Справа № 646/7553/25
№ провадження 2/646/3941/2025
02 вересня 2025 року м.Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Литвинов А.В. розглянувши заяву керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Білодіда Ігоря Миколайовича в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області доПідкопай Людмили Іванівни, фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова Ольга Анатоліївна про визнання недійсним договору дарування, -
встановив:
31 липня 2025 року до Основ'янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Білодіда Ігоря Миколайовича в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_2 , фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова Ольга Анатоліївна про визнання недійсним договору дарування.
Ухвалою судді Основ'янського районного суду міста Харкова від 02.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
До позовної заяви долучено заяву керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Білодіда Ігоря Миколайовича в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою.
Предметом цього спору є визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень та зобов'язання повернути майно відповідачу ФОП ОСОБА_1 з метою подальшого виконання судового рішення у справі № 922/3960/19.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. Подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду. Крім того, вчинення будь-яких дій зі спірним нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це нерухоме майно може бути передано в оренду або відчужено іншим чином. Існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову, межах даної справи.
Позивач також вважає, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об'єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об'єкта нерухомого майна. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Суд, вивчивши клопотання про забезпечення позову та матеріали справи, доходить наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ч. 3 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із наведеного випливає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Як роз'яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор просить визнати недійсним договір дарування від 24.03.2021 р. № 1134, укладений між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Нескородовою О.А. щодо нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частина місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання ОСОБА_2 повернути, а фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частина місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1548261063101).
Підставою для звернення прокурора з позовною заявою стало вибуття зазначених нежитлових приміщень з комунальної власності поза волею територіальної громади
Так, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6 загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частину місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташованих в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1548261063101) є власністю Харківської міської територіальної громади. Встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі № 922/3960/19 задоволено повністю позов в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано пункт 26 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21 лютого 2018 року № 1008/18. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12 липня 2018 року № 5603-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В., і зареєстрований в реєстрі за № 175 та скасувати запис про його державну реєстрацію № 27524987 від 13 серпня 2019 року. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м, розташовані в будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду прийняти вказані приміщення. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі № 922/3960/19 залишено без змін. Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 922/3960/19 касаційні скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і Харківської міської ради залишено без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі № 922/3960/19 залишено без змін. Таким чином, фактичні обставини справи № 922/3960/19 свідчать про те, що спірне нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м, та 1/2 частини місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 належить до об'єктів комунальної власності Харківської міської територіальної громади. Водночас, в ході судового розгляду ОСОБА_1 здійснено відчуження спірних нежитлових приміщень. Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. прийнято рішення № 57260334 від 24.03.2021 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна 1548261063101 за ОСОБА_2 (номер запису 41144547 від 24.03.2021). Підставою для виникнення права власності став договір дарування № 1134, виданий 24.03.2021, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова О.А. Згідно п. 1 договору Дарування № 1134 від 24.03.2021 ОСОБА_1 подарувала, тобто передала безоплатно у власність своїй матері, а ОСОБА_2 прийняла в дар від своєї доньки нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частину місць загального користування №7-:-10, площею 3,9 кв.м, які розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1548261063101.
Таким чином, вищевказане нерухоме майно вибуло із комунальної власності поза межами належної правової процедури.
У відповідності до ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.ст. 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18.01.2017.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, з наведених у клопотанні про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предметом позову у даній справі є витребування нерухомого майна та заявлений позивачем захід забезпечення позову взаємопов'язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом якого вони звернувся до суду.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку про задоволення заяви керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Білодіда Ігоря Миколайовича в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353 ЦПК України, суддя -
Заяву керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Білодіда Ігоря Миколайовича в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Білодіда Ігоря Миколайовича в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_2 , фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова Ольга Анатоліївна про визнання недійсним договору дарування - задовольнити.
Вжити заходів забезпечення позову керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Білодіда Ігоря Миколайовича в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_2 , фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова Ольга Анатоліївна про визнання недійсним договору дарування шляхом:
накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме: - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6 загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частину місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташованих в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1548261063101)
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя: А.В. Литвинов