Справа № 168/637/25
Провадження № 3/168/346/25
02 вересня 2025 року суддя Старовижівського районного суду Волинської області Хаврона О.Й., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 22.06.2025 року серії ЗхРУ №247146, 22.06.2025 близько 18.00 год. на території Старовижівської ОТГ Ковельського району на відстані близько 27000 метрів від державного кордону України на напрямку прикордонного знаку № 024, прикордонним нарядом «Контрольний пост» було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст. 9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути без участі правопорушника, що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП, за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад), вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України», на порушення якої послався в протоколі інспектор прикордонної служби, передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Згідно із ч.1 ст. 23 Закону України «Про державний кордон України», у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1199 від 03.08.1998 «Про контрольовані прикордонні райони» Ковельський район Волинської області включено до переліку районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.
Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим», на виконання вимог Закону України «Про державний кордон України», встановлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
Також вказаною постановою встановлено спеціальний прикордонний режим та заборону вільного в'їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов'язаних з обороною чи охороною державного кордону, в межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів, які надано в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Відповідно до пп.7,8 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 року, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення документом, особу ОСОБА_1 було встановлено за паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданим Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області 25.03.1996 р.
У матеріалах справи, що розглядається, містяться: протокол про адміністративне правопорушення від 22.06.2025 року серії ЗхРУ №247146, копія паспорта громадянина України; письмове пояснення інспектора прикордонної служби від 22.06.2025 про те, що в ході несення прикордонної служби в указаний протоколі час та місці було виявлено ОСОБА_2 без військово - облікових документів, який під час опитування помітно нервував, плутався під час обґрунтування мети перебування в прикордонному районі, та не підтвердив мети слідування до прикордоння. В ході проведення перевірочних заходів офіцерами ПОРВ (з м.д.н.п. Ратне) проведено з'ясовано, що особа мала намір перетнути кордон з території України на територію Республіки Білорусь; схема району виявлення правопорушника на державному кордоні 22.06.2025.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме дії здійснював ОСОБА_1 з метою спроби незаконного перетину державного кордону України, та які б відповідали об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 було виявлено на відстані 27000 м від лінії державного кордону, тобто, на місці, яке в силу наведених положень Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998, не відноситься до прикордонної смуги, яка становить завширшки 5 км від державного кордону, та перебування в якій можливе за наявності спеціального дозволу.
При цьому, саме перебування особи у Ковельському районі Волинської області, який є контрольованим прикордонним районом, на відстані 27 км від державного кордону, що значно перевищує ширину прикордонної смуги, не є свідченням того, що особа мала на меті, будь-яким способом, незаконно перетнути державний кордон України.
Рапорт же інспектора без наявності інших доказів не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту правопорушення.
Таким чином, до протоколу не додано жодного доказу факту вчинення правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 здійснив спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Висновок про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, не може бути зроблено на підставі лише протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту інспектора прикордонної служби.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відтак, проаналізувавши у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібрані інспектором прикордонної служби, суд установив, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, не є доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених обставин та визначення правового врегулювання, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття справи.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 204-1, 280, 283, п.3 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу та події даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. Й. Хаврона