Справа №443/967/25
Провадження №2-а/443/26/25
іменем України
03 вересня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Шальвіра І.І.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Головного управління національної поліції у Львівській області у якому просить поновити строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02.06.2025, серія ЕНА № 4876648; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02.06.2025, серія ЕНА № 4876648, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП, у вигляді накладення штрафу у розмірі 425 грн та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605, 60 грн.
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що 02.06.2025 орієнтовно в 15 год 40 хв по вул. Шашкевича, 28 в м. Жидачеві, навпроти Ощадбанку, орієнтовно за сто метрів від будинку в якому проживає, на Т-подібному перехрестку, не порушуючи при цьому правил дорожнього руху та не створюючи перешкод для інших учасників дорожнього руху, припаркував своє авто: «Renault megane scenis», реєстраційний номер НОМЕР_1 і пішов додому. Вдома він переодягнувся в спортивну майку, в спортивні труси і в домашні тапочки і пішов до своєї машини, щоб полагодити в машині програвач. При цьому, в одязі який він залишив вдома, в гаманці залишилися його посвідчення водія, технічний паспорт на автомобіль і страховий поліс на даний автомобіль, однак позивач мав із собою мобільний телефон, в якому є додаток «Дія», в якому вищевказані документи також є в наявності. Він відчинив двері в своєму автомобілі і сів в машину, не заводячи мотор автомобіля і взагалі без намірів заводити автомобіль, і тут з заді до його машини підїхала поліцейська машини, з якої вийшов працівник поліції і підійшов до його машини. Він вийшов із своєї машини, цей працівник поліції почав його звинувачувати, що він припаркував свій автомобіль з порушенням правил дорожнього руху. Позивач в свою чергу цьому працівнику поліції довів, що він свій автомобіль припаркував без жодних порушень правил дорожнього руху, з чим працівник поліції погодився. Після цього цей працівник поліції запитав у нього про документи на автомобіль, позивач йому пояснив, що в паперовому вигляді документи має вдома, проживає орієнтовно сто метрів від місця їхньої зустрічі, але має ці документи і в телефоні в додатку «Дія». ОСОБА_1 намагався відкрити в телефоні додаток «Дія» і показати працівнику поліції свої документи на автомобіль, однак очевидно із за відсутності інтернету на той момент йому не вдалося це зробити, після чого сказав цьому працівнику поліції, що він іде додому і через 5 хвилин принесе посвідчення водія, техпаспорт на автомобіль і страховий поліс. Повернувшись з дому з документами, максимум через п'ять хвилин, поліцейського автомобіля і працівника поліції біля його машини уже не було.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 20.06.2025 відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.07.2025 /а.с.15-17/.
08.07.2025 у звязку з клопотанням представника позивача справу розглядом відкладено на 29.08.2025 /а.с. 38-39/.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 08.07.2025 заперечення на адміністративний позов представника відповідача ГУНП у Львівській області Германа А.Б. по адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі повернуто ОСОБА_2 без розгляду /а.с.40-42/.
Розгляд справи відбувся за участі позивача ОСОБА_1 та представника позивача адвоката Янклевича Я.Є..
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Янклевич Я.Є. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити повністю. Додатково пояснили, що в матеріалах справи та постанові відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт керування позивачем транспортним засобом, а відтак ОСОБА_1 не може бути субєктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки обєктивна сторона даного адміністративного передбачає настання адміністративної відповідальності саме за керування транспортним засобом. Більше того, в оскаржуваній постанові не розкрито обєктивну сторону даного правопорушення, тому що не зазначено про факт керування транспортним засобом. З долученого працівниками поліції відеозапису вбачається, що позивач неодноразово наголошував працівникам поліції, що його вони не зупиняли, а підійшли вже коли транспортний засіб був припаркований.
Представник відповідача ГУНП у Львівській області будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа, у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, наступні обставини.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4876648 від 02.06.2025, ОСОБА_1 , 02.06.2025 о 16 год 15 хв в м. Жидачів, вул. Кобзарева, не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР, своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП /а.с.6/
Відповідно до відеозапису наявного в матеріалах справи, який було долучено працівниками поліції, транспортний засіб марки «Renault megane scenis», д.н.з. НОМЕР_1 , припаркований на Т-образному перехресті, та ОСОБА_1 знаходиться біля транспортного засобу та спілкується з працівниками поліції /а.с.33/.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв'язку з незгодою позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв'язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Пунктом 11 частини першої « (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Відповідно до п. 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Слід зазначити, що положенням п.а ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред'явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.
Приписами ст. 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Приписами ст. 251 КУпАП, встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 258 КУпАП встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП передбачає обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме: орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз положень зазначених статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон направо керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, саме по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
З долученого працівниками поліції відеозапису, судом встановлено, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб марки «Renault megane scenis», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки автомобіль вже був припаркований на Т-образному перехресті.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з аргументами позивача про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Також судом встановлено, що в оскаржуваній постанові не розкрита об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки не зазначено про факт керування ОСОБА_1 , 02.06.2025 о 16 год 15 хв транспортним засобом марки «Renault megane scenis», д.н.з. НОМЕР_1 , так як зазначено лише, що ОСОБА_1 не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у постанові про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Як встановлено судом, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, окрім самої спірної постанови та відеозапису, відповідачем не надано.
Відтак, в оскаржуваній постанові відсутні докази, що свідчать про вчинення позивачем 02.06.2025 порушення вимог ПДР, відповідно до положень статті 251 КУпАП.
За таких обставин, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Враховуючи викладене вище, скоєння ОСОБА_3 оскаржуваного адміністративного правопорушення є недоведеним, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обґрунтованим.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (ч. 3 ст. 286 КАС України).
За таких обставин, оскільки відповідачем не надано вагомих доказів на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, а відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 18 березня 2020 року (провадження №11-1287апп18, справа № 543/775/17) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН1765649 від 19.06.2025.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 605,60 грн на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 77, 241-250, 286 КАС України, суд-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02.06.2025 серія ЕНА №4876648 щодо накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Р.Г. Равлінко