Єдиний унікальний номер справи: 650/2931/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.
Номер провадження: 22-ц/819/878/25 Доповідач: Майданік В.В.
02 вересня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Олійник К.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного тексту рішення - 10 червня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук Микола Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за землю,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
У травні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук Микола Олександрович, звернулася до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт", в якому просила:
--- розірвати договір оренди землі від 28.07.2015 року (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2017 року), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 11225204, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:044:0007;
--- розірвати договір оренди землі від 28.07.2015 року (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2017 року), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 11225177, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:045:0201;
--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 27 352,86 грн, витрати на судовий збір в розмірі 3 633,60 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Позов обґрунтований наступним.
Позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:044:0007, загальною площею 1,8935 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району, Херсонської області.
Також, Позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:045:0201, загальною площею 2,6099 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району, Херсонської області.
28.07.2015 року між Позивачем та ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" було укладено договір оренди землі.
28.12.2017 року між Позивачем, ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" та ТОВ "ЮТС-Агропродукт" було укладено додаткову угоду, якою сторони домовилися визначити нову сторону в договорі (Орендаря), а саме ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та викласти договір в новій редакції. Нормативна грошова оцінка 77 137,22 гривень. Пунктом 4.5 визначено, що орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року. Встановлено розмір орендної плати 5,91% від нормативної грошової оцінки, що становить 4 558,81 грн. Визначено строк дії договору оренди до 31.12.2026 року.
28.07.2015 року між Позивачем та ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" було укладено договір оренди землі.
28.12.2017 року між Позивачем, ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" та ТОВ "ЮТС-Агропродукт" було укладено додаткову угоду, якою сторони домовилися визначити нову сторону в договорі (Орендаря), а саме ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та викласти договір в новій редакції. Нормативна грошова оцінка 77 137,22 гривень. Пунктом 4.5 визначено, що орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року. Встановлено розмір орендної плати 5,91% від нормативної грошової оцінки, що становить 4 558,81 грн. Визначено строк дії договору оренди до 31.12.2026 року.
Відповідачем порушені умови договорів оренди та не сплачено орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки.
Сума боргу по земельній ділянці з кадастровим номером 6520686700:03:044:0007 становить 13 676,43 грн.
Сума боргу по земельній ділянці з кадастровим номером 6520686700:03:045:0201 становить 13 676,43 грн.
Загальна сума заборгованості по двом ділянкам складає 27 352,86 грн.
З початку агресії російської федерації проти України та до дня подачі позовної заяви Відповідачем не було вчинено дій щодо повідомлення Позивача про причини не виконання умов договору оренди.
Також всупереч умовам договору, а саме, що земельна ділянка передавалася Відповідачу в оренду з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва для вирощування сільгосппродукції, на сьогоднішній день земельна ділянка не оброблена, перебуває в сильно забур'яненому стані, що призводить до погіршення якісних властивостей ґрунту та зниження його родючості.
Вказані обставини також підтверджуються листом-довідкою Новорайської СВА від 03.03.2025 року за №01-12/432/25 згідно якої починаючи з 24.02.2022 року і по теперішній час ТОВ "ЮТС-Агропродукт" на території Новорайської СВА не здійснює ніякого господарювання. Навіть після проведення розмінування земель сільськогосподарського призначення на території Новорайської громади. За наявною інформацією орендна плата за землю сільськогосподарського призначення громадянам, що мають земельні ділянки (паї) в Новорайській громаді, не сплачується.
Вказані вище обставини підтверджують факт недобросовісності Відповідача.
Таким чином, систематичне невиконання орендарем своїх обов'язків є достатньою підставою для розірвання договору оренди землі та стягнення нарахованої, але не сплаченої орендної плати на загальну суму 27 352,86 грн.
Ухвалою суду від 07.05.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Суд постановив розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві, поданому 10 червня 2025 року представником відповідача Журиком А.Л., зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки викладені у позовній заяві обставини не відповідають фактичному стану речей та не враховують надзвичайні обставини, які склались на орендованій земельній ділянці.
Зокрема, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту несплати орендної плати за 2022-2024 роки, що суперечить вимогам частини першої статті 81 ЦПК України та частини другої статті 78 ЦПК України.
Також відповідач вказав, що відповідно до пункту 4.2 договору оренди землі та норм Податкового кодексу України (зокрема статей 164, 170, 176, 141), орендар виступає податковим агентом і має обов'язок утримувати та перераховувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а тому суми таких податків не можуть бути предметом стягнення як заборгованість орендної плати.
Окрім цього, відповідач послався на форс-мажорні обставини, що склалися внаслідок збройної агресії рф, окупації частини території Херсонської області, включаючи село Новорайськ, де розташована орендована земельна ділянка, та обставини непереборної сили, засвідчені Торгово-промисловою палатою України та підтверджені витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року. Відповідач вказав, що під час окупації підприємство було позбавлене доступу до орендованих земельних ділянок та можливості їх використання у господарській діяльності. Після деокупації більшість майна підприємства було розкрадено або знищено, а земельні ділянки визнані непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами.
Представник відповідача також послався на розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 31 жовтня 2023 року №163 та рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року №491, згідно з якими орендовані ділянки визнано непридатними для використання.
Посилаючись на статтю 762 ЦК України та пункт 13.2 договору оренди, відповідач зазначив, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.
Крім того, представник відповідача послався на правову позицію Херсонського апеляційного суду у справі № 650/3776/24, в якій аналогічні обставини були визнані поважними та такими, що звільняють орендаря від відповідальності за несплату орендної плати.
Таким чином, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд розглянув справу за відсутності учасників справи.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 червня 2025 року позов було задоволено. Суд вирішив:
--- розірвати договір оренди землі від 28.07.2015 року (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2017 року), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 11225204, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:044:0007;
--- розірвати договір оренди землі від 28.07.2015 року (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2017 року), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 11225177, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:045:0201;
--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 27 352,86 грн, витрати на судовий збір в розмірі 3 633,60 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договору оренди землі відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачці) орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, однак цього не зробив, виходив з того, що сума заборгованості за земельну ділянку з кадастровим номером 6520686700:03:044:0007 становить 13 676,43 грн грн (4 558,81 грн на рік х 3 роки), також і сума заборгованості за земельну ділянку з кадастровим номером 6520686700:03:045:0201 становить 13 676,43 грн (4 558,81 грн на рік х 3 роки). Загальна сума заборгованості по двох ділянках складає 27 352,86 грн.
Також суд виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема, платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов'язання за договором. Водночас, як вказав суд, позивач послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.
Також, суд виходив з того, що прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022, 2023 та 2024 роках, є невиконанням обов'язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" є підставою для розірвання Договору оренди землі. При цьому суд враховував і положення п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, згідно з яким підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Також суд виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором оренди з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин. При цьому суд враховував, що відповідач не довів, що мав об'єктивну неможливість використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Зокрема, як вказав суд, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. Як наслідок, вважав суд, підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати відсутні. Крім того, з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
Також суд вважав, що той факт, що відповідачем не здійснювалась посівна кампанія в 2022 році, 2023 році та в 2024 році, що також не підтверджено належними та допустимими доказами, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов'язків за договором оренди.
Крім того, суд не прийняв до уваги посилання на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року. При цьому суд зазначив, що Товариство не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Також вказав, що відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, а також доказів отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин. Суд вважав, що факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в певний період часу в 2022 році входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, сам по собі також не може свідчити про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань з орендної плати. Адже самі по собі лише посилання на вказаний факт без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов'язань за договором оренди землі не можуть бути підставою для звільнення від вказаних зобов'язань.
Також суд послався на те, що аналогічну позицію із вказаних питань підтримує і колегія суддів Херсонського апеляційного суду, що має відображення у постанові від 11 березня 2025 року № 650/4366/24, постанові від 08 квітня 2025 року № 650/1547/24, постанові від 09 квітня 2025 року № 650/1548/24, а також колегія суддів Верховного Суду, що має відображення у постанові від 23 квітня 2025 року № 916/5400/2323.
Таким чином, зазначив суд, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" та ст.651 ЦК України, наявні підстави для задоволення позову. При цьому, вказав суд, вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов'язку податкового агента щодо утримання та перерахування податків із суми орендної плати, яка належить до сплати позивачу.
Крім того, стягуючи витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн відповідно до п.1 ч.2 ст.141, ст.137 ЦПК України, суд враховував повне задоволення позовних вимог, доведеність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, їх обґрунтованість, необхідність та співмірність з урахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих правничих послуг та ціни позову, а також відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
На вказане рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому він послався на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема зазначив, що суд не звернув увагу на те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства та було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, окупацією в період з 09.04.2022 по 11.11.2022 року Бериславського району Херсонської області, де розташована орендована земельна ділянка.
Також вказав, що суд не прийняв до уваги того, що внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації, відповідач, який здійснював діяльність на цій території, був позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування та виконання договірних зобов'язань.
Також вказав, що суд не врахував положення ч.6 ст.762 ЦК України та п.13.2 Договору, відповідно до якого сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності , якщо вона доведе, що порушення сталося не з її вини.
Також зазначив, що поза увагою суду залишився Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Також вказав, що суд не прийняв до уваги й розпорядження Херсонської обласної ради від 01.03.2023 року, яким відповідача було включено до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили.
Також, зазначив, що судом не було враховано дані Витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №42022232090000075 від 12.04.2022 року, в якому зазначаються обставини про те, що 24.02.2022 у зв'язку з тимчасовою окупацією військовими рф здійснено проникнення до ТОВ "ЮТС-Агропродукт" за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул.Промислова, 3, у зв'язку із чим представники підприємства позбавлені доступу до підприємства та належного йому майна. Не було враховано, що 09.04.2022 невстановлені особи у військовій формі з бази відповідача у с. Новорайськ Бериславського району Херсонської області протиправно заволоділи автомобілем КАМАЗ та вивезли три дрони для проведення с/г робіт, а 23.04.2022 з території підприємства військові рф захопили належні підприємству на праві власності 11 мультикоптерів DJL Argas (CE). Також не прийнято до уваги й те, що рішеннями національних судів неодноразово підтверджено знищення та викрадення військовими рф майна відповідача. Крім того, не враховано й того, що, як вказав скаржник, після деокупації території, більша частина майна відповідача була розкрадена або знищена, офіс зруйнований, а підприємство не здійснювало посівну компанію в 2022, 2023 роках. Згідно розпоряджень військової адміністрації Бериславського району Херсонської області за 2023-2025 роки орендовані відповідачем земельні ділянки (в тому числі і спірна) визнано ненепридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забрудненням вибухонебезпечними предметами, та надано відповідачу податкову пільгу зі сплати земельного податку за землю приватної власності та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 100 % від суми податкового зобов'язання.
Також вказав, що товариство наголошує на неможливості виконання своїх зобов'язань у період тимчасової окупації, ліквідації її наслідків та до моменту повного розмінування земельних ділянок, що унеможливлює безпечне ведення господарської діяльності.
Також зазначив, що суд залишив поза увагою те, що при виплаті орендної плати відповідач відповідно до податкового законодавства України виступає податковим агентом та несе обов'язок сплатити податки та збори, а тому позивачем невірно визначено розмір орендної плати за рік оренди і, як наслідок, і остаточну суму, заявлену до стягнення, а судом не перевірено вказаних обставин та задоволено позов в повному обсязі.
При цьому скаржник просив поновити йому процесуальний строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи докази, які надаються разом з апеляційною скаргою, пояснюючи це тим, що наразі в судах першої інстанції (а саме Великоолександрівський районний суд Херсонської області, Снігурівський районний суд Миколаївської області та Бериславський районний суд Херсонської області) знаходиться велика кількість справ за позовами до ТОВ "ЮТС-Агропродукт", що об'єктивно перешкоджає дотриманню строків подання заяв по суті справи та з процесуальних питань. В штаті Відповідача до сих пір є вакантною посада юриста, що також об'єктивно унеможливлювало підготовку відзивів на позови по всіх наведених справах у визначені процесуальним законом строки. А тому просить долучити докази, долучені до апеляційної скарги, оскільки дані докази є надзвичайно важливими для повного та всебічного з'ясування обставин справи та ухвалення обґрунтованого та законного рішення.
У своєму відзиві адвокат Ковальчук Микола Олександрович, який діє від імені позивача ОСОБА_1 , просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вважає доводи скаржника необґрунтованими, зокрема посилання на розпорядження Новорайської СВА Бериславського району як на таке, що підтверджує факт непридатності спірної земельної ділянки, вважає необґрунтованим, оскільки вказане розпорядження лише надає відповідачу пільги, але не звільняє від сплати орендної плати і не визнає ділянки непридатними або засміченими вибухонебезпечними предметами.
Також зазначив, що відповідачем не надано до матеріалів справи наказу про призупинення діяльності у зв'язку з військовою агресією проти України. Більше того, не надано жодного розпорядчого документу, який би підтверджував припинення / призупинення діяльності відповідача в період з 24.02.2022 року по травень 2025 року.
Вказав, що надане відповідачем розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 "Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили", відповідно до якого відповідача Головою Херсонської обласної ради було визнано підприємством, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили, наведених обставин не підтверджує.
Крім того, зазначив, що з боку представників відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки.
Також, вказав, що, як вбачається із нотаріально посвідчених заяв працівників відповідача, останній протягом 2023-2024 років провадив господарську діяльність на території Бериславського району Херсонської області.
Також зазначив, що, враховуючи, що у справі відсутні докази виконання відповідачем обов'язку податкового агенту позивача як платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, то відсутні підстави для відрахування податків і зборів при стягненні заборгованості з орендної плати, оскільки податки і збори мають бути сплачені при фактичній виплаті заборгованості
Також вказав на недобросовісність відповідача, зазначивши, що, переслідуючи намір щодо унеможливлення виконання рішень суду щодо розірвання договорів оренди на території Новорайської селищної ради (у разі задоволення позовних вимог) відповідач підписав договір №1704/25-10 від 17.04.2025 року про відчуження (продаж) права оренди земельних ділянок на користь ТОВ "Перемога-Плюс" (договір знаходиться у матеріалах справи).
Також зазначив, що відповідач ТОВ "ЮТС-Агропродукт" (код ЄДРПОУ 41101589) є взаємопов'язаною особою з ТОВ "Перемога-Плюс" (код за ЄДРПОУ 33251307), адже у відповідача та Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" є один і той самий кінцевими беніфіціарний власник - підприємство ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС (TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC) (Країна резидентства: Сполучені Штати Америки). У свою чергу директором підприємства Роменська філія ПрАТ "Райз-Максимко" є ОСОБА_2 , яка у свою чергу є засновником ТОВ "Перемога-Плюс".
Акцентував увагу суду на рішення про відмову від проведення реєстраційних дій від 04.06.2025 року №79256870 (копія знаходиться у матеріалах справи), в якій державним реєстратором речових прав на нерухоме майно було відмовлено у внесені відомостей в державний реєстр нерухомого майна щодо припинення права оренди на підставі рішення суду в аналогічній справі (копія рішення знаходиться у матеріалах справи), оскільки в державному реєстрі речових прав орендарем земельної ділянки зареєстровано ТОВ "Перемога-Плюс", а в рішенні суду вказано "розірвати договір оренди» з ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" з урахуванням додаткових угод".
Щодо клопотання відповідача про долучення доказів, вважає його таким, що задоволенню не підлягає, оскільки в судових справ за участю відповідача приймає участь цілий "взвод" юристів та адвокатів.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 02.09.2025 року о 10-10 годині, однак учасники справи, які до суду не з'явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії [серія акта] № [номер акта], ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6520686700:03:044:0007, загальною площею 1,8935 га, а також земельної ділянки кадастровий номер 6520686700:03:045:0201, загальною площею 2,6099 га, розташованих на території Степнянської сільської ради Бериславського району, Херсонської області.
Відповідно до договорів оренди землі, укладених 28 липня 2015 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством "ЮТС-Агропродукт Плюс", орендодавець передав земельні ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2017 року, новим орендарем земельних ділянок замість ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" стало ТОВ "ЮТС-Агропродукт", що підтверджує зміну сторони орендаря у договорах.
Згідно з додатковими угодами від 28 грудня 2017 року, сторони виклали договори оренди в новій редакції, визначили новим орендарем ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та встановили нормативну грошову оцінку кожної земельної ділянки в розмірі 77 137,22 грн. Також угодами визначено розмір орендної плати у розмірі 5,91% від нормативної грошової оцінки, що становило 4 558,81 грн на рік для кожної земельної ділянки. Строк дії договорів визначено до 31 грудня 2026 року, орендна плата мала сплачуватися до 31 грудня кожного року.
Відповідно до умов договорів оренди та додаткових угод, орендар повинен був сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки у розмірі 13 676,43 грн за кожною земельною ділянкою (по 4 558,81 грн щороку). Загальна сума заборгованості за двома земельними ділянками становить 27 352,86 грн.
Згідно з листом-довідкою Новорайської СВА від 03 березня 2025 року № 01-12/432/25, ТОВ "ЮТС-Агропродукт" з 24 лютого 2022 року і по теперішній час не здійснює господарської діяльності на території Новорайської громади, навіть після проведення розмінування земель сільськогосподарського призначення. За наявною інформацією, орендна плата громадянам, які мають земельні ділянки (паї), не сплачується.
Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи вказані положення закону, розгляд справи судом першої інстанції за відсутності учасників справи, обґрунтування відповідачем причини неподання доказів до суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що доводи скаржника щодо долучення доказів заслуговують на увагу, а тому вважає поважною причину неподання скаржником у встановлений строк доказів, у зв'язку з чим ухвалив задовольнити відповідне клопотання скаржника та прийняти докази на стадії апеляційного перегляду справи.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.
Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт", яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки - зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 - на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації ОСОБА_3 , що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.
Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ "ЮТС-Агропродукт". Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв'язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Згідно з розпорядженням Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 "Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили", до відповідного переліку було включено Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" (код ЄДРПОУ 41101589), юридична адреса: вул. Промислова, буд. 3, с. Новорайськ, Новорайська сільська територіальна громада, Бериславський район. Зазначене розпорядження підлягало затвердженню на сесії обласної ради, що прямо вказано в пункті 2 цього нормативного акта.
Сторонами не заперечується факт, вказаний в апеляційній скарзі, що згідно розпоряджень військової адміністрації Бериславського району Херсонської області за 2023-2025 роки відповідачу надано податкову пільгу зі сплати земельного податку за землю приватної власності та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 100 % від суми податкового зобов'язання.
По суті відповідачем не заперечується, що, починаючи з 2022 року, відповідач припинив сплату орендної плати.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов'язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є підставою для розірвання договору.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):
--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);
--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);
--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).
За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Статтею 96 ЗК України серед обов'язків землекористувачів передбачений такий, як обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).
На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.
Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.
У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:
"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.
З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".
Також у вказаній вище постанові зазначено:
"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".
Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:
"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".
Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:
"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …
Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору. …
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".
Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".
У цій справі відсутні докази отримання позивачкою орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.
Щодо суті спору
Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією в період з 10.03.2022 року по 09.11.2022 року території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов'язків за договором оренди.
У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірних двох земельних ділянок (по 77 137,22 грн кожна), сума орендної плати щодо кожної ділянки складає 4 558,81 грн щорічно (77 137,22 грн х 5,91%). Відтак, відповідно до умов договорів оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за дві земельні ділянки за період: 2022 рік - 9 117,62 грн; 2023 рік - 9 117,62 грн; 2024 рік - 9 117,62 грн. Загальна сума заборгованості становить 27 352,86 грн.
У цій справі встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району, Херсонської області.
У період із 10.03.2022 року по 09.11.2022 року вказана територія перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації.
Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.
Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаними договорами оренди за 2022, 2023 та 2024 роки. Загальна сума боргу перед позивачем становить 27 352,86 грн. Відповідач цей факт не заперечив.
28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_4 підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, вважає, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати.
Також апеляційний суд враховує, що сільськогосподарське виробництво є сезонним видом господарства. Орендар не зміг провести посівну компанію в 2022 році й фактично залишився без доходу за 2022 рік. Тимчасова окупація території з 10.03.2022 року по 09.11.2022 року, на якій розташована спірна земельна ділянка, впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо, по суті унеможливила проводити вказані дії.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, орендар не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у несплаті орендної плати за 2022 рік відсутня.
Як наслідок, згідно з ч.6 ст.762 ЦК України, наймач має бути звільнений від плати орендної плати за 2022 рік.
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.
Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивача, крім 2022 року, за який вина орендаря у несплаті орендної плати відсутня, також за 2023 та 2024 роки за умовами договору оренди землі.
Також суд обґрунтовано встановив, що відповідач не довів, що мав об'єктивну неможливість у 2023 та 2024 роках використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023 та 2024 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка, після деокупації 11.11.2022 року, була вільна від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов'язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.
Крім того, загальне посилання на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов'язань з виплати орендної плати за землю за 2023 та 2024 роки, оскільки такий лист носить загальний характер і не містить ідентифікації конкретного зобов'язання відповідача. Відповідно до усталеної судової практики, зокрема висновків Верховного Суду у справах № 910/8580/22, № 910/14244/20 та інших, сторони, що посилаються на форс-мажор, повинні довести його наявність у конкретному випадку та безпосередній вплив на виконання їхніх зобов'язань, чого у цій справі відповідачем не зроблено.
Встановивши, що відповідач систематично не виконував свого обов'язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд дійшов правильного висновку про стягнення вказаної заборгованості та розірвання договору оренди.
При цьому суд обґрунтовано вважав, що вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов'язку податкового агента щодо утримання та перерахування податків із суми орендної плати, яка належить до сплати позивачу (підпункт l6.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункти 36.1, 36.4 статті 36, підпункт 170.1.1. пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України).
Також, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Позивач є власником земельних ділянок. Як орендодавець він передав їх в оренду відповідачу, очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивача єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання її в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності.
У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог (крім вимоги про стягнення орендної плати за землю за 2022 рік) по суті буде означати позбавлення позивача його орендної плати за свою землю та/або у позбавленні його права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивач по суті буде позбавлений (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельні ділянки будуть належати на праві оренди орендареві і позивач їх не отримає у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата йому не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельних ділянок, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже більше 3-х років і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові повністю призведе до того, що позивач, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час буде позбавлений своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивача як орендодавця, оскільки позивач буде фактично позбавлена як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде.
У випадку ж задоволення позову про стягнення орендної плати за землю за 2023 та 2024 роки та розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар.
Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення орендної плати за 2023 та 2024 роки в розмірі 18 235,24 грн (9 117,62 грн на рік х 2 роки) та розірвання договору оренди землі, а рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим.
Крім того, стягуючи витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн відповідно до п.1 ч.2 ст.141, ст.137 ЦПК України, суд враховував повне задоволення позовних вимог, доведеність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, їх обґрунтованість, необхідність та співмірність з урахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих правничих послуг та ціни позову, а також відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом того, що невиконання умов договору за 2023, 2024 роки відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено форс-мажорними обставинами, а саме військовою агресією російської федерації проти України, окупацією в період з 09.04.2022 по 11.11.2022 року території Херсонської області, на якій розміщені спірні земельні ділянки, невідновлення діяльності підприємства, що, на думку відповідача, є підставою для звільнення від відповідальності, звільнення від виплати орендної плати за 2023-2024 роки. При цьому апеляційний суд виходить з того, що самі по собі вказані обставини без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов'язань за конкретним договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельних ділянок відповідачем у своїй господарській діяльності.
Також слід залишити поза увагою й посилання скаржника на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, посилання на рішення національних судів, якими неодноразово підтверджувалось знищення та викрадення військовими рф майна відповідача, а також посилання на дані Витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №42022232090000075 від 12.04.2022 року. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство у 2023, 2024 роках зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що воно було позбавлено у вказаний період можливості виконувати свої зобов'язання за договором оренди. Крім того, вказаний Витяг з ЄРДР лише підтверджує факт попереднього виявлення органом досудового розслідування обставин щодо протиправного заволодіння 09 квітня 2022 року невстановленими особами у військовій формі з бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт" автомобілем КАМАЗ держ. номер НОМЕР_1 та трьома дронами для проведення с/г робіт вартістю 1,5 млн. грн, а не підтверджує такий факт і, крім того, відповідач не довів причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними обставинами та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором оренди.
Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого рішення та не містять в собі підстав для його скасування, підлягають відхиленню інші доводи апеляційної скарги.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями ст.141 ЦПК України:
--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1);
--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову наявні підстави для проведення розподілу судових витрат.
У цій справі позивач просив стягнути заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 27 352,86 грн та розірвати договори оренди землі. Вимогу в частині стягнення орендної плати задоволено на суму 18 235,24 грн, а в частині розірвання договорів оренди - залишено без змін. Тобто, вважається, що загалом позовні вимоги задоволено на 88,89%.
Відтак, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову, а саме в розмірі 3 229,90 грн. Відповідно, підлягають зменшенню й витрати на правничу допомогу до 8 889 грн (10 000 грн - 11,11%).
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1), скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції, на підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.374, ст.375, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України:
--- в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю слід змінити, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивачки заборгованості з орендної плати за землю з 27 352,86 грн до 18 235,24 грн;
--- в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на судовий збір та витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши розмір стягнутих витрат на судовий збір з 3 633,60 грн до 3 229,90 грн, а також зменшивши розмір стягнутих витрат на правничу допомогу з 10 000,00 грн до 8 889 грн.
--- в іншій частині залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" задовольнити частково.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 червня 2025 року в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю змінити, зменшити розмір стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за землю з 27 352,86 грн до 18 235,24 грн.
Зменшити розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 витрат на судовий збір з 3 633,60 грн до 3 229,90 грн та витрат на правничу допомогу з 10 000,00 грн до 8 889 грн.
В іншій частині це рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 02 вересня 2025 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська