Справа №2011/10256/12
Провадження № 6/638/413/25
02 вересня 2025 року м.Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Теслікової І.І.,
секретар судових засідань - Зубко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала Сергія Володимировича, боржник: ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Укрсиббанк», заінтересована особа ОСОБА_2 , про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку,
01 вересня 2025 на розгляд до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло вищевказане подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В., в якому останній просить суд звернення стягнення на квартиру ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1460962463101).
В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні приватного виконавця Цимбала С.В. перебуває виконавче провадження №73155142 по виконанню дублікату виконавчого листа виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 13.09.2021 року у справі №2011/10256/12, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором в сумі 110 562,48 доларів США. Рішення суду на виконання якого видано дублікат виконавчого листа на даний час не виконано, заборгованість не погашено. В рамках виконавчого провадження встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладеним з АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_1 за договором іпотеки від 16.05.2008р. за №1646 передав в іпотеку АТ «УКРСИББАНК» квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Записи про іпотеку та її обтяження були внесені до реєстрів 16.05.2008р. за №7202889 (запис про іпотеку), №7202842 (запис про заборону). 17.08.2017 заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/9939/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 було визнано недійсним договір іпотеки від 16.05.2008 року, який укладався між АКІБ «УкрСиббанк» (на даний час АТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 . На виконання рішення суду про визнання договору іпотеки недійсним, з реєстру речових прав на нерухоме майно було виключено записи про іпотеку АТ «УКРСИББАНК» та її обтяження. 12.04.2018 іпотечна квартира була відчужена за договором купівлі продажу ОСОБА_2 . Згоди ОСОБА_1 на продаж предмета іпотеки АТ «УКРСИББАНК» не надавало. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.03.2019 року у справі №638/9939/17 було скасовано заочне рішення у справі №638/9939/17. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.10.2020 року у справі №638/9939/17 провадження закрито на підставі залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду. В зв?язку з тим, що рішення суду у справі №638/9939/17 було скасовано, а розгляд справи припинено, 05.08.2019 року за заявою АТ «УКРСИББАНК» в реєстрі речових прав на нерухоме майно було поновлено записи про іпотеку та її обтяження. Отже іпотека АТ «УКРСИББАНК» не припинилася та є чинною. В зв?язку з тим, що іпотекодержатель АТ «УКРСИББАНК» не надавало своєї згоди на продаж іпотечної квартири, за приписами статей 9, 12 Закону України «Про іпотеку» договір купівлі продажу предмету іпотеки від 12.04.2018р. за яким ОСОБА_2 придбав квартиру є нікчемним. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку та оренду без згоди іпотекодержателя є недійсним. Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Враховуючи нікчемність договору купівлі продажу квартири від 12.04.2018р. та чинність іпотеки АТ «УКРСИББАНК», іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. При цьому боржник ОСОБА_1 не втратив право власності на іпотечну квартиру так як договір купівлі продажу за яким квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 є нікчемним та не створив жодних юридичних наслідків, як для сторін цього договору так і для третіх осіб, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. Після укладання договору купівлі продажу 12.04.2018р. запис про право власності ОСОБА_1 з реєстру речових прав на нерухоме майно було вилучено та новим власником зазначено ОСОБА_2 . Отже право власності ОСОБА_1 на іпотечну квартиру що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на даний час не зареєстровано в реєстрі
речових прав. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 . Отже, у власності боржника перебуває нерухоме майно - квартира, право власності на яке не зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.11 ст. 440 ЦПК України, суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд подання за його відсутності.
Дослідивши подання та долучені до нього матеріали, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 15 серпня 2023 року Дзержинським районним судом м.Харкова було видано дублікат виконавчого листа Дзержинського районного суду у справі №2011/10256/12, згідно якого 26 березня 2013 року було розглянуто справу за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, та вирішено судом: стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 . ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №113460000 від 16.05.2008 року на р/р НОМЕР_4 в АТ "УкрСиббанк", код ЄДРПОУ, МФО 351005 в розмірі 110 562.48 (сто десять тисяч п?ятсот шістдесят дві грн. 48 коп.)
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В. від 26.10.2023, відкрито виконавче провадження №73155142, з виконання виконавчого листа №2011/10256/12, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, боржник ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» 110562 доларів 48 центів США.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.08.2017 у справі №638/9939/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 було визнано недійсним договір іпотеки від 16.05.2008 року, який укладався між АКІБ «УкрСиббанк» (на даний час АТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 . На виконання рішення суду про визнання договору іпотеки недійсним, з реєстру речових прав на нерухоме майно було виключено записи про іпотеку АТ «УКРСИББАНК» та її обтяження.
12.04.2018 іпотечна квартира була відчужена за договором купівлі продажу ОСОБА_2 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.03.2019 року у справі №638/9939/17 було скасовано заочне рішення у справі №638/9939/17.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.10.2020 року у справі №638/9939/17 цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ПАТ «Укрсиббанк» про визнання договору недійсним залишено без розгляду.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.08.2025, квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири серія та номер 615 від 12.04.2018.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №176151761 від 02.08.2019 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №176276053 від 05.08.2019, 16.05.2008 на квартиру АДРЕСА_2 було накладено обтяження у зв'язку підписанням договору іпотеки 16.05.2008 між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк» для забезпечення виконання зобов'язання до 16.05.2029 у розмірі 16.05.2029.
Відповідно до ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ст. 1, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 цього Закону).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів, щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи, щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Застосування судом ч. 10 ст. 440 ЦПК України та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише тоді, коли виконавець вичерпав усі можливі заходи, які передбачені законом, щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства суд приходить до переконання, що звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, можливе тільки за умови належного проведення виконавчих дій, достовірного встановлення належності цього майна боржнику та встановлення відсутності у боржника коштів чи іншого рухомого чи нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, на час розгляду подання приватним виконавцем не подано доказів наявності чи відсутності в боржника ОСОБА_1 грошових коштів, рухомого майна чи інших цінностей достатніх для задоволення вимог стягувача, доказів звернення до банківських установ про наявність у боржника коштів на рахунках у банківських установах, не накладено арешт майна (коштів) боржника для забезпечення реального виконання рішення. Також суду не подано доказів вжиття приватним виконавцем всіх необхідних заходів для встановлення інформації наявності чи відсутності у боржника коштів чи іншого нерухомого майна достатніх для задоволення вимог стягувача.
Крім того, суду не подано належних і допустимих доказів щодо ухилення боржника від виконання виконавчого листа в добровільному порядку, оскільки суду не подано доказів одержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також, слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про звернення стягнення на нерухоме майно, виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного/приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно.
Доводи приватного виконавця, про те, що боржником було здійснено відчуження права власності на квартиру, яка перебувала під іпотекою є безпідставними.
Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що за вказаним поданням приватний виконавець звернувся не провівши належним чином перевірку майнового стану боржника ОСОБА_1 , зокрема щодо наявності у боржника рахунків в банках, наявність нерухомого майна на час розгляду справи, приватним виконавцем не доведено факт того, що у боржника на час звернення до суду, недостатньо грошових коштів або нерухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача, що в свою чергу підлягає обов'язковому доведенню, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу, а тому суд не знаходить підстав для задоволення подання приватного виконавця.
Керуючись ст.ст.259-261,353,440, ЦПК України, суд, -
Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала Сергія Володимировича, боржник: ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Укрсиббанк», заінтересована особа ОСОБА_2 , про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Суддя І.І.Теслікова