“02» вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 18 серпня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої за ч. 2 ст. 111 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 17 жовтня 2025 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник ОСОБА_5 просить змінити ухвалу та визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі, який забезпечить виконання покладених на неї обов'язків.
Вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не доведені. На думку апелянта, обвинувачення є недоведеним.
Просить врахувати, що ОСОБА_6 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні матір, яка має психічні захворювання. ОСОБА_6 до затримання мала постійне місце роботи, добру репутацію, належний майновий стан.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 на 60 днів, без визначення розміру застави.
У клопотанні прокурора стверджується про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора, на наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, та у випадку доведення вини у вчиненні кримінальних правопорушень, обвинуваченій загрожує реальне позбавлення волі. Тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованому їх злочину, будучи обізнаною про покарання, яке загрожує в разі визнання винною за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачена може виїхати за межі України, в тому числі, на непідконтрольні на даний час Україні території.
Крім того, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може продовжити кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується, оскільки має стійкі проросійські погляди та зважаючи на той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії в тому числі поблизу м. Миколаєва та на частині території Миколаївської області, по всій території України діє воєнний стан. Існує ризик, що обвинувачена може продовжити здійснювати дії направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості та інформаційній безпеці України.
Суд першої інстанції погодився із зазначеними у клопотанні прокурора доводами та дійшов висновку, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 , опинившись на волі, зможе переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. На переконання суду першої інстанції, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам, які не зменшилися та продовжують існувати.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник та прокурор надіслали клопотання про апеляційний розгляд без їх участі, що не перешкоджає апеляційному розгляду.
Обвинувачена ОСОБА_6 про дату та час апеляційного розгляду повідомлена належним чином. Заяву про бажання брати участь в апеляційному розгляді не подавала.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
На розгляді в Центральному районному суді м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 111 КК України, відноситься до особливо тяжкого, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Під час досудового розслідування ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, строк дії запобіжного заходу продовжено ухвалами слідчого судді, а під час судового розгляду - судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження. Наразі, оскаржуваною ухвалою строк тримання ОСОБА_6 під вартою продовжено до 17.10.2025.
01.08.2025 прокурором подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , без права внесення застави, в обґрунтування якого зазначено, що строк тримання обвинуваченої під вартою спливає, однак ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченій, залишаються та можуть зашкодити виконанню процесуальних обов'язків.
Застосування до обвинуваченої інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на думку прокурора, не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належне виконання нею процесуальних обов'язків обвинуваченої.
Положення закону, яким він керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»). За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як передбачено ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Разом з тим, згідно абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.
В поданій апеляційній скарзі захисник висловлює незгоду із обвинуваченням, а також оспорює висновки суду в частині доведеності ризиків, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Проте, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду з наведених в апеляційній скарзі підстав.
З матеріалів, наданих апеляційному суду, вбачається, що наразі триває судовий розгляд кримінального провадження №22022150000001226 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Рішення про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої постановлено за наслідками розгляду клопотання прокурора, тобто в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що на даному етапі судового розгляду апеляційний суд не вправі вирішувати питання щодо правової оцінки пред'явленого обвинувачення, оскільки не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів по суті обвинувачення.
Що стосується наявності ризиків, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою, колегія суддів погоджується з висновками суду, що перебуваючи на волі, обвинувачена ОСОБА_6 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальні правопорушення.
На наявність встановлених судом першої інстанції ризиків вказує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні державної зради, тобто у діянні, умисно вчиненим громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненої в умовах воєнного стану. У разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 15 років або довічне позбавлення волі. Частина території України знаходиться під тимчасовою окупацією країни агресора рф та не знаходиться під контролем правоохоронних органів України, а тому існує ризик переховування ОСОБА_6 на цих територіях.
Є достатні підстави вважати про існування ризику, що обвинувачена може продовжити здійснювати дії, направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності та інформаційній безпеці України, враховуючи пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, належним чином вмотивовано та постановлено з дотриманням вимог ч. 1 ст. 183 КПК України. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, під час дії воєнного стану. За такого, на виконання вимог ч.6 ст. 176 КПК України, до обвинуваченої на законних підставах, з огляду на наявність встановлених ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, судом продовжено строк тримання під вартою.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів вважає, що з урахуванням положень ч.6 ст. 176 КПК України відсутні підстави для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Щодо застави. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, проти основ національної безпеки України, в умовах воєнного стану.
Оскаржуване рішення в частині не визначення розміру застави постановлено з дотриманням вимог ч. 4 ст. 183 КПК України.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам ч. 1 ст. 370 КПК України, є обґрунтованим, законним та вмотивованим. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422-1, 424, 532 КПК України,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3