Справа № 391/673/25
Провадження № 2-с/391/1/25
02.09.2025 р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Козюменської В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд скасувати судовий наказ №391\772\20, яким з нього стягнуто аліменти на утримання дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки згідно рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23.10.2024 року встановлено, що він не є батьком ОСОБА_3 ; на утримання ОСОБА_2 вже є судовий наказ про стягнення з нього аліментів, а згідно ЦПК України не можна стягувати з однієї людини аліменти з тих самих підстав декілька разів.
В судове засідання заявник не з'явився, надав суду заяву про розгляд його заяви за його відсутності
Стягувач ОСОБА_4 до судового засідання не з'явився, надала суду заяву про проведення судового засідання за її відсутності. Також зазначила, що дійсно ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_5 , але просить продовжити стягувати аліменти на утримання ОСОБА_2 .
Судом на підставі частини другої статті 247ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали заяви та додані до нього докази, суд вважає встановленим наступне:
Судовим наказом Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18.07.2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку платника аліментів, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дати звернення - 18.07.2019 року до досягнення сином ОСОБА_2 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24 грудня 2020 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_7 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а потім в розмірі 1/4 частки частини заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи стягнення з 24.12.2020.
Відповідно до рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23.10.2024 року, яке набрало законної сили 28.11.2024 року, виключено з актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме відомості про батька - ОСОБА_1 .
Згідно ч.3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Зважаючи на зміст та мету поданої заяви ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне розглянути її в розумінні положень ст. 173 ЦПК України, відповідно до якої суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі N 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підтверджує визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві: матеріально-правові групи (відсутність у боржника зобов'язання), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язання переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторінки, прощенням боргу, неможливості виконання й інших, та процесуально-правових, до яких відносяться умови, що свідчать про помилкову видачу суду виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішеннями, які не набрало законної сили (крім тих, що підлягають повторному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як внаслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у випадку віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після завершення строки на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
На підставі викладеного, враховуючи, що заявник ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання якої з нього стягнуто аліменти на користь стягувача ОСОБА_6 , заявник ОСОБА_3 утримувати не зобов'язаний, тому в цій частині суд вважає за необхідне визнати судовий наказ від 24.12.2020 р. таким, що не підлягає виконанню.
Що стосується судового наказу від 24.12.2020 р. в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , то суд вважає наступне.
Згідно п.4 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
З наявних в суду матеріалів слідує, що Судовим Наказом від 18.07.2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку платника аліментів.
Зазначений судовий наказ від 18.07.2019 р., який набрав законної сили, є підставою для відмови у видачі всіх наступних судових наказів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи зазначене, суд вважає, що в цій частині судовий наказ від 24.12.2020 р. також є таким, що не підлягає виконанню.
При цьому суд звертає увагу стягувача ОСОБА_6 , що стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_2 повинно відбуватись на підставі судового наказу від 18.07.2019 р.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки заявник ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання якої з нього стягнуто аліменти на користь стягувача ОСОБА_6 , те, що стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_2 повинно відбуватись на підставі судового наказу від 18.07.2019 р., суд вважає за необхідне визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ від 24.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (тобто в повному обсязі).
Керуючись ст. ст. 160,173, 259, 432 ЦПК України, суд,-
Визнати судовий наказ від 24.12.2020 р., виданий Компаніївським районним судом Кіровоградської області у справі № 391/772/20 провадження №2-н/391/70/20 за заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її постановлення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.В. Козюменська