Справа № 643/14106/25
Провадження № 1-кс/643/4693/25
29.08.2025 м. Харків
Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_4 від 30.06.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42016220000000350 від 07.04.2016, -
встановив:
До слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова 22.08.2025 надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 30.06.2025 про відмову у визнанні потерпілим.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що умовою винесення постанови про відмову у визнанні потерпілим є наявність очевидних та достатніх підстав для цього з їх підтвердження відповідними доказами. Відтак вважає, що висновок слідчого щодо відмови у визнанні потерпілим зроблено передчасно. Оскаржувана постанова слідчого містить загальне посилання на положення ст. 55 КПК України щодо відсутності даних, які б свідчили про завдання моральної, фізичної та майнової шкоди. З мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що слідчим не здобуто будь-яких об'єктивних даних про спричинення шкоди.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 22.08.2025 заявнику поновлено строк звернення до суду, за скаргою відкрито провадження, призначено дату та час судового засідання, від слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, витребувано матеріали кримінального провадження № 4202322000000049 від 20.02.2023.
Через канцелярію витребувані матеріали кримінального провадження надійшли до слідчого судді 28.08.2025 (вх. № 44441/25).
Заявник скарги ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, просив про розгляд матеріалів скарги без його участі.
Уповноважена особа Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, до суду не з'явилась. Неявка суб'єкта оскарження не є перешкодою для розгляду скарги, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України.
У зв'язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.
Слідчий суддя, ознайомившись з матеріалами скарги, дослідивши матеріали витребуваного кримінального провадження, оцінивши докази, дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 9 КПК України передбачає, що слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно норми ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Слідчим суддею встановлено, що висновки слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим були предметом судового дослідження, результатом якого був висновок про скасування постанови, об'єктивований в ухвалі слідчого судді від 30.06.2025 у справі № 643/8164/25, провадження № 1-кс/643/2811/25, котра набрала законної сили, з мотивувальної частини якої вбачається, що заявник скарги звертався до слідчого із заявою від 19.05.2025 про залучення ОСОБА_3 до кримінального провадження № 42016220000000350 як потерпілого.
Слідчому судді у матеріалах скарги не надано нових доводів, яким би не була надана оцінка, не міститься таких і в матеріалах витребуваного кримінального провадження.
У кожному окремому випадку слідчий суддя оцінює предмет звернення та застосовує до особи таку належну процедуру, перспектива застосування якої дасть змогу досягти завдань конкретного кримінального провадження та не дозволить витратити процесуальний ресурс держави без належних на то підстав.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК України).
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України).
Відповідно до системного аналізу норм ст. ст. 36, 40 КПК України випливає, що прокурор та слідчий є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Тобто способи судового контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування (постанова ВП ВС від 04.04.2019 у провадженні № 11-945сап18).
Наведене цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Аль Фаєд проти Франції» (заява № 38501/02) від 02.10.2007 зазначив, що розбіжності, що виникали між слідчими та заявником, не вказували на існування недоліків чи перешкод, які б завадили компетентним органам з'ясувати ці обставини. Окрім того, невдоволення заявника рішеннями, схвалюваними суддями, слідчими під час провадження, не були достатньою підставою для визнання несправедливості процесу у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З матеріалів скарги та матеріалів кримінального провадження не вбачається необхідності відходу слідчим суддею від усталеної практики судового контролю.
Враховуючи викладене вище, керуючись загальними засадами кримінального провадження, з метою виконання його завдань в рамках належної правової процедури, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга заявника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 22, 26, 110, 243, 244, 284, 303 - 307, 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_4 від 30.06.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42016220000000350 від 07.04.2016 - відмовити.
Матеріали кримінального провадження № 42016220000000350 від 07.04.2016 повернути до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 03.09.2025 о 10:10.
Слідчий суддя ОСОБА_1