Справа № 206/4879/25
Провадження № 1-кп/206/394/25
02 вересня 2025 року в залі суду у м. Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042230000517 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 ,
29.08.2025 року Самарським районним судом міста Дніпра був отриманий зазначений вище обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042230000517 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.
02.09.2025 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 . Прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на тепер не відпали та існують, а саме:
- про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років, у зв'язку з тим, що останній вчинив тяжкий злочин проти свого рідного батька, який перебував у безпорадному стані, отже є підстави вважати, що ОСОБА_3 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду;
- про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 , знаходячись на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки вони є його сусідами та йому відоме місце проживання останніх;
- про наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, окрім того, обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу.
Прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.
Вислухавши думку прокурора, захисника, позицію представника потерпілого, обвинуваченого, суддя вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.09.2025 включно.
Як вбачається з ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 8, 12 ч. 1 ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК підтверджується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років,
Згідно з відомостями, викладеними в обвинувальному акті, обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, раніше не судимий.
Суд зазначає, що характер, тяжкість інкримінованих злочинів та суворість ймовірного покарання, як за національним законодавством (ст. 178 КПК), так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику переховування особи від суду.
Ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
За встановлених обставин, відсутності міцних соціальних зв'язків ОСОБА_3 та працевлаштування, ризик переховування від суду, в тому числі і на тимчасово непідконтрольній українській владі території, збільшується.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, необхідно зазначити, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, свідки, заявлені стороною обвинувачення, не допитані у судовому засіданні, а тому обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив, з метою зміни їх показів.
Крім того, як слідує з відомостей, зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування, свідки проживають неподалік від місця проживання обвинуваченого, що підвищує ризик можливого на них впливу зі сторони обвинуваченого, а з огляду на те, що інкриміновані обвинуваченому злочини, вчинені із застосуванням насильства, такий ризик є суттєвим.
Також наявний ризик, передбачений у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, отже може продовжити злочинну діяльність.
Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, існують, обрання іншого, більш м'якого виду, суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та який спричинив загибель людини.
Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню. Суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки судом встановлено, що наведені прокурором ризики заслуговують на увагу.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 197, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 29 жовтня 2025 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1