Справа № 212/8405/25
1-кп/212/924/25
02 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровського районного суду міста Кривого Рогу у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
у кримінальному провадженні № 42025041330000294 від 03.03.2025 року за клопотанням прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією на особливий період, водія 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В підготовчому засіданні брали участь:
прокурор - ОСОБА_4
підозрюваний - ОСОБА_3
Досудовим розслідуванням встановлено, що ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб - до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан.
Надалі, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX, Указом від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-IX, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX, Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX, Указом від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX, Указом від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX, Указом від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-IX, Указом від 14.01.2025 № 26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4220-IX, та Указом від 15.04.2024 № 235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2024 № 4356-ІХ) у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строки дії воєнного стану в Україні постійно продовжувались, у тому числі із 05 годин 30 хвилин 09.05.2025 строком на 90 діб.
Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 листопада 2022 року № 332 солдат ОСОБА_3 , якого призначено наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 537-РС (по особовому складу) від 31 жовтня 2022 року на посаду водія 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_3 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
При цьому, солдат ОСОБА_3 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період, перебуваючи на посаді водія 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 7 ст. 11, ст. 16, абзаців 5, 8, 9 ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та абзаців 2 та 6, ст. 4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 22 листопада 2025 року без поважних причин в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього та усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_3 18.07.2025 року добровільно та з власної ініціативи прибув до Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення).
Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 KK України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закриття кримінального провадження, посилаючись на те, що ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України визнає в повному обсязі та не оспорює фактичні обставини викладені у повідомленні про підозру, щиро розкаюється, висловлює жаль з приводу вчиненого, 18.07.2025 року склав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а командир військової частини НОМЕР_2 , в свою чергу 13.06.2025 року надав письмову згоду на продовження проходження солдатом ОСОБА_3 військової служби на вакантній посаді у військовій частині НОМЕР_2 .
В судовому засіданні ОСОБА_3 надав згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та зазначив, що на теперішній час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 2, 4 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
07 вересня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану», відповідно до якого стаття 401 КК України доповнена частиною п'ятою.
Відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Так, з матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що 22.07.2025 року до суду надійшло клопотання прокурора про звільнення підозрюваного ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України з метою продовження проходження підозрюваним військової служби, та закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 зазначив, що підозра йому зрозуміла, формулювання та характер пред'явленої йому підозри, правову кваліфікацію його дій за ч. 5 ст. 407 КК України, він не оспорює.
При цьому, підозрюваному ОСОБА_3 судом були роз'яснені суть підозри, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також йому роз'яснено, що закриття кримінального провадження з цих підстав не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав. В свою чергу, підозрюваний ОСОБА_3 пояснив, що він цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз'яснення цих положень наполягає на звільненні його від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК України та закритті провадження, зазначивши, що він добровільно повернувся до військової частини для продовження проходження військової служби.
Згідно письмового клопотання ОСОБА_3 від 18.07.2025 року, він виявив намір повернутися для продовження проходження військової служби та зобов'язався виконувати службові завдання в районі ведення бойових дій.
Згідно листа командира військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2025 року №1/61/10-330-2025, він надає письмову згоду на продовження проходження військової служби солдатом ОСОБА_3 у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності» умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. При вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні. Ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
Так, з матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та матеріали кримінального провадження містять докази, які повністю доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.
За таких підстав, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , командир військової частини НОМЕР_2 надав суду письмову згоду на продовження проходження солдатом ОСОБА_3 військової служби, що свідчить про наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та закриття кримінального провадження.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст. ст. 284 - 286, 288, 369, 372, 376, 395, 532 КПК України; ст. ст. 5, 12, 401 КК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про звільнення підозрюваного ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2025 року за №42025041330000294 за ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України - для продовження проходження військової служби.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025041330000294 від 03.03.2025 року за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,- закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 невідкладно, після набрання ухвалою законної сили - поновити ОСОБА_3 на військову службу, а ОСОБА_3 - після набрання ухвалою законної сили, зобов'язати не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби.
Ухвала може бути оскарженою до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Покровський районний суд міста Кривого Рогу.
Повний текст ухвали складено та проголошено 02.09.2025 року о 16:00 годині.
Суддя ОСОБА_1