Провадження №2/447/945/25
Справа №447/1674/25
02.09.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Процесуальні дії у справі.
04.06.2025 ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 , відповідно до якого просить ухвалити рішення про зміну способу стягнення аліментів, визначений рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 03.07.2018 у справі №447/1046/18, ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позов мотивує тим, що шлюб між сторонами, який було укладено 08.08.2008, розірвано на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04.11.2014. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дитина - син ОСОБА_3 . Відповідно до рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03.07.2018 у справі №447/1046/18, з відповідача підлягають до стягнення аліменти на утримання сина у розмірі 2 500 гривень щомісячно, з починаючи з 03.05.2018 до досягнення ним повноліття. Спільна дитина сторін проживає з позивачем, яка самостійно займається його вихованням та утриманням. З часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів минуло 7 років, тому розмір аліментів, визначений судом, не може забезпечити належний рівень матеріального забезпечення дитини. Будучи підлітком, син потребує значно більших коштів на розвиток та утримання. Позивач вказує, що відповідач є фізично здоровим, працездатним, є військовослужбовцем, інших аліментних зобов?язань не має, може виконувати свій обов?язок по утриманню дитини. У зв?язку із тим, що матеріальне становище дитини погіршилося у розумінні ст. 192 СК України, позивач і звертається до суду з даним позовом, який просить задоволити.
05.06.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 06.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено строк для подання відзиву, заперечень.
Ухвалу суду від 06.06.2025, копію позовної заяви та доданих до неї документів, надіслану відповідачу на адресу місця реєстрації його проживання, такий отримав 20.06.2025, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду та міститься у матеріалах справи.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався, строк для подання відзиву закінчився.
07.08.2025 на адресу суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний момент перебуває на військовій службі по мобілізації у Збройних Силах України у ВЧ НОМЕР_1 , про що подав відповідну довідку.
Ухвалою суду від 11.08.2025 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.
02.09.2025 позивач подала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач у судове засідання не з?явився, інших заяв чи клопотань, окрім наявних у матеріалах справи, від такого до суду не надходило.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що відповідач правом на подання відзиву до суду не скористався, проте, ним було подано клопотання про зупинення провадження, зважаючи на те, що у справі міститься клопотання позивача про проведення розгляду справи за її відсутності, беручи до уваги категорію справи, а саме те, що справа стосується аліментів на утримання дитини, при розгляді якрї суд повинен забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини, тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі за відсутності учасників справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд встановив:
Сторони записані батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.03.2009 виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, актовий запис №10.
Згідно з копією рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03.07.2018 у справі №447/1046/18, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 2 500 гривень щомісячно, починаючи з дня звернення позивача до суду - 03.05.2018 і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади, сформованих 08.05.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з матір?ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження проходження військової служби відповідачем, ОСОБА_2 надіслав до суду довідку, видану 14.07.2025 командиром ВЧ НОМЕР_1 про те, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд враховує, що обов'язок утримувати дітей покладений на обох батьків. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
При цьому дитина сторін повинна бути захищеною та отримувати належне утримання від батька, що гарантовано нормами національного і міжнародного законодавства.
Суд зазначає, що положеннями Сімейного кодексу України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений у залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд враховує, що відповідачем не було подано до суду будь-яких доказів про те, що він за своїм станом здоров'я чи матеріальним становищем, не може виконувати своїх обов'язків по утриманню дитини та сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від усього його заробітку (доходу) на даний час або 1/4 його заробітку (доходу) є надмірно великою сумою. Відповідачем не надано суду відомостей щодо наявності у нього на утриманні інших осіб, а відтак не спростовано вимог позивачки щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини від усього його заробітку (доходу) на даний час.
Окрім цього, суд враховує розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, який з 1 січня 2024 року становить 3 196 гривень.
Таким чином, розмір аліментів, який стягується з відповідача на користь позивача на утримання спільної неповнолітньої дитини сторін на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03.07.2018 у розмірі 2 500,00 грн. є меншим, ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не відповідає реаліям сьогодення.
Отже, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалася позивач як на підставу своїх вимог, доказів, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки визначений позивачем спосіб стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) батька дитини, який вона просить стягувати надалі з відповідача щомісячно як аліменти на дитину, є мінімально визначеним законом розміром аліментів на одну дитину, що передбачений ст. 182, 183 СК України. Спосіб стягнення, про який просить позивачка є тим гарантованим державою мінімумом на утримання дитини, який забезпечить необхідний матеріальний мінімум для її утримання.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у справі, пов?язані зі сплатою судового збору, належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 7, 141, 150, 180, 181, 192 СК України, ст. 12, 76, 78, 80, 89, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,
Позов задоволити.
Змінити спосіб стягнення аліментів визначений рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 03.07.2018 у справі №447/1046/18, провадження №2/447/626/18.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03.07.2018 у справі №447/1046/18, провадження №2/447/626/18. Виконавчий лист відкликати від виконання та долучити до справи №447/1046/18.
Судові витрати у справі, пов?язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 02.09.2025.
Суддя Головатий А.П.