Справа №523/8537/25
Провадження №1-кс/523/5339/25
27 серпня 2025 року
Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання слідчого СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №22025160000000278 від 09.05.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, одруженої, маючої на утриманні двох доньок, офіційно не працевлаштованої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,-
Слідчий СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_4 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025160000000278 від 09.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_6 .
Відповідно до даного клопотання, громадянка України ОСОБА_6 будучи обізнаною про факт агресії РФ проти України, 09.10.2024 маючи умисел на завдання шкоди Україні, звернулась до своєї знайомої з проханням отримати від невстановлених осіб на території РФ, належні її доньці грошові кошти у сумі 1600 російських рублів, так як немає змоги отримати їх на свій рахунок, та здійснити їх перерахунок на рахунок представників держави-агресора, які здійснюють збір коштів для допомоги учасникам спеціальної військової операції, в тому числі придбанні спеціального військового обладнання.
На виконання вказівки ОСОБА_6 , 15.10.2024 о 11:25 здійснено переведення грошових коштів у сумі 1670 російських рублів на розрахунковий рахунок відкритий у банку «Т-Банк» представника держави-агресора, який здійснює збір коштів для допомоги учасникам спеціальної військової операції, про що отримала відповідний звіт.
Таким чином ОСОБА_6 здійснила дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, збройним формуванням, з метою завдання шкоди Україні, шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів.
09.05.2025 громадянку України ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 615 КПК України за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину за вищевказаних обставин.
Громадянці України ОСОБА_6 10.05.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112КК України.
Надалі, 12.05.2025 Пересипським районним судом м. Одеси відносно підозрюваної громадянки України ОСОБА_6 застосовано запобіжний у вигляді тримання під вартою в державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 07.07.2025, без визначення розміру застави.
Крім того, 02.07.2025 Пересипським районним судом м. Одеси відносно підозрюваної громадянки України ОСОБА_6 застосовано запобіжний у вигляді тримання під вартою в державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 30.08.2025, без визначення розміру застави.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема:
- повідомленням про злочин ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області;
- протоколами огляду смартфону ОСОБА_6 , в якому наявне листування із приводу переведення коштів на допомогу представникам держави-агресора;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , яка підтвердила, що її матір ОСОБА_6 звернулась до своєї подруги для переведення грошових коштів на допомогу російському військовому;
- протоколом огляду веб - сторінки в мережі інтернет «Т-банку», в ході огляду якого, виявлено офіційний збір коштів з відповідними реквізитами;
- протоколом огляду «Telegram» - каналу «Солнце Севера» (проросійський канал), на якому наявне посилання на збір коштів, з відповідними реквізитами, на допомогу військовим збройних сил рф, які воюють проти України.
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання, зазначивши при цьому, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, може переховуватися від органів досудового розслідування; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим, просив задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою.
Захисник та підозрювана заперечували проти клопотання, вважали, що ризики прокурором не доведені, запобіжний захід не є пропорційним, просили врахувати наявність хронічних захворювань, позитивні характеристики та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню на підставі наступного.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує ризики передбачені ст.177 КПК України, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання (за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі), той факт, що підозрювана раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Фокс Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 (п. 32 справи), а також рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п. 175 справи), що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, підстави обрання виключного запобіжного заходу підозрюваній є цілком обґрунтованими, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій.
При цьому, КПК України, не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак належить з'ясувати реальну можливість здійснити їх в майбутньому.
Переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років.
Так, ОСОБА_6 на даній стадії досудового розслідування інкриміновано кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
У зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні території Херсонської, Запорозької, Луганської, Донецької областей чи АР Крим, або за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон, взагалі виїхати до іншої країни.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваної у вигляді її можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії; що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені.
Застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, може надати можливість підозрюваній вчинити зазначені дії з такими речами у кримінальному провадженні, з огляду на викладені обставини.
Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваною на таких осіб.
Таким чином, не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками, ОСОБА_6 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Стосовно вказаного ризику (як підстави застосування запобіжного заходу, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК), слід зауважити, що застосування запобіжного заходу, який оптимально відповідає конкретним обставинам кримінального провадження, багато у чому визначається характером (властивостями вчиненого злочину), одним з важливіших серед яких є тяжкість пред'явленого обвинувачення. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від неї (тяжкості) залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.
Вказане свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Взявши до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, це не забезпечить виконання нею як підозрюваною, а в майбутньому, вірогідно, й обвинуваченою, покладених на неї ст. 42 Кримінального процесуального кодексу процесуальних обов'язків, та вона матиме змогу вчиняти інші злочини.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Кожен з вищезазначених ризиків, знаходить своє підтвердження у зібраних матеріалах, які додані до клопотання та обґрунтовують доводи органів досудового розслідування та прокуратури.
Наявність же ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити одну чи кілька із наведених дій як другу складову підстави обрання запобіжного заходу, означає наявність даних, які свідчать про обґрунтовану ймовірність вчинення ним таких дій.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Вказані дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає, що на даний час більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 - 442-1 КК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 25.10.2025 року включно.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 25.10.2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя