Справа № 357/2859/25
Провадження № 2-а/357/36/25
03 вересня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
1. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.
У березні 2025 року Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник, звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступні обставини.
05.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №24/2855 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
В указаній постанові було зазначено, що Позивачем було порушено абз. 3 п.п.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1487 від 30.12.2022 року, а саме він під час дії в Україні особливого періоду не мав при собі військо-обліковий документ.
Указану постанову Позивач вважає незаконною, стверджує, що він не порушував вимог абз. 3 п.п.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1487 від 30.12.2022 року.
Позивач зазначає, що дійсно його та його брата ОСОБА_3 27.10.2024 року затримали та доставили військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 до приміщення даного РТЦК за адресою: АДРЕСА_1 . Підчас затримання при них дійсно не було військових квитків, але у кожного на мобільному телефоні була встановлена програма «Резерв +». Вони обоє пред'явили військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 власні електронні військово-облікові документи, але військовослужбовці доставивши їх до приміщення РТЦК вилучили у них мобільні телефони та повідомили про те, що потрібно надати військові квитки в паперовому вигляді.
При цьому, саму оскаржувану постанову виносили без участі Позивача та її копію він отримав лише 25.02.2025 року.
Посилаючись на приписи ст.ст. 7, 247, 287, 288 КУпАП, ст.ст. 5, 20, 122, 286 КАС України, Позивач просив суд вказану постанову скасувати.
07.04.2025 року ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі було постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Визнано явку сторін у судове засідання обов'язковою (а.с. 26-27).
08.05.2025 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що 27.10.2024 року, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , офіцером відділення рекрутингу та комплектування та соціальної підтримки старшим лейтенантом ОСОБА_4 було встановлено, що у військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був відсутній при собі військово-обліковий документ, чим ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3, пп.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (зі змінами). З метою притягнення до адміністративної відповідальності, 27.10.2024 року офіцером відділення рекрутингу та комплектування та соціальної підтримки старшим лейтенантом ОСОБА_4 , було складено адміністративний протокол № 2/24/506 про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також про його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується його підписом у протоколі №2/24/506 від 27.10.2024 року. Крім цього, ОСОБА_1 отримав копію вищезазначеного протоколу, що також підтверджується його підписом. Однак на розгляд справи ОСОБА_1 не прибув, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, Враховуюче вищевикладене, 05.11.2024 року, повно та всебічно дослідивши матеріали справи №2/24/506 від 27.10.2024 року, з'ясувавши всі фактичні обставини та об'єктивно надавши оцінку доказам, відповідно до постанови №24/2855, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 грн. Зауважив, що факт наявності мобільного додатку «Резерв+» не означає, що у ОСОБА_3 був при собі військово-обліковий документ, у тому числі і в електронному вигляді. Звернув увагу суду на те, що із дослідження електронного військово-облікового документу ОСОБА_1 убачається, що він був сформований 03.11.2024 року, тобто після складання протоколу відносно ОСОБА_1 та до дати розгляду справи. Таким чином, підтвердження наявності військово-облікового документу під час здійснення оповіщення ОСОБА_1 у Позивача відсутні (а.с.42-48).
08.05.2025 року судове засідання було відкладено у зв'язку з неявкою Позивача у судове засідання (а.с. 30).
30.05.2025 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що витяг з «Резерву +» ОСОБА_1 датований 03.11.2024 року, і ця дата - є датою формування самого витягу. Разом з цим у цьому ж витязі вказано, що дані уточнені 23.05.2024 року. Тобто на момент складання протоколу та оспорюваної постанови у Позивача був сформований військово-обліковий документ з яким Відповідач міг ознайомитись в незалежності від того чи пред'явив його Позивач з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи (а.с. 63-66).
10.06.2025 року у судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві. Наголосив, що Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №3630 від 29.12.2024 року Позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 . Також Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 16.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 36-37).
10.06.2025 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено перейти до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
2. Мотивувальна частина.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
27.10.2024 року офіцером відділення рекрутингу та комплектування та соціальної підтримки старшим лейтенантом ОСОБА_4 відносно Позивача було складено адміністративний протокол №2/24/506 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. Відповідно до вказаного протоколу 27.10.2024 року, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , офіцером відділення рекрутингу та комплектування та соціальної підтримки старшим лейтенантом ОСОБА_4 було встановлено, що у військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був відсутній при собі військово-обліковий документ, що підтверджується відеозаписом, чим ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3, пп.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (а.с. 55-56).
05.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №24/2855 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. В указаній постанові було зазначено, що Позивачем було порушено абз. 3 п.п.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1487 від 30.12.2022 року, а саме він під час дії в Україні особливого періоду не мав при собі військо-обліковий документ (а.с. 12).
Указану постанову Позивач отримав засобами пощтового зв'язку 25.02.2025 року (а.с.14-15).
Позивач своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні не визнає та просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
Зазначає, що він, на виконання вимог Закону, оновлював дані у застосунку «Резерв +» та пред'явив на вимогу працівників Відповідача електронний військово-обліковий документ.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №3630 від 29.12.2024 року Позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (а.с. 71).
Також Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 16.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 72).
Нормами матеріального та процесуального права України, якими керується суд.
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.ст. 268, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
Системний аналіз приписів КУпАП, які регламентують порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, дозволяє зробити висновок про те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Відповідно до ст.ст.72-74 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування та одержані в порядку встановленому законом.
При цьому, ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.210 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно з ч.3 ст.210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України № 64/2022 та № 69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
На підставі ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», держатель реєстру має право отримати інформацію про військовозобов'язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Відповідно до Примітки до ст. 210 КУпАП Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до п.2 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 - «Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням».
Відповідно до абзацу 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок № 559) затверджено нову форму військово-облікового документа.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який с призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.
Згідно із пунктом 7 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
Відповідно до абзацу другого пункту 82 та пункту 9 Порядку № 559 формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.
Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Висновки суду.
Судом встановлено та Відповідачем не спростовано, що Позивач має сформований за допомогою застосунку Міністерства оборони України для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «РЕЗЕРВ +» військово-обліковий документ, згідно з відомостями у якому, останній 23.05.2025 року уточнив свої дані. 28.10.2024 року Позивач пройшов ВЛК (а.с. 70).
Разом з цим суд відхиляє твердження представника Відповідача, із посиланням на дату формування витягу з указаного електронного військово-облікового документу - 03.11.2024 року, про те, що указаний електронний військово-обліковий документ був відсутній на момент складення 27.10.2024 року відносно Позивача протоколу №2/24/506 про адміністративне правопорушення, з огляду на те, що ця дата є датою формування самого витягу з електронного військово-облікового документу. Разом з цим у цьому ж витязі вказано, що дані уточнені 23.05.2024 року. Тобто на момент складання протоколу та оспорюваної постанови у Позивача був наявний сформований електронний військово-обліковий документ.
Разом з цим матеріали даної адміністративної справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту скоєння Позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме того, що 27.10.2024 року він не мав при собі військово-обліковий документ та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відеозапис події, на який посилається представник Відповідача у відзиві на позовну заяву, суду не надано.
Окрім цього, судом враховано, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №3630 від 29.12.2024 року Позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (а.с. 71).
Також Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 16.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 72).
Разом з тим, суд зазначає, що склад правопорушення повинен в собі містити: суб'єкт правопорушення, суб'єктивну сторону правопорушення, об'єкт правопорушення та об'єктивну сторону правопорушення. Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не містить складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене об'єктивна сторона правопорушення не є встановленою.
Не надано Відповідачем суду і доказів дотримання його працівниками вимог ст.ст.268, 280 КУпАП під час прийняття рішення відносно Позивача. Тобто, Відповідачем не доведено, що при винесенні оспорюваної постанови було дотримано права Позивача, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
Ураховуючи згадані норми чинного законодавства України, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню. Постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
3. Резолютивна частина.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 6-8, 19, 72-77, 241-246, 255, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП №24/2855 від 05.11.2024 року - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 03.09.2025 року.
СуддяВ. П. Цукуров