Ухвала від 27.08.2025 по справі 947/26569/251-кс/947/10716/25

Номер провадження: 11-сс/813/1486/25

Справа № 947/26569/25 1-кс/947/10716/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисники ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), на ухвалу слідчого суддіКиївського районного суду м. Одеси від 17 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025160000000778, внесеного до ЄРДР 15 липня 2025 року,-

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотанняслідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.09.2025, з утриманням в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор".

Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу захисникОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), подав апеляційну скаргу в якій вказують на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою та незаконною, з огляду на наступне:

- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що, в свою чергу, є обов'язковим критерієм при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу. В ході допиту 15.07.2025 року підозрюваний ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, щиро покаявся та дуже співчуває з приводу трагічної події, винуватцем якої він став, заявив про намір сприяти органу досудового розслідування у встановленні усіх обставин кримінального правопорушення та в повному обсязі має намір відшкодовувати моральну та матеріальну шкоду потерпілій стороні;

- слідчий суддя залишив поза увагою, що підозрюваний прибув до України з благодійною та волонтерською місією з метою зйомки документального фільму про реальні події збройної агресії рф проти України, окрім цього він пройшов курс тактичної медицини та отримав сертифікат медичної підготовки батальйону «Госпітальєри», до якого мав намір вступити як бойовий медик і доброволець для допомоги особам, постраждалим від воєнних дій в зоні бойових зіткнень, чим проявляв свою громадянську позицію щодо війни в Україні. Підозрюваний не має судимостей, вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, підозрюється у вчиненні хоч і тяжкого, але необережного злочину, має захворювання, що потребує постійного прийому медичних препаратів, спрямованих на нормалізацію його ментального стану, за рецептом лікаря.

Посилаючись на викладене захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням відповідних обов'язків, визначених ст. 194 КПК України. У разі відмови у застосуванні іншого запобіжного заходу, просить визначити розмір застави до від 30 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисники апеляційну скаргу підтримали, наполягали на її задоволенні.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав ухвалу слідчого судді такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з вимогами ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що СУ ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12025160000000778 від 15 липня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України (а.с.10 т.1).

В рамках вказаного кримінального провадження 15 липня 2025 року ОСОБА_9 ) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого (а.с.50-52 т.1).

За версією органу досудового розслідування та відповідно до повідомлення про підозру, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, водій ОСОБА_12 , не вжив заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, і, як наслідок, при наближенні до мотоциклу марки «BMWR-18», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_13 , який зупинився попереду, у попутному напрямку, у цій же смузі руху, перед регульованим пішохідним переходом, на червоний (забороняючий рух) сигнал світлофора, за відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, проігнорував вимоги цього сигналу, своєчасно не зменшив швидкість руху і допустив наїзд передньою частиною керованого автомобіля марки «VOLKSWAGENGOLFPLUS» на задню частину мотоциклу марки «BMWR-18», на попутних курсах, що призвело до відкидання мотоциклу вперед, його перекидання і падіння мотоцикліста на дорожнє покриття.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіяні тілесні ушкодження, що призвели до його смерті на місці пригоди.

Отже, шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.5.; 2.3. б); 2.9. а); 8.7.3. е); 12.3. «Правил дорожнього руху» України, водій ОСОБА_12 спричинив суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_13 .

При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Оскільки у апеляційній скарзі сторони захисту не оспорює обґрунтованість пред'явленої підозри, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, є обґрунтованою.

Відносно доводів апеляційної скарги з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Слідчий суддя вважав доведеними існування двох ризиків, які обумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з особистістю останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

При вирішенні питання про існування ризику переховування колегія суддів вважає слушним посилання слідчого судді, що підозрюваний є громадянином Республіки Італія, а тому відносно нього не діють обмеження щодо перетину державного кордону України в умовах введеного воєнного стану, що дає йому можливість безперешкодно покинути територію України з метою переховування закордоном.

Заперечення стороною захисту таких висновків та посилання на поведінку ОСОБА_12 , які наразі визнає вину, виявив бажання сприяти досудовому розслідуванню та відшкодувати моральну та матеріальну шкоду потерпілій стороні, не сприймаються колегією суддів як переконливі. У цьому аспекті важливим є те, що ОСОБА_12 набув статус підозрюваного у тяжкому злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років; законодавча заборонена застосування ст. 75 КК України, а тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, яке призвело до тяжких наслідків у вигляді загибелі особи, останній, перебуваючи на волі, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, з урахуванням наявності місця проживання у Республіці Італія, місто Брешіа, вул. Амбарага, 20 «а».

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо оцінки ризику незаконного впливу на свідків, з огляду на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_14 у значній мірі підтверджується показаннями свідків, які були очевидцями події, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), наявні підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків з метою координації чи синхронізації їх показань як між собою, так і з власними, зміни чи відмови від раніше наданих ним показань і спотворення доказів у справі. Відтак, керуючись своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів приходить до висновку, що вірогідність такого ризику існує у тій мірі, щоб бути підставою для застосування запобіжного заходу.

Вказане не свідчить, що, поза всяким сумнівом, ОСОБА_12 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому, сторона захисту у ході апеляційного перегляду не спростувала.

Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника про те, що підозрюваний прибув до України з благодійною та волонтерською місією, водночас зауважує, що у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідного чи до його виключення.

Оцінюючи доводи сторони захисту, що інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, відноситься до злочинів, що вчинені з необережності, апеляційний суд звертає увагу, що необережна форма вини стосується тільки настання наслідків - у даному випадку смерті потерпілого. Колегія суддів акцентує увагу, щоза версією органу досудового розслідування, ОСОБА_12 достовірно усвідомлюючи те, що він як особа, яка використовує джерело підвищеної небезпеки - автомобіль, знехтував елементарними правилами безпекиприступив до керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (виявлена доза на рівні 1,03 ‰ етилового спирту у крові, що не є допустимою згіднозаконодавства України), що створило реальну загрозу для життя та здоров'я учасників дорожнього руху.

Апеляційний суд зазначає, що слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Враховуючи фактичні обставини справи та характер інкриміновано кримінального правопорушення ОСОБА_15 , яке зазіхає на суспільну складову безпечного життя, оскільки формує думку суспільства про незахищеність та уразливість до вчинення відносно них злочинних дій у сфері безпеки дорожнього руху, свідчить про наявність значного суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні.

На переконання апеляційного суду, досліджені під час судового засідання та встановлені слідчим суддею ризики свідчать, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення нею позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали слідчого судді - немає.

Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025160000000778, внесеного до ЄРДР 15 липня 2025 року,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ
129919834
Наступний документ
129919836
Інформація про рішення:
№ рішення: 129919835
№ справи: 947/26569/251-кс/947/10716/25
Дата рішення: 27.08.2025
Дата публікації: 04.09.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Одеський апеляційний суд
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (27.08.2025)
Дата надходження: 22.07.2025
Розклад засідань:
23.07.2025 16:10 Одеський апеляційний суд
27.08.2025 10:00 Одеський апеляційний суд