Справа № 729/1428/25
2-н/729/182/25
02 вересня 2025 р. Суддя Бобровицького районного суду Кузюра В.О., вивчивши матеріали заяви Чернігівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 ,-
Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості за послугу з технічного обслуговування з ОСОБА_1
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, приходжу до такого висновку.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Виходячи із вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
02.09.2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про те, що ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , тобто не за зазначеною в заяві про видачу судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 виснувано, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна.
Як роз'яснено у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, виходячи із аналізу зазначених позицій Верховного Суду, користування нерухомим майном та користування послугами з технічного обслуговування (про стягнення заборгованості за яку просить заявник) є відмінними поняттями і норми виключної підсудності поширюються саме на спори щодо користування нерухомим майном, а тому ч.1 ст.30 ЦПК України у даному випадку не підлягає застосуванню.
Разом з тим, заявником не надано доказів належності будинковолодіння на праві власності за адресою АДРЕСА_2 боржнику ОСОБА_1 .
Згідно вимог ч. 9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщозаяву подано з порушенням правил пісудності, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Таким чином, приходжу до висновку про відмову у видачі судового наказу заявнику.
Керуючись ст. 163,165,166 ЦПК України,-
У видачі судового наказу за заявою Чернігівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя В.О. Кузюра