Справа № 715/2534/25
Провадження № 2-а/715/22/25
02 вересня 2025 року с. Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:
судді Цуркана В.В.
секретар судового засідання Майщук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Глибока справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №2391 від 28.03.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Копію вказаної постанови він отримав 25 липня 2025 року у Глибоцькому відділі державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області. Однак, вважає безпідставним та необгрунтованим складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КпАП України, оскільки правил військового обліку він не порушував, у період проведення мобілізації протягом дії правового режиму воєнного стану, а саме 23.06.2024 року він уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг, в тому числі і адресу свого місця проживання.
Отже ним жодним чином не порушено вимоги законодавства України у сфері оборони, оскільки він виконав всі дії щодо вчасного оновлення своїх даних. Зазначає, що його притягнуто за те, що наче б то він будучи військовозобов'язаним під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації не уточнив свої облікові дані.
Разом з тим, він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.07.2010 року. В березні 2025 року він пройшов ВЛК та визнаний придатним до військової служби. Він зареєстрований в застосунку від Міністерства оборони України для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «РЕЗЕРВ +», за яким дані позивача оновлено вчасно. У вказаному застосунку відсутні відомості щодо обліку його, як порушника військового обліку. Відтак, відповідач володіє щодо нього вичерпними обліковими даними. Відтак вважає, що ані вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані вимоги Додатку 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО грудня 2022 року № 1487, не порушував. На підставі викладеного, просить суд поновити йому строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення; скасувати постанову №2391 від 28.03.2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення; справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП - закрити; стягнути із відповідача на його користь сплачений судовий збір.
Ухвалою Глибоцького районного суду від 08 серпня 2025 року, відкрито провадження по справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
22.08.2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Вказують, що Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04,2024 р., № 3633 IX, встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку , зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності ним Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення па офіційну електронну адресу або па офіційний помер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Можливості отримати інформацію про місце фактичного проживання та місце перебування, номери засобів зв'язку га адреси електронної пошти в установах ТЦК та СП відсутня, оскільки відповідних реєстрів не існує. Вищевказані приписи військовозобов'язаним ОСОБА_1 в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 були проігноровані. Позивач не з'являвся вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_2 , персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста вчасно не уточнив. Такі дії (бездіяльність) призвели до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В подальшому, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2391 від 28.03.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов'язок всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Вказане зазначено в позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 18.12.2019 у справі № 158/286/17: «КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Відповідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 статті 210 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 3 цієї ж статті передбачає, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці до даної статті визначено, що: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год.30 хв. 24.02.2022 р.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022 визначено оголосити та провести загальну мобілізацію, в тому числі і на території Чернівецької області, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань. В подальшому, відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» строк проведення загальної мобілізації було продовжено строком на 90 діб (станом на момент розгляду справи).
Згідно абзацу 4 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби, згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Статтею 235 КпАП України визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до вимог абз. 7 ч. 3 ст. 1, абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку. Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Додатком №2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 19 вказаного Поряду визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Підпунктом 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Таким чином, нормами законодавства визначено 60-денний строк для уточнення облікових даних; останній день вказаного строку припадає на 16.07.2024 року.
Згідно пп. 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, зокрема, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Тобто, згідно вказаних вимог позивач до 16.07.2024 року був зобов'язаний уточнити свої облікові дані.
Як вбачається з постанови № 2391 по справі про адміністративне правопорушення, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.
За змістом спірної постанови позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимоги підпункту 10-1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, а саме: не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження
З військового квитка серія НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_1 взятий на облік 05.07.2010.
Надані позивачем докази свідчать про те, що 23.06.2024 року він уточнив персональні дані через електронний додаток «Резерв+».
Надана позивачем копія сформованого електронного військово-облікового документу із мобільного застосунку «Резерв+» містить відмітку «на обліку» та «дані уточнено вчасно», а також дані про звання «солдат», що підтверджує факт оновлення таких даних та виконання вимог закону.
Окрім того, ОСОБА_1 уточнив дані щодо номеру телефону та домашньої адреси.
Відповідачем належними доказами не підтверджено, які саме дані ОСОБА_1 вчасно не уточнив, враховуючи, що в нього наявний електронний військово-обліковий документ, його дані містяться у «Резерв+». Відповідачем також не доведено, що у ТЦК відсутня можливість отримання відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних з Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведені приписи законодавства щодо збирання доказів обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладається законом на відповідача.
В той же час відповідач жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надав.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови № 2391 від 28 березня 2025 року.
Відповідно до ст. 139 КАС України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6-10, 19, 20, 90, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову № 2391 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 28.03.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок та закрити провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 З, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.