вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" серпня 2025 р. Справа№ 910/13453/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025
у справі № 910/13453/24 (суддя І.В. Алєєва)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті»
до Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни
про стягнення 26 522,57 грн,
без виклику представників сторін, -
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті» (далі також - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни (далі також - Підприємець) про стягнення 26 522,57 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 06-2023/Р (далі також - Договір оренди).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/13453/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Борисенко Олени Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» основний борг у розмірі 21887,90 грн, пеню у розмірі 2 975,20 грн, 3 % річних у розмірі 408,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 251,43 грн, та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 11, 14, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 759, 760 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), статтями 193, 283, 286 Господарського кодексу України (далі також - ГК України) та встановленими судом обставинами неналежного виконання Підприємцем зобов'язань за Договором оренди в частині своєчасного внесення орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Фізична особа - підприємець Борисенко Олена Василівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Підприємець вказує на те, що судом не було перевірено факту відсутності у неї зобов'язання розраховуватись за орендну плату, нараховану у лютому 2024 року з огляду на припинення Договору оренди. Судом неправильно проведено арифметичні розрахунки, у зв'язку з чим, його висновки про наявність заборгованості не відповідають дійсним обставинам справи.
Судом першої інстанції не надано можливості представнику Підприємця взяти участь у судових дебатах при розгляді справи по суті та висловити правову позицію в повному обсязі.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13453/24, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/13453/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
26.06.2025 матеріали справи № 910/13453/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/13453/24. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.07.2025.
14.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, прийнятим на підставі повно досліджених доказів, що є належними та допустимими, а також ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає безпідставним доводи Підприємця про відсутність підстав для розірвання договору оренди, а також про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення орендної плати за лютий 2024 року. Необґрунтованими є доводи Підприємця про те, що судом не було надано можливості представнику Підприємця взяти участь у судових дебатах при розгляді справи по суті. Товариство наполягає, що з моменту відкриття провадження 26.11.2024 і до ухвалення рішення по суті - 12.05.2025 відбулось 6 судових засідань, у яких представниками сторін викладено правові позиції щодо суті спору, надано пояснення та долучено до матеріалів справи відповідні докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надавши оцінку доводам апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Борисенко Оленою Василівною (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 06- 2023/Р.
Відповідно до п. 1.1. Договору оренди, Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування без права викупу нежитлове офісне приміщення загальною площею 105 кв. м., яке знаходиться в Будівлі, розташованій за адресою: Україна, 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, 1 поверх.
Відповідно до п. 3.1. Договору, передача приміщення Орендареві та приймання приміщення Орендодавцем по завершенню строку оренди здійснюється за відповідними Актами прийому-передачі.
Згідно з пунктом 3.2. Договору, приміщення на умовах цього Договору надається Орендарю в оренду на один календарний рік, починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі згідно з цим Договором. Дія Договору вважається автоматично продовженою на аналогічний строк, якщо жодна із Сторін не менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу Сторону у письмовій формі про свій намір не продовжувати дію Договору.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Орендар щомісячно, з першого по п'яте число місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, сплачує орендну плату в розмірі 120,00 (сто двадцять) грн з ПДВ за кожний кв.м.
Відповідно до п. 4.2 Договору оренди, розмір місячної орендної плати складає 12 600,00 (дванадцять тисяч шістсот) грн з ПДВ.
Відповідно до п. 4.3 крім орендної плати Орендар зобов'язується здійснювати щомісячно наступні платежі:
- п. п. 4.3.1- відшкодування витрат Орендодавця за фактично використану Орендарем електроенергію на підставі показників відповідних лічильників до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому була використана електроенергія;
- п. п. 4.3.2- оплата за експлуатаційні витрати Орендодавця за приміщення з першого по п'яте число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, що становить 186,00 (сто вісімдесят шість) грн з ПДВ за кожний квадратний метр орендованої площі, всього - 19 530,00 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн з ПДВ.
Нарахування орендної плати та інших платежів здійснюється з дати підписання Акту прийому-передачі, який засвідчує, що Орендар отримав Приміщення у користування відповідно до умов цього Договору (п. 4.6. Договору).
Відповідно до п. 4.9. Договору оренди, сторони протягом усього строку дії Договору щомісяця підписують Акти здачі-прийняття робіт з оренди приміщення та про компенсацію Орендодавцю витрат, передбачених п. п. 4.3.1, 4.3.2 Договору. Підписані Орендарем примірники актів здачі-приймання робіт повертаються Орендодавцю до п'ятого числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 4.10. Договору оренди передбачено, якщо Акти здачі-приймання робіт не повернуті Орендодавцю в строки, визначені в п. 4.9. Договору, і не надійшло заперечення по змісту цих Актів, вони вважаються підписаними Орендарем, а роботи вважаються наданими та виконаними в повному обсязі.
Відповідно до Акта приймання-передачі об'єкта оренди за Договором, що є Додатком 2 до Договору, Позивач передав Відповідачу вказане приміщення 03.06.2023.
Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога Товариства про стягнення заборгованості за Договором з 01.01.2024 по 15.02.2024 та становить 21 887,90 грн.
На підтвердження існування заборгованості Товариством надано:
- Рахунок-фактуру №553 від 31.01.2024 (Відшкодування витрат за електроенергію за січень 2024) в розмірі 4 950,75 грн, Акт надання послуг №553 від 31.01.2024 (Відшкодування витрат за електроенергію за січень 2024),
- Рахунок-фактуру №356 від 01.02.2024 (експлуатаційні витрати за приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024); (оренда нежитлового приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024) на суму 16 724,40 грн, Акт надання послуг №356 від 15.02.2024 (експлуатаційні витрати за приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024); оренда нежитлового приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024),
- Рахунок-фактуру №887 від 15.02.2024 (Відшкодування витрат за електроенергію за лютий 2024 року в розмірі 212,75 грн, Акт надання послуг №887 від 15.02.2024 (Відшкодування витрат за електроенергію за лютий 2024 року).
23.02.2024 Позивачем було направлено Відповідачу поштове повідомлення № 0303801139607, яке містило вищезазначені рахунки-фактури та акти надання послуг.
Вказане відправлення не вручене отримувачу та повернуто відправнику через закінчення встановленого терміну зберігання 11.03.2024.
Крім суми основного боргу, Товариством також нараховано 2 975, 20 грн - пені, 1251,43 грн - інфляційних втрат та 408,04 - 3 % річних.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог Підприємець вказує на відсутність правових підстав для розірвання договору, а також, про відсутність правових підстав для нарахування орендної плати за лютий 2024 року. Підприємець також наполягає на неврахуванні у розрахунках суми забезпечувального платежу.
Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ст. 760 ЦК України).
Частинами 1, 3 ст. 283 ГК України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1. Договору оренди сторони погодили, що Орендар щомісячно, з першого по п'яте число місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, сплачує орендну плату в розмірі 120, 00 (сто двадцять) грн. з ПДВ за кожний м. кв.
Відповідно до п. 4.3 крім орендної плати Орендар зобов'язується здійснювати щомісячно наступні платежі:
- п. п. 4.3.1- відшкодування витрат Орендодавця за фактично використану Орендарем електроенергію на підставі показників відповідних лічильників до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому була використана електроенергія;
- п. п. 4.3.2- оплата за експлуатаційні витрати Орендодавця за приміщення з першого по п'яте число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, що становить 186, 00 (сто вісімдесят шість) грн. з ПДВ за кожний квадратний метр орендованої площі, всього - 19 530,00 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. з ПДВ.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту вищевказаних пунктів договорів строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав.
Заперечуючи проти позову Підприємець посилається на те, що ним усі оплати було здійснено вчасно та в повному обсязі, на підтвердження чого надано відповідні платіжні інструкції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось під час апеляційного перегляду спору, наданими Підприємцем платіжними інструкціями підтверджено оплату за Договором у період з 14.06.2023 по 23.01.2024, однак оплата за рахунками-фактурами №№ 553 від 31.01.2024, 356 від 01.02.2024, 887 від 15.02.2024 на суму 21 887,90 грн - відсутня.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За встановлених обставин підтвердження належного виконання Товариством зобов'язань за договором в частині передання об'єкту оренди, а також направлення відповідних актів та рахунків-фактур, відсутність оплати за рахунками-фактурами №№ 553 від 31.01.2024, 356 від 01.02.2024, 887 від 15.02.2024 на загальну суму 21 887,90 грн вказує на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної сплати орендних платежів та відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна.
Разом з цим, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі не відповідають дійсним обставинам справи.
Так, як підтверджується наданими Підприємцем платіжними інструкціями, ним, крім обов'язкових платежів, передбачених пунктами 4.2, 4.3 Договору оренди, також, на виконання п. 4.7. Договору оренди було внесено забезпечувальний внесок у розмірі 12 600,00 грн.
При цьому, у наданому Товариством акті звірки взаємних розрахунків з 01.05.2024 до 02.04.2025 внесений Підприємцем забезпечувальний платіж обліковується окремо. Тобто, під час проведення взаєморозрахунків за договором, Товариством, всупереч умовам договору, цей платіж не враховано.
Так, за змістом п. 4.7 Договору оренди сторони домовились, що для забезпечення виконання Орендарем грошових зобов'язань за договором або компенсації можливих збитків, завданих ним приміщенню чи орендодавцю, орендар протягом трьох днів з моменту підписання Договору вносить на рахунок Орендодавця забезпечувальний внесок, рівний подвійному розміру місячної орендної плати, визначеної п.4.2 цього договору.
У випадку виникнення заборгованостей Орендаря по будь-якому платежу, передбаченому Договором (включаючи оплату орендної плати, відшкодування витрат Орендодавця за фактично використану Орендарем електроенергію, оплату експлуатаційних витрат, штрафних санкцій та інших платежів передбачених Договором), Орендодавець має право утримати цю заборгованість за рахунок забезпечувального внеску, а Орендар зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги від Орендодавця, поповнити забезпечувальний внесок до попереднього розміру (п. 4.7.1).
Після закінчення дії Договору невикористана частина внесеного забезпечувального внеску після зарахувань по сплаті усіх належних з Орендаря платежів (включаючи оплату орендної плати, відшкодування витрат Орендодавця за фактично використану Орендарем електроенергію, оплату експлуатаційних витрат, штрафних санкцій та інших платежів передбачених Договором), повертається Орендодавцем Орендарю за умови, при яких, Орендодавець не має претензій до Орендаря по відношенню до стану Приміщення, що повертається, а також по виконанню зобов'язань Орендаря по цьому Договору (п. 4.7.2.).
Як убачається із умов укладеного сторонами договору, п. 6.1. сторони погодили, що даний договір припиняє свою дію по закінченню строку його дії, достроково за взаємною згодою сторін, у випадку знищення об'єкта оренди, а також у інших випадках, передбачених цим договором.
За умовами п. 6.9. Договору оренди, при достроковому розірванні Договору, Сторона, що є ініціатором такого розірвання повинна повідомити іншу сторону не пізніше ніж за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання Договору. При цьому, за 20 календарних днів до дати розірвання договору, Сторони мають погодити графік погашення заборгованості (у разі її наявності) та графік виконання Орендарем своїх зобов'язань, передбачених п. 3.4 (Орендодавець має право не приймати Приміщення при поверненні та не підписувати Акт повернення приміщення, якщо воно повертається у стані, гіршому, ніж на момент його передачі Орендарю понад нормальний знос та/або Орендарем не виконано зобов'язання з проведення косметичного ремонту по закінченню оренди, до моменту, поки Орендар не усуне усі погіршення (недоліки) або не компенсує їх вартість у сумі згідно рахунку, наданого Орендодавцем) та 5.2.11 (у разі припинення Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю Приміщення за актом прийому-передачі та здійснити косметичний ремонт Приміщення чи відшкодувати погоджену Сторонами його вартість).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 15.01.2024 Товариство звернулось до Підприємця з вимогою про дострокове розірвання Договору оренди. При цьому, лист вимога про дострокове розірвання договору (т.1 арк. 82) не містить посилання на відповідний пункт Договору оренди, яким сторони врегулювали право Орендодавця вимагати розірвання договору (6.3.) та із зазначення підстав такого розірвання, визначених Договором. Натомість, лист містить пропозицію до 05.02.2024 провести усі розрахунки за договором, а до 15.02.2024 звільнити приміщення, та підписати додаткову угоду та акт прийому-передачі (повернення) приміщення.
Оскільки матеріали справи не містять доказів наявності підстав, передбачених п. 6.3.1 - 6.3.4 договору, втім, сторони не заперечують, що з 15.02.2025 Орендар звільнив приміщення та не використовує його, а тому колегія суддів приходить до висновку, що Договір оренди розірвано за взаємною згодою сторін.
Як уже було встановлено судом під час апеляційного перегляду спору, умовами договору сторони погодили, що для забезпечення виконання Орендарем грошових зобов'язань за договором або компенсації можливих збитків Орендар вносить на рахунок Орендодавця забезпечувальний внесок. Матеріалами справи підтверджується внесення Підприємцем на рахунок Орендодавця такого внеску у розмірі 12 600,00 грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за платежами, передбаченими пунктами 4.2, 4.3 Договору оренди, з огляду на відсутність доказів покриття забезпечувальним внеском інших витрат Орендодавця, передбачених умовами Договору оренди, колегія суддів приходить до висновку, що ця сума має бути використана в рахунок погашення існуючої заборгованості Підприємця за платежами, передбаченими пунктами 4.2, 4.3 Договору оренди, що прямо передбачено п. 4.7. Договору оренди.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог Товариства про стягнення суми основного боргу, а саме, у розмірі 9 287,9 грн (21 887,9 грн - 12 600,00 грн).
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Підприємця про неврахування судом першої інстанції обставин внесення забезпечувального внеску.
Також, Товариством заявлено до стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.
Відповідно до п. 7.1. Договору, за прострочення платежів за цим Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення зобов'язання від розміру заборгованості за кожний день прострочення платежу.
За викладеного, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що оскільки Підприємець допустив прострочення оплати орендних платежів та відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, експлуатаційних витрат, Товариством правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню.
Окрім того, оскільки за приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Перевіривши наданий Товариством розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства.
Доводи Підприємця про те, що згаданий розрахунок є арифметично неправильним колегією суддів відхиляються як неаргументовані, оскільки відповідне твердження не підтверджене контррозрахунком, а також не містить доказів того, що розрахунок Товариством зроблений за неправильною формулою, із неправильним застосуванням індексів інфляції, або із застосуванням помилкових вихідних даних.
За викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2 975,20 грн, 3 % річних у розмірі 408,04 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 251,43 грн.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, разом з цим, судом неправильно визначено суму вимог, які мають бути задоволені, оскільки не враховано обставини внесення Орендарем на рахунок Орендодавця забезпечувального внеску та відсутності доказів покриття Орендодавцем інших витрат, передбачених Договором оренди. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025.
Отже, доводи апеляційної скарги у цій частині є обґрунтованими. Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті» позову та за подання Фізичною особою-підприємцем Борисенко О.В. апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Борисенко Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/13453/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/13453/24 змінити.
Викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:
« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Борисенко Олени Василівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» (49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 33061840) - основний борг у розмірі 9 287 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 90 копійок, пеню у розмірі 2 975 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 20 копійок, 3% річних у розмірі 408 (чотириста вісім) гривень 04 копійки, інфляційні втрати у розмірі 1 251 (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) гривня 43 копійки та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 50 копійок».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» (49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 33061840) на користь Борисенко Олени Василівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 2 157 (дві тисячі сто п'ятдесят сім) гривень 75 копійок судового збору за апеляційний перегляд спору.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.
5. Матеріали справи №910/13453/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко