ЄУН: 336/9067/13-ц
Провадження №: 6/336/185/2025
28 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Савеленко О.А.,
при секретарі Прохоровій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відстрочку виконання рішення про виселення, -
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2014 року та додатковим рішенням цього ж суду від 05 червня 2015 року задоволено позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виселено з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, в якій зареєстровані та фактично проживають відповідачі.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулись до суду з заявою про відстрочку виконання вказаних рішень, в обґрунтування якої посилаються на вимоги Закону України «Про іпотеку», а саме п. 5.2 Глави 4.1 згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
Заявники та представник позивача у судове засідання не з'явилися, від представника заявників надійшла заява з проханням розглянути заяву за їх відсутності.
Причини неявки представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, суду невідомі.
Суд, розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, та перевіривши матеріали справи вважає, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Центрального ВДВС ум. Запоріжжі на виконанні перебувають виконавчі листи видані Шевченківським районним судом м. Запоріжжя № 336/9067/13-ц про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки.
31.03.2025 року державним виконавцем прийнято постанову про поновлення виконавчих дій ВП 5170954 про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, в якій зареєстровані та фактично проживають відповідачі.
30.04.2025 року державним виконавцем Дмитром Ляшенко направлено вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що 21.05.2025 року за адресою АДРЕСА_1 буде здійснено перевірку виконання рішення суду щодо виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, в якій зареєстровані та фактично проживають відповідачі.
Частиною першою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Вирішення питання про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення регламентується статтею 435 ЦПК України, яка розміщена в розділі VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина перша статті 435 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Частиною четвертою 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи-тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення суду необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.
Зі змісту ст. 435 ЦПК України вбачається, що підставою відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною п'ятою вищевказаною статті встановлено, що відстрочка виконання рішення суду не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
В заяві про відстрочку рішення суду, представник заявника, як на підставу для відстрочки виконання рішення посилається на зміни до Закону України «Про іпотеку», а саме п. 5.2 Глави 4.1 згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону, що є підставою для зупинення виконання рішення в даному випадку і не потребує додаткового прийняття судом відповідних судових рішень.
Іншим обставин для відстрочки виконання рішення суду, передбачених ст.435 ЦПК України, в заяві не зазначено.
Суд наголошує, що у разі не дотримання виконавцем вимог закону, такі його дії можуть бути оскаржені до суду.
Керуючись ст. 435 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку»,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відстрочку виконання рішення про виселення - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.А. Савеленко