вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" серпня 2025 р. Справа№ 910/11661/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача-1: Васюк М.М.
від позивача-2: Васюк М.М.
від відповідача: Янушевич О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025, повний текст якої складено 12.05.2025,
постановленої за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суду,
у справі №910/11661/23 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ»
про визнання недійсним рішення зборів
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 910/11661/23 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» на користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.
В обґрунтування ухвали суд першої інстанції, враховуючи заперечення позивача щодо суми заявлених до відшкодування витрат, категорію справи та фактичне надання адвокатом відповідача адвокатських послуг, дійшов висновку, що правомірним та законним буде покласти на позивачів витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 36 000,00 грн (по 18 000,00 грн з кожного). Судом враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4105/18 та від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20 згідно яких солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу законом не передбачено.
Крім того, спростовуючи заперечення позивача, суд зазначив, що позовна заява залишена без розгляду саме за заявою позивачів, що не спростовує та не нівелює вчинення адвокатом відповідача певних дій та понесених в межах розгляду справи відповідачем витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 911/11661/23 у частині задоволення заяви Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» про ухвалення додаткового рішення та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити Автогаражному кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11661/23 повністю. У випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги зменшити розмір витрат до 5 000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та до 2 000,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянти зазначають, що подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами процесуального законодавства України, яке не містить обмежень в його реалізації. Подаючи позовну заяву, позивачі не зловживали процесуальними правами, не було безпідставності позовних вимог та неправильних дій позивачів, внаслідок яких виник спір.
Судом першої інстанції не враховано те, що постановою Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №910/11661/23, рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/11661/23 скасовано та спір фактично не було розглянуто.
Крім того, скаржники зазначають, що відповідач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу за первісний розгляд справи у суді першої інстанції, зокрема, на підготовку відзиву, яка зайняла у представника АГК «Північ» 20 годин на суму 20 000,00 грн. Апелянти вважають зазначену суму завищеною, такою, що не відповідає критеріям співмірності та розумності, адже відзив на позовну заяву написаний на 12 аркушах, що не може займати у адвоката стільки часу, а тому має бути зменшений до 2 000,00 грн.
Апелянти також зауважують, що підготовка заперечень на відповідь на відзив у справі № 910/11661/23 у розмірі 1 000,00 грн не відповідає реальності затраченого часу на їх підготовку, текст заперечень є подібним за текстом з відзивом на позовну заяву. Відтак, апелянти вважають, що витрати затраченого часу на підготовку та подання заперечень мають бути зменшені до 1 000,00 грн.
Скаржники звертають увагу, що витрати затраченого часу у судових засіданнях 22.08.2023, 19.09.2023, 31.10.2023 у Господарському суді міста Києва у справі № 910/11661/23 представником АГК «Північ» не є спів розмірними з витраченим часом адвокатом, а відтак розмір витрат має бути зменшений до 1 000,00 грн.
Також апелянти звертають увагу, що у заяві відповідач вказує, що витратив час на судові засіданні 20.01.2025, 03.02.2025, 30.10.2023 та 07.04.2025 при новому розгляді справи 4 години, які оцінені у розмірі 12 000,00 грн. Проте, апелянти наголошують на тому: що судове засідання, яке відбулося 30.10.2023, вже було включено в акт прийому- передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 03.11.2023, тому витрати у цій частині не підлягають задоволенню; щодо судового засідання, яке відбулося 20.01.2025, то спір по суті не розглядався, було оголошено перерву, а відтак витрати підлягають зменшенню до 500,00 грн; щодо судових засідань 03.02.2025 та 07.04.2025 зауважують, що представник АГК «Північ» приймав участь у даних судових засіданнях у режимі відеоконференцій, а відтак останній не витрачав час на очікування та приїзд до суду, тому, на думку апелянтів, розмір витрат слід зменшити до розміру 500,00 грн.
Крім того, апелянти заперечуть щодо витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн, оскільки така послуга, як підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/11661/23, який зайняв у відповідача 4 години та оцінений у розмірі 4 000,00 грн, є завищеним, оскільки відзив надрукувано на 10 аркушах і зводиться до позиції Верховного Суду у аналогічних справах, тому, на думку апелянтів, вартість вищевказаної послуги має бути зменшена до 1 000,00 грн.
Також апелянти звернули увагу, що участь представника відповідача у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції 06.03.2024 та 20.03.2024 не тривали у сукупності більше 1 години, тому витрати у цій частині апелянти просять зменшити до 1 000,00 грн.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, представник Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» у своєму відзиві, наданому до суду 14.07.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і додаткове рішення слід залишити без змін.
Крім того, представник відповідача зазначає, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції при первісному розгляді до матеріалів справи відповідачем надано: ордер від 15.11.2022 серії АІ № 1307118; договір № 29/07/2022 про надання правової допомоги від 29.07.2022; додаток № 1 до договору; акт приймання-передачі наданих послуг № 03/11/2023.
До переліку наданих послуг відповідачу включено підготовку відзиву, клопотання про закриття провадження у справі, заперечення на відповідь та участь представника у судових засіданнях, який відповідає акту приймання-передачі № 03/11/2023.
Також представник відповідача вказує, що на підтвердження розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції під час нового розгляду, останнім заявлено до відшкодування 12 000 грн за участь представника відповідача у судових засіданнях, що підтверджене актом приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025.
Представник відповідача також зазначає, що на підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн в суді апеляційної інстанції відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2024 адвокатом надано послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу та участь у двох судових засіданнях.
Водночас, представник відповідча звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем в суді касаційної інстанції не відшкодовані, оскільки постановою Верховного Суду від 24.09.2024 скасовано попередні рішення, а справу № 910/11661/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Таким чином, представник відповідача вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин та складності справи, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, наявності відповідних заперечень позивачів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності, дійшов правильного висновку про зменшення заявленої суми витрат за надану відповідачу в суді першої інстанції правничу допомогу до 18 000 грн. з кожного позивача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/11661/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/11661/23 залишено без руху.
16.06.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/11661/23 із зазначенням поважності причин його пропущення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/11661/23 та призначено до розгляду на 04.08.2025.
Судове засідання 04.08.2025 не відбулось у зв'язку із знаходження судді Коротун О.М. у період з 01.08.2025 по 05.08.2025 на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/11661/23 призначено на 25.08.2025.
Позиції учасників справи
Представник позивачів у судовому засіданні апеляційної інстанції в режимі відеоконференції 25.08.2025 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 911/11661/23 у частині задоволення заяви Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» про ухвалення додаткового рішення та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити Автогаражному кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11661/23 повністю. У випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги зменшити розмір витрат до 5 000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та до 2 000,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 25.08.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги позивачів з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та стягнуто солідарно з позивачів на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» 39 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11661/23 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
03.07.2024 Господарським судом міста Києва видано накази на примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, яка набрала законної сили 20.03.2024.
Постановою Верховного Суду від 24.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/11661/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду у справі задоволено, позовну заяву у справі № 910/11661/23 залишено без розгляду.
14.04.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 910/11661/23 та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 77 000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 910/11661/23 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» на користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.
В обґрунтування ухвали суд першої інстанції, враховуючи заперечення позивача щодо суми заявлених до відшкодування витрат, категорію справи та фактичне надання адвокатом відповідача адвокатських послуг, дійшов висновку, що правомірним та законним буде покласти на позивачів витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 36 000,00 грн (по 18 000,00 грн з кожного). Судом враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4105/18 та від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20 згідно яких солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу законом не передбачено.
Крім того, спростовуючи заперечення позивача, суд зазначив, що позовна заява залишена без розгляду саме за заявою позивачів, що не спростовує та не нівелює вчинені адвокатом відповідача дій та понесених в межах розгляду справи витрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Частиною 1 ст.123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Виходячи з аналізу наведених норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 129 ГПК України регламентовано загальні правила розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, положення якої (статті) є універсальними. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами статті 130 ГПК України. Так, відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: стаття 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та стаття 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України. Отже, для стягнення компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, заявнику необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених учасником справи витрат, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому закриттям провадження у справі або залишенням його без розгляду.
У Верховному Суді склалася стала та послідовна практика застосування цієї норми процесуального закону. Так, в постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 26.05.2022 у справі № 905/460/21, від 01.11.2023 у справі № 905/85/23, від 06.06.2024 у справі № 905/1840/21, від 02.12.2024 у справі № 904/217/24, суд касаційної інстанції виходив з того, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому - із закриттям провадження у справі.
Тобто стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 10.10.2023 у справі № 907/636/20).
У свою чергою, ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Проте, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Крім того, поняття "необґрунтовані дії позивача" не є тотожним поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив як підставу для компенсації саме дії позивача, які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов. Тобто предметом дослідження в даному випадку не може бути надання оцінки обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом при прийнятті рішення по суті спору.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23.
Оскільки наведена норма частини п'ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, то такі слід встановлювати суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція узгоджується із висновками наведеними у додатковій постанові Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №905/460/21.
Реалізація позивачем права на звернення до суду із позовом у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним відповідачем. Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною п'ятою статті 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.
Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України.
Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.
У постанові від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17 Верховний Суд дійшов висновку, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 зазначеного Кодексу, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.
Так, перевіривши зміст поданої позивачами заяви про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.38 т.7), колегія суддів встановила, що у вказаній заяві містяться посилання на п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, проте не зазначено будь-яких причин подання такої заяви.
Можливість подання зазначеної заяви позивачем до суду дійсно передбачена положеннями ГПК України (пункт 5 частини першої статті 226 цього Кодексу). При цьому позивачі звернулись із заявою про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті. У свою чергу, місцевий господарський суд встановив відповідність цієї заяви вимогам наведених положень чинного процесуального законодавства, що і стало підставою для її задоволення. Однак, у даному випадку суд апеляційної інстанції в цілому врахував обставини звернення позивача із позовом та перебіг спірних правовідносин в межах справи № 910/11661/23 у судах різних інстанцій.
Колегія суддів зазначає, що залишення позову без розгляду не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п'ятою статті 130 названого Кодексу. Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач визнав передчасність пред'явлення позову до відповідача, а, отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії (вказані висновки наведені в постанові Верховного Суду від 6 лютого 2023 року у справі № 917/243/22).
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів зазначає, що в даному випадку звернення позивачів із заявою про залишення позову без розгляду без наведення жодних мотивів та підстав для її подання - є необґрунтованою дією позивачів (вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеними в постановах від 15.09.2021 у справі № 921/661/20).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи позивачів щодо відсутності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу та відсутності необґрунтованих дій позивачів.
Стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Колегія суддів зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.
Судом першої інстанції встановлено, з поданої відповідачем заяви вбачається, що останній просить суд стягнути з позивачів 77 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які складаються з:
- витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції при первісному розгляді - 40 000 грн;
- витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при первісному розгляді - 10 000 грн;
- витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції при первісному розгляді - 16 000 грн;
- витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції при новому розгляді - 12 000 грн.
На підтвердження відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції при первісному розгляді до матеріалів справи надано:
- ордер від 15.11.2022 серії АІ № 1307118; ордер від 10.01.2024 серії АВ № 1110848.
- договір № 29/07/2022 про надання правової допомоги від 29.07.2022 укладений між Адвокатським об'єднанням «Президіум» в особі партнера Янушевича Олександра Юрійовича та Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ», пунктом 4.1 якого сторонами погоджено, що вартість правової допомоги за договором визначається на основі погодинних ставок відповідно до загальної кількості годин, фактично витрачених на надання правової допомоги; поточні ставки містяться в додатку № 1 до такого договору;
- акт приймання-передачі наданих послуг №03/11/2023 загальною вартістю 40 000,00 грн, підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
До переліку наданих відповідачу послуг включено:
- підготовку відзиву на позов - 20 годин (1год - 1000 грн) - 20 000,00 грн;
- підготовка клопотання про закриття провадження у справі № 910/11661/23 - 1 000,00 грн (1год - 1000 грн);
- підготовка заперечень на відповідь на відзив -- 10 годин (1год - 1000 грн) - 10 000,00 грн;
-участь представника у судових засіданнях 22.08.2023, 19.09.2023, 31.10.2023 - 3 години (1год - 3000 грн) - 9 000,00 грн;
Відповідачем на сторінці 3 заяви, поданої при первісному розгляді викладено детальний опис наданих йому послуг, який відповідає акту приймання-передачі № 03/11/2023.
Враховуючи викладене та заперечення позивачів, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині завищеності вартості витрат на професійну правничу допомогу, зокрема в частині підготовки відзиву вартістю 20 000 грн із затратою 20 годин часу, заперечень на відповідь на відзив вартістю 10 000 грн із затратою 10 годин часу, оскільки відзив складено на 12 аркушах стилого змісту, а заперечення є подібними відзиву, позиція відповідача, викладанена у запереченнях не змінювалась.
Також колегія суддів не погоджується з доводами відповідача в частині необхідності та розумності здійснення його представником процесуальної дії, відображеної у пункті 2 акту №29/07/2022 - підготовка клопотання про закриття провадження у справі із врахуванням обставин не задоволення такого клопотання судом.
Стосовно витраченого часу представника відповідача під час участі у судових засіданнях у справі №910/11661/23 колегія суддів зазначає наступне.
Така послуга відповідача, як участь у судових засіданнях 22.08.2023, 19.09.2023, 31.10.2023 вартістю за годину - 3 000,00 грн і загальна вартість складає суму 9 000,00 грн (3 год х 3 000,00 грн), є занадто завищена, не відповідає критерію реальності та співмірності, оскільки загальний час судових засідань згідно із протоколами судових засідань складав 1 год. 3 хв.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції (первісний розгляд) є сума 13 000,00 грн: з яких 7 000,00 грн вартість підготовки відзиву та 3 000,00 грн вартість підготовки заперечень, 3 000,00 грн за участь у судових засіданнях 22.08.2023, 19.09.2023, 31.10.2023.
На підтвердження розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції під час нового розгляду, останнім заявлено до відшкодування 12 000 грн за участь представника відповідача у судових засіданнях 20.01.2025, 03.02.2025, 17.03.2025, 07.04.2025 вартістю 3 000 грн за кожне. Зазначене відображено сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025.
Колегія суддів вважає, що така послуга відповідача, як участь у судових засіданнях 20.01.2025, 03.02.2025, 17.03.2025, 07.04.2025 вартістю за годину - 3 000,00 грн і загальна вартість складає суму 12 000,00 грн (4 год х 3 000,00 грн), є занадто завищена, не відповідає критерію реальності та співмірності, оскільки представник відповідача приймав участь у даних засіданнях у режимі відеоконференції, у зв'язку з чим адвокатом не витрачався час прибуття до суду та очікування, а також загальний час судових засідань згідно із протоколами судових засідань складає 41 хв.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції під час нового розгляду є сума 4 000,00 грн за участь у судових засіданнях 20.01.2025, 03.02.2025, 17.03.2025, 07.04.2025.
Колегія суддів не бере до уваги доводи позивачів, що у пункті 3 акту вказано невірну дату засідання, тому витрати в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відовідачем було допущено механічну описку у даті судового засідання. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи встановила, що 17.03.2025 відбулось судове засідання за участю представника відповідача, яке згідно із протоколом розпочалось о 14:45 та завершилось о 14:51.
Також, на підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи надано акт приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2024, який підписано сторонами без зауважень та претензій та з якого вбачається, що адвокатом надано наступні послуги:
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 4 години (1год - 1000 грн) - 4 000,00 грн;
- участь у судових засіданнях 06.03.2024 та 20.03.2024 - 2 години (1год - 3000 грн) - 6 000,00 грн.
Колегія суддів не погоджується з витраченим часом представника відповідача під час участі у судових засіданнях 06.03.2024 та 20.03.2024 та зазначає, що така послуга відповідача, вартістю за годину - 3 000,00 грн, загальна вартість складає суму 6 000,00 грн (2 год х 3 000,00 грн), є занадто завищена, не відповідає критерію реальності та співмірності, оскільки загальний час судових засідань згідно із протоколами судових засідань складає 45 хв.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції є сума 6 000,00 грн: з яких 4 000,00 грн вартість підготовки відзиву на апеляційну скаргу та 2 000,00 грн за участь у судових засіданнях 06.03.2024 та 20.03.2024.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу понесені відповідачем в суді касаційної інстанції не підлягають відшкодуванню, оскільки постановою Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №910/11661/23 касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/11661/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Судом апеляційної інстанції враховано принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, фактично виконаних адвокатом робіт; час, витрачений адвокатами на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг; доцільність та необхідність виконання даних робіт (надання послуг), та враховано доводи і заперечення позивачів щодо зменшення таких витрат, а також те, що позивачеми було подано заяву про залишення позову без розгляду після прийняття ряду постанов Верховного Суду, де в аналогічних спорах було зроблено висновок про неналежний спосіб захисту позивачів, у зв'язку з чим позов було залишено судом без розгляду.
Враховуючи викладене, з врахуванням наведених вище обставин, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також враховуючи клопотання позивачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат відповідачу у розмірі 23 000 грн (по 11 500,00 грн з кожного).
Колегією суддів враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4105/18 та від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20 згідно яких солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу законом не передбачено.
В іншій частині заявлені витрати на професійну правничу допомогу у цій справі не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають задовленню.
Всі інші доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені жодними належними доказами, та спростовуються наведеним вище, а тому відхиляються колегією суддів.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому колегія суддів вважає, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/11661/23 слід змінити, стягнувши з позивачів на користь відповідача компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 грн (по 11 500,00 грн з кожного). В іншій частині у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, відмовити.
Керуючись статтями 129, 240, 244, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/11661/23 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/11661/23 змінити, викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
«Заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 910/11661/23 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» (вул. Закревського, буд. 93, м. Київ, 02232; ідентифікаційний код 25661903) на користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 11 500 (вісімнадцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» (вул. Закревського, буд. 93, м. Київ, 02232; ідентифікаційний код 25661903) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 11 500 (вісімнадцять тисяч) грн.
В іншій частині у задоволенні заяви Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» про ухвалення додаткового рішення, відмовити».
4. Матеріали справи №910/11661/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 01.09.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім