ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4948/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року м. Одесі, суддя першої інстанції Степанова Л.В., повний текст складено та підписано 24.03.2025 року
у справі №916/4948/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КСН-КАПІТАЛ», с.Піски Миколаївської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області
про стягнення 177 159 грн 90 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КСН-КАПІТАЛ», с.Піски Миколаївської області звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання послуг №3 від 28.10.2022 року у розмірі 175 575 грн 26 коп., з яких: сума основного боргу 103 500 грн, 3% річних в сумі 5 804 грн 07 коп., інфляційні втрати в сумі 12 213 грн., пеня в сумі 54 058 грн 19 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно акту надання послуг №б/н від 07 листопада 2022 року, складеного і підписаного сторонами, вартість послуг телескопічного навантажувача за період з 29.10.2022 року по 06.11.2022 року склала 103 500 грн, які Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області (замовник) мав сплатити позивачу (виконавцю), проте, відповідачем, всупереч умовам укладеного між ним та позивачем договору про надання послуг №3 від 28.10.2022 року, належним чином зобов'язання з оплати послуг не виконано, внаслідок чого позивачем, крім основної заборгованості за договором, за прострочку виконання ним грошового договірного зобов'язання нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню у вищезазначеному розмірі.
15.01.2025 за вх.суду№1390/25 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 103 500 грн заборгованості за договором про надання послуг №3 від 28.10.2022 року, 15 214 грн 50 коп. інфляційних нарахувань, 6 372 грн 14 коп. процентів за користування коштами, 52 073 грн 26 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 року у справі №916/4948/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КСН-КАПІТАЛ» с.Піски Миколаївської області про стягнення 177 159 грн 90 коп. задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК» с. Красна Коса Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСН-КАПІТАЛ» с.Піски Миколаївської області, 103 500 грн заборгованості за договором про надання послуг №3 від 28.10.2022, 15 214 грн 50 коп. інфляційних втрат, 6 372 грн 14 коп., 3 % річних, 52 073 грн 26 коп. пені, 3 028 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено факт невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК» с. Красна Коса Одеської області умов договору про надання послуг № 3 від 28.10.2022 року в частині повної оплати за надані послуги, з огляду на що позовні вимоги позивача в цій частині визнав обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КСН-КАПІТАЛ» с.Піски Миколаївської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі № 916/4948/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КСН-КАПІТАЛ», с.Піски Миколаївської області відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин справи.
Зокрема, скаржник вказує, що позивачем зазначено про наявність оригіналів письмових та електронних доказів, але не визначено, в якій саме формі наявні наступні докази: копія договору про надання послуг № 3 від 28.10.2022 року, акт надання послуг № б/н від 07.11.2022 року.
Крім того, скаржник зауважує, що вищевказана позиція була відображена у відзиві на позовну заяву та зазначено за необхідне витребувати у позивача оригінали договору про надання послуг № 3 від 28.10.2022 року, та оригінал акту надання послуг № б/н від 07.11.2022 року для огляду в судовому засіданні, проте, судом першої інстанції, вказану позицію до уваги не взято.
Також, скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції не враховано те, що відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІУ із змінами та доповненнями «бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться товариством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку» .
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 року у справі № 916/4948/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/4948/24, справу вирішено розглянути в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного року.
В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку, єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.
Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/4948/24 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 177 159 грн 90 коп.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/4948/24 є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
28.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю КСН-КАПІТАЛ (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРАСНИЙ РИБАК (відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг №3, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по роботі навантажувача марки MANITOU.
Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, визначили вартість робіт 900 грн без ПДВ за 1 годину роботи однієї одиниці техніки (п. 3.1 договору), порядок розрахунків шляхом підписання акту наданих послуг за кожен відпрацьований тиждень наданих послуг (п. 3.2 договору), порядок розрахунків за надані послуги протягом чотирнадцяти днів з дня підписання акту приймання - передачі наданих послуг у безготівковій формі (п. 3.3 договору), строк дії договору до 31.12.2022 року (п. 6.1 договору).
Пунктом 5.5 договору передбачена відповідальність замовника за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати вартості послуг у вигляді пені в розмірі 1% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожен день прострочення.
Згідно акту надання послуг №б/н від 07.11.2022, складеного і підписаного сторонами, вартість послуг телескопічного навантажувача за період 29.10.2022 по 06.11.2022 склала 103 500 грн без ПДВ, які замовник мав сплатити виконавцю в строк до 21.11.2022, але до теперішнього часу ці зобов'язання відповідачем не виконані.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за договором надання послуг та нарахованих позивачем у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Нормами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати беззаперечне виконання договірних зобов'язань.
Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області, колегією суддів встановлено, що 28.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСН-КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК» було укладено договір про надання послуг №3, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по роботі навантажувача марки MANITOU.
Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору сторони визначили вартість робіт 900 грн без ПДВ за 1 годину роботи, шляхом підписання акту наданих послуг за кожен відпрацьований тиждень наданих послуг порядок розрахунків за надані послуги здійснюється протягом чотирнадцяти днів з дня підписання акту приймання передачі наданих послуг у безготівковій формі.
Згідно акту надання послуг №б/н від 07.11.2022, складеного і підписаного сторонами, вартість послуг телескопічного навантажувача за період 29.10.2022 по 06.11.2022 склала 103 500 грн без ПДВ, які замовник мав сплатити виконавцю в строк до 21.11.2022.
Як вже було зазначено вище за текстом постанови, сторони узгодили в договорі належним чином порядок оформлення виконання наданих послуг та сплату їх у визначені строки.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем, в рамках договору про надання послуг №3 від 28.10.2022 року існували правовідносини, за якими позивач надавав послуги, а відповідач прийняв послуги по роботі навантажувача марки MANITOU на загальну суму 103 500 грн., про що свідчить наявна копія акту виконаних робіт, який підписаний сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, що також підтверджено сторонами по справі.
Крім того, належних та допустимих доказів оплати позивачу у повному обсязі за надані послуги відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було, до того ж, це останнім при розгляді справи Господарським судом Одеської області не заперечувалось.
Відтак, у зв'язку з невиконанням відповідачем його договірних зобов'язань у повному обсязі, позивачем правомірно нараховано суму загальної заборгованості за договором.
При цьому, договір надання послуг, що визначений позивачем в якості підстави позову, також підписаний відповідачем в добровільному порядку, без заперечень та зауважень.
З огляду на наявні у матеріалах справи належні та допустимі письмові докази у їх сукупності, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок Господарського суду Одеської області, викладений в оскаржуваному рішенні від 18.03.2025 року щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області на користь позивача основного боргу у розмірі 103 500 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг по роботі навантажувача марки MANITOU щодо їх оплати у повному обсязі в строки, встановлені договором.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошового договірного зобов'язання, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок сум 3% річних, інфляційних втрат та пені, зроблений позивачем, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що суми нарахованих 3% річних у розмірі 6 372 грн 14 коп., за період з 21.11.2022 по 09.12.2024, інфляційних втрат у розмірі 15 214 грн 50 коп., за період прострочки з 01.12.2022 по 31.10.2024 та пені у розмірі 52 073 грн 26 коп., є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.
Відтак, зважаючи на відсутність оплати у повному обсязі з боку відповідача за надані послуги по роботі навантажувача марки MANITOU за спірним договором, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, викладеною у оскаржуваному рішенні по справі №916/4948/24 про стягнення з відповідача на користь позивача як суми боргу, так і нарахованих позивачем 3% річних, інфляційних та пені у визначеному позивачем розмірі, оскільки, уклавши в добровільному порядку, без заперечень та зауважень договір про надання послуг, виходячи з принципу свободи договору, зазначеному вище, сторони у справі прийняли на себе передбачені зазначеним договором зобов'язання як щодо порядку надання послуг, так і щодо умов оплати за надані послуги.
Посилання відповідача на обов'язковість ведення бухгалтерського обліку саме по собі не спростовує доводів позивача щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області умов договору, а саме щодо своєчасної оплати за надані послуги позивачем. Також відхиляються доводи апелянта щодо незадоволення судом його прохання оглянути оригінали договору та акту, оскільки ним не заявлено будь-яких вимог з доданням доказів щодо їх недійсності тощо.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Як вже зазначалося раніше за текстом постанови, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставини несплати відповідачем за надані позивачем послуги є такими, що відповідають таким стандартам.
Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі № 916/4948/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНИЙ РИБАК», с.Красна Коса Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/4948/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року у справі №916/4948/24 залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська Я.Ф.Савицький