Справа № 364/586/25
Провадження № 2/364/329/25
03.09.2025 року, Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Ткаченка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бондаренко Л.С..,
розглянувши, в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ,
представник позивача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
до ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_5 ), адреса АДРЕСА_3 ,
про стягнення боргу,
04.07.2025 на адресу суду надійшла зазначена позовна заява. Ознайомившись з позовом та матеріалами справи, суддя встановив, що така позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
23.07.2025 представник позивача на усунення недоліків подала до суду заяву, в якій зазначила необхідні відомості.
Представник позивача у позові зазначає, що ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5698,00 гривні, які він зобов'язався повернути позивачу у строк до 19 листопада 2024 року. На ствердження обов'язку повернути грошові кошти та виникнення зобов'язання ОСОБА_3 написав розписку. Проте, до цього часу кошти не повернув. Позивач в усному порядку просив відповідача повернути кошти, але добровільного вирішення спору не відбулося. За таких обставин ОСОБА_1 змушений звернутися до суду.
Представник зазначає, що позивач очікує понести судові витрати у даній справі орієнтовно у розмірі 2968,96 грн, які складаються з витрат на правову допомогу адвоката (встановлена у фіксованому розмірі згідно договору про надання правової допомоги) - 2000,00 грн, судового збору у розмірі 968,96 грн (судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8).
Посилаючись на обставини викладенні у позові та на ст. 175 ЦПК України, представниця позивача, просить суд: стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 5698,00 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень та стягнути з відповідача судові витрати.
23.07.2025 року судом відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судовий розгляд справи призначено на 03.09.2025 .
Сторони про відкриття провадження та про визначену судом дату розгляду справи належним чином повідомлені, на що вказують: поштове відправлення та в електронний кабінет адвоката.
Своїм правом щодо надання відзиву відповідач не скористався.
Сторонам роз'яснено їх права передбачені ст. 278 ЦПК України, щодо порядку та строків подання відзиву, заперечень тощо.
Станом на час розгляду справи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін до суду не надходило.
З огляду на зазначене суд, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проходив за відсутності учасників справи.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, розглянувши матеріали справи, взявши до уваги позицію позивача викладену у позові, за відсутності відзиву, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що згідно долученої до матеріалів справи розписки від 26.12.2023 року, ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_5 ), позичив у ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 5698,00 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень, які він зобов'язався повернути позивачу у строк до 19.11.2024 року. На підтвердження обов'язку повернути грошові кошти та виникнення зобов'язання відповідач написав позивачу розписку. Зобов'язання відповідач не виконав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Вимогами ч.1 ст.1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з розписки від 26.12.2023 відповідач у борговій розписці власноручно зафіксував отримання ним грошових коштів, де поставив свій підпис, зазначив, що термін повернення суми боргу - до 19.11.2024.
Доказів, що відповідач у встановлений строк виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики, - матеріали справи не містять.
У своїй постанові від 05 вересня 2018 року у справі №756/8630/14- ц Верховний Суд зазначив, що ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
В свою чергу, згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач надав до суду оригінал розписки від 26.12.2023 року.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики, що оформлений розпискою, щодо повернення позивачеві суми позики, тому суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення на його користь з відповідача суми позики в розмірі 5698,00 грн. є обґрунтованою та такою, що базується на вимогах закону.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 533, 1046, 1047, 1049 ЦК України, та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 134, 137, 141, 229, 258, 259, 263 266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), адреса АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 , боргу у розмірі - 5698 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень 00 коп. та судові витрати у розмірі сплаченого судового збору - 968,96 гривень.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.
Суддя О. В. Ткаченко