Справа № 682/980/25
Провадження № 1-кп/682/107/2025
25 серпня 2025 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 та її представника адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута кримінальне провадження № 12025240000000091 за обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гориця Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, який працює в ТОВ "Агро сад 2016" на посаді агронома,
- за ч. 1 ст. 135 КК України, -
ОСОБА_4 20 січня 2025 року близько 18 год., у темну пору доби, без опадів, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснював керування автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в межах населеного пункту с. Ганнопіль Шепетівського району Хмельницької області в напрямку від м. Славута до с. Берездів Шепетівського району Хмельницької області, рухався зі швидкістю приблизно 100 км/год, де максимальна швидкість руху транспортних засобів дозволена не більше ніж 50 км/год, чим грубо порушив вимоги пункту 2.9. (а), 12.4. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі по тексту - Правил).
Проїжджаючи вказану ділянку дороги, навпроти будинку №74 по вул. Корецька с. Ганнопіль Шепетівського району Хмельницької області, ОСОБА_4 допустив наїзд вказаним автомобілем на пішохода ОСОБА_8 , який перебував в лежачому положенні в межах правої смуги проїзної частини.
Внаслідок вчинення ОСОБА_4 даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з розтрощенням голови, закритої травми грудної клітки з множинними переломами всіх ребер, грудини з розривами обох легенів та міжхребцевих з'єднань грудного відділу хребта та повними розривами спинного мозку, відкритої травми живота з розривами печінки, обох нирок, шлунка, кишечника та сечового міхура, множинних переломів кісток таза, відкритих переломів кісток правого плеча, правого стегна та правої гомілки. Дані тілесні ушкодження, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння, а в даному випадку були несумісними із життям та призвели до смерті, яка настала внаслідок поєднаної травми голови, грудної клітки, живота, таза, правого плеча та правої нижньої кінцівки, яка супроводжувалась шоком. Враховуючи характер та важкість отриманих травм (розтрощення голови, множинність ушкоджень внутрішніх органів та кінцівок), врятувати життя ОСОБА_8 в разі надання йому своєчасної медичної допомоги відразу, після отриманих тілесних ушкоджень, було б неможливим.
Далі ОСОБА_4 відразу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи, що в результаті його дій, а саме, дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлений реальної можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, нехтуючи моральними нормами співжиття, у порушення вимог п. 2.10 (а,г,д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - Правил),ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», маючи при цьому реальну можливість вжити заходів для надання медичної допомоги потерпілому, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_8 , не викликав карету швидкої медичної допомоги, не вжив самостійних заходів для доставлення потерпілого до лікувального закладу та не вжив будь-яких інших заходів, необхідних для відведення небезпеки, що загрожувала життю потерпілого, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди та залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_8 ,який перебував у небезпечному для життя, безпорадному стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.
Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.10 (а,г,д) Правил та ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», зміст яких полягає в наступному:
п.2.10 - у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» - учасники дорожнього руху зобов'язані надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, що виразилось у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
В суді ОСОБА_4 вину визнав повністю, ствердивши своїми показами час, місце та спосіб вчинення ним вказаного кримінального правопорушення (злочину). Суду показав, що 20.01.2025 року у вечірній час, він керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в межах населеного пункту с. Ганнопіль Шепетівського району Хмельницької області в напрямку від м. Славута до с. Берездів Шепетівського району, зі швидкістю біля 100 км/год, здійснив наїзд на тіло ОСОБА_8 , який лежав на проїздній частині його смуги руху, після чого залишив місце пригоди та залишив потерпілого без лопомоги. За деякий час він повернувся, на місці пригоди прибула швидка допомога, яку викликали інші люди, та поліція. На час події він перебував у стані алкогольного спяніння. У вчиненому розкаюється. Ним відшкодовано витрати потерпілої ОСОБА_5 на поховання ОСОБА_8 , а також заявлені позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_5 , яка є сестрою ОСОБА_8 , суду показала, що їй телефоном повідомили знайомі про подію, в якій постраждав її брат 20.01.2025 року. Коли вона із рідними прибула на місце події, то їй повідомили, що ОСОБА_8 помер. Похованням брата займалася вона. ОСОБА_4 , через його дружину, були їй передані кошти як компенсація витрат на поховання. Претензій до обвинуваченого не має. Підтримує позицію процесуального прокурора щодо призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням іспитового строку.
Потерпіла ОСОБА_6 , яка є донькою ОСОБА_8 , суду показала, що її мати із батьком розлучені понад 15 років, і батько із ними не проживав. Проте вона інколи із ним бачилася. Заявлений нею позов про відшкодування моральної шкоди просила залишити без розгляду у звязку із добровільною сплатою їй обвинуваченим 100 000 грн. Підтримує позицію процесуального прокурора щодо призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням іспитового строку.
Адвокат ОСОБА_7 , яка є представником потерпілої ОСОБА_6 , також просила залишити без розгляду заявлений позов про відшкодування моральної шкоди у звязку із добровільною сплатою обвинуваченим коштів у сумі 100 000 грн., про що стороною надано розписку. Щодо міри покарання також підтримує позицію процесуального прокурора.
Враховуючи, що учасниками судового розгляду визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, суд ухвалив проводити судовий розгляд у порядку, встановленому ч. 3 ст. 349 КПК України.
В судовому засіданні з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст зазначених обставин, немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також вони розуміють, що будуть в такому випадку позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини в судовому засіданні, винуватість ОСОБА_4 у вчиненому підтверджується зібраними у справі доказами, які в судовому засіданні ніким з учасників судового процесу не оспорені.
Таким чином, дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують йому покарання.
За місцем проживання та роботи ОСОБА_4 характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра, нарколога та невропатолога не перебуває і раніше не перебував.
Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Обставинами, що пом'якшують покарання є те, що ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав, розповів за яких обставин це сталося, чим активно сприяв розкриттю злочину та розслідуванню справи. Окрім того, розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілим спричинену шкоду.
Заявлений в справі потерпілою ОСОБА_6 цивільний позов слід залишити без розгляду в зв'язку з добровільним відшкодуванням ОСОБА_4 моральної шкоди на підтвердження чого потерпілою заявлено суду відповідне клопотання та долучено розписку про тримання коштів.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що за ч. 1 ст. 135 КК України ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень передбачених ст.ст. 75,76 КК України.
В силу ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави стягненню підлягають судові витрати на залучення експерта в сумі 7 959 грн.
Питання про речові докази слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час підстав продовжувати немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 135КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Зарахувати у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 20.01.2025 р. по 01.05.2025 р.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на проведення експертизи в сумі 7959 гривень.
Речові докази - автомобіль марки "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , повернути по вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_4 , скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 21.01.2025 р.
Речові докази - змиви з салону автомобіля "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , знищити по вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1