Постанова від 28.08.2025 по справі 922/3281/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року м. Харків Справа № 922/3281/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Погребняк А. М.,

за участю представників сторін,

відповідача 1, 3, Дементьєва Л. В. ,

відповідача 2, Боднарчук А. М.,

позивача, Чебанов О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги - ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС», за вх. №1039 х/1 , Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ, за вх.№1133 х/1 , на рішення господарського суду Харківської області від "14" квітня 2025 р. (суддя Аріт К. В., повний текст складено 24.04.2025) у справі №922/3281/24

за первісним позовом

Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ ,

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС», м.Харків,

2. ОСОБА_1 , м.Лиман (адреса для листування: Київська обл., с.Ясногородка ),

3. ОСОБА_2 , м.Київ,

про стягнення 23951335,79 грн

та зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС», м.Харків,

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_1 , м.Лиман;

2. ОСОБА_2 , м.Київ

до

Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ,

про визнання недійсними пунктів договору та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС»; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , в якому просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 року у сумі 23951335,79 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11444993,02 грн; проценти за користування кредитом - 486873,76 грн; штрафи - 570003,75 грн; заборгованість згідно з договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 року №13010-05/263 - 11449465,26 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від "14" квітня 2025 р. у справі №922/3281/24 зокрема - В первісному позові відмовити частково. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» (адреса: 61165, м.Харків, вул.Шатилова Дача, 4, кім. 603; код ЄДРПОУ 38158656), ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (адреса: 03150, м.Київ, вул.Антоновича, 127; код ЄДРПОУ 00032112) заборгованість за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 року у сумі 23 381 332,04 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11 444 993,02 грн; проценти за користування кредитом - 486873,76 грн; заборгованість згідно з договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 року №13010-05/263 - 11 449 465,26 грн.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» (адреса: 61165, м. Харків, вул.Шатилова Дача, 4, кім. 603; код ЄДРПОУ 38158656) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (адреса: 03150, м.Київ, вул.Антоновича, 127; код ЄДРПОУ 00032112) 93525,33 грн судового збору.Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (адреса: 03150, м.Київ, вул.Антоновича, 127; код ЄДРПОУ 00032112) 93525,33 грн судового збору.Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (адреса: 03150, м. Київ, вул.Антоновича, 127; код ЄДРПОУ 00032112) 93525,33 грн судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Не погодившись частково з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» звернулося до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою.

ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» зазначає на те, що на підставі п.2.6. Договору у межах цього Договору Позичальник сплачує Банку Проценти за Кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, інші плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору. На підставі п. 3.2.1. Розмір ставки комісії за відкриття кредитної лінії 0,5 (Нуль цілих п'ять десятих) від Ліміту кредитної лінії, зазначеного у підпункті 2.3.1 цього Договору. Таким чином, ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» 24.09.2021 року сплатило комісію у сумі 115 000,00 грн., що підтверджується наданою банком довідкою з банківського рахунку. 24.09.2021 року між Акціонерним Товариством “Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрний Дім “Геліос» була укладена Додаткова угода №21-1KV0331-0001 до Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, якою було внесено зміни до кредитного договору, а саме доповнено статтю 1 “Терміни та їх визначення» абзацами в такій редакції: “… Гарант - Кабінет Міністрів України. Договір про надання державної гарантії - Договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263, укладений між Гарантом та Банком, зі змінами та доповненням. Зобов'язання з основного боргу (ЗОБ) - сума, що складається з основного боргу та невикористаного Ліміту заборгованості, зазначеного у графіку ліміту заборгованості, та сумою основного боргу. Ставка індивідуальної гарантії - ставка у %-му визначенні, що відповідає частині ЗОБ, що покрита гарантією і на дату підписання додаткової угоди №21-1KV0331-0001 до цього Договору становить 50%...».

Доповнено пункт 3.2 статті 3 “Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021 останнім підпунктом 3.2.3 в такій редакції:

“ 3.2.3. Розмір комісії за управління під часткове забезпечення державною гарантією на портфельній основі (далі - комісія за управління під часткове забезпечення Гарантією) становить:

- протягом 1-го року кредитування (з 24.09.2021 по 23.09.2022): 0,5% річних від Ліміту кредитної лінії згідно з підпунктом 2.3.1. Договору,

- починаючи з 2-го року кредитування (з 24.09.2022 по 23.09.2023): 1% річних від Ліміту кредитної лінії згідно з підпунктом 2.3.1. Договору, та підлягає нарахуванню та сплаті щомісяця.

Комісія за управління під часткове забезпечення Гарантією нараховується, починаючи з дати набуття чинності цією Додатковою угодою і закінчуючи датою повного виконання зобов'язань з погашення Кредиту (включно), або закінчуючи датою розірвання цієї Додаткової угоди, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього Договору.».

Для забезпечення співпраці з Банками, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151, між АТ “Укрексімбанк» (Бенефіціар) та Міністерством фінансів України (Гарант) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263, відповідно до якого Міністерство Фінансів України надає на користь Банку Гарантію з метою гарантування виконання суб'єктами господарювання частини своїх грошових зобов'язань перед Банком за кредитними договорами.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263:

“… Агент - АТ “Укрексімбанк», якому Гарант відповідно до порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою;

комісія за надання гарантії - комісія, що підлягає сплаті Бенефіціаром на користь Гаранта в розмірі 0,001% Ліміту гарантії разово.

Комісія за підготовку гарантії - комісія, що підлягає сплаті Бенефіціаром на користь Агента в розмірі 0,05% (в т.ч. ПДВ) Ліміту гарантії разово.

Комісія за управління гарантією - комісія, що підлягає сплаті Бенефіціаром на користь Агента в розмірі 0,25% (в т.ч. ПДВ) річних від суми гарантованих ЗОБ, визначених станом на кінець кожного календарного місяця згідно з Реєстром з розрахунку, що в кожному місяці 30 днів та 360 днів в кожному році…

Ліміт гарантії - 800 000 000,00 (вісімсот мільйонів) гривень.».

Зважаючи на те, що у даному випадку відповідно до п. 1.1 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263 Агент і Бенефіціар є однією особою - АТ “Укрексімбанк», то єдина комісія, що сплачується АТ “Укрексімбанк», в тому числі й на користь Гаранта - це разова комісія за надання гарантії, що становить 8000,00 грн. (0,001% від 800 000 000,00 грн.).

Враховуючи те, що ліміт кредитної лінії за Кредитним договором №21-1KV0331 від 24.09.2021 становить 23 000 000,00 грн., а ставка індивідуальної гарантії - 50%, то забезпеченими гарантією є кошти, отримані ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» у розмірі 11 500 000,00 грн.

Таким чином, на думку апелянта, із загальної суми комісії (8000,00грн), сплаченої АТ “Укрексімбанк» на користь Гаранта, за надання гарантії на загальну суму 800 000 000,00 грн, на суму, отриману ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» і покриту гарантією (11 500 000,00 грн), доводиться лише 115,00 грн., а саме: 11 500 000,00 грн.: 800 000 000,00 грн. х 8000,00 грн. = 115,00 грн.

ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» сплатило за 2 роки АТ “Укрексімбанк» комісію за управління під часткове забезпечення Гарантією у розмірі 349 791,70 грн на підставі підпункту 3.2.3. пункту 3.2. ст. 3 Кредитного договору. Наведене свідчить про перевищення розміру комісії, отриманої АТ “Укрексімбанк», від ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС», порівняно з комісією, сплаченою Гаранту, у 3041 разів.

Також, вказує на те, що наведена інформація не була відома ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» на момент укладення договору і стала відома лише після звернення АТ “Укрексімбанк» до суду і залучення до матеріалів справи Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263.

Крім того, ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» вважає, що сплата комісії за відкриття кредитної лінії на підставі п. 3.2.1. Кредитного договору у сумі 115000,00грн також суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Відповідною ухвалою Східного апеляційного господарського суду апеляційна скарга, залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання щодо виконання вимог ухвал , якими були усунуті встановлені раніше недоліки.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, відповідно до статті 262 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія відповідною ухвалою відкрила провадження у справі.

Крім того, не погодившись частково з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" також звернулося до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою.

В обґрунтування своєї правової позиції АТ "Державний експортно-імпортний банк України" зазначає на те, що всі штрафи нараховувались та застосовувались Банком за невиконання негрошових зобов'язань боржника, стосувались виключно умов кредитних договорів, що підтверджували фінансовий стан боржника, стан його застав, грошових надходжень тощо, тобто, вказані штрафи не пов'язані з оплатою заборгованості , а стосуються інших умов укладених кредитних договорів. На думку Банку, норма п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосується штрафів, неустойки, пені, що можуть бути нараховані кредитором боржнику за невиконання фінансових зобов'язань за кредитними правовідносинами, тобто пов'язаних з простроченням виконання зобов'язання та які застосовуються як міра відповідальності за порушення виконання зобов'язання. Разом з цим, в даному випадку штрафи нараховано за інші зобов'язання позичальника перед банком, оскільки підстави, за якими їх було нараховано містять не фінансову природу та підлягають стягненню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі було відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ, за вх.№1133 х/1 , на рішення господарського суду Харківської області від "14" квітня 2025 р. у справі №922/3281/24 та враховуючи те, що ці апеляційні скарги, були подані на одне й теж судове рішення місцевого господарського суду, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, об'єднано розгляд апеляційних скарг ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС», за вх. №1039 х/1 , Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ , за вх.№1133 х/1 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Також, колегія суддів зауважує, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.

До суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №922/3281/24.

До суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» задовольнити.

Зокрема, 3-й відповідач вказує на те, що АТ «Укрексімбанк» не пояснив, що саме підпадає під визначення «управління під часткове забезпечення Гарантією», за які послуги позичальник (ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС») зобов'язаний був сплачувати Банку кошти (комісію), тим паче, що за наданий кредит позивач отримував проценти, які йому компенсувались державою. Зважаючи на відсутність роз'яснень щодо змісту комісії «за управління під часткове забезпечення Гарантією», логічно припустити, що ця комісія спрямована на відшкодування витрат Банку, які Банк міг мати у зв'язку із отриманням гарантії від КМУ на підставі Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263. У зустрічній позовній заяві та апеляційній скарзі, із загальної суми комісії (8000,00 грн.), сплаченої АТ «Укрексімбанк» на користь Гаранта, за надання гарантії на загальну суму 800 000 000,00 грн., на суму, отриману ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» і покриту гарантією (11 500 000,00 грн.), доводиться лише 115,00 грн. У той же час ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» сплатило за 2 роки АТ «Укрексімбанк» комісію за управління під часткове забезпечення Гарантією у розмірі 349 791,70 грн. Наведене свідчить про перевищення розміру комісії, отриманої АТ «Укрексімбанк» від ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС», порівняно з комісією, сплаченою АТ «Укрексімбанк» Гаранту (КМУ), у 3041 разів. Наведена інформація не була відома ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» на момент укладення договору і стала відома лише після звернення АТ «Укрексімбанк» до суду і залучення до матеріалів справи Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263. Банк має право встановлювати комісії і їх розмір, проте у будь-якому випадку це має співвідноситись із принципами справедливості, добросовісності, розумності, тим паче, що у даних правовідносинах Банк є найбільш захищеною стороною і саме він визначає умови договору.

Ухвалою апеляційного господарського суду справу призначено до розгляду на 24.07.2025.

У судове засідання 24.07.2025 представники сторін прибули, висловились на підтримку своїх доводів та заперечень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 оголошена перерва у розгляді справи до 21.08.2025.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду 19.08.2025, у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р. А . апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В. С., суддя Россолов В. В.

У судове засідання 21.08.2025 представники сторін прибули, висловились на підтримку своїх доводів та заперечень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 оголошена перерва у розгляді справи до 28.08.2025.

У судове засідання 28.08.2025 представники сторін прибули, висловились на підтримку своїх доводів та заперечень.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України).

Заслухавши доповідь головуючого по справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Як зазначалося вище, рішенням по справі в первісному позові відмовлено частково, зокрема, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 року у сумі 23 381 332,04 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11 444 993,02 грн; проценти за користування кредитом - 486873,76 грн; заборгованість згідно з договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 року №13010-05/263 - 11 449 465,26 грн.; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

19.02.2020 між АТ “Укрексімбанк» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» (далі - відповідач-1, Позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду № 20-72KG0001 (далі - Генеральна кредитна угода).

Відповідно до умов Генеральної кредитної угоди Банк здійснює із Позичальником Кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, які укладаються за домовленістю Сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди.

Згідно п.2.2 Генеральної кредитної угоди, ліміт Генеральної угоди становив 6 200 000,00 грн.

Додатковою угодою № 20-72KG0001-0002 від 24.09.2021 ліміт було збільшено до 23 000 000,00 грн.

Пунктом 2.3. Генеральної кредитної угоди сторони погодили строк користування Кредитом за цією Генеральною угодою - 18.02.2025 року. При цьому умовами Кредитного договору може встановлюватись інший (менший) строк погашення Кредиту, що надається згідно з відповідним Кредитним договором, який є обов'язковим до дотримання.

Відповідно до п.п.2.4-2.6 Генеральної кредитної угоди процентна ставка за Кредитом визначається у відповідному Кредитному договорі.

Надання Кредиту здійснюється у порядку, визначеному у відповідному Кредитному договорі.

Погашення Кредиту та виконання інших грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором, здійснюється у порядку, визначеному у відповідному Кредитному договорі, та з врахуванням положень ст.4 цієї Генеральної угоди.

За змістом п.5.1 Генеральної кредитної угоди за виконання усіх своїх зобов'язань за цією Генеральною угодою, у тому числі Кредитними договорами, Позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 6.1.1. визначено, що Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за цією Генеральною угодою, у тому числі Кредитними договорами.

В рамках Генеральної угоди, 24.09.2021 року між “Укрексімбанк» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» (відповідач-1, Позичальник) укладено кредитний договір № 21-1KV0331 (далі - Договір) в межах Генеральної угоди, в п.2.1 якого визначено, що відповідно до умов цього договору Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

Відповідно до п.2.3 Договору ліміт кредитної лінії 23 000 000,00 грн.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що кінцевий термін погашення Кредиту - 23.09.2023.

Згідно з п.2.6 Договору у межах цього договору позичальник сплачує Банку проценти за Кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, інші плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору.

Відповідно до п.2.7. Договору строк дії договору - до 03.10.2023 року. У разі, якщо у цю дату, зобов'язання за цим договором не будуть виконані у повному обсязі, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Зобов'язання позичальника щодо дотримання фінансових ковенант, надання до банку фінансової звітності та документів у відповідності до пункту 9.2.30, обов'язкового страхування майна та стійкої втрати працездатності, подання звітів СОД, зобов'язання позичальника, визначені пунктами 9.2.2 та 9.2.22-9.2.27 цього договору припиняються після виконання позичальником грошових зобов'язань за цим договором у повній сумі.

Проценти за кредитом нараховуються Позичальнику із застосуванням базової процентної ставки (п.3.1 Договору).

Процентна ставка за кредитом є змінюваною та відповідає розміру базової процентної ставки (п.3.1.1.1 Договору).

Розмір базової процентної ставки за кредитом на дату підписання договору становить 13,03 % річних (Індекс UIRD (3 міс.) за банківський день, що передує даті підписання договору становить 7,03% (п.3.1.1.2 Договору).

Розмір базової процентної ставки за кредитом переглядається Банком щоквартально з урахуванням зміни Індексу UIRD (3 міс.) в порядку, передбаченому п.4.2 цього договору (п.3.1.1.3 Договору).

Максимальний розмір базової процентної ставки, що може бути застосований за кредитом Позичальника, становить 30,0% річних (п.3.1.1.4 Договору).

Мінімальний розмір базової процентної ставки за кредитом Позичальника становить 6,0% річних (п.3.1.1.5 Договору).

Розмір ставки комісії за надання кредиту 0,5% від суми кредиту, зазначеної у п.2.3.1 цього Договору (п.3.2.1 Договору).

За матеріалами справи, ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» 24.09.2021 сплатило комісію у сумі 115 000,00грн, що підтверджується наданою банком довідкою з банківського рахунку.

Погашення кредиту протягом дії Договору здійснюється Позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості (п.6.3 Договору).

Повне погашення кредиту має бути здійснене Позичальником у дату, яка настане раніше: у термін, зазначений у п.2.4 цього договору, або у разі використання Банком права вимагати виконання грошових зобов'язань за цим договором у повному обсязі відповідно до п.8.1.2 цього договору у строк відповідно до п.9.2.11 цього договору… (п.п.6.4.1 та 6.4.2 Договору).

Банк має право вимагати виконання грошових зобов'язань за цим договором у повному обсязі у випадках, передбачених п.п.9.2.10-9.2.11 цього договору, у строки, передбачені п.п.9.2.10-9.2.11 цього договору (п.8.1.2 Договору).

Позичальник зобов'язується здійснити погашення кредиту, процентів за кредитом, комісій та інших платежів за цим договором у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, якщо допущено прострочення термінів виконання грошових зобов'язань за будь-яким договором (п.9.2.11 Договору).

Надання Позичальнику кредиту не здійснюється у випадках, коли: …у Позичальника та/або Поручителя виникла прострочена заборгованість перед Банком за будь-яким договором, укладеним із Банком (п.5.10.2 п.5.10 Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін… (п.14.1.1 Договору).

Усі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами (п.14.3.3 Договору).

В додатку № 1 до Договору сторонами визначено графік зміни ліміту заборгованості, в якому зазначено, що погашення основної суми заборгованості у розмірі 23 000 000,00 грн має бути здійснено визначеними платежами у період з 24.09.2021 по 23.09.2023.

24.09.2021 між Акціонерним Товариством “Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрний Дім “Геліос» була укладена Додаткова угода №21-1KV0331-0001 до Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, якою було внесено зміни до кредитного договору, а саме доповнено статтю 1 “Терміни та їх визначення» абзацами в такій редакції: “… Гарант - Кабінет Міністрів України.

Договір про надання державної гарантії - Договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263, укладений між Гарантом та Банком, зі змінами та доповненням.

Зобов'язання з основного боргу (ЗОБ) - сума, що складається з основного боргу та невикористаного Ліміту заборгованості, зазначеного у графіку ліміту заборгованості, та сумою основного боргу.

Ставка індивідуальної гарантії - ставка у %-му визначенні, що відповідає частині ЗОБ, що покрита гарантією і на дату підписання додаткової угоди №21-1KV0331-0001 до цього Договору становить 50%...».

В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №20-72KG0001 від 19.02.2020 в тому числі і за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 21-72ZP0004 від 23.02.2021 року.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 20-72KG0001 від 19.02.2020 та укладеним в його рамках Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 21-72ZP0007 від 23.02.2021 року.

Положеннями п.п. 1.1.1. Договорів поруки визначено, що Кредитним договором є Генеральна кредитна угода від 19.02.2020 року № 20-72KG0001 (з усіма чинними договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної кредитної угоди, у тому числі після набуття чинності цим договором, які їй підпорядковуються, є додатком до неї, її невід'ємними частинами та складають з нею єдиний документ, а також з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами до неї, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності цим договором, які є її невід'ємними частинами та складають з нею єдиний документ), укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор та позичальник проводять (здійснюють) кредитні операції (у тлумаченні Закону України “Про банки та банківську діяльність») у рамках ліміту Генеральної кредитної угоди у розмірі 14000000,00гривень, зі строком кредитування до 18.02.2025 (включно), а також на інших умовах, визначених вказаною Генеральною кредитною у тому числі договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної кредитної угоди у тому числі після набуття чинності цим Договором.

Відповідно до укладених додаткових угод з поручителями, зокрема №21-72ZP0004-0002 від 24.09.2021, №21-72ZP0004-0003 від 24.09.2021 було погоджено з поручителями збільшення ліміту Генеральної угоди у розмірі 23 000 000,00 грн зі строком кредитування до 18.02.2025.

Основним зобов'язанням сторони визначили у п. 1.1.2. Договорів поруки усі та будь-які грошові зобов'язання Позичальника перед Кредитором, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування кредиту усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за Кредитним договором, та усіх витрат кредитора, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

За змістом п.2.1 Договорів поруки Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов'язання в повному обсязі.

Тобто, Поручитель відповідає по зобов'язаннях за Кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної кредитної угоди перед Банком в тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

За змістом п.3.1.1. Договорів поруки кредитор має право у випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником або правонаступниками Позичальника Основного зобов'язання або його частини вимагати виконання цього зобов'язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.

Відповідно до п.4.2.1 Договорів поруки поручитель зобов'язаний не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення Кредитора про невиконання та/або неналежне виконання Позичальником Основного зобов'язання або в інший строк/термін, зазначений у відповідному повідомленні Кредитора без будь-яких заперечень сплатити Кредитору зазначену у повідомленні суму Основного зобов'язання.

Згідно з п.п. 6.1.5. п.6.1. Договорів поруки Поручитель ознайомлений з усіма умовами Кредитного договору (включаючи усі додатки до Кредитного договору, що є чинними на дату укладення цього договору), поінформований про фінансово-економічний стан Позичальника і повністю розуміє свої обов'язки за цим Договором.

За змістом п.п. 6.1.8. п. 6.1. Договорів поруки укладенням цього Договору Поручитель погодився, що кредитор веде облік усіх сум грошових коштів, які підлягають, сплаті Кредитору за Кредитним договором, та у будь-якому судовому провадженні, що може виникнути у зв'язку із цим договором, банківські документи щодо такого обліку (виписки з рахунків, розрахункові документи тощо) є доказом існування зобов'язань поручителя щодо сплати кредитору відповідних сум грошових коштів.

У п.п. 8.1.1 п.8.1. Договорів поруки сторони узгодили, що договір набуває чинності з дати підписання Поручителем (його уповноваженим представником) та уповноваженими представниками Кредитора та Позичальника, а також скріплення відбитками печаток Кредитора і Позичальника і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності.

У випадку продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1. цього договору, строк дії цього договору вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії цього договору не вимагається).

Відповідно до підп.8.1.2 п.8.1. Договорів поруки Порука за цим Договором виникає з моменту набуття чинності Договором та припиняється через 120 місяців з дати набуття цим Договором чинності.

У випадку продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1. цього Договору, строк дії поруки за цим Договором вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії поруки за цим Договором не вимагається).

Відповідно до укладених змін до Договорів поруки Поручителі підтверджували факт ознайомлення і погоджувалися зі всіма змінами, що вносилися до Генеральної угоди та Кредитних договорів.

Приписами п. 9.2.11 Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов'язується здійснити погашення Кредиту, Процентів за Кредитом, комісій та інших платежів за цим Договором у повному обсязі протягом 10 (десяти) Банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення зокрема, допущення прострочення термінів виконання грошових зобов'язань за будь-яким договором, забезпеченням за яким виступає предмет застави/іпотеки, наданий згідно з Гарантійними документами у забезпечення виконання грошових зобов'язань за цим договором, та Банком направлено вимоги щодо виконання грошових зобов'язань за такими договорами частково/ у повному обсязі.

Договорами поруки, а саме у пункті 8.3.3 погоджено сторонами, що будь-яке повідомлення надіслане Кредитором рекомендованим листом з повідомленням на адреси поручителя та/або позичальника, вказані у статті 9 цього договору або у додатковій угоді до цього договору (укладеній згідно з пунктом 8.3.2 цього договору), вважається таким, що отримане поручителем та/або позичальником (залежно від того, кому надіслане таке повідомлення) через 7 календарних днів після надіслання такого повідомлення. Після проходження цього строку настають усі правові наслідки, дата настання яких пов'язана з датою отримання однією стороною повідомлень іншою стороною, незалежно від того, чи отримає відповідна сторона такі повідомлення особисто.

На виконання договору Банком видано кредит в обумовлених сторонами сумах, який повернуто частково, доказами чого є наявні в матеріалах справи банківські виписки.

16.03.2023 року Банком було направлено повідомлення для Позичальника та Поручителів про необхідність погашення простроченої заборгованості, які були залишені без задоволення, а заборгованість не сплачена.

Позивач зазначає, що для забезпечення співпраці з Банками, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року №1151 Кабінетом Міністрів України затверджено Типову форму договору про надання державної гарантії на портфельній основі. (Типова форма розміщена на офіційному сайті Кабінету Міністрів України).

На основі вказаного Типового договору між АТ “Укрексімбанк» та Міністерством фінансів України укладено договір від 31.12.2020 № 13010-05/263 згідно з умовами якого Міністерство Фінансів України надає на користь Банку Гарантію з метою гарантування виконання суб'єктами господарювання частини своїх грошових зобов'язань перед Банком за кредитними договорами.

Відповідно до Розділу ІІ договору від 31.12.2020 № 13010-05/263 Гарант (Міністерство фінансів України) на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ “Укрексімбанк») безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання Принципалами (суб'єкт господарювання, якому надано кредит, включений до Портфеля) частини своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до Портфеля.

У разі настання Гарантійного випадку (несплата Позичальником кредитної заборгованості) Гарант зобов'язаний сплатити на користь Бенефіціара ССГ (сума сплати за Гарантією) згідно з вимогами розділу V цього договору.

Міністерство Фінансів України як Гарант виконало свої зобов'язання перед Банком та 08.05.2023 повернуло ССГ в розмірі 11 449 465,26 грн.

Відповідно до Розділу VI договору від 31.12.2020 № 13010-05/263 у разі здійснення Гарантом виплат ССГ за будь - яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмету забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.

З метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання статті 61 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі порядку та цього договору, зобов'язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу; кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору), та зараховується Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

В рамках портфельної Гарантії згідно з договором від 31.12.2020 № 13010-05/263 і було укладено Кредитний договір № 21-1KV0331.

Зокрема в Додатковій угоді № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021 вказано, що відповідно до п. 8.1.12. у разі настання Гарантійного випадку та здійснення Гарантом виплати ССГ за проблемним кредитом Банк відображає в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосовує інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом.

Згідно п. 8.1.13 з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника, Банк на виконання вимог чинного законодавства України, вимог передбачених Договором про надання державної гарантії та підпунктів 8.1.12 та 8.1.14 цих договорів, має право: п. 8.1.13.1. застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені нарахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом за таким проблемним кредитом. п. 8.1.13.2. здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом (Міністерство фінансів України), з використанням усіх процесуальних прав, що надаються позивачу в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами. п. 8.1.14. кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються Банком на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені нарахованої у відповідності до пункту 10.13 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом.

Відповідно до п.11.2.24 позичальник визнає та погоджується, що грошові кошти, отримані в результаті звернення стягнення на предмети забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом ССГ (у співвідношенні, визначеному у підпунктах 8.1.13, 8.1.14 цих договорів) та нарахованої пені на суму простроченої заборгованості перед бюджетом, до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених ССГ та нарахованої пені на суму простроченої заборгованості перед бюджетом.

Тобто, підстави стягнення заборгованості з Відповідачів, що зазначені в позовній заяві, випливають з договору про надання державної гарантії на портфельній основі зазначені в договорі від 31.12.2020 №13010-05/263, за яким Гарант здійснив відшкодування коштів Банку, та зазначені в Кредитному договорі, зокрема в Додатковій угоді до Кредитного договору № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021.

За розрахунками позивача загальна заборгованість Позичальника складає 23951335,79 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11444993,02 грн, проценти за користування кредитом - 486 873,76 грн, штрафи - 570003,75 грн, заборгованість згідно з договором про надання державної Гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263 - 11 449 465,26 грн.

Позивач зазначає, що строк виконання зобов'язань за Договором в частині повернення коштів вже настав.

Відповідачі зобов'язання за Договором перед АТ "Державний експортно-імпортний банк України" не виконали.

З метою захисту порушених прав кредитора позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з Позичальника та Поручителів заборгованості за Кредитним договором, яка разом склала 23 951 335,79 грн.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» звернулось до суду першої інстанції із зустрічним позовом до АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 “Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, а також про зменшення заборгованості за кредитом (основний борг) у сумі 22 894 458,28 грн на сплачену комісію у сумі 115 000,00 грн та у сумі 349791,70грн до 22 429 666,58 грн за Кредитним договором №21-1KV0331 від 24.09.2021.

Зустрічний позивач вказує на те, що на підставі п.2.6. Договору у межах цього Договору Позичальник сплачує Банку Проценти за Кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, інші плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору.

На підставі п. 3.2.1. Розмір ставки комісії за відкриття кредитної лінії 0,5 від Ліміту кредитної лінії, зазначеного у підпункті 2.3.1 цього Договору.

Таким чином, ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» 24.09.2021 року сплатило комісію у сумі 115 000,00 грн., що підтверджується наданою банком довідкою з банківського рахунку.

24.09.2021 року між Акціонерним Товариством “Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрний Дім “Геліос» була укладена Додаткова угода №21-1KV0331-0001 до Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, якою було внесено зміни до кредитного договору, а саме доповнено статтю 1 “Терміни та їх визначення» абзацами в такій редакції:

“… Гарант - Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263:

Ліміт гарантії - 800 000 000,00 (вісімсот мільйонів) гривень.».

ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» зазначає, що зважаючи на те, що у даному випадку відповідно до п. 1.1 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263 Агент і Бенефіціар є однією особою - АТ “Укрексімбанк», то єдина комісія, що сплачується АТ “Укрексімбанк», в тому числі й на користь Гаранта - це разова комісія за надання гарантії, що становить 8000,00 грн. (0,001% від 800 000 000,00 грн.).

Таким чином, на думку зустрічного позивача, із загальної суми комісії (8000,00грн), сплаченої АТ “Укрексімбанк» на користь Гаранта, за надання гарантії на загальну суму 800 000 000,00 грн, на суму, отриману ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» і покриту гарантією (11 500 000,00 грн), доводиться лише 115,00 грн., а саме: 11 500 000,00 грн. : 800 000 000,00 грн. х 8000,00 грн. = 115,00 грн.

ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» сплатило за 2 роки АТ “Укрексімбанк» комісію за управління під часткове забезпечення Гарантією у розмірі 349 791,70 грн на підставі підпункту 3.2.3. пункту 3.2. ст. 3 Кредитного договору. Таким чином, на думку зустрічного позивача, наведене свідчить про перевищення розміру комісії, отриманої АТ “Укрексімбанк», від ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС», порівняно з комісією, сплаченою Гаранту, у 3041 разів.

Враховуючи викладене, ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» вважає таким, що суперечать принципу добросовісності, розумності та справедливості, а тому є недійсними підпункти 3.2.1. та пункт 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 “Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, а саме:

“ 3.2.1. Розмір ставки комісії за відкриття кредитної лінії 0,5 (Нуль цілих п'ять десятих) від Ліміту кредитної лінії, зазначеного у підпункті 2.3.1 цього Договору».

Комісія за управління під часткове забезпечення Гарантією нараховується починаючи з дати набуття чинності цією Додатковою угодою і закінчуючи датою повного виконання зобов'язань з погашення Кредиту (включно), або закінчуючи датою розірвання цієї Додаткової угоди, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього Договору.».

У зв'язку з цим ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» просить застосувати наслідки недійсності правочину, а саме сплачену комісію на підставі підпункту 3.2.1 та підпункту 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 “Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021 у сумі 115 000,00 грн та 349 791,70 грн зарахувати в рахунок погашення заборгованості кредиту (основного боргу) у сумі 22894 458,28 грн, а саме зменшити її до 22 429 666,58 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, з огляду на нижче викладене.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, органів державної влади тощо. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Частина 2 статті 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вище вказано, що 24.09.2021 між Акціонерним Товариством “Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрний Дім “Геліос» була укладена Додаткова угода №21-1KV0331-0001 до Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, якою було внесено зміни до кредитного договору, а саме доповнено статтю 1 “Терміни та їх визначення» абзацами в такій редакції: “… Гарант - Кабінет Міністрів України.

Отже, відповідно до положень додаткової угоди від 24.09.2021 сторони, приймаючи юридичний факт існування позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору.

Зокрема, позичальник обізнаний, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені гарантією, при цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього (п.11.2.19), а також визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов'язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходить права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно з процедур, встановлених Порядком надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 та договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/263 від 31.12.2020 року.

Тобто, підписання даної додаткової угоди свідчить про те, що банк та позичальник домовились про те, що кредит буде забезпечено державою.

Таким чином, аргументи апелянта 1 про те, що умови договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/263 від 31.12.2020 не були відомі, та стали відомі лише після звернення АТ “Укрексімбанк» до суду і залучення до матеріалів справи Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, а саме банківськими виписками з рахунку позичальника, підтверджується, що первісний позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № 21-1KV0331 в повному обсязі, а саме надав відповідачу-1 в користування грошові кошти за кредитом в межах суми ліміту. Факт отримання кредитних коштів та їх розмір не заперечується відповідачами.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належними доказами надання позичальнику кредитних коштів (постанова Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18).

Втім, в порушення умов Договору, відповідач-1 прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, виданих Банком згідно з кредитним договором та сплати процентів не виконав.

Разом з цим, позичальнику надавалася компенсація процентів на підставі п. 6.7.1. Кредитного договору № 21-1KV0331 від 24.09.2021.

Відповідно до п.3.1.3.3. Договору виплата (надання) Державної підтримки Позичальнику у формі компенсації процентів припиняється/призупиняється з дати прострочення виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором зі сплати Основного боргу (частини Основного боргу).

Прострочення сплати за Основним боргом з боку Позичальника відбулось у вересні 2022, тому компенсація процентів Позичальнику була зупинена з четвертого кварталу 2022 (за вересень компенсовано частково).

Самостійно, без компенсації від Держави, Позичальник сплату суми процентів (в т.ч. і на підставі п. 6.8 Договору) не здійснював всупереч умовам Кредитного договору.

Зокрема, останній платіж за процентами було здійснено у вересні 2022 в сумі 110 294,63 грн, що підтверджується випискою банку.

Вказаний платіж було компенсовано Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд), після чого, відповідно до п.3.1.3.3. (внаслідок прострочення виконання зобов'язань Позичальником), компенсацію було зупинено.

Тому, відповідно до п. 6.8 Договору Позичальник зобов'язаний сам сплатити суму процентів за кредитом не компенсовану Фондом в сумі 486 873,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

В зв'язку з тим, що відповідач-1 не виконував свої обов'язки за Кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 11 444 993,02 грн (основний борг) та сплати процентів у розмірі 486 873,76 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач-1 прострочив виконання зобов'язання за Кредитним договором на суму 11 444 993,02 грн, не повернувши вказану суму кредиту в строк, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за Кредитним договором.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що до суду не надано доказів на підтвердження сплати суму боргу за спірним кредитним договором, суд апеляційної вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 11 444 993,02 грн. та процентів у розмірі 486 873,76 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за сплаченою гарантією у розмірі 11 449 465,26 грн, судова колегія зазначає на таке.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Так, вище вказано, що для забезпечення співпраці з Банками, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року № 1151 Кабінетом Міністрів України затверджено Типову форму договору про надання державної гарантії на портфельній основі. (Типова форма розміщена на офіційному сайті Кабінету Міністрів України).

На основі вказаного Типового договору між АТ “Укрексімбанк» та Міністерством фінансів України укладено договір від 31.12.2020 № 13010-05/263 відповідно до умов якого Міністерство Фінансів України надає на користь Банку Гарантію з метою гарантування виконання суб'єктами господарювання частини своїх грошових зобов'язань перед Банком за кредитними договорами.

24.09.2021 року між АТ “Укрексімбанк» та ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» було укладено додаткову угоду № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021 до кредитного договору (далі - угода).

Вказана угода була укладена між сторонами з огляду на відповідність Позичальника критеріям Порядку на отримання фінансової державної підтримки.

Відповідно до п. 8.1.12. угоди у разі настання Гарантійного випадку та здійснення Гарантом виплати ССГ за проблемним кредитом Банк відображає в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосовує інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом.

Згідно з п. 8.1.13 угоди з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника, Банк на виконання вимог чинного законодавства України, вимог передбачених Договором про надання державної гарантії та підпунктів 8.1.12 та 8.1.14 цих договорів, має право:

8.1.13.1. застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (втому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені нарахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом за таким проблемним кредитом.

8.1.13.2. здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом (Міністерство фінансів України), з використанням усіх процесуальних прав, що надаються позивачу в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

8.1.14. кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються Банком на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені нарахованої у відповідності до пункту 10.13 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом.

Отже, підстави стягнення заборгованості з Відповідачів випливають з договору про надання державної гарантії на портфельній основі зазначені в договорі від 31.12.2020 №13010-05/263, за яким Гарант здійснив відшкодування коштів Банку, та зазначені в Кредитному договорі, зокрема в Додатковій угоді до Кредитного договору № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021.

Відповідно до ч.9 ст.17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Таким чином, Гарант виконав свої зобов'язання перед Банком і АТ “Укрексімбанк» на виконання умов договору від 31.12.2020 № 13010-05/263 та Кредитного договору № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021 зобов'язаний проводити стягнення з Відповідачів.

Після фактичного стягнення заборгованості, кошти стягнуті з боржників, в першу чергу будуть направлятися на погашення заборгованості перед бюджетом України.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263 в розмірі 11 449 465,26 грн.

У відповідності до ч. 1 ст.220 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом Довірчої власності.

За змістом ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Положеннями ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор мас право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 20-72KG0001 від 19.02.2020 в тому числі і за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 21-72ZP0004 від 23.02.2021 року.

Відповідно до п.2.1 Договорів поруки Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов'язання в повному обсязі.

Отже, Поручитель відповідає по зобов'язаннях за Кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної кредитної угоди перед Банком в тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з п.3.1.1. Договорів поруки кредитор має право у випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником або правонаступниками Позичальника Основного зобов'язання або його частини вимагати виконання цього зобов'язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.

Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.

З огляду на викладене вище, ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС», як боржник, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителі повинні відповідати перед Банком за невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором як солідарні боржники.

Частиною 4 статті 559 ЦК України обумовлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Положення ч. 1 ст. 543 ЦК України встановлюють, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, оскільки порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, а відповідачами не надано належних та допустимих доказів щодо виконання договірних зобов'язань за Кредитним договором та не спростовано прострочення повернення кредитних коштів, позовні вимоги про стягнення з відповідачів-1,2,3 солідарно заборгованості за кредитом: 11444993,02грн- основний борг, 486873,76 грн - проценти за користування кредитом та 11449465,26грн - заборгованість згідно з договором про надання державної Гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263, правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафів у розмірі 570 003,75 грн, судова колегія вважає за необхідне зазначити на наступне.

На думку Банку, норма п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосується штрафів, неустойки, пені, що можуть бути нараховані кредитором боржнику за невиконання фінансових зобов'язань за кредитними правовідносинами, тобто пов'язаних з простроченням виконання зобов'язання та які застосовуються як міра відповідальності за порушення виконання зобов'язання. В даному випадку штрафи нараховано за інші зобов'язання позичальника перед банком, оскільки підстави, за якими їх було нараховано містять не фінансову природу та підлягають стягненню.

Судова колегія з такими аргументами апелянта 2 не погоджується та вказує на таке.

Так, у п. 9.2.30 Кредитного договору встановлено обов'язок позичальника надавати до Банку документи, зокрема, оригінали або копії фінансової звітності позичальника, розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості, довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках, план природоохоронних заходів на поточний рік тощо.

З доданого до позовної заяви позивачем розрахунку штрафів за Кредитним договором слідує, що у 2023 році, за невиконання позичальником зобов'язань, визначених кредитним договором, а саме: за порушення умови про обов'язок спрямувати та підтримувати протягом строку дії договору грошові надходження на рахунки позичальника в Банку; за невиконання умов щодо дотримання коефіціенту обслуговування боргу на умовах, визначених КД; за порушення умови дотримання коефіціенту OIBIT/Interest (фінансового результату від операційної діяльності); за порушення умов дотримання коефіціенту ліквідності (відношення оборотних активів до поточних зобов'язань); за порушення умов дотримання коефіціенту боргового навантаження; за порушення коефіціенту капіталізації відповідно до показників, що обумовлені КД; за порушення умов КД про надання Банку документів фінансової звітності, а саме розшифровки дебіторської, кредиторської заборгованості, отриманих кредитів, тощо; за порушення умов страхування предметів іпотеки; за порушення умов надання Банки в строки, визначені, кредитним договором, витяги з публічних реєстрів, а саме: ДЗК, ДРРРП, ДРІ, позичальник повинен сплатити штраф у розмірі 570 003, 75 грн.

Так, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Водночас, зазначена правова норма не містить жодних заборон щодо включення у кредитні договори умов про порядок нарахування та стягнення неустойки (зокрема, штрафу) за порушення взятих на себе зобов'язань, а лише на певний період звільняє споживачів від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) позичальником зобов'язань за таким договором.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Таким чином, з аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України слід дійти висновку, що підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами.

Отже, сплата штрафів за зобов'язаннями позичальника надавати до Банку документацію, що передбачена умовами п. 9.2.30 Кредитного договору є іншим видом платежів в розумінні п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, сплата яких передбачена самим кредитним договором та які підлягають списанню кредитодавцем на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення штрафів у розмірі 570 003,75 грн.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову в частині солідарного стягнення суми заборгованості за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 року у сумі 23 381 332,04 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11 444 993,02 грн; проценти за користування кредитом - 486 873,76 грн; заборгованість згідно з договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 року №13010-05/263 - 11 449 465,26 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог, судова колегія зазначає на таке.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 цієї статті у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Вище вказано, що зустрічний позивач просив визнати недійсним підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 “Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, а також застосувати наслідки недійсності правочину та зменшити заборгованість за кредитом (основний борг) на суму сплачених комісій на суму 115 000,00 грн. та на суму 349 791,70 грн., на загальну суму 464 791,70 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідно до п. 1.1 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263 Агент і Бенефіціар є однією особою - АТ “Укрексімбанк», єдина комісія, що сплачується АТ “Укрексімбанк», в тому числі й на користь Гаранта - це разова комісія за надання гарантії, що становить 8000,00 грн. (0,001% від 800 000 000,00грн.).

Таким чином, із загальної суми комісії (8000,00 грн), сплаченої АТ “Укрексімбанк» на користь Гаранта, за надання гарантії на загальну суму 800 000 000,00 грн., на суму, отриману ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» і покриту гарантією (11 500 000,00 грн.), доводиться лише 115,00 грн. (сто п'ятнадцять грн.), а саме: 11 500 000,00 грн. : 800 000 000,00 грн. х 8000,00 грн. = 115,00 грн.

ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» сплатило за 2 роки АТ “Укрексімбанк» комісію за управління під часткове забезпечення Гарантією у розмірі 349791,70 грн на підставі підпункту 3.2.3. пункту 3.2. ст. 3 Кредитного договору. Сплата комісії підтверджується АТ “Укрексімбанк», про що свідчать залучений до матеріалів справи №922/3281/24 Розрахунок заборгованості за Кредитним договором №21-1KV0331 від 24.09.2021 та виписки.

На думку зустрічного позивача, наведене свідчить про перевищення розміру комісії, отриманої АТ “Укрексімбанк», від ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС», порівняно з комісією, сплаченою Гаранту, у 3041 разів.

Також зазначає, що наведена інформація не була відома ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» на момент укладення договору і стала відома лише після звернення АТ “Укрексімбанк» до суду і залучення до матеріалів справи Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263.

Крім того, зустрічний позивач вважає, що сплата комісії за відкриття кредитної лінії на підставі п. 3.2.1. Кредитного договору у сумі 115 000,00 грн суперечить п. 6 ч.1 ст.3 та ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України, вважає таким, що суперечать принципу добросовісності, розумності та справедливості, а тому є недійсними підпункти 3.2.1. та пункт 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 “Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021.

Колегія суддів з такими доводами не погоджується та зазначає на таке.

Стаття 3 ЦК України регулює загальні засади цивільного законодавства.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

З матеріалів справи убачається, що Генеральна угода, Кредитний договір та всі додаткові угоди були підписані та скріплені печатками Банку та Товариства.

Також, часткове виконання договору підтверджується банківською випискою та не заперечується сторонами.

Відповідно до положень додаткової угоди №21-1KV0331-0001 від 24.09.2021 року сторони, приймаючи юридичний факт існування позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» та АТ “Укрексімбанк» з Кредитного договору № 21-1KV0331 від 24.09.2021 в рамках Генеральної кредитної угоди № 20-72KG0001 від 19.02.2020.

Відповідні комісії були визначені саме умовами Кредитного договору № 21-1KV0331 від 24.09.2021 положеннями статті 3 “Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору.

Надання банківських та інших фінансових послуг є лише частиною з-поміж інших передбачених ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" видів діяльності, за які банк вправі одержувати дохід, у т.ч. у вигляді комісійної винагороди.

Відповідно до вимог ч. 16 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Отже, під час укладення кредитного договору та наступних правочинів на зміну умов, його п.п. 3.2.1. та 3.2.3. п. 3.2 ст. 3 “Проценти та комісійні винагороди» узгоджені сторонами, що здійснювали господарську діяльність на власний ризик, дотримані принципи свободи договору.

Сам по собі розмір такого зобов'язання не свідчить про те, що воно не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судова колегія зазначає, що з урахуванням положень ст. ст. 6, 626-628 ЦК України на час укладення договору позичальник був ознайомлений зі змістом договору, про що свідчить його підпис; не звертався до банку щодо роз'яснень положень договору чи надання іншої інформації з приводу виконання зобов'язань і не заявляв про те, що йому незрозумілі умови кредитного договору.

Фактично, позичальник, підписуючи кредитний договір, погодився на нарахування до обов'язкового платежу фіксованої комісії за відкриття кредитної лінії.

Таким чином, аргументи апелянта 1 на те, що умови договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/263 від 31.12.2020 року не були відомі, та стали відомі лише після звернення АТ “Укрексімбанк» до суду і долучення до матеріалів справи Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263, не приймаються.

Справедливість - одна з основних засад і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов'язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тією межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Договір від 31.12.2020 № 13010-05/263, на який посилається зустрічний позивач, укладався не між Банком та Позичальником, а між Банком та Міністерством фінансів України для забезпечення співпраці з Банками, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року №1151 Кабінетом Міністрів України затверджено Типову форму договору про надання державної гарантії на портфельній основі. (Типова форма розміщена на офіційному сайті Кабінету Міністрів України).

Умовами договору № 13010-05/263, зокрема в п. 1.1 Договору вказано, що Бенефіціар (Банк) сплачує на користь Гаранта (Міністерство Фінансів України) разово 0,001% комісії. Розділ IV “Комісії гаранта та агента» вказує, що дія договору щодо сплати комісій стосується лише Банку та Міністерства Фінансів України.

Правовідносини виникли лише між Банком та Міністерством фінансів України, натомість ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» не є учасником даних правовідносин.

А отже, посилання зустрічного позивача на правовідносини, які виникли між банком та Міністерством фінансів України, зокрема щодо сплати комісії, не стосуються умов Кредитного договору № 21-1KV0331 від 24.09.2021 відносно визначення розміру процентів комісійної винагороди та не можуть бути підставою для визнання недійсним пунктів договору.

Кредитний договір № 21-1KV0331 від 24.09.2021, що укладений Банком та Позичальником, є таким, що входить до портфелю, який підпадав під дію зазначеної програми.

Судова колегія зазначає, що ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС», укладаючи Кредитний договір, прийняв на себе зобов'язання перед Банком саме за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021, що укладений в рамках Генеральної кредитної угоди № 20-72KG0001 від 19.02.2020, та має виконувати їх належним чином.

Посилання зустрічного позивача стосовно неспівмірності комісії за різними по суті правовідносин договорами, які не є пов'язаними між собою та не входять до структури укладених з Позичальником правочинів, є необґрунтованими.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 у справі №904/5748/18, вирішуючи питання щодо правової природи винагороди за користування кредитом за погодженою позичальником та банком (АТ КБ "ПриватБанк") у договорі формулою, дійшов висновку, що винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв'язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку.

Відповідний правовий висновок підтверджений Верховним Судом у постанові від 25.05.2022 у справі №904/5314/20.

За матеріалами справи, зустрічним позивачем шляхом підписання кредитного договору в 2021 та додаткових угод до нього у 2021-2022, якими, у тому числі, вносились зміни до оспорюваних пунктів, неодноразово свідомо вчинялись дії щодо схвалення окремих пунктів договору, відповідно до яких позичальник зобов'язався сплатити банку проценти та комісійні винагороди за користування кредитом.

Разом з цим, зустрічний позивач починаючи з 2021 жодного разу не звертався до банку з пропозиціями про внесення відповідних змін до оспорюваних пунктів договору.

На кожну з сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань укладення договору до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Таким чином, оскільки сторони погодили такі умови договору щодо сплати процентів та винагороди, а тому належним чином встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів.

При цьому, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що зустрічним позивачем не доведено, що розмір процентів та винагороди за користування кредитом перевищує розмір отриманого кредиту, тощо.

Отже, сторони погодили умови договору щодо сплати процентів та винагороди та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства, а незгода товариства з умовою договору про нарахування та сплату процентів не є підставою для визнання умов договору такими, що суперечать принципам цивільного закону.

За таких обставин, беручи до уваги те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено та не надано доказів наявності підстав для визнання оспорюваних пунктів договору недійсними, також те, що договір виконувався обома сторонами протягом тривалого часу, зустрічний позивач не звертався до Банку з запереченнями або пропозиціями щодо внесення змін до нього, правових підстав для задоволення зустрічного позову, у суду апеляційної інстанції, не має.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права. у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269,270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ТОВ “АГРАРНИЙ ДІМ “ГЕЛІОС» на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі № 922/3281/24 - залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі № 922/3281/24 - залишити без задоволення.

3.Рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/3281/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.09.2025.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Попередній документ

129925571

Наступний документ

129925573

Інформація про рішення:

№ рішення:	129925572
№ справи:	922/3281/24
Дата рішення:	28.08.2025
Дата публікації:	04.09.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (14.04.2025)
Дата надходження:	18.09.2024
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

12.11.2024 12:15	Господарський суд Харківської області
03.12.2024 11:00	Господарський суд Харківської області
08.01.2025 13:00	Господарський суд Харківської області
11.03.2025 13:30	Господарський суд Харківської області
01.04.2025 11:00	Господарський суд Харківської області
08.04.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
24.07.2025 09:45	Східний апеляційний господарський суд
21.08.2025 11:45	Східний апеляційний господарський суд
28.08.2025 12:15	Східний апеляційний господарський суд