Справа №: 343/1148/25
Провадження №: 2-а/343/27/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого - суддi Керніцького І.І.,
секретаря судового засідання - Оленюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 4875822 від 02.06.2025 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 4875822 від 02.06.2025 року, про притягнення його адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, провадження у справі закрити, а також стягнути з відповідача судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що 02 червня 2025 року інспектором відділу поліції № 1 (м. Печерин) Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції Лешик Олена Віталіївна, винесла відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4875822. Відповідно до винесеної постанови, ним нібито було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Як зазначено в постанові, водій керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в. ПДР - Порушення правил користування ременями безпеки. Притягнення до адміністративної відповідальності, на його думку є необґрунтованим та недоведеним, а зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Представниця Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Чубелка О.Ю. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що постановою серії ЕНА № 4875822 від 02.06.2025 року громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Дане правопорушення поліцейським було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено згідно наказу МВС від 18 грудня 2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів». Формальна відсутність у змісті складеної постанови застереження про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за встановлених в цій справі обставин достатньою підставою для неврахування цього доказу, при тому, що фіксація правопорушення не здійснювалася в автоматичному режимі. Відеодоказом з нагрудної камери поліцеського підтверджується факт керування транспортним засобом з непристебнутим паском безпеки. Під час зупинки транспортного засобу водієм було спущено вікно на дверях автомобіля з боку водія, де чітко видно, що водій є не пристебнутий ременем безпеки, і при цьому, жодних активних дій спрямованих на те, щоб відстібнути пасок безпеки ним не вчинялося. Наявний відеозапис підтверджує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було з?ясовано всі фактичні обставини, прийнято до уваги факт вчинення водієм правопорушення, усні і письмові пояснення ОСОБА_1 встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та правомірно винесено постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Щодо пояснень позивача про те, що він керував транспортним засобом з пристебнутим ременем безпеки, однак після зупинки його відстібнув, вважає, що слід віднестися критично, оскільки позивач не визнавав своєї вини з метою намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним правопорушення. Крім того, поліцейськими жодним чином не було обмежено позивача в його правах, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Також представниця відповідача не погоджується із розміром відшкодування щодо стягнення на надання правової допомоги. Так для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
Позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій просив позовну заяву задоволити, скасувати постанову серії ЕНА № 4875822 від 02.06.2025 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. Судові витрати по справі покласти на відповідача. Вказавши, що категорично не погоджується з твердженням відповідача, адже твердження про те, що формальна відсутність відомостей про технічний засіб не є підставою для неврахування відеозапису, є необґрунтованим, суперечить вимогам закону та правовим висновкам Верховного Суду, а тому підлягає відхиленню. Постанова не містить визначеного та належного формулювання обвинувачення, чим грубо порушено: право на захист, принцип юридичної визначеності, вимоги КУПАП до змісту процесуального акта. Представник відповідача у відзиві не заперечує цього факту, що фактично є визнанням порушення вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП. Щодо відшкодування витрат на надання правової допомоги, то в разі, якщо договором про надання правничої допомоги передбачено фіксований розмір гонорару, обов?язок подавати деталізований опис виконаних адвокатом робіт відсутній.
В судове засідання позивач не з'явився, у відповіді на відзив вказав про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в судове засідання також не з'явився та про причини неявки не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з датою вручення 29.06.2025 року.
Дослідивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов належить до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 280 даного Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 вищевказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів.
З матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2025 року інспектором відділу поліції № 1 (м. Печерин) Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції Лешик О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4875822, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. В постанові зазначено, що 02.06.2025 року о 14:36 год. на дорозі між селами Тур'я Пасіка та Раково ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 «в» ПДР.
З оскаржуваної постанови вбачається, що свідків правопорушення в ній не зазначено, будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, до постанови не додано.
На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, представниця відповідача у відзиві посилається на відеозапис з нагрудної камери поліцейської, який підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з не пристебнутим паском безпеки.
Так, до відзиву на позовну заяву представниця відповідача долучила диск CD-R 700MB/80min, на якому знаходяться шість відеозаписів:
- на відеозаписі під назвою «Відео 1 ОСОБА_1 » тривалістю 05:39 хв., зафіксовано, як працівниця поліції стоїть біля автомобіля ОСОБА_1 запитує чому він не користується паском безпеки та чи має він посвідчення водія свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і страховий поліс. Водій показує їй всі необхідні документи, після чого поліцейська повідомляє, що він буде мати мінімальний розмір штрафу за те, що не користувався паском безпеки та чи він згідний з тим. На що ОСОБА_1 заперечив, вказавши, що зараз він не керує автомобілем, а стоїть на місці, тому й не пристебнутий, але під час руху був пристебнутий;
- на відеозаписі під назвою «Відео 2 ОСОБА_1 » тривалістю 08:58 хв., ОСОБА_1 вимагає ознайомити його із доказами, які свідчать, що він не користувався ременем безпеки, на що поліцейська відповіла, що все записано на її нагрудну камеру та вказує на безліч несправностей на її думку автомобіля і що вона може написати об'єднану постанову і буде дуже багато штрафів. ОСОБА_1 вкотре наполягає, щоб йому показали докази, які підтверджують вчинення ним правопорушення та пропонує перенести розгляд справи, для залучення адвоката, але поліцейська відмовляє йому в цьому, пояснюючи, що він просто намагається уникнути відповідальності;
- на відеозаписі під назвою «Відео 3 ОСОБА_1 » тривалістю 01:16 хв., відбувається заповнення необхідних реквізитів постанови та оголошення ОСОБА_1 прав передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП;
- на відеозаписі під назвою «Відео 4 ОСОБА_1 » тривалістю 08:59 хв., продовжується оголошення прав ОСОБА_1 . Після чого водій сперечається з поліцейськими з приводу того, що він не вчиняв даного правопорушення, натомість поліцейська каже йому, що треба було ще більше виписати і це ще по людськи. Потім роздруковує постанову та дає її підписати ОСОБА_1 ;
- на відеозаписі під назвою «Відео 5 ОСОБА_1 » тривалістю 08:59 хв., відтворені ті самі події, що й на відеозаписі під назвою «Відео 4 ОСОБА_1 »;
- на відеозаписі під назвою «Відео 6 ОСОБА_1 » тривалістю 05:24 хв., зафіксовано, як ОСОБА_1 пише пояснення з приводу винесення стосовно нього постанови поліцейською.
Дослідивши надані представницею відповідача відеозаписи з нагрудної камери поліцейської, суд не вбачає порушення правил користування ременями безпеки ОСОБА_1 , оскільки не зафіксовано, як останній керував транспортним засобом і в цей час не користувався ременем безпеки. Інших належних та допустимих доказів суду не надано.
Разом з тим, формальна відсутність у змісті складеної постанови застереження про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за встановлених в цій справі обставин достатньою підставою для неврахування цього доказу, при тому, що фіксація правопорушення не здійснювалася в автоматичному режимі (аналогічна позиція висвітлена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду висвітлена у справі № 936/120/24 від 01.05.2024 року).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 26.04.2018 року в справі № 338/855/17 зазначив, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. У вказаній постанові суд роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 «в» ПДР, в судовому засіданні не здобуто, а сама постанова не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а тому постанова про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4875822 від 02.06.2025 року, є протиправною і її слід скасувати в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, тому суд вважає за необхідне провадження в справі закрити, оскільки відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь позивача слід стягнути 605,60 грн. сплаченого ним судового збору згідно платіжної інструкції № 226735b6-2095-413e-ba57-18116d4df89a від 10.06.2025 року, а в задоволенні вимоги про стягнення 5 000,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням йому правничої допомоги адвокатом, відмовити, оскільки жодних доказів на підтвердження факту понесення цих витрат та їх розміру позивач не надав.
На підставі викладеного, ст.ст. 7, 9, 121, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 77, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задоволити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4875822 від 02.06.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень та 60 копійок), відмовивши в задоволенні вимоги про стягнення 5 000,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням йому правничої допомоги адвокатом, в зв'язку з її недоведеністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серія, номер: НОМЕР_3 , виданий 17.11.2011 року, Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, що знаходиться за адресою: 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13, код ЄДРПОУ: 40108913.
Суддя: