Справа №: 398/5297/25
провадження №: 2-а/398/167/25
Іменем України
"03" вересня 2025 р. м.Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Голосеніна Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Олександрійського відділу державної виконавчої служби вОлександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про арешт коштів боржника,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Олександрійського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Каунової В.М. при примусовому виконанні постанови серії ЕНА № 5159219 щодо неповідомлення у порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та відкриття виконавчого провадження ВП № 78827878 та скасувати постанову державного виконавця від 12.08.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 78827878 при примусовому виконанні постанови серії ЕНА № 5159219, виданої 06.07.2025 Олександрійським районним відділом поліції ГУНП в Кіровоградській області.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що даний позов слід передати на розгляд до іншого суду, виходячи з наступного.
У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень врегульовано у статтях 298-305 у розділі V КУпАП.
Зокрема, у статті 304 КУпАП передбачено, що питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
У статті 305 КУпАП передбачено, що контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.
Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця як окремої категорії адміністративного спору.
Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
З матеріалів справи слідує, що позивач оскаржує постанови державного виконавця у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 757/62025/17.
Аналіз наведених правових положень у сукупності з обставинами цієї справи дають підстави для висновку, що даний спір з приводу оскарження дій державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого документа - постанови, виданої органом поліції у справі про адміністративне правопорушення у порядку КУпАП, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки КУпАП не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц (провадження № 14-431цс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 824/297/18-а.
Разом з тим, розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначено статтею 20 КАС України.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Пунктами 1-3 ч. 1 ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Відповідно до ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Таким чином, згідно зазначених норм КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні справи даної категорії у разі виконання державним виконавцем рішень, ухвалених такими судами у порядку КАС України.
Оскільки виконавчий документ було видано Олександрійським районним відділом поліції ГУНП в Кіровоградській областіу справі про адміністративне правопорушення, дана справа не підсудна Олександрійському міськрайонному суду Кіровоградської області як адміністративному суду.
Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС Україниокружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу, є підставою для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 21.07.2019 у справі №855/306/19, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.
Наведені обставини свідчать, що Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області як адміністративний суд є неповноважним судом для розгляду та вирішення даної справи з огляду на її предметну підсудність.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції ( підсудності) іншого суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського відділу ДВСвОлександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про арешт коштів боржника належить передати на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.20, 29, 30, 171, 248, 256 КАС України, суддя
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського відділу державної виконавчої служби вОлександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про арешт коштів боржника передати за підсудністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул.Велика Перспективна, 40).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Т.В. Голосеніна