Справа № 367/6876/25
Провадження №3/367/2199/2025
Іменем України
02 вересня 2025 року м. Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 1602/10/36/07/08 від09 червня 2025 року ОСОБА_1 - ФОП, порушив порядок проведення розрахунків, а саме: проведення розрахункової операції без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документу, чим було порушено п.1, п. 2 ст. 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з'явились. Через систему « Електронний суд», захисник Слободяника С.О., Буряк О.Г. надав клопотання в якому просив суд провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ФОП - ОСОБА_1 , оформлене протоколом ГУ ДПС у Київській області про адміністративне правопорушення № 1602/10/36/07/08 від 09.06.2025 року за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП , за відсутністю в діях особу складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення контролюючим органом неправильно визначено суб'єкта адміністративного правопорушення, що як наслідок виключає винність дій ФОП ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Київській області ніколи не складався акт фактичної перевірки № 27692/10/36/07/ НОМЕР_1 від 09.06.2025 року, натомість складався акт фактичної перевірки № 27692/Ж5/10/36/07/ НОМЕР_1 від 09.06.2025 року. Акт відмови від підписання та отримання матеріалів перевірки № 1808/10/36/07/08 від 09.06.2025 року стосувався отримання неіснуючого документа ГУ ДПС у Київській області, яки за своїми реквізитами не пов'язаний з актом фактичної перевірки 27692/Ж5/10/36/07/ НОМЕР_1 від 09.06.2025 року. Контролюючим органом на початку протоколу визначено місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , а в подальшому в графі « особа, яка притягається до адміністративної відповідальності» - зазначена адреса: АДРЕСА_1 , що є адресою продавця магазину ОСОБА_2 . У той же час, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 є - АДРЕСА_3 , за вказаною адресою ФОП ОСОБА_3 акт фактичної перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та інші документи не надсилались. Отже посадовими особами ГУ ДПС у Київській області було складено акт відмови від підписання та отримання матеріалів перевірки з порушенням чинного законодавства, що регулює питання оформлення результатів перевірок, а тому безпідставними та недопустимими є посилання на даний акт як доказ в даній справі. В діях ФОП ОСОБА_1 відсутні будь -які порушення законодавства щодо застосування РРО, адже останнім вчиняються розрахункові операції з дотриманням приписів закону, податковим органом не надано належних та допустимих доказів протилежного. Наразі ФОП ОСОБА_1 здійснюється захист його прав та інтересів в адміністративному порядку в ДПС України у зв'язку із спором про право, зокрема щодо висновків викладених в акті фактичної перевірки, що виключає можливість суду встановлювати ті чи інші факти до отримання результатів адміністративного оскарження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно п. 6 розділу ІІ Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 № 566, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2016 за № 1046/29176, у протоколі під час його складання обов'язково зазначається стаття КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність. При викладенні обставин правопорушення у Протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть адміністративного правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається Протокол, та які положення законодавства порушено. Якщо є свідки правопорушення та потерпілі, до Протоколу вносяться їх прізвища, імена та по батькові (за наявності), а також місце проживання.
Диспозиція ч. 1 ст. 155-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.
При дослідженні матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 встановлено, що протокол щодо ОСОБА_1 складено лише на підставі акту фактичної перевірки, який сам по собі не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Також матеріали справи не містять доказів проведення розрахункової операції без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документу та відсутні додатки до акту фактичної перевірки.
Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Отже, у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою "внутрішнього переконання" чи системою "поза межами розумного сумніву", який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav. Russia", рішення від 30.05.2013 р., заява F 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява F 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
А згідно рішення у справі "Карелін проти Росії" (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити цей недолік протоколу.
Рішення, що ґрунтується виключно на акті перевірки в умовах незавершеної процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, не відповідатиме стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та унеможливлює настання юридичної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події, складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Керуючись ст. 155-1 ч.1, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.155-1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя М.П. Одарюк