Справа № 645/4240/24
Провадження № 1-кс/645/453/25
02 вересня 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Немишлянського районного суду міста Харкова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4
підозрюваної ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного Управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221190001044 від 18.07.2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, із вищою освітою, офіційно не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні слідчого відділення ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221190001044 від 18.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
19.07.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 07 листопада 2022 року, №58/2022 від 06 лютого 2023 року, №254/2023 від 01 травня 2023 року, №451/2023 від 26 липня 2023 року, №734/2023 від 06 листопада 2023 року, №49/2024 від 05 лютого 2024 року, №271/2024 від 06 травня 2024 року), в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан.
Так, 18.07.2024, у період часу з 11 год. 30 хв. по 11 год. 45 хв., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах воєнного стану, перебувала біля торгівельних кіосків поблизу будинку № 25 по вул. Амосова у місті Харкові разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому, біля одного з кіосків ОСОБА_5 побачила ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якого був при собі рюкзак, у якому він зберігав свої особисті документи та мобільні телефони. Припускаючи, що в рюкзаку ОСОБА_8 може бути цінне майно, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_8 , поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, групою осіб із ОСОБА_7 . Також, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, діючи умисно, групою осіб, в умовах воєнного стану, та бажаючи діяти саме таким чином, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, виражених у порушенні суспільних відносин у сфері власності, бажаючи їх настання, оцінивши обстановку, що склалася сприятливо для вчинення правопорушення, підійшла разом з ОСОБА_7 до потерпілого ОСОБА_8 та із-за спини здійснила поштовх у спину останнього. Внаслідок поштовху, ОСОБА_8 впав на землю обличчям до низу. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 нанесла не менше 10 ударів в область обличчя та спини ОСОБА_8 , спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя чи здоров'я на момент спричинення. У подальшому, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 відкрито викрали майно потерпілого, а саме рюкзак, який зняли з плеча останнього, в якому знаходились: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідка (замінник військового квитка) на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , гаманець в якому знаходилося 310 гривень купюрами номіналом 1 купюра 200 гривень, 1 купюра 100 гривень та 1 купюра 10 гривень, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мобільний телефон ТМ «Huawey P8 Lite 2017» моделі «PRA-LA1» в чохлі чорного кольору, без сім карти, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , мобільний телефон ТМ «Redme А6» біло-золотистого кольору, без чохла, всередині з сім картою Київстар НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_4 ; IMEI 2: НОМЕР_5 , після чого залишили місце вчинення злочину, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду.
Таким чином, з урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, його тяжкості, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що для досягнення цілей, визначених у ст. 177 КПК України, відносно підозрюваної ОСОБА_5 має бути обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що відносно останньої вже був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який вона порушила, змінивши місце проживання та не повідомивши про це слідчого та прокурора, а також на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 177 КК України.
Адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити в його задоволенні та обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування своїх заперечень захисник зазначив, що підставою зміни місця проживання ОСОБА_5 після обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стали неналежні умови проживання за місцем реєстрації, оскільки після обстрілу району, в якому проживає підозрювана, було пошкоджено її житло. Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_5 не переховувалась та фактично переїхала мешкати до своєї матері 1939 року народження, яка через похилий вік погано чує та бачить, та фактично є інвалідом, та потребує стороннього догляду. Зазначив, що ОСОБА_5 не збирається переховуватись від органів досудового розслідування та суду, буде вчасно з'являтися за викликом. Також посилався на недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просив в якості доказів долучити до матеріалів справи письмові докази на підтвердження позиції сторони захисту.
Підозрювана ОСОБА_5 підтримала думку адвоката та заперечувала проти задоволення клопотання. Також вказала, що вимушена була змінити місце проживання в жовтні 2024 року через наведені захисником обставини. Також стверджує, що орган досудового розслідування має її контактні дані., але жодних викликів засобами телефонного зв'язку за цей період часу не надходило.
Допитана в якості свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є матір'ю підозрюваної ОСОБА_5 , пояснила слідчому судді, що як тільки помер її чоловік - батько ОСОБА_5 , її донька переїхала проживати до неї за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки свідок практично нічого не бачить через катаракту та погано чує, а також потребує сторонньої допомоги., оскільки через похилий вік та стан здоров'я не здатна себе обслуговувати самостійно. Стверджувала, що повних догляд за нею здійснює її донька ОСОБА_5 ..
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, приходить до такого висновку.
Встановлено, що СВ ВП №2 ХРУП№ 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12024221190001044 від 18.07.2024 року щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що18.07.2024 (в період дії воєнного стану), у період часу з 11 год. 30 хв. по 11 год. 45 хв., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах воєнного стану, перебувала біля торгівельних кіосків поблизу будинку № 25 по вулиці Амосова у місті Харкові разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому, біля одного з кіосків, ОСОБА_5 побачила ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якого був при собі рюкзак, у якому він зберігав свої особисті документи та мобільні телефони. Припускаючи, що в рюкзаку ОСОБА_8 може бути цінне майно, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_8 , поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, групою осіб із ОСОБА_7 . Також, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, діючи умисно, групою осіб, в умовах воєнного стану, та бажаючи діяти саме таким чином, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, виражених у порушенні суспільних відносин у сфері власності, бажаючи їх настання, оцінивши обстановку, що склалася сприятливо для вчинення правопорушення, підійшла разом з ОСОБА_7 до потерпілого ОСОБА_8 та із-за спини здійснила поштовх у спину останнього. Внаслідок поштовху, ОСОБА_8 впав на землю обличчям до низу. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 нанесла не менше 10 ударів в область обличчя та спини ОСОБА_8 , спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя чи здоров'я на момент спричинення. У подальшому, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 відкрито викрали майно потерпілого, а саме рюкзак, який зняли з плеча останнього, в якому знаходились: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідка (замінник військового квитка) на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , гаманець в якому знаходилося 310 гривень купюрами номіналом 1 купюра 200 гривень, 1 купюра 100 гривень та 1 купюра 10 гривень, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мобільний телефон ТМ «Huawey P8 Lite 2017» моделі «PRA-LA1» в чохлі чорного кольору, без сім карти, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , мобільний телефон ТМ «Redme А6» біло-золотистого кольору, без чохла, всередині з сім картою Київстар НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_4 ; IMEI 2: НОМЕР_5 , після чого залишили місце вчинення злочину, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду.
18.07.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Вказаний злочин, згідно з положеннями ст. 12 КК України, є тяжким.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
На даній стадії досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_10 підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, що підтверджується: висновком експерта, даними протоколів огляду місця події, показами свідків.
Європейський Суд з прав людини у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На сьогодні, підозра, пред'явлена ОСОБА_5 , ґрунтується на наступних матеріалах кримінального провадження: протоколі огляду місця події від 18.07.2024 року; протоколі допиту потерпілого ОСОБА_8 від 18.07.2024 року; протоколах допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від 19.07.2024 року; протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.07.2024 року; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_8 від 22.07.2024 року.
Сторона обвинувачення вважає, що даному випадку існують ризики, передбачені п.п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Проте, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків та потерпілого.
Так, стосовно ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню або ж створить загрозу суспільству.
Так слідчий суддя приходить до висновку, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведений, в зв'язку з тим, що підозрювана ОСОБА_5 , усвідомлюючи реальну можливість та побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як санкція ч.4 ст. 186 КК України передбачає позбавлення волі на значний строк, а також враховуючи те, що перебуваючи під домашнім арештом підозрювана змінила фактичне місце проживання з об'єктивних причин, однак всупереч вимог закону не повідомила орган досудового розслідування про зміну свого місця мешкання.
Стосовно ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя вбачає ймовірність можливості підозрюваного незаконно впливати на учасників кримінального провадження, зокрема, оскільки підозрюваному під час досудового розслідування в рамках чинного законодавства надано копії відповідних процесуальних документів, в яких містяться дані свідків, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження.
Щодо ризиків, передбачених п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то їх суд вважає недоведеними на даній стадії досудового розслідування, оскільки матеріали клопотання не містять відомостей на підтвердження доводів слідчого щодо наявності вказаних ризиків.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, визнаним судом підтвердженими.
Так, підозрювана ОСОБА_5 , згідно з матеріалами клопотання, раніше не засуджувалася, має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, є особою працездатною, працює без офіційного працевлаштуванні, має незакінчену вищу освіту, має на утриманні матір похилого віку ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка за віком та станом здоров'я потребує стороннього догляду, який здійснює ОСОБА_5 ..
При вирішенні питання щодо можливості застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті (тобто, наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 ч. 1 цієї статті (тобто, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладання яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , у зв'язку з відсутністю в клопотанні належного обґрунтування стороною обвинувачення обрання відносно підозрюваної запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом із п'яти видів запобіжних заходів, визначених у ст. 176 КПК України.
Надані стороною обвинувачення дані не свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання ризиків, доведених в судовому засіданні.
Виходячи з наведеного, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, а також з урахуванням вказаних вище ризиків, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, слідчий суддя вважає можливим застосувати до підозрюваної більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначено в клопотанні, у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням обов'язків, передбачених в ст. 194 КПК України.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5 є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично остання проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою місця проживання її матері: АДРЕСА_2 , тому слідчий суддя вважає за можливе визначити адресу цілодобового домашнього арешту за фактичним місцем проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 .
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 196, 206, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного Управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 та заборонити підозрюваній залишати житло за вказаною адресою без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожним викликом до слідчого, який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади за наявності свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії даної ухвали на 60 (шістдесят) днів - до 02.11.2025 року (включно).
Роз'яснити підозрюваній
ОСОБА_15 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органів Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваної, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу направити для виконання до органів поліції за місцем проживання підозрюваної через прокурора Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.09.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1