Справа 522/19210/21
Провадження 1-кп/522/1098/25
02.09.2025 м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162470000414 від 08.04.2021, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаїв, громадянки України, українки, має на утриманні двохнеповнолітніх дітей, місце проживання до моменту затримання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.127, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, одруженого, місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.127, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,-
На розгляді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.127, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.127, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 терміном на шістдесят днів, без альтернативи визначення застави, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти клопотання прокурора, посилаючись на необґрунтованість заявлених ризиків та не підтвердження їх належними доказами, у зв'язку з чим просила відмовити у його задоволенні, клопотала про зміну обраного їй запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, посилаючись на тривалість тримання під вартою та не доведення прокурором її винуватості.
Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти клопотання прокурора, вважала недоведеними заявлені прокурором ризики, посилалась на наявність у обвинуваченої ОСОБА_4 міцних соціальних зав'язків, зокрема постійного місця проживання, неповнолітніх дітей, відсутність судимостей, просила суд змінити запобіжний захід на більш м'який.
Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5 .
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали, суд встановив наступне.
Так, ухвалою суду від 07.07.2025, ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.09.2025, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у 265 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 802420 грн.
На даний час у судовому засіданні досліджено частину доказів, зокрема допитано потерпілого ОСОБА_8 , досліджено допит у порядку ст. 225 КПК України потерпілого ОСОБА_9 , допитано обвинувачену ОСОБА_4 , проводиться дослідження документів кримінального провадження. Разом з цим, завершити судовий розгляд не виявилось за можливе з незалежних від суду причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд враховує, що ОСОБА_4 , хоча раніше і не судима, має двох неповнолітніх дітей, проте обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, в тому числі, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, співорганізаторстві та участі у озброєній організованій групі.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
При цьому, суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Таким чином, суд вважає, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: спроби - переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення - продовжують існувати.
При цьому, зазначені обвинуваченою та захисником доводи, в тому числі щодо відсутності у останньої судимостей, не спростовують наявність існування зазначених ризиків.
Доказів наявності підстав, що унеможливлюють тримання обвинуваченої в умовах слідчого ізолятору за станом здоров'я, стороною захисту - не надано, та в ході розгляду судом - не встановлено.
Разом з цим, зважаючи на те, що хоча й з незалежних від суду обстави, проте упродовж тривалого часу обвинувачена утримується під вартою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд вважає за можливе визначити обвинуваченій, у якості альтернативного запобіжного заходу, заставу.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Таким чином, з урахуванням обставин справи, характеру, тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , розміру матеріальних збитків (згідно з даними обвинувального акту на загальну суму 20 035 030 грн.), даних про майновий стан обвинуваченої, суд вважає, що застава у сумі 265 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не є завідомо непомірною для обвинуваченої та буде здатна забезпечити виконання нею покладених процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-183, 197, 331, 370-372, 376, 392,395,532 КПК України,-
У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити частково, продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 60 днів, тобто строк дії ухвали до 30.10.2025.
Визначити обвинуваченій ОСОБА_4 у якості альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, заставу у 265 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 802 420 гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави зобов'язати обвинувачену ОСОБА_4 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду, яким розглядається кримінальне провадження, протягом дії зазначеного запобіжного заходу та покласти на обвинувачену строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
3) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою, яка тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Суддя ОСОБА_1