ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4836/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м. Одеса
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 року м. Одесі, суддя першої інстанції Погребна К.Ф., повний текст складено та підписано 03.04.2025 року
у справі № 916/4836/24
за позовом: Приватного Акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м. Одеса
про стягнення 44 589 грн 16 коп.
Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
У жовтні 2024 року Приватне Акціонерне товариство «Страхова Компанія «УНІКА», м.Київ звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м.Одеса про стягнення грошових коштів у розмірі 44 589 грн 16 коп.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 року у справі №916/4836/24 (суддя Погребна К.Ф.) позовні вимоги Приватного Акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА» - задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» на користь Приватного Акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА» відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 44 589 грн 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн.
19.03.2025 року до суду першої інстанції від Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА», м.Київ надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№2-377/25), в якій заявник просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн. Вказана заява обґрунтована вимогами ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 року у справі № 916/4836/24 (суддя Погребна К.Ф.) заяву позивача задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» м. Одеса на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА» м.Київ, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, суд вважає, що витрати у розмірі 11 000 грн на оплату послуг адвоката є співмірними із рівнем складності справи і виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м. Одеса з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 року у справі №916/4836/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА», м.Київ про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та вимог процесуального закону.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги, апелянт вказує, що 22.11.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м. Одеса через електронний кабінет було завантажено та надіслано до суду (у тому числі сторонам по справі) клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, проте суд першої інстанції взагалі проігнорував наявність даного клопотання та в повній мірі задовольнив вимоги позивача. Отже, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 року у справі №916/4836/24, справу вирішено розглянути в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного року.
В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку, єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.
Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/4836/24 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 44 589 грн 16 коп.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м. Одеса задоволення не потребує, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 року у справі №916/4836/24 не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 року у справі №916/4836/24 (суддя Погребна К.Ф.) позовні вимоги Приватного Акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА», м.Київ задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м.Одеса на користь Приватного Акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА», м.Київ відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 44 589 грн 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн.
19.03.2025 року до суду першої інстанції від Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№2-377/25), в якій заявник просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн. Вказана заява обґрунтована вимогами ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 року у справі № 916/4836/24 (суддя Погребна К.Ф.) заяву позивача задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м. Одеса на користь Приватного Акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА», м.Київ судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн.
На підтвердження факту надання адвокатом Приватному Акціонерному товариству «Страхова Компанія «УНІКА», м. Київ правничої допомоги заявником до заяви про розподіл судових витрат було додано наступні документи, а саме, договір доручення на правові (юридичні-консультативні) послуги №1 ВНМ від 01.11.2023 та додаткову угоду №1 від 01.11.2023 до вказаного договору, договір про надання правової допомоги №2/23ю від 02.11.2023 та додаток до нього №1, додаткова угода №1 до договору №2/23ю про надання правової допомоги, акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг №1/34182 від 29.10.2024 до договору №2/23ю, акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг №2/34182 від 27.11.2024 до договору №2/23ю, довіреність №783/4 від 20.12.2023 на представництво ОСОБА_1 інтересів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» та свідоцтво серія ХС №000229 від 14.08.2019 про право Білого Віталія Сергійовича на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з договором доручення на правові (юридичні-консультативні) послуги №1 ВНМ від 01.11.2023 довіритель (ПрАТ «СК «УНІКА») доручив, а повірений (Фізична особа-підприємець Волчек Наталія Миколаївна) зобов'язався від імені довірителя, за власний рахунок чи рахунок довірителя, вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з фізичних та юридичних осіб, до яких довіритель має права вимоги відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги №2/23ю від 02.11.2023 Бюро (Адвокатське бюро "Білий") приймає доручення клієнта (Фізична особа-підприємець Волчек Наталія Миколаївна) та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 1 додатку №1 до вказаного договору клієнт доручає Адвокатському бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С. надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта, в т.ч. за страховим актом №11097353940.
Адвокатське бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С., після одержання матеріалів (справ) від клієнта, зобов'язаний здійснити перелік дій, визначених угодою, а клієнт здійснити оплату послуг протягом 15 робочих днів з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили на рахунок бюро у розмірі 8 000 грн за кожну справу.
В акті (звіту) прийому-передачі наданих послуг №1/34182 від 29.10.2024 сторони підтвердили, що Адвокатське бюро «Білий» згідно договору надало ПрАТ «СК «УНІКА» послуги по страховій справі №34182 (страховий акт №11097353940) за позовом ПрАТ «СК «УНІКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» вартістю 8 000 грн.
Відповідно до п.2 пп. 1 додатку №1 до договору Адвокатське бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С., за потреби та необхідності на розсуд Адвокатського бюро «Білий» та/або на прохання клієнта можуть бути вчинені, але тарифікуються та оплачуються клієнтом тільки після вчинення таких дій окремо наступне, зокрема, підготовка заперечення/відзиву на відзив/заперечення відповідача та/або учать адвоката у судовому засіданні (в т.ч. в режимі відеоконференції) в суді 1 інстанції із розрахунку 60 хвилин (одна година) по кожній справі окремо, що тарифікуються за ціною 3 000 грн. за повні або не повні одну годину роботи по кожній справі окремо (але не більше однієї години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги.
Крім того, в акті (звіту) прийому-передачі наданих послуг №2/34182 від 27.11.2024 сторони підтвердили, що Адвокатським бюро «Білий» згідно договору надані ПрАТ «СК «УНІКА» послуги по страховій справі №34182 (страховий акт №11097353940) за позовом ПрАТ «СК «УНІКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» вартістю 3 000 грн.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції, але за мотивами, викладеними в постанові.
Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Разом з тим, згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову.
Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).
До того, ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором доручення на правові (юридичні-консультативні) послуги №1 ВНМ від 01.11.2023 довіритель (ПрАТ «СК «УНІКА») доручив, а повірений (Фізична особа-підприємець Волчек Наталія Миколаївна) зобов'язався від імені довірителя, за власний рахунок чи рахунок довірителя, вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з фізичних та юридичних осіб, до яких довіритель має права вимоги відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги №2/23ю від 02.11.2023 Бюро (Адвокатське бюро "Білий") приймає доручення клієнта (Фізична особа-підприємець Волчек Наталія Миколаївна) та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 1 додатку №1 до вказаного договору клієнт доручає Адвокатському бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С. надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта, в т.ч. за страховим актом №11097353940.
Адвокатське бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С., після одержання матеріалів (справ) від клієнта, зобов'язаний здійснити перелік дій, визначених угодою, а клієнт здійснити оплату послуг протягом 15 робочих днів з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили на рахунок бюро у розмірі 8 000 грн за кожну справу.
В акті (звіту) прийому-передачі наданих послуг №1/34182 від 29.10.2024 сторони підтвердили, що Адвокатське бюро «Білий» згідно договору надані ПрАТ «СК «УНІКА» послуги по страховій справі №34182 (страховий акт №11097353940) за позовом ПрАТ «СК «УНІКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» вартістю 8 000 грн.
Відповідно до п.2 п.п. 1 додатку №1 до договору Адвокатське бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С., за потреби та необхідності на розсуд Адвокатського бюро «Білий» та/або на прохання клієнта можуть бути вчинені, але тарифікуються та оплачуються клієнтом тільки після вчинення таких дій окремо наступне, зокрема, підготовка заперечення/відзиву на відзив/заперечення відповідача та/або учать адвоката у судовому засіданні (в т.ч. в режимі відеоконференції) в суді 1 інстанції із розрахунку 60 хвилин (одна година) по кожній справі окремо, що тарифікуються за ціною 3 000 грн. за повні або не повні одну годину роботи по кожній справі окремо (але не більше однієї години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги.
В акті (звіту) прийому-передачі наданих послуг №2/34182 від 27.11.2024 сторони підтвердили, що Адвокатське бюро «Білий» згідно договору надані ПрАТ «СК «УНІКА» послуги по страховій справі №34182 (страховий акт №11097353940) за позовом ПрАТ «СК «УНІКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» вартістю 3 000 грн.
Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Правовий аналіз зазначених вище норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та, зокрема, у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, покладаються за аналогією закону, на апелянта. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/1, у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/9544/23.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
Апеляційний суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 зроблено висновок, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Близька за змістом правова позиція викладена також у додаткових ухвалах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/21672/21, від 11.10.2023 у справі № 910/2475/22, від 27.09.2023 у справі № 914/3181/21 та у постанові Верховного Суду від 24.10.2023 у справі № 910/9143/22.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, задовольнивши заяву про стягнення на правничу допомогу Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА», у повному обсязі, безпідставно не дав оцінку клопотанню Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м.Одеса про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та не дослідив обставини, зокрема, співмірності розміру витрат з ціною позову тощо, у зв'язку з чим судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення її резолютивної частин в редакції постанови суду апеляційної інстанції.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА» складається з 10 сторінок, з яких 3 сторінки це реквізити сторін у справі, 4-6 сторінки це правові підстави позову, 7 сторінка це розрахунок ціни позову, 8,9,10 сторінки це обґрунтування щодо розміру витрат на правничу допомогу, прохальна частина позовною заяви та список додатків.
Крім того, колегія суддів зазначає, що правова позиція позивача була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Доказів щодо додаткового комплексного вивчення юридичної природи спірних правовідносин при розгляді справи в суді першої інстанції не надано та з матеріалів справи не вбачається. При цьому доводи, викладені у відповіді на відзив представника відповідача, переважно ґрунтуються на аргументах, які наводились ним у позовної заяві. Отже, колегія суддів зазначає, що завищеним є витрачання часу на надання підготовки та подання позовної заяви, відповіді на відзив , а тому в даному випадку є завищеною зазначена в актах сума в розмірі 11 000 гривень.
У розгляді заяви суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, розмір заявлених витрат представником Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА» на надання правової допомоги у вказаній сумі не відповідає критерію розумності їх розміру, є неспівмірними з ціною позовних вимог та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому мають надмірний характер. Отже, їх розмір є значно завищеним, що для Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м. Одеса буде становити надмірний фінансовий тягар, а тому, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування понесених судових витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що останні підлягають зменшенню до 5000 грн. Така сума, на переконання судової колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами).
Згідно ч. 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли часткове своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного додаткового рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м. Одеса підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 по справі №916/4836/23 потребує зміни шляхом викладення його резолютивної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції з залишенням без змін додаткового рішення суду в іншій частині.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 року у справі №916/4836/24 задовольнити частково.
Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 року у справі № 916/4836/24 - змінити, виклавши його резолютивну частини в наступній редакції:
«Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА» від 19.03.2025 (вх. №2-377/25) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» (65025, м. Одеса, Старокиївської дороги 21км., код ЄДРПОУ 05523553) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА» (04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6в, корп.4; ЄДРПОУ 20033533) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.»
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
Я.Ф. Савицький