Вирок від 03.09.2025 по справі 397/1112/24

Справа № 397/1112/24

н/п : 1-кп/397/86/25

ВИРОК

Іменем України

03.09.2025 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого- судді - ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

потерпілої - ОСОБА_5

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6

обвинуваченої - ОСОБА_7

захисника - адвоката ОСОБА_8

представника цивільного позивача -адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Олександрівка кримінальне провадження №12024120000000702 від 23.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, незаміжньої, не працюючої, не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, зареєстрована та фактично проживає АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

22.06.2024 ОСОБА_7 керувала технічно-справним автомобілем «BMW 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , в порушення п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), (п.2.1 Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії) взагалі не маючи посвідчення водія будь-якої категорії та достатніх навичок водіння транспортним засобом, рухалася по автомобільній дорозі Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв з боку смт Олександрівка у напрямку м. Кропивницький.

Керуючи вищевказаним транспортним засобом, водій ОСОБА_7 проявила власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушила вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР (п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…. і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху.

Під час подальшого руху, на території Олександрівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_7 цілеспрямовано порушуючи законодавство України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, нехтуючи вимогами п.п. 12.6 (ґ) та 12.9 (б) ПДР (п. 12.6 Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51 "Початок населеного пункту" дозволяється рух із швидкістю: ґ) … на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год., п. 12.9 Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7 … цих Правил), рухалася автомобільною дорогою за межами населеного пункту зі швидкістю 110 км/год. (показники спідометра автомобіля), яка значно перевищувала максимально дозволену та допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги (не більше 90 км/год.).

Так, близько о 20 год. 00 хв. ОСОБА_7 , рухаючись у вищевказаному напрямку, перед початком виконання маневру обгону невстановленого вантажного транспортного засобу, не переконалася у відсутності автомобілів на смузі зустрічного руху, чим грубо порушила вимоги п.п. 1.2, 10.1 та 14.2 (в) ПДР (п. 1.2. В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; 14.2 Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані), де в цей час в межах своєї смуги зі сторони м. Кропивницький у напрямку смт Олександрівка, рухався автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким у подальшому на відстані 3,18 м до краю дороги та 18 км + 750 м автомобільної дороги Н-14 допустила зіткнення.

Таким чином, ОСОБА_7 діючи з протиправною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, значно перевищила дозволену та допустиму швидкість керованого нею автомобіля, при цьому не маючи навиків водіння, без нагальної на те потреби, не пов'язаної із забезпеченням дорожнього руху України, здійснила виїзд на зустрічну смугу руху, розпочавши небезпечний маневр обгону попутного транспортного засобу, чим створила аварійну ситуацію зустрічному транспортному засобу, що у подальшому призвело до їх зіткнення.

Тобто, грубе порушення водієм ОСОБА_7 вищевказаних вимог ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої: пасажир автомобіля «BMW 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 29 від 12.07.2024, отримала тілесні ушкодження у вигляді: а) черепно-мозкової травми, у вигляді крововиливів під павутинні оболонки в лобових і скроневих частках по верхнє-боковій з переходом на нижню поверхню; б) закритий перелом задньої дужки першого шийного хребця з підвивихом зуба другого шийного хребця в між хребцевий отвір; в) закритої тупої травми грудної клітки з переломами ребер справа - 1, 2, 3, 4 по біля грудинній, 3 - по переднє-пахвовій лінії, 7 - по задній паховій лінії, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 - по лопатковій лінії з пошкодженням пристінкової плеври, 1, 2, 3, 4, 5, 6 - по біля хребтовій лінії; зліва - 2, 4 - по середнє-ключичній лінії, 2, 3, 4, 5, 6, 7 - по передній пахвовій лінії, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 - по задній пахвовій лінії з пошкодженням пристінкової плеври, відрив дуги аорти в місці переходу в грудний відділ, розрив середнього і нижнього бронхів правої легені, забій тканини правої і лівої легені, крововиливи в праву і ліву плевральну порожнини; г) закритої тупої травми черевної порожнини з розривами та забоєм тканини правої та квадратної часток печінки, крововиливів в ворота селезінки, в клітковину правого наднирника та правої нирки, в печінково-шлункову зв'язку, крововиливу в черевну порожнину; відкритого багато уламкового перелому кісток тазу, підголовчатого перелому шийки правої стегнової кістки, багато уламкового перелому правої вертлюжної впадини, масивної рани в правій паховій ділянці з переходом на сідничну складку і бокову поверхню тазу, рани на правій сідниці по задній поверхні; д) закритого перелому правої плечової кістки в нижній третині; е) відкритих переломів в ділянці правого і лівого гомілково-ступневих суглобів по зовнішніх поверхнях з переломами переднього краю суглобових поверхонь правої і лівої великогомілкових кісток; є) садна на правому стегні по зовнішній поверхні, синця в лівій ліктьовій ямці, які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля. Вище вказані тілесні ушкодження, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

За таких обставин, своїми діями ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні вину у скоєному визнала, надала суду покази, разом з тим, посилаючись на ст. 63 Конституції України відмовилася відповідати на запитання суду, прокурора, потерпілої та представника потерпілої. ОСОБА_7 показала, що з 18.06.2024 до 22.06.2024 перебувала разом із загиблою в м. Києві, бачилися та спілкувалися. В суботу, в день ДТП, ними було прийняте різке рішення поїхати до м. Кривого Рогу. Вони зібралися і сіли в автівку до обвинуваченої « ОСОБА_13 » та виїхали. Дорогою заїхали до сина ОСОБА_12 - ОСОБА_14 . Обвинувачена почекала ОСОБА_12 приблизно 40 хв та вони поїхали до м. Кривий Ріг. Сину загиблої було відомо що його мати їхала саме з ОСОБА_7 , але чому він в показах зазначив, що вона була з іншими людьми їй не зрозуміло. Коли їхали по дорозі то ОСОБА_12 сиділа на пасажирському сидінні, розклала його, лягла, зняла взуття, намагалася заснути, а обвинувачена була за кермом. Як вони доїхали до місця ДТП вона не пам'ятає. Далі йшла фура і вона почала виходити на обгін, тому що на зустрічній смузі нікого не було. Коли вона, здійснюючи обгін, доїхала до центру фури то на неї вилетів ОСОБА_15 . Вона відразу почала викручували руль вліво на обочину зустрічної смуги. ОСОБА_15 почав рухатися «туда-сюда» і потім також вивернув на свою обочину, а коли вона хотіла більше дати щоб не злетіти в кювет то ОСОБА_16 вивернув своїм пасажиром на її пасажира, де і була ОСОБА_17 . В автомобілі водія ОСОБА_18 пасажира не було. ЇЇ автомобіль, повернуло три чи чотири рази назад, але обвинувачена чітко пам'ятає що ДТП відбулося не на зустрічній смузі, а на узбіччі. Це зрозуміло було по траєкторії як стояв автомобіль ОСОБА_19 , а її викинуло в ліс. Коли сталася ДТП вона пам'ятає глухий стук і темряву, не знає скільки перебувала без свідомості, далі почала приходити до тями, бачила автомобіль, людей та не розуміла що сталося, у вухах пищало. Коли прийшла до тями то згадала що була не сама та побігла до автомобіля, звала ОСОБА_20 . Також пам'ятає, що ОСОБА_16 ходив та кричав що тільки купив автівку і втратив її, але обвинуваченій було до цього байдуже. Фізично було нереально пролізти до ОСОБА_21 в автомобіль і вона почала якось лізти туди та кричала щоб поміряли їй пульс. Поряд був якийсь чоловік та почав їй казати щоб вона не чіпала її бо вона вже труп. Обвинувачену почали відтягувати від авто, швидкої допомоги та поліції ще не було, були лише очевидці події, вона та ОСОБА_16 . У неї були фізичні ушкодження і їй необхідно було до лікарні. З приводу розповідей про те, як вона їхала по дорозі, то вона не розуміє чому зроблений такий висновок з показів декількох людей. Потім приїхала поліція почала її питати, але в неї був шок, психологічний, травматичний, тобто був стан «ступора». Вона не могла стверджувати що це не вона була за кермом і взагалі тут не при справі, такого не було. Стосовно того, що вона бігала і ловила автомобілі, щоб поїхати з місця події, то не знає що на це відповісти, оскільки весь час перебувала біля автомобіля. Приїхала поліція, вона надавала документи, повідомляла інформацію про загиблу ОСОБА_12 , просила щоб повідомили близьких та знайшли сумку ОСОБА_21 . Можливо через ці слова і зробили висновок що вона шукала якусь сумку, щоб її забрати. Також повідомила що в автомобілі залишився її телефон, ОСОБА_16 заліз у автомобіль та подав їй два телефони, тобто він дістав телефон загиблої ОСОБА_12 та телефон обвинуваченої. Із речей ОСОБА_22 у неї був телефон та футляр з під окуляр. Приїхала швидка її посадили в карету швидкої допомоги і вони поїхали до обласної лікарні в м. Кропивницький. Її запитали чи буде вона госпіталізуватися, але вона відмовилася. Вийшла з лікарні сіла на парапет і почала плакати, підійшла жіночка сказала їй що необхідно пройти медичний огляд, далі втратила свідомість. Знімала відео в лікарні, але до того як вийшла на вулицю. ЇЇ поклали на стіл зашили рану, зробили знімки, МРТ, лікар сказав що в неї струс мозку, назвав всі травми які записані в довідці. В лікарні був патрульний якому вона надавала покази, а він записував на телефон, сказав що як буде необхідно то з нею зв'яжуться. З лікарні її забрали друзі до м. Кривого Рогу. Спочатку перебувала у сім'ї знайомих, потім її забрав батько. Телефон загиблої ОСОБА_21 був в її сумці, вона була в такому стані що нічого не робила, не їла, просто спала. Потім їй зателефонував ОСОБА_23 - син загиблої ОСОБА_21 , розпитував що сталося та при яких обставинах, вона відповіла що ОСОБА_21 загинула, але при яких обставинах не відповіла. Повідомила йому що в неї знаходяться речі ОСОБА_21 . Далі ОСОБА_24 , із своїм товаришем ОСОБА_25 приїхали до неї та забрали речі загиблої. Весь час ОСОБА_25 - товариш ОСОБА_14 , наголошував що він думав що це не вона була в ДТП, бо йому ОСОБА_24 казав що його мама розбилася з людиною, яка купляла разом з ними Touareg і що пропало 15 тисяч доларів. Спочатку було 15 тисяч доларів, потім потерпіла ОСОБА_26 вирішила що повинно бути 13 тисяч доларів, потім 12 тисяч, потім 3,6 тисяч доларів, потім 7 тисяч доларів, потім 6 тисяч доларів, вона постійно придумувала суму. Вона весь час підтримувала контакт із слідчою, у неї був адвокат, але цього адвоката знали потерпіла і її брат та сказали щоб він вийшов із справи бо вони її посадять. Батьку обвинуваченої потерпіла сказала що вона вкрала 13 тисяч доларів, були погрози зі сторони потерпілої, але вона особисто їх не чула, це передавав її адвокат. Вона хотіла вийти на зв'язок із потерпілою, але адвокат їй сказав що потерпіла не хоче її бачити і чути. Вона вирішила що не буде телефонувати потерпілій і її брату. Адвокат повідомив що потерпіла не хоче її бачити на похоронах, тому вона послала від себе людину на похорон з квітами та на кладовище до ОСОБА_21 . Її батько зустрічався з потерпілою, з адвокатами та обговорювали суму яку повинні сплатити. Вона не знала що її батьки будуть платити потерпілій сім тисяч доларів, вважає що за пам'ятник сто відсотків необхідно віддати, а все інше і моральна шкода як вирішить суд. Останню суму яку вона пам'ятає називала потерпіла це було три тисячі доларів, потім сказала сім тисяч доларів. Вона не брала сумки з автомобіля і ніяких коштів загиблої ОСОБА_12 , але її батьки все ж таки виплатили потерпілій сім тисяч доларів і дали кошти за пам'ятник. Які були домовленості вона не знає, спочатку потерпіла не мала претензій, заявляла щоб її звільнили з-під варти, а далі повідомила що її не звільнили через те, що вона в слідчому ізоляторі сказала що виїде за кордон, але такого не було.

Суд при ухваленні цього вироку виходить з того, що відповідно до ст. 62 Конституції України, кожна особа, до моменту ухвалення обвинувального вироку, вважається невинуватою у вчиненні злочину. Це є основоположним принципом правової держави, що забезпечує права людини на захист і справедливе судочинство. Кожен обвинувачений має право на презумпцію невинуватості, що передбачає, що саме обвинувачення має довести вину особи. Важливим є те, що особа не зобов'язана доводити свою невинуватість, адже обов'язок доведення вини лежить на стороні обвинувачення. Тільки тоді, коли винуватість особи буде доведена поза розумним сумнівом, може бути ухвалений обвинувальний вирок, що відповідає вимогам справедливості та законності.

Такий підхід до кримінального судочинства є важливим, оскільки він гарантує кожній людині рівність перед законом та захист від необґрунтованих звинувачень. Суд, у свою чергу, повинен не лише оцінювати докази, але й застосовувати принципи справедливості, розглядаючи кожен доказ з огляду на його належність та допустимість, а також переконливість і взаємозв'язок з іншими доказами.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Важливою складовою процесуального права є те, як суд оцінює надані докази. Суд не обмежується лише формальним розглядом окремих доказів, а здійснює їх оцінку в сукупності. Це означає, що жоден доказ не має бути розглянутий ізольовано, і їх зв'язок між собою має допомогти суду сформувати об'єктивну картину подій. Кожен доказ має бути перевірений на предмет його відповідності вимогам закону та його здатності підтвердити певні обставини справи.

Цей підхід дозволяє забезпечити об'єктивність судового розгляду та гарантує, що винність обвинуваченої буде доведена у відповідності до вимог законодавства, а її права на справедливий судовий процес будуть належно захищені.

За таких обставин, суд, вислухавши показання обвинуваченої, потерпілої та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши доводи сторони обвинувачення та захисту, дійшов висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, доведена нижченаведеними належними та допустимими доказами у сукупності. Дії ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковані правильно.

Потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що вранці в день події 22.06.2024 телефонувала своїй матері потерпілій ОСОБА_12 , однак остання не повідомляла її про те, що буде виїзжати з м. Києва до м. Кривого Рогу. Цього ж дня десь біля 17.45 год. її мати під'їхала до її рідного брата в м. Києві та привезла йому гроші. Брату повідомила що вона на автомобілі, хто знаходився за кермом її брат не бачив, оскільки скло було затоноване. ОСОБА_27 пояснила братові що за нею приїхали клієнти, яким вона надавала юридичні послуги і вона буде їхати до м. Кривого Рогу у справах. Потерпілій зателефонував її брат та сказав що мама поїхала на автомобілі чорного кольору. Цього дня потерпіла телефонувала своїй мамі неодноразово, також близько 22.00 - 23.00 год, однак остання на дзвінок не відповідала. Наступного дня 23.06.2024 знову телефонувала мамі, однак остання на дзвінки не відповідала. Увечері 23.06.2024 брат зателефонував її чоловіку та повідомив що йому телефонували друзі, які підвозили дівчину на ім'я ОСОБА_28 і остання їм повідомила що її пасажирка «Галина юрист» загинула при ДТП. Таким чином потерпілій стало відомо про загибель своєї матері ОСОБА_12 . В понеділок вони з братом поїхали в м.Кропивницький забрали речі мами, а в с-щі Олександрівка впізнали її труп. На місці ДТП знайшли її телефон. Інший телефон та ключі від автомобіля їм передала обвинувачена ОСОБА_7 . Увесь час телефон загиблої знаходився у обвинуваченої, яка не повідомила потерпілу про загибель її матері. На запитання прокурора чи спілкувалася з нею обвинувачена після ДТП і чи просила пробачення потерпіла пояснила, що після проведення експертизи була вручена підозра ОСОБА_7 та взято її під варту, після цього її батько з адвокатом зустрічався з потерпілою, однак розмова була не дуже гарна, ніхто вибачення не просив. Пояснила, що батьки обвинуваченої сплатили їй кошти, які вона витратила на похорони мами та пам'ятник в розмірі 160 000,00 грн, а також повернули кошти в розмірі 7000 доларів США, які обвинувачена забрала після ДТП у її загиблої мами. Батько обвинуваченої обіцяв відшкодувати моральну шкоду. Цивільний позов підтримала та наполягала на задоволенні моральної шкоди в сумі 5 000 000,00 грн. Вважає, що обвинувачена не розкаялася щиро, дала неправдиві покази та просила призначити останній максимальний строк покарання у вигляді восьми років позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що він приїхав в м. Кропивницький 22.06.2024 купити собі автомобіль з товаришем ОСОБА_29 , це була субота, придбали автомобіль і поїхали до міста Києва. Від'їхали від м. Кропивницького десь біля 20 км. Їхав приблизно 80 км/год, на зустріч йому їхала фура, із-під фури на його смугу виїхав автомобіль темного кольору. Стаж водіння він має більше 10 років та розумів що повинен звернути вправо та обійти узбіччям, але оскільки автомобіль BMW також їхав на його узбіччя він вивернув різко вліво стороною свого пасажира. Його автомобіль розвернуло від удару в іншу сторону, тобто в сторону м. Кропивницького, зіткнення відбулося на його смузі. В момент зіткнення бачив людину схожу на хлопця, пасажир була більшої статури, ноги пасажира були на торпеді. Після удару він побіг допомагати людям, однак під'їхав товариш ОСОБА_30 , який їхав позаду та сказав що нічого не потрібно чіпати. Вони нічого не чіпали, зупинялися автомобілі, які їхали попутно з автомобілем BMW та розповідали, що водій цього авто їхала по трасі та обганяла всіх з великою швидкістю. Коли вона вилізла з автомобіля він її запитав «що ти наробила?», вона спочатку відповіла що заснула, потім що втратила свідомість, потім що не вона була за кермом. Водійка автомобіля BMW хотіла швидко поїхати, почала зупиняти попутні автомобілі щоб її забрали, але вони їй сказали що нікуди вона не поїде. Обвинувачена голосно розмовляла що їй потрібен якийсь телефон і сумка, люди, які були поряд допомогли дістати їй ці речі з автомобіля і вона з цими речами не розлучалася до кінця. Далі приїхала швидка яка її забрала, а він залишився, його возили до смт. Олександрівка для перевірки на стан сп'яніння. Процедура відбувалася десь 3-4 години. Потерпіла та жінка що померла вона була на пасажирському сидінні, а сама ОСОБА_28 була на водійському сидінні.

На запитання прокурора свідок ОСОБА_31 показав що подія була десь близько 19 год 50 хв. в суботу 22.06.2024 року. Це була світла пора доби, день коли найбільший світлий день, було видно. Свідок показав що брав участь у впізнанні особи і по фотознімках упізнав обвинувачену відразу, оскільки це не було складно, її зачіску не сплутаєш з іншими. Рухався на «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_3 , однак останні літери не пам'ятає, оскільки тільки придбав автомобіль. Цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди за пошкодження його автомобіля підтримує в повному обсязі. Водій BMW розповідала що заснула, потім втратила свідомість, потім що не вона була за кермом, але відразу було зрозуміло хто був за кермом. Він брав участь в огляді місця події, дочекався коли загиблу забрали, дочекався евакуаторів, заплатив за евакуатор BMW, поїхав в смт. Олександрівку на перевірку драгера і лише потім поїхав додому. Його товариш ОСОБА_32 їхав позаду нього на автомобілі Toyota RAV4, також пояснив що якби він не мав скільки водійського стажу то загиблих було б більше.

На запитання представника потерпілої показав, що видимість на тій дільниці була обмежена, оскільки був густий ліс, суцільна смуга та табличка про аварійно-небезпечну ділянку, тому він не розуміє навіщо обвинувачена поїхала на обгін. Він не пам'ятає скільки часу обвинувачена чекала телефон і сумку, у нього був шок, він тільки купив автомобіль, а він розбитий, крім того, загинула людина. Обвинувачена шукала сумку і телефон, в неї була істерика, телефон був на зарядці в автомобілі, якого кольору сумка він не пам'ятає, обвинувачена неодноразово повторювала «сумка, сумка, і телефон», зупиняла автомобілі і хотіла поїхати, але я він їй сказав «куди ти зібралася?» Можливо коли обвинувачена вилазила з авто то могла і повернути якимось чином загиблу, розташування тіла загиблої було плюс мінус однакове. Обвинувачена вилазила з водійського боку, вікна були побиті. Він ходив навколо свого автомобіля і конкретно не дивився звідки обвинувачена вилазила з автомобіля, точно не пам'ятає. У обвинуваченої була побита одна сторона обличчя, з якого боку не пам'ятає. Руки, ноги були в неї цілі, рухатися вона могла, зупиняла автомобіля і хотіла поїхати, навіщо і куди йому не відомо. Вона казала що їй необхідно їхати. Сумка в неї була не велика, через плече, колір він не пам'ятає.

Його пошкоджений транспортний засіб знаходиться під м. Києвом, адреси точно не пам'ятає. Було рішення суду про зняття арешту з автомобіля і він його забрав ще 17.08.2024. Автомобіль йому повернули із штрафного майданчику на підставі рішення суду. Слідчі передали рішення суду і з нього повністю зняті обтяження у користуванні автомобілем. Автомобіль не продав, а переоформив на іншу людину. В те місце де знаходився автомобіль в м. Києві прилетів «шахед», станція згоріла, тому довелося забрати автомобіль в інше місце.

Свідок ОСОБА_33 показав, що він із свідком ОСОБА_34 придбали в м. Кропивницький автомобіль та поїхали до м. Київ, далі сталася подія ДТП. Він їхав позаду ОСОБА_19 , бачив як по зустрічній смузі їхала фура, а з-під фури виїхала BMW. Автомобілі зіткнулися правою стороною, після чого Toyota Camry розвернуло в протилежний бік. Свідок з'їхав на узбіччя, зупинився та побіг до Toyota Camry, побачив що його товариш ОСОБА_16 живий. Він був шокований, підійшли до BMW з якої вилазила дівчина, а інша дівчина була без ознаків життя. В місці ДТП зупинялися два чи три автомобілі, та розповідали що бачили як автомобіль BMW неслась по трасі, вони запитали в неї «куди ти неслась»? Обвинувачена відповіла що втратила свідомість, далі що не вона була за кермом, конкретної відповіді від неї не було, кудись весь час поспішала, казала що їй необхідно забрати портфель, спускалася до автомобіля за портфелем. Вона хотіла десь їхати, далі приїхала швидка, оглянула та врачі сказали що потрібно госпіталізацію і її забрали в лікарню, а вони із свідком ОСОБА_35 лишилися до кінця, далі приїхала поліція, експерти, все відбувалося 4-5 годин.

На запитання прокурора показав, що подія відбулася 22.06.2024 і в нього збереглися фото за цей день із заправки WOG не далеко від м. Кропивницький. Було не темно, тільки починало темніти. Видимість дороги була нормальна. Зіткнення відбулося десь 15-20 км. від заправки WOG від м. Кропивницького. Зіткнення автомобілів відбулося на їхній смузі, BMW виїхала на їхню смугу. Обвинувачена вилазила через пасажирську сторону та сторона де був удар. Він бачив як ОСОБА_36 вилітає з-під фури і бачив момент зіткнення. Фура не зупинялася і поїхала далі. Свідок брав участь у впізнанні особи за фотознімках і впізнав обвинувачену як водія автомобіля BMW.

На запитання представника потерпілої відповів, що обвинувачена постійно повторювала що в неї сумка в машині і їй треба їхати. Телефон він не бачив. Потерпілу обвинувачена не намагалася перевернути. Коли шукала сумку і телефон він не звертав увагу. Положення тіла залишилось так само.

Свідок ОСОБА_37 суду показав, що на початку цього дня до нього приїхала мама в м. Київ до його будинку, приїхала на чорному BMW. Попросив в неї в борг гроші, вона дала йому лише п'ять тисяч доларів, інші кошти залишились в неї, оскільки в неї буде операція. Далі мама поїхала в м. Кривий Ріг по юридичним питанням. Через 30 хв він зателефонував мамі і вона вийшла по відеозв'язку, сиділа в автівці. Вони переписувалися по телефону з нею по його робочих питаннях і десь в 19 год 45 хв переписка припинилася. На наступний день зателефонувала сестра і сказала що мама не прийшла на манікюр, він сказав що вона повинна бути в м. Кривому Розі. Він телефонував мамі, але вона не відповідала, такого раніше не було. Далі зателефонував товариш ОСОБА_25 і запитав «чи це в тебе мама ОСОБА_21 юрист?» він відповів що «так» і йому повідомили що вона загинула в ДТП. Потім йому зателефонував товариш ОСОБА_38 та повідомив що забирав дівчину з лікарні після ДТП і що вона їхала з його мамою з м. Києва в м. Кривий Ріг та його мама загинула. Свідок хотів поспілкуватися з ОСОБА_28 , але вона відмовилася, відповіла що знаходиться дома і що її реанімували лікарі бо в неї була зупинка серця, але вона обманювала бо в інстаграмі товариші почали розміщувати інформацію що вона попала в ДТП та викладала про це відео в соцмережах. Також казала що не пам'ятає хто був за кермом та не захотіла з ним розмовляти.

Свідок ОСОБА_39 суду показав, що безпосередньо очевидцем ДТП він не був. Їхав по цій трасі та побачив що стоїть посеред дороги автомобіль та димить. Коли він зупинився то побачив що в посадці з лівої сторони стояла інша машина, минуло багато часу і він на сьогодні не пам'ятає всі подробиці. Хлопець ходив по дорозі, а дівчина була заюшена. Потім зупинялися інші автомобілі, він викликав швидку, хлопці заглянули в ту машину, а він більше не підходив, це все що він знає. Приїхала поліція, швидка забрала дівчину. Потім його викликав слідчий і він розповів все що пам'ятав. На даний час майже нічого не пам'ятає.

Також вина обвинуваченої ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження і в матеріалах кримінального провадження, досліджених безпосередньо в судовому засіданні, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12024120000000702, згідно з яким 23.06.2024 року внесено заяву про кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, а саме про те, що 22.06.2024 приблизно о 20.00 год попередньо водій автомобіля BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_12 рухалась за межами населеного пункту по автомобільній дорозі Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв на 18 км + 750 м, неподалік с. Підлісне на території Олександрівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області, виконуючи маневр обгону невстановленого вантажного автомобіля, допустила виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення із автомобілем «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_11 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди попередньо пасажир ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження та госпіталізована до лікарні, а водій ОСОБА_12 загинула на місці.(т.3 а.к.п. 123);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.06.2024 року із схемою до протоколу та фото таблицями до них, відповідно до якого проведено огляд місця ДТП на ад Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв на 18 км + 750 м та виявлено автомобіль BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 , який має механічні пошкодження з вираженістю в праву сторону (сторона пасажира), від'єднане із місця конструкційного встановлення переднє праве колесо, відігнуті передні праві пасажирські дверцята, розбите лобове скло, зігнута передня права стінка (на спідометрі 110 км/год). Наявність відокремлених від транспортного засобу частин, зокрема, частини пластику, переднє праве колесо, передні праві дверцята. Автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_4 має механічні пошкодження передньої частини кузова із більшою вираженістю з правого боку (пасажирської сторони), відсутність переднього капоту, розбите переднє лобове скло (частково), зруйнована передня права стійка та ланжерон справа. Наявність відокремлених від транспортного засобу частин - капот, пластикові конструкції автомобіля. Також першочергово виявлено труп ОСОБА_12 в автомобілі BMW та у подальшому оглянуто окремим протоколом огляду; (т.3 а.к.п. 127-161);

- відеозаписом та фотозображенням до протоколу огляду місця ДТП від 22.06.2024 яка сталася на автомобільній дорозі Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв на 18 км + 750 м на території Олександрівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області; (т.3 а.к.п. 162);

- протоколом огляду місця події від 22.06.2024 та фототаблиці до протоколу з яких вбачається, що на ад Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв на 18 км + 750 м за межами проїзної частини в лісосмузі зліва виявлено транспортний засіб BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль мав механічні пошкодження та у салоні автомобіля виявлено труп жіночої статі, тулуб якої знаходиться на задньому пасажирському сидінні, ноги на передньому пасажирському. Голова і тулуб знаходяться за водійським сидінням, особа без взуття. Проникнення до салону здійснюється експертом з метою вилучення майна на якому наявні біологічні об'єкти. Експертом проведено виріз тканини з подушки безпеки, злив біологічної речовини з поверхні сидіння переднього пасажира, ручки, торпеди та вилучено об'єкти зі сторони водія (т.3 а.к.п. 163-170);

- протоколом огляду місця події від 23.06.2024 та фототаблиця до протоколу огляду трупа ОСОБА_12 за участю експерта ОСОБА_40 , відповідно до якого встановлено, що на ад Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв на 18 км + 750 м на місці ДТП за межами проїзної частини в лісосмузі зліва виявлено транспортний засіб BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 у салоні автомобіля виявлено труп з описом його розташування та наявних тілесних ушкоджень, труп вилучено та направлено в морг (т.3 а.к.п. 171-177);

- відеозаписом та фотозображенням до огляду трупа ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 виявленої в салоні автомобіля BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.3 а.к.п. 178);

- постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_41 від 23.06.2024 про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, зокрема транспортного засобу BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 03.02.2021 на праві приватної власності належить ОСОБА_10 (т.3 а.к.п. 197);

- постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_41 від 23.06.2024 про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, зокрема транспортного засобу «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_4 який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 07.12.2018 виданого ТСЦ 0541 належить ОСОБА_42 , наявний договір купівлі-продажу транспортного засобу №7139/24/016712 від 25.06.2024 де зазначено покупця ОСОБА_43 (т.3 а.к.п. 203);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.07.2024 та додатками до протоколу, відповідно до якого свідку ОСОБА_11 пред'явлено фотознімки громадян для впізнання, де останній впізнав на фотознімку №5 ОСОБА_7 , як особу водія автомобіля BMW яка була на водійському сидінні (т.3 а.к.п. 217-221);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.07.2024 та додатками до протоколу, відповідно до якого свідку ОСОБА_33 пред'явлено фотознімки громадян для впізнання, де останній впізнав на фотознімку №7 ОСОБА_7 , водія автомобіля BMW, а саме особу, яку особисто бачив на водійському сидінні (т.3 а.к.п. 222-226);

- постановою і протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 25.06.2024 старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_44 , відповідно до яких знято показання відеозаписів та фотознімків з камер відео нагляду «Безпечна Черкащина» що знаходяться в межах Черкаської області, шляхом копіювання на оптичний носій інформації, а саме DVD-R диск (т.3 а.к.п. 228-229);

- відеозаписом на DVD-R диску та фотознімками з камер відео нагляду руху автомобіля BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 22.06.2024 року за кермом якого знаходиться обвинувачена ОСОБА_7 (т.3 а.к.п.231-234);

- висновком експерта №29 від 12.07.2024 року відповідно до якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: а) черепно-мозкової травми, у вигляді крововиливів під павутинні оболонки в лобових і скроневих частках по верхнє-боковій з переходом на нижню поверхню; б) закритий перелом задньої дужки першого шийного хребця з підвивихом зуба другого шийного хребця в між хребцевий отвір; в) закритої тупої травми грудної клітки з переломами ребер справа - 1, 2, 3, 4 по біля грудинній, 3 - по переднє-пахвовій лінії, 7 - по задній паховій лінії, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 - по лопатковій лінії з пошкодженням пристінкової плеври, 1, 2, 3, 4, 5, 6 - по біля хребтовій лінії; зліва - 2, 4 - по середнє-ключичній лінії, 2, 3, 4, 5, 6, 7 - по передній пахвовій лінії, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 - по задній пахвовій лінії з пошкодженням пристінкової плеври, відрив дуги аорти в місці переходу в грудний відділ, розрив середнього і нижнього бронхів правої легені, забій тканини правої і лівої легені, крововиливи в праву і ліву плевральну порожнини; г) закритої тупої травми черевної порожнини з розривами та забоєм тканини правої та квадратної часток печінки, крововиливів в ворота селезінки, в клітковину правого наднирника та правої нирки, в печінково-шлункову зв'язку, крововиливу в черевну порожнину; відкритого багато уламкового перелому кісток тазу, підголовчатого перелому шийки правої стегнової кістки, багато уламкового перелому правої вертлюжної впадини, масивної рани в правій паховій ділянці з переходом на сідничну складку і бокову поверхню тазу, рани на правій сідниці по задній поверхні; д) закритого перелому правої плечової кістки в нижній третині; е) відкритих переломів в ділянці правого і лівого гомілково-ступневих суглобів по зовнішніх поверхнях з переломами переднього краю суглобових поверхонь правої і лівої великогомілкових кісток; є) садна на правому стегні по зовнішній поверхні, синця в лівій ліктьовій ямці, які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля. Вище вказані тілесні ушкодження, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Смерть ОСОБА_12 настала від поєднаної тупої травми шиї, грудної клітки, живота, тазу, верхніх та нижніх кінцівок з множинними переломами ребер, першого шийного хребця, кісток тазу, правої плечової кістки, шийки правої стегнової кістки, правої і лівої великогомілкових кісток, крововиливів в грудну та черевну порожнини, розриву бронхів правої легені, забою тканини легень, печінки та селезінки, ускладнившись геморагічним та травматичним шоком. За висновком експерта, враховуючи масивність, характер тілесних ушкоджень, наявність ознак струсу внутрішніх органів, можно говорити про утворення ушкоджень при дорожньо-транспортній пригоді та мають прямий причинний зв'язок з настанням смерті.(т.3 а.к.п.235-237);

- висновком судово-медичного експерта №581 від 12.08.2024 яка проведена за медичними документами ОСОБА_7 , в останньої наявні тілесні ушкодження у вигляді рани правого передпліччя, рани кута роту справа, саден щелепи, носа, обох колінних суглобів, правого гомілково-стопного суглобу, тулуба, які могли утворитись за найрізноманітніших умов, у тому числі і за умов дорожньо-транспортної пригоди (т.4 а.к.п.18-19);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/112-24/9148_БД від 01.08.2024 згідно з яким генетичні ознаки зразків крові потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_7 , на наданих для дослідження вирізі тканини з подушки безпеки за сторони водія з РБК та вирізі тканини з подушки безпеки зі сторони водія з РБК (контрольний) виявлено кров людини та клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові на вказаних об'єктах збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові свідка ОСОБА_7 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_12 . Ймовірність походження даних ДНК-профілів від свідка ОСОБА_7 становить не менше ніж 99,999%. Походження слідів крові та клітин з ядрами, виявлених в об'єктах від потерпілої ОСОБА_12 виключається ( т.4 а.к.п. 21-39);

- висновком судово-медичної експертної комісії №47 від 20.08.2024 згідно з яким встановлено, що на підставі вивчених матеріалів справи, спираючись на висновки експертів №1481/24-27 від 01.08.2024, висновку експерта №СЕ-19/112-24/9148-БД від 01.08.2024 та враховуючи вид дорожньо-транспортної пригоди, локалізацію взаєморозташування зовнішніх ушкоджень у гр. ОСОБА_7 та трупа ОСОБА_12 (дані експертиз №581 від 12.08.2024 та №29 від 12.07.2024) можно стверджувати що саме ОСОБА_7 перебувала на місці водія автомобіля BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 в момент ДТП 22.06.2024 року. Комісія експертів виключає факт перебування ОСОБА_12 в момент ДТП за кермом автомобіля BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 в момент ДТП 22.06.2024 року ( т.4 а.к.п. 44-57);

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/112-24/8753-ІТ від 29.07.2024 встановлено, що пошкодження рульового керування, ходової частини та робочої гальмівної системи автомобіля BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 являються результатом дорожньо-транспортної пригоди. Запитання «Якщо несправності виникли до ДТП, то як це могло вплинути на керованість автомобіля?» експертами не вирішувалось оскільки на момент експертного огляду не встановлені технічні несправності автомобіля BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 , які могли виникнути до ДТП ( т.4 а.к.п. 59-65);

- висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/112-24/8955-АВ за висновком якої ринкова вартість автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на 22.06.2024 складає 818706,59 грн вартість відновлювального ремонту не визначалась в зв'язку з недоцільністю, вартість матеріального збитку складає 818706,59 грн.

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/112-24/8749-ІТ від 17.07.2024 згідно з яким встановлено, що рульове керування та ходова частина автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент огляду знаходилися в непрацездатному стані. Виявлені несправності не могли виникнути при нормальній експлуатації автомобіля, а виникли під час ДТП. Оскільки яких-небудь несправностей рульового керування, ходової частини та робочої гальмівної системи досліджуваного автомобіля, які могли виникнути до ДТП, виявлено не було, тому питання «Якщо несправності виникли до ДТП, то як це могло вплинути на керованість автомобіля?» не вирішувалося ( т.4 а.к.п. 67-73);

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/112-24/8751-ІТ від 09.08.2024 згідно з яким первинний контакт автомобілів «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_4 та BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 мав місце між їхніми правими передніми частинами. В момент первинного входу в контакт кут між повздовжніми осями автомобілів становив біля 175 градусів (+/-5 градусів) що відповідає зустрічного руху даних транспортних засобів перед зіткненням ( т.4 а.к.п. 75-88);

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №1481/24-53 від 01.08.2024 згідно з яким в умовах розглянутої події пошкодження правої частини автомобіля BMW 316 відповідають фазі його зіткнення з автомобілем Toyota Camry під час прямолінійного руху. Під час зіткнення автомобілів при деформації передньої правої частини, автомобіль BMW 316 різко втрачає свою первинну швидкість і на тіла людей що перебувають в салоні автомобіля, починає діяти сила інерції найбільшої величини, спрямована в напрямку руху автомобіля. Після первинного контактування передньою правою частиною автомобіля BMW 316 з автомобілем Toyota Camry, відбувся рух автомобіля BMW 316 в аварійному режимі до місця його зупинки. В цей час на тіла людей в салоні автомобіля діють сили інерції, що по величині значно менші за сили інерції, які виникли під час зіткнення автомобілів. Встановити напрямок дії сил інерції на тіла людей в салоні автомобіля BMW 316 під час його руху після зіткнення до місця його зупинки, не представляється можливим ( т.4 а.к.п. 90-94);

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №1678/24-27 від 14.08.2024 згідно з яким місце зіткнення автомобіля BMW 316 з автомобілем Toyota Camry, яке встановлено слідчим під час огляду місця ДТП від 23.06.2024 відповідає виявленій слідовій інформації. Зіткнення вказаних ТЗ відбулось в місця виявлення початку утворення подряпин на проїзній частині, тобто в місця, яке позначене на схемі до протоколу огляду місця події позицією «1» на визначене як місце зіткнення ТЗ з розташуванням на відстані 3,18 м від лівого краю проїзної частини, щодо руху автомобіля BMW 316, та 750 м від кілометрового стовпчика «18 км» (позиція 11» схеми ДТП) ( т.4 а.к.п. 131-133);

- висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи №1679/24-27 від 14.08.2024 згідно з яким швидкість автомобіля BMW 316 реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору могла складати 110 км/год. Висновок носить ймовірний характер в зв'язку з неможливістю експертним шляхом встановити наявність (або відсутність) технічних причин, які могли сприяти переміщенню стрілки спідометра при аварійному повороті автомобіля після зіткнення. В розглянутій дорожній обстановці належні дії водія автомобіля BMW 316 ОСОБА_7 регламентувались вимогами пп.10.1,12.1,12.6 (г) та 14.2 (в) ПДР. Керуючись вимогами пп.10.1,12.1,12.6 (г) та 14.2 (в) ПДР водій автомобіля BMW 316 ОСОБА_7 в дорожній обстановці що передувала ДТП, мала технічну можливість уникнути виїзду керованого нею автомобіля на смугу зустрічного руху і тим самим мала можливість уникнути зіткнення з зустрічним автомобілем Toyota Camry. В даній дорожній обстановці дії водія Toyota Camry ОСОБА_11 регламентувались вимогами п.12.3 ПДР. В розглянутій дорожній обстановці діями водія автомобіля BMW 316 ОСОБА_7 водію автомобіля Toyota Camry ОСОБА_11 була створена аварійна ситуація, тобто така, в якій водій автомобіля Toyota Camry ОСОБА_11 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем BMW 316 своїми однобічними діями, які передбачені вимогами ПДР. Результати проведеного експертного дослідження технічної можливості у водіїв запобігти настання ДТП, яка розглядається, означають, що в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів знаходяться саме невідповідні вимогам п.10.1,12.1.12.6 (г) та 14.2 (в) ПДР дії водія автомобіля BMW 316 ОСОБА_7 ( т.4 а.к.п. 137-144);

- протоколом допиту ОСОБА_7 в якості підозрюваної від 06.08.2025 року та відеозаписом до нього (т.4 а.к.п.159-163);

- висновком експерта судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/112-24/9139-БД від 10.09.2024 відповідно до якого генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами наданій на дослідження ручці КПП автомобіля є змішаними та містять генетичні ознаки двох осіб, а саме зразка крові потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_7 ; сліди крові у змиві з керма автомобіля та у змиві сонцезахисного козирка зі сторони водія збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові свідка ОСОБА_7 (т.5 а.к.п. 69-86);

- висновком експерта судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/112-24/9139-БД від 24.09.2024 відповідно до якого генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на наданому на дослідження вирізі тканини з подушки безпеки з правої сторони з РБК (об'єкти №3,4) збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові свідка ОСОБА_7 (об'єкт №6 у висновку від 01.08.2024 №СЕ-19/112-24/9148-БД) та не збігається з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_12 (об'єкт №5 у висновку від 01.08.2024 №СЕ-19/112-24/9148-БД); генетичні ознаки слідів крові виявлених на наданому на дослідження вирізі тканини з подушки безпеки з правої сторони (об'єкти №5) збігаються з вищевказаними об'єктами, збігаються з генетичними ознаками зразка крові свідка ОСОБА_7 (об'єкт №6 у висновку від 01.08.2024 №СЕ-19/112-24/9148-БД) та не збігається з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_12 (об'єкт №5 у висновку від 01.08.2024 №СЕ-19/112-24/9148-БД). Походження слідів крові та клітин з ядрами, виявлених в об'єктах №3-5 від потерпілої ОСОБА_12 виключається (т.5 а.к.п. 96-115).

В судових дебатах адвокат обвинуваченої просила визнати невинною обвинувачену ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду та не дослідження всіх доказів у справі, тому за таких обставин відсутні підстави для визнання ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкримінується. Зокрема, сторона захисту зазначила, що судом не проведено огляд речових доказів, а саме: автотранспортних засобів - «Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_4 та "BMW 316" реєстраційний номер НОМЕР_1 що порушує права обвинуваченої, позбавило її права заявити клопотання про призначення необхідних експертиз у справі, задавати питання експертам та брати участь у проведенні експертиз. В зв'язку з порушенням прав обвинуваченої просила визнати висновки експертів недопустимими доказами, а саме: інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/112-24/8753-ІТ від 29.07.2024; інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/112-24/8749-ІТ від 17.07.2024; інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/112-24/8751-ІТ від 09.08.2024; інженерно-транспортної експертизи №1481/24-53 від 01.08.2024; інженерно-транспортної експертизи №1678/24-27 від 14.08.2024; судової інженерно-транспортної експертизи №1679/24-27 від 14.08.2024; транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/112-24/8955-АВ. Також визнати недопустимими речові докази - «Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_4 та "BMW316" реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості в порядку, передбаченому ст. 89 КПК України.

Частиною 1ст. 87 КПК України регламентовано, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд звертає увагу на те, що отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень ч. 2 вказаної статті дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Тобто, положення ст. 87 КПК можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку істотного порушення прав і свобод людини.

У разі встановлення істотного порушення суд має обґрунтувати, яке саме право було порушено та чому це порушення є настільки важливим, що воно зумовлює недопустимість доказу. Це принципова вимога, що вказує на те, що недопустимість доказу повинна бути результатом серйозних і невиправних порушень.

Подібного висновку також дійшов і Верховний Суд у постанові №455/844/16-к від 17 жовтня 2023 року, зазначивши: «Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК, послатись на конкретний пункт цієї норми».

За матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру 06 серпня 2024 року, тобто, на момент призначення та проведення експертиз вона не набула статусу підозрюваного в кримінальному провадженні. Отже, були відсутні процесуальні підстави для роз'яснення їй прав щодо призначення та проведення експертиз, оскільки кримінальний процесуальний закон не містить таких вимог щодо особи, яка не має процесуального статусу підозрюваного. З пояснень прокурора встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 не визнавала факту перебування її за кермом автомобіля і лише за висновками проведених експертиз остання визнала вину та їй була вручена підозра. Крім того, в судовому засіданні сторона захисту не заявляла клопотань для допиту експертів для роз'яснення висновків. Будь-яких зауважень під час дослідження вказаних доказів в процесі судового розгляду сторона захисту також не заявляла.

Щодо тверджень сторони захисту про порушення прав обвинуваченої та неповноти судового розгляду в частині не дослідження речових доказів судом, зокрема автотранспортних засобів та визнання їх недопустимими доказами, то суд зазначає наступне.

Так, сторона захисту під час судового розгляду наполягала на дослідженні та огляді всіх речових доказів, в тому числі і обох транспортних засобів. В зв'язку з цим, стороною обвинувачення було заявлено відповідне клопотання про виїзне судове засідання.

19.03.2025 ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області задоволено клопотання прокурора про проведення виїзного судового засідання для огляду речових доказів. Судом зобов'язано фактичних володільців транспортних засобів, яким вони передані на зберігання, зокрема ОСОБА_10 та ОСОБА_11 доставити речові докази автомобілі - BMW 316 реєстраційний номер НОМЕР_1 та Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 для огляду у виїзному судовому засіданні за адресою: вул. Вишнева, 21, с-ще Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області за місцем розташування суду.

Суд належним чином відреагував на клопотання сторони обвинувачення та наполягання сторони захисту про огляд речових доказів в судовому засіданні, прийнявши рішення про задоволення клопотання прокурора. При цьому, судом надано достатньо часу для виконання ухвали суду у зв'язку з чим неодноразово оголошувалися перерви в судових засіданнях. Водночас, прокурором було заявлено що речові докази вибули із володіння сторони обвинувачення за рішеннями суду та існує об'єктивна неможливість доставки автотранспортних засобів у судове засідання. Зокрема, свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомив про вибуття речового доказу з його володіння та неможливості доставки його до суду. З пояснень обвинуваченої ОСОБА_7 їй невідомо де знаходиться речовий доказ автомобіль BMW 316 реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є її батько, крім того її батько ОСОБА_10 знаходиться в ЗСУ.

З матеріалів справи вбачається що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.08.2024 року задоволено клопотання ОСОБА_11 та скасовано арешт з транспортного засобу «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску, який відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №7139/24/0167/12 від 25.06.2024 належить ОСОБА_45 . Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_41 речовий доказ «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 повернуто ОСОБА_11 . Відповідно до розписки від 17.08.2024 року ОСОБА_11 отримав автотранспортний засіб на зберігання.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.08.2024 року задоволено клопотання представника власника майна ОСОБА_10 та скасовано арешт з автомобіля BMW 316 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску. Відповідно до розписки від 29.08.2024 року вказаний автотранспортний засіб переданий власнику ОСОБА_10 .

Суд звертає увагу на те, що речовий доказ автомобіль BMW 316 реєстраційний номер НОМЕР_1 , за рішенням суду повернуто його власнику, батьку обвинуваченої - ОСОБА_10 , тобто, фактично на день розгляду справи в суді, транспортний засіб знаходився в розпорядженні батька обвинуваченої. Під час оголошення ухвали суду 19.03.2025 року ОСОБА_10 перебував в залі судового засідання, окрім того, саме ОСОБА_10 12.11.2024 року укладено договір про надання правової допомоги в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 з адвокатом. Тобто, власнику автомобіля було достеменно відомо про необхідність виконання ухвали суду. Разом з тим, ні власник автомобіля ОСОБА_10 , а ні сторона захисту не вчинили будь-яких дій для виконання ухвали суду від 19.03.2025 року. Водночас, адвокат неодноразово посилалася на формальне не отримання ОСОБА_10 ухвали суду по пошті та акцентувала увагу на тому, що доставка авто до суду є виключно обов'язком прокурора.

Крім того, сторона захисту, окрім огляду транспортних засобів, наполягала і на огляді інших речових доказів у справі. В зв'язку з цим, прокурором 21.05.2025 в судове засідання були доставлені речові докази у справі, однак адвокат обвинуваченої не прибула в судове засідання для їх огляду, взявши участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. При цьому, сторона захисту заперечила про те, що наполягала на дослідженні інших речових доказів, а виключно лише на огляді транспортних засобів. В подальшому сторона захисту вже наполягала на огляді лише одного транспортного засобу Toyota Camry, яким керував в момент ДТП свідок ОСОБА_11 .

Така поведінка сторони захисту не вказує на добросовісність та реальні наміри огляду речових доказів, а направлені на штучне затягування судового процесу. Крім того, під час судового розгляду та дослідження матеріалів кримінального провадження, сторона захисту не заявляла будь-яких зауважень, не надавала будь-яких заперечень та не була позбавлена права і можливості заявляти будь-які клопотання впродовж всього судового розгляду, в тому числі і клопотань про проведення експертизи.

Не зважаючи на те, що суд був позбавлений можливості огляду речових доказів у виїзному судовому засіданні, даний факт жодним чином не вказує на те, що речові докази отримано в позапроцесуальний спосіб. Об'єктивна неможливість огляду речового доказу в судовому засіданні у цій справі компенсована іншими доказами, які були безпосередньо досліджені судом. Вказана позиція не суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 16 жовтня 2019 року (справа 640/6847/15-к, провадження 13-43 кс19).

Положеннями ст. 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Разом з тим, у своїй постанові від 08 травня 2025 року у справі № 751/3448/23 Верховний Суд зазначив, що системне тлумачення норм процесуального закону свідчить про те, що безпосередній огляд речових доказів у судовому засіданні не є тотожним безпосередньому дослідженню доказів, наданих сторонами кримінального провадження, які підтверджують або спростовують винуватість особи. При цьому питання необхідності огляду речових доказів під час судового розгляду належить до компетенції суду, який за наявності відповідних підстав, зокрема, для вирішення питання допустимості доказів, може дійти висновку про можливість проведення такого огляду за власної ініціативи або ж за мотивованим клопотанням сторін. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2023 року у справі № 573/1689/16-к (провадження № 51-5039 км 19).

Суд зауважує, що стороною захисту не обґрунтувано те, як міг вплинути на кінцевий висновок у цій справі факт огляду речових доказів (автомобілів) безпосередньо судом чи стороною захисту. Не зазначено можливості встановлення жодних нових обставин, аніж ті, що встановлені іншими підтверджуючими доказами у справі, зокрема: показаннями потерпілої, свідків, протоколом огляду місця події, постановою про визнання речовими доказами та передачі речових доказів на зберігання, висновками експертів та фотознімками, які досліджувалися судом та визнані належними, допустимими і у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч.2 ст.286 КК України.

Крім того, в матеріалах справи наявний протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України відповідно до якого ОСОБА_7 власноручним підписом 26.08.2024 підтвердила надання доступу до матеріалів кримінального провадження в тому числі і речових доказів. Також зазначила про відсутність будь-яких заяв та клопотань.

За переконанням суду, висновки інженерно-транспортних експертиз та речові докази у даній справі є належними та допустимими доказами, отримані у порядку, встановленому вимогами КПК України. Судом не встановлено, а стороною захисту не обґрунтовано, які порушення могли вплинути на достовірність цих висновків, та/або порушення таким чином прав обвинуваченої, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане дає можливість суду дійти висновку, що вказані докази слід покласти в обґрунтування обвинувального вироку, а тому суд визнає їх досить переконливими, щоб на підставі їх розумної оцінки визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Під час судових дебатів сторона захисту подала клопотання про перевірку недозволених методів у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 в якому зазначила що в судових засіданнях остання неодноразово заявляла що з боку прокуратури здійснюються недозволені методи проведення судового розгляду та скерувати матеріали для проведення відповідної перевірки.

Суд звертає увагу на те, що дане клопотання адвокатом подано на стадії судових дебатів, в той час коли суд позбавлений процесуальної можливості його розгляду по суті. Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження адвоката про неодноразові заяви з боку обвинуваченої та повідомлення нею про погрози з боку прокурора в судових засіданнях не відповідають дійсності. Так, 28.07.2025 року обвинувачена повідомила що на початку червня до неї в слідчий ізолятор прибув прокурор та пропонував переконати її адвоката та її саму відмовитися від огляду речових доказів, а після розгляду справи, якщо вона бажає то йти служити в ЗСУ. Про погрози на її адресу обвинувачена не повідомляла. Будь-які клопотання про перевірку недозволених методів з червня 2025 року ні обвинувачена, ні адвокат суду не заявляли. Головуючим в судовому засіданні 06.08.2025 було роз'яснено обвинуваченій її право заявити відвід прокурору чи звернутися із заявою про перевірку викладених обставин до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Жодних дій обвинувачена не вчинила.

Водночас суд зазначає, що у контексті допустимості відомостей, отриманих від особи, яка заявляє про застосування поганого поводження з боку представників держави, потрібно враховувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Особа, яка робить таку заяву, має повідомити фактичні обставини поводження з нею і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об'єктивних причин, інформацію, яка дасть можливість її перевірити і отримати підтвердження заяви. Хоча на заявника не може покладатися надмірний тягар обґрунтування заяви, однак він має надати інформацію, яка хоча б prima facie (з першого погляду) давала підстави для висновку про те, що погане поводження могло мати місце ( наприклад, ухвала Dmitriy Valentinovich Goryanoy against Ukraine (dec.), no. 54630/13, §§ 27-29, 15 October 2019).

За відсутності будь-якої інформації, яка піддається перевірці, заява про погане поводження не може бути визнана обґрунтованою і, таким чином, не створює обов'язку щодо її розслідування ( постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 317/2389/17 (провадження № 51-4935км19); від 26 травня 2020 року у справі № 234/9575/19 (провадження № 51?5690км19); від 19 листопада 2020 року у справі № 640/9837/18 (провадження № 51-1539км20); від 29 жовтня 2019 року у справі № 515/2020/16-к (провадження № 51-2904км18); від 27 вересня 2023 року у справі № 729/521/20 ( провадження № 51-3349км23).

Обвинувачена та захисник не наводить будь-яких фактичних обставин поганого поводження та не надають підтвердження цьому, посилання не містять достатньої інформації, яку можна було б перевірити. Крім того, адвокат мала можливість та час направити відповідні запити для перевірки вказаних обставин та надати підтверджуючі матеріали до суду, натомість зі спливом двох місяців адвокатом подається клопотання під час судових дебатів. Така поведінка сторони захисту свідчить про затягування судового розгляду, завершення розгляду справи та постановлення судом остаточного рішення.

Диспозиція ст. 286 КК України є бланкетною і для встановлення того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Для з'ясування наявності об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого наведеною нормою закону, мають бути встановлені три обов'язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті потерпілому або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) та причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Під час розгляду кримінального провадження судом встановлено що обвинувачена ОСОБА_7 грубо порушила вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д), п.п. 12.6 (ґ) та 12.9 (б) ПДР, п.п. 1.2, 10.1 та 14.2 (в) які саме і стали причиною настання наслідків, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, тобто перебувають у причинному зв'язку з ними. Вказане також підтверджується даними що містяться у висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи №1679/24-27 від 14.08.2024.

Суд критично оцінює покази ОСОБА_7 яка показала, що обгін вона розпочала тому що на зустрічній смузі нікого не було, а на неї вилетів водій Toyota Camry ОСОБА_11 , при цьому остання зазначила, що водій ОСОБА_11 почав змінювати напрямок руху «туди сюди», а коли вона хотіла виїхати ще більше в кювет то ОСОБА_11 вивернув кермо своїм пасажиром в її пасажира. Фактично такими показами обвинувачена намагається перекласти вину на водія Toyota Camry ОСОБА_18 , що саме його маневри не дали їй змоги уникнути зіткнення.

Суд, дослідивши всі докази у справі, в тому числі і покази свідка ОСОБА_18 та ОСОБА_33 , детально проаналізувавши дорожню обстановку, яка виникла під час ДТП, дійшов висновку що саме обвинуваченою ОСОБА_7 була створена аварійна ситуація водію автомобіля Toyota Camry ОСОБА_46 та останній не мав технічної можливості уникнути зіткнення, вказане підтверджується і висновком судової інженерно-транспортної експертизи №1679/24-27 від 14.08.2024. Також суд вважає за необхідне зазначити, що саме водій ОСОБА_11 , вивернувши кермо в останню мить вліво, уникнув лобового зіткнення з автомобілем обвинуваченої ОСОБА_7 та наслідки ДТП не стали такими трагічними як могли бути в даній дорожньо-транспортній обстановці.

При вирішенні питання щодо належності та допустимості доказів суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладеної в абз. 65 рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року - «що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", п. 161, Series A заява N 25). Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України знайшла своє підтвердження у судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає в АДРЕСА_1 . Згідно довідки КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги ОСОБА_7 за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не зверталася, раніше не судима. Відповідно до повідомлення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 не видавалось. Інформація про позбавлення чи обмеження права керування транспортними засобами відсутня. Згідно витягу з адмінпрактики ОСОБА_7 притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, зокрема:

- 25.05.2023 за постановою №ЕАС/7052580 Полку Патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області за ст. 126 ч.2 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн;

- 29.03.2024 постановою Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг справа №214/681/24 за ст. 126 ч.5 КупАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800,00 грн. та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 років;

- 09.05.2024 за постановою ЕНА/2102648 Управління патрульної поліції в місті Києві за ст.122 ч.3 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн;

- 20.05.2024 року постановою Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг справа №214/3334/24 за ст. 126 ч.5 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800,00 грн та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Відповідно до характеристик з місця проживання, КЗСМО «Музична школа №5» м. Кривий Ріг та Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №68 ОСОБА_7 характеризується позитивно, зарекомендувала себе як відповідальна, працьовита, дисциплінована та доброзичлива людина, нагороджена подяками та грамотами

Згідно досудової доповіді результати оцінки обвинуваченої ОСОБА_7 показали середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Ризик небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб оцінено, як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення або обмеження волі, оскільки не становить високої небезпеки для суспільства.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень і поведінку після вчинення кримінального правопорушення, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 та обставин, які його обтяжують - не встановлено.

У своїх постановах у справах № 761/23886/14-к від 10.09.2019, № 199/6365/19 від 15.11.2021 Верховний Суд зазначав, що розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила злочин і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого злочину, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше злочинів.

Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності. При цьому, щире каяття не є тотожним поняттям до визнання вини (визнання особою факту вчинення нею злочину).

З огляду на поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, під час досудового розслідування та під час судового розгляду, підстав вважати, що обвинувачена щиро розкаялася, у суду немає. В останньому слові обвинувачена ОСОБА_7 просила вибачення у потерпілої ОСОБА_5 та виявила своє співчуття щодо загибелі її матері ОСОБА_12 , тобто обвинувачена вибачилася перед потерпілою майже на завершальному етапі судового розгляду кримінального провадження. Потерпіла в своїх поясненнях вказувала, що обвинувачена не просила у неї пробачення, не висловлювала слів жалю щодо загибелі її матері, крім того обвинувачена до отримання висновків експертизи і вручення підозри у вчиненні кримінального правопорушення заперечувала факт перебування її за кермом автомобіля.

Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_7 проявила пасивну поведінку щодо з'ясування фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, натомість активно вживалися заходи по зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, що підтверджується матеріалами справи. Також протягом тривалого періоду після вчинення злочину (22.06.2024) обвинувачена не вживала заходів до відшкодування потерпілій збитків, пов'язаних з похованням загиблої, лише в січні 2025 року батьками обвинуваченої були сплачені кошти потерпілій та відповідна розписка подана до суду як підстава для зміни запобіжного заходу разом з відповідним клопотанням. Вказане може свідчити про не щирість намірів у відшкодуванні шкоди потерпілій.

Більш того, поза увагою суду не може залишитися і поведінка обвинуваченої після скоєння злочину. Обвинувачена показала, що не намагалася покинути місце ДТП, однак з показів свідка ОСОБА_18 та ОСОБА_33 вбачається протилежне. Як показали обидва свідки, ОСОБА_7 відразу після зіткнення спочатку розповідала що заснула за кермом, потім що втратила свідомість, а потім що вона взагалі не була за кермом, при цьому намагалася відшукати телефони та сумку і швидко поїхати з місця події, зупиняючи попутні автомобілі, але їй завадили свідки. На думку суду така поведінка є неприпустимою. Також з показів потерпілої та обвинуваченої вбачається, що остання з місця ДТП взяла телефон загиблої ОСОБА_12 , який перебував у неї, зокрема і в той час, коли потерпіла ОСОБА_5 намагалася розшукати свою матір. Потерпіла ОСОБА_5 показала, що вона постійно телефонувала загиблій ОСОБА_12 , однак остання не відповідала на телефонні дзвінки. Лише наступного дня через знайомих їй стало відомо про загибель матері. Тобто, обвинувачена ОСОБА_7 , маючи при собі телефон загиблої ОСОБА_12 , мала можливість відповісти на дзвінок та повідомити рідним про трагічну подію, однак цього не зробила. Крім того, свідок ОСОБА_37 , син загиблої, показав, що через своїх знайомих зв'язався по телефону з ОСОБА_7 та запитував в останньої про обставини загибелі його матері, однак обвинувачена відмовилася повідомляти йому будь-яку інформацію, що підтверджується і показами ОСОБА_7 .

Також в своїх показах обвинувачена ОСОБА_7 , фактично намагалася перекласти вину на водія ОСОБА_18 , тому суд доходить висновку що фактично визнання вини обвинуваченою та усвідомлення вчиненого нею не відбулося.

В судовому засіданні ОСОБА_7 пояснювала, що керує транспортними засобами вже три роки, тобто з 17 років, при цьому не маючи посвідчення на керування транспортними засобами. Наведене свідчить про усталене свідоме нехтування обвинуваченою ПДР України за що вона неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, була позбавлена права керування транспортними засобами, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, обвинувачена не маючи водійських прав та навиків водіння вчиняла поїздки на автомобілі батька на значні відстані, зокрема з м. Києва до м. Кривого Рогу та в зворотному напрямку.

Отже, суд враховуючи що злочин вчинено внаслідок грубого порушення обвинуваченою ОСОБА_7 правил дорожнього руху, що потягло непоправні наслідки у виді смерті потерпілої, а також підвищену суспільну небезпеку скоєного, конкретні обставини справи, посткримінальну поведінку обвинуваченої, неоноразове притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, вважає за неможливе виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_7 без відбування реального покарання у виді позбавлення волі та не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.

Суд також враховує думку потерпілої ОСОБА_5 та представника потерпілої ОСОБА_6 , які наполягали на реальному позбавленні волі обвинуваченої та просили призначити обвинуваченій покарання строком на 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. При цьому суд зазначає, що за висновками Верховного Суду думка потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання сама по собі не може бути вирішальною, але обґрунтовано враховується судом при призначенні покарання в сукупності з іншими встановленими обставинами.

Прокурор в судових дебатах просив обрати покарання ОСОБА_7 з урахуванням позиції потерпілої у виді 7 років позбавлення волі та з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

А тому, суд дійшов висновку, що саме реальне позбавлення волі в даному випадку є необхідним і достатнім, буде відповідати ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину і особі винної, зможе запобігти вчиненню нею та іншими особами подібних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту і буде справедливою відплатою за вчинене діяння.

Досудову доповідь органу пробації суд до уваги не може взяти, оскільки при її виготовленні не були враховані зазначені вище обставини.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.

При призначенні покарання суд враховує правові позиції Верховного Суду в аналогічних справах, зокрема позицію висловлену в постанові від 03.09. 2020 року у справі № 523/13774/18 про те, що покарання у виді позбавлення волі, наближене до нижньої межі покарання, визначеного у санкції ч. 2 ст. 286 КК, не може призначатися особі, яка неодноразово порушувала правила дорожнього руху.

Взявши до уваги вищенаведене, особу обвинуваченої, позитивні характеристики, а також те, що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності, суд вважає можливим обрати основне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, що буде достатнім та справедливим у даному випадку.

З урахуванням безпосередніх обставин вчинення, суд вважає за необхідне призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Потерпілою ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про відшкодування завданої моральної шкоди, яка становить 5 096 000 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що розмір зазначеного відшкодування визначила виходячи з глибини її особистих страждань та переживань. З обвинуваченої підлягає стягненню відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 5 000 000 грн. Моральна шкода в сумі 96 000 грн. підлягає відшкодуванню МТСБУ в позасудовому порядку, тому вказана сума виключена з позовних вимог. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що після трагічних подій загибелі її матері потерпіла впродовж тривалого періоду часу зазнавала і продовжує зазнавати на даний час моральні страждання. В зв'язку зі смертю мами була змушена займатися організацією її похорону. Все життя мама була для неї опорою і підтримкою при різних, в тому числі складних життєвих ситуаціях. Трагічна смерть мами викликала у неї сильні душевні переживання і моральні страждання, тому була змушена в приватному порядку звернутися до психолога. Після похорону дотепер кожного дня відвідує могилу своєї мами та приносить свіжі квіти. Стан її здоров'я різко погіршився, був порушений нормальний сон і душевний спокій, тривалий час взагалі не могла організувати своє життя в звичному для себе режимі, що різко негативно вплинуло на усталені життєві зв'язки. Внаслідок того, що був порушений звичний уклад життя основну частину її обов'язків у сім'ї в неробочий час взяв на себе чоловік. Були порушені нормальні життєві зв'язки і спосіб життя, для організації яких дотепер потрібно докладати додаткові зусилля. Мама постійно допомагала в домашніх справах та у догляді за її донькою. До даного часу позивачка не може налагодити свій звичний спосіб життя та вкрай важко переживаючи все, що сталося.

Оскільки, страховий поліс на транспортний засіб, яким керувала обвинувачена, на момент ДТП у обвинуваченої був відсутній, тому в передбаченому законом порядку страхову регламенту виплату здійснює МТСБУ. Разом з тим, позивачка посилаючись на ст. 12 ч. 1 та ч. 2 ЦК України позовні вимоги до МТСБУ не заявляє в зв'язку з відсутністю спору. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України обрала спосіб захисту шляхом пред'явлення позову до обвинуваченої з виключенням регламентної суми в розмірі 96 000 грн., яка підлягала відшкодуванню МСТБУ.

Потерпіла підтримала заявлений позов та наполягала на його задоволенні. Обвинувачена ОСОБА_7 позов про відшкодування моральної шкоди в такому розмірі не визнала.

Вирішуючи цивільний позов, суд повинен виходити з встановленого ст. 60 ЦПК України обов'язку позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до п.3 ч.1ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому суд враховує роз'яснення, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, у відповідності з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та об'єму страждань (фізичних, душевних, психічних), котрі поніс позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення) і з врахуванням інших обставин. При цьому суд повинен виходити з принципу розумності, справедливості та виваженості.

Суд зазначає, що безумовно життя людини є найвищою соціальною цінністю, і що позивач зазнала моральних страждань через втрату рідної людини, своєї матері, втратила душевний спокій, змінився звичний спосіб життя. Разом з тим, заявлена сума моральної шкоди в розмірі 5 000 000,00 грн не відповідає вимогам розумності, справедливості, є явно завищеною та надмірною.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Тому, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Виходячи із вимоги розумності і справедливості, суд визначає розмір завданої моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 у розмірі 500 000,00 грн. Такий розмір моральної шкоди, на думку суду, буде достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої і не призведе до її збагачення.

Цивільним позивачем ОСОБА_47 заявлено позов про стягнення на його користь матеріальних збитків, які спричинені пошкодженням автомобіля «Тoyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 576 103,24 гривень та понесені ним судові витрати. В огрунтування позову заначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з обвинуваченою, яка керувала автомобілем «ВМW 316» реєстраційний номер НОМЕР_1 його автомобіль «Тoyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВМW 316» на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була. Згідно висновку експерта № СЕ-19/112-24/8955-АВ від 16.07.2024р. ринкова вартість транспортного засобу «Тoyota Camry», станом на 22.06.2024 становить 818 706, 59 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тoyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не визначалась у зв'язку із недоцільністю відновлення досліджуваного КТЗ у відповідності до вимог п. 1.8 ДСТУ 2324-93. Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності - ФОП « ОСОБА_48 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №210 від 15.12.2018р.) № 60/01.08.24 від 19.08.2024 року утилізаційна вартість складників автомобіля «Тoyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки КТЗ складає: 82 603,35 грн. Таким чином, розмір матеріального збитку, що підлягає стягненню на користь позивача внаслідок пошкодження автомобіля марки «Тoyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 736 103, 24 грн. (818 706, 59 грн. (ринкова вартість автомобіля до ДТП) - 82 603,35 грн. (вартість автомобіля після ДТП)). Відповідно до п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно- правову відповідальність. Оскільки відповідальність МСТБУ на той час складала 160000 гривень на одного потерпілого то позивачем сума збитків до ОСОБА_49 визначена як різниця вартості автомобіля марки «Тoyota Camry», до та після ДТП, з вирахуванням розміру страхового відшкодування, що складає - 576 103,24 гри. (736 103, 24 гри. - 160 000,00 грн.) де - 736 103,24 гри різниця вартості автомобіля до та після ДТП та 160 000,00 гри (ліміт відповідальності страхової компанії (МТСБУ).

Представник цивільного позивача ОСОБА_9 підтримав позов та просив задовольнити. ОСОБА_7 в судовому засіданні позов цивільного позивача визнала.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_18 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд дійшов такого висновку.

У відповідності до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що автомобіль «ВМW 316» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить - ОСОБА_10 відповідно до свідоцтва НОМЕР_5 від 03.02.2021 та на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВМW 316» ОСОБА_7 застрахована не була, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024.

Пунктом 7 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних паспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 передбачено, що розмір регламентної виплати визначається відповідно до положень законодавства, чинних на день настання дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для здійснення МТСБУ такої виплати.

На момент настання розглядуваного страхового випадку діяв Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» № 1961-IV 01.07.2004.

Відповідно до п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно- правову відповідальність.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №109 «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,яка набрала чинності з 01 липня 2022 року, розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,укладеними після набрання чинності дією постановою становлять, зокрема, за шкоду, заподіяну майну потерпілих - 160000,00 гривень на одного потерпілого. Таким чином, відповідальність МТСБУ не має перевищувати 160000,00 грн.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його де достатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою -страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями ВС у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадженням 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19, від 24.11.2021 у справі № 523/2791/18 (провадження 61-17324ск20), від 06.10.2021р. у справі №753/311/17 (провадженням 61-10440св21).

Так, внаслідок вчинення обвинуваченою ОСОБА_7 кримінального правопорушення, цивільному позивачу ОСОБА_11 було заподіяно матеріальних збитків, спричинення цього наслідку перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із діяннями обвинуваченої, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Із наданих суду доказів вбачається, що згідно висновку експерта № СЕ-19/112-24/8955-АВ від 16.07.2024 р. ринкова вартість транспортного засобу «Тoyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 22.06.2024 становить 818 706, 59 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тoyota Camry» не визначалась у зв'язку із недоцільністю відновлення досліджуваного КТЗ; утилізаційна вартість складників автомобіля «Тoyota Camry» на дату оцінки КТЗ складає 82 603,35 грн. Ліміт відповідальності страхової компанії (МТСБУ) складав 160 000,00 грн. Виходячи з положень пункту 30.1 статті 30 Закону № 1961-IV, автомобіль марки «Тoyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є фізично знищеним, що підтверджують висновки експерта № СЕ-19/112-24/8955-АВ від 16.07.2024р.

Окрім того, згідно положень п.13 постанови Пленуму ВССУ України від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статей 386, 395,396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил Дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

У момент вчинення ДТП, ОСОБА_11 керував автомобілем марки «Тoyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на відповідній достатній правовій підставі: автомобіль було передано ОСОБА_50 у володіння та користування; разом з автомобілем ОСОБА_46 було передано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль; ОСОБА_51 має посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, тому має право на відшкодування завданої майнової шкоди.

Цивільним позивачем пред'явлено позов про стягнення матеріальних збитків в розмірі 576 103,24 грн за мінусом регламентної виплати МТСБУ та різниці вартості автомобіля до та після ДТП. Отже, суд дійшов висновку що позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_18 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_7 судових витрат, які складаються з витрат, пов'язаних із розглядом справи у розмірі 30000,00 грн., до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, цивільним позивачем надано копія договору про надання правової допомоги № 387/24 від 07.08.2024 року, копія акту приймання-передачі послуг за договором №387/24 від 20.08.2024, квитанція про оплату юридичних послуг №ЕТ1Р-859Е-4К79-К811 від 07.08.2024 на суму 30 000, грн. Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині в повному обсязі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта, які складають 39746,59 грн. (біологічна експертиза - вартістю 6047,63 грн; судова інженерно-транспортна експертиза - вартістю 4543,68 грн., судова інженерно-транспортна експертиза - вартістю 3786,40 грн., судова інженерно-транспортна експертиза - вартістю 6815,52 грн., судова інженерно-транспортна експертиза - вартістю 3407,76 грн., судова транспортно-товарознавча експертиза вартістю - 7572,80 грн., судова інженерно-транспортна експертиза вартістю - 2271,84 грн., судова інженерно-транспортна експертиза - вартістю 5300,96 грн., а всього 39746,59 грн.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили необхідно залишити раніше обраний.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 03 вересня 2025 року, зарахувавши у строк відбуття покарання час тримання її під вартою із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 09 серпня 2024 року.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000,00 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_18 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_18 матеріальні збитки, спричинені пошкодженням автомобіля «Тoyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 576 103,24 гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_18 понесені ним судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 30 000,00 грн.

Речові докази:

- автомобіль «ВМW 316» реєстраційний номер НОМЕР_1 який відповідно до свідоцтва про реєстрації НОМЕР_5 від 03.02.2021 належить власнику ОСОБА_10 та знаходиться на зберіганні у ОСОБА_10 - залишити власнику;

- автомобіль марки «Тoyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 07.12.2018 належить ОСОБА_52 (на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №7139/24/016712 від 25.06.2024 покупець ОСОБА_53 ) та знаходиться на зберіганні у ОСОБА_11 - залишити законному володільцю.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.07.2024 на речові докази: ручку КПП з автомобіля ВМW, р.н. НОМЕР_1 , вилучена до паперового пакету та опечатана стрічками NPP-0050960, NPP-0050961; змив біологічної речовини з поверхні сидіння переднього пасажира автомобіля р.н. НОМЕР_1 , вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050950, NPP-0050951; контрольний змив біологічної речовини з поверхні сидіння переднього пасажирського автомобіля р.н. НОМЕР_1 , вилучений до паперового пакету та опечатана стрічками NPP-0050952, NPP-0050953; змив з торпеди з правої сторони (пасажира), вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050978, NPP-0050979; змив з торпеди з правої сторони (пасажира) - контрольний, вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP- 0050976, NPP-0050977; виріз тканини з подушки безпеки з правої сторони (пасажира) з РБК, вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050982, NPP-0050983; виріз тканини з подушки безпеки з її правої сторони (сторона пасажира) р.н. НОМЕР_1 , вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050954, NPP-0050955; контрольний виріз тканини подушки безпеки з правої сторони (пасажира), вилучений до паперового пакету та опечатана стрічками NPP-0050980, NPP-0050981; виріз тканини з подушки безпеки зі сторони водія (ліва сторона) з РБК (контрольний), вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050970, NPP-0050971; виріз тканини з подушки безпеки зі сторони водія (ліва сторона) з РБК, вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050972, NPP-0050973; тканину для порівняння з подушки безпеки зі сторони водія, вилучена до поперового пакету та опечатана стрічками NPP-0050968, NPP-0050969; тканину для порівняння змиву з правої сторони подушки, вилучена до паперового пакету та опечатана стрічками NPP-0050974, NPP-0050975; змив з ручки дверей водія автомобіля р.н. НОМЕР_1 , вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050948, NPP-0050949; контрольний змив з ручки дверей водія автомобіля р.н. НОМЕР_1 , вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050946, NPP-0050947; змив із сонцезахисного козирка зі сторони водія (ліва сторона), вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050958, NPP-0050959; контрольний змив із сонцезахисного козирка зі сторони водія (ліва сторона), вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050956, NPP-0050957; змив з керма автомобіля ВМW, р.н. НОМЕР_1 , вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP-0050966, NPP-0050967; контрольний змив з керма автомобіля р.н. НОМЕР_1 , вилучений до паперового пакету та опечатано стрічками NPP- 0050964, NPP-0050965, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів при Кропивницькому РУП ГУНП в Кіровоградській області- скасувати та речові докази знищити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 39746,59 грн.

Вирок суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ

129921145

Наступний документ

129921147

Інформація про рішення:

№ рішення:	129921146
№ справи:	397/1112/24
Дата рішення:	03.09.2025
Дата публікації:	04.09.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Подано апеляційну скаргу (10.10.2025)
Дата надходження:	30.08.2024

Розклад засідань:

Минулі засідання (41)

25.09.2024 10:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
07.10.2024 16:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
09.10.2024 10:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
16.10.2024 10:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
30.10.2024 10:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
13.11.2024 10:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
20.11.2024 13:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
26.11.2024 14:10	Кропивницький апеляційний суд
04.12.2024 14:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
11.12.2024 14:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
18.12.2024 13:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
08.01.2025 13:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
15.01.2025 13:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
23.01.2025 10:45	Кропивницький апеляційний суд
29.01.2025 13:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
19.02.2025 13:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
26.02.2025 11:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
05.03.2025 11:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
12.03.2025 11:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
19.03.2025 11:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
02.04.2025 11:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
23.04.2025 11:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
30.04.2025 13:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
06.05.2025 09:00	Кропивницький апеляційний суд
12.05.2025 10:00	Кропивницький апеляційний суд
21.05.2025 11:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
22.05.2025 10:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
23.05.2025 09:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
28.05.2025 14:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
04.06.2025 11:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
02.07.2025 14:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
09.07.2025 14:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
23.07.2025 14:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
28.07.2025 14:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
30.07.2025 13:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
06.08.2025 11:30	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
20.08.2025 12:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
27.08.2025 13:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
01.10.2025 11:00	Олександрівський районний суд Кіровоградської області
08.12.2025 11:00	Кропивницький апеляційний суд
19.01.2026 11:30	Кропивницький апеляційний суд