальним актом), повинно застосовуватися з урахуванням особливостей, встановлених статтею 79-1 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України 590-IX, зазначено, що Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: 1) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідацію банків відповідно до Закону України "Про систему гарантуванням вкладів фізичних осіб", підстави (індивідуальні акти) для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом;

2) здійснює ліквідацію банку, процедура ліквідації якого була розпочата або продовжена до дня набрання чинності цим Законом, з дотриманням вимог цього Закону щодо здійснення ліквідаційної процедури системно важливого банку;

3) забезпечує з урахуванням вимог цього Закону організацію роботи щодо вжиття заходів для забезпечення задоволення вимог кредиторів до банку/відшкодування заподіяної шкоди (збитків) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для подальшого спрямування кредиторам (колишнім кредиторам) банку, процедура ліквідації якого була розпочата до дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 5 перехідних положень Закону України 590-IX, судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом».

Таким чином, як правові позиції ВП ВС, висловлені у спірних правовідносинах, так і норми закону зобов'язували суд першої інстанції зробити висновок про те, що виведення неплатоспроможного банку (ПАТ Укрінбанк) продовжується на даний час (що, загалом, є загальновідомим фактом), і ніякі вимоги до банку не можуть бути вирішені в процедурі банкрутства ПАТ Українська інноваційна компанія, яка не є ані тим самим банком, ані правонаступником ПАТ Укрінбанк.

6. Зазначаю, що екстремальні ризики винесеної судом першої інстанції ухвали обумовлені тим, що вперше в національній юридичній практиці впроваджена процедура, в який банк de facto підданий процедурі банкрутства, на яку не розповсюджуються приписи Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інших спеціальних нормативних актів, які регламентують виведення банків з ринку.

Фактично такий підхід означає заперечення юридичної сили наведених нормативних актів, і навпаки, маніфестує можливість ліквідації банку через процедуру звичайного банкрутства, що є юридичним нонсенсом.

В цьому аспекті звертає на себе увагу суперечлива поведінка Фонду гарантування вкладів, який послідовно на протязі останніх чотирьох років доводив юридичну неможливість банкрутства ПАТ Укрінбанк (фінансової установи) під виглядом банкрутства ПАТ Українська інноваційна компанія, однак у цій справі змінив свою позицію на повністю протилежну.

7. Опираючись на викладене, вважаю, що оскаржена ухвала першої інстанції у даній справі повинно була бути скасована як незаконна, а в задоволенні апеляційної скарги слід було відмовити із посиланням на юридичну неможливість врахування вимог кредитора ПАТ Укрінбанк в процедурі банкрутства ПАТ Українська інноваційна компанія.

Суддя М.М. Слободін